Ухвала суду № 25413243, 09.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2012 р. м. Київ К/9991/95093/11

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Мартиненко І.В.

за участю представника

позивача Грекова Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Толераст»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011

у справі № 2а-0570/14740/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2011 позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Слов'янської ОДПІ від 18.08.2011 № 0000442342 про збільшення позивачеві податку на прибуток на загальну суму 235016,25 грн., у тому числі 188013,00 грн. основного платежу та 47033,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Скасовано податкове повідомлення-рішення Слов'янської ОДПІ від 18.08.2011 № 0000452342 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 150411,00 грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37602,75 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ПАТ «Слов'янський завод «Тореласт»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: ст. 1, ст. 4, ст. 10, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 228, ст. 234 Цивільного кодексу України, а також порушення норм процесуального права: ч. 1, ч. 4 та ч. 5 ст. 11, ст. 71, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошового зобов'язання з податку на прибуток та для зменшення бюджетного відшкодування слугували висновки перевірки, викладені в акті від 04.08.2011 № 3896/23-4/00300363, про порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач не має права на валові витрати та податковий кредит за серпень 2010 року за господарськими операціями з придбання у ТОВ «Макростаб»товару на підставі правочинів, які в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, оскільки не направлені на реальне настання правових наслідків. При цьому податковий орган виходить з того, що попередні постачальники товару у ланцюгу постачання -ТОВ «Алабама»та ТОВ «Е-Восток Україна»відсутні за юридичними адресами та під час здійснення операцій з поставок товару не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, їх посадові особи перебували за межами України, а 05.11.2010 слідчим відділом податкової міліції порушено кримінальну справу № 99106210 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України -за фактом фіктивного підприємництва.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення позивачем спірних господарських операцій з придбання у ТОВ «Макростаб»товару, який оприбутковано позивачем на складі, і, за наявності доказів: договорів купівлі-продажу, видаткових та податкових накладних, платіжних документів, товарно-транспортних накладних, наказу на відрядження водія, посвідченням на відрядження, довіреністю, запису у книзі обліку працівників, що направлені на відрядження, запису у журналі реєстрації довіреностей встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій з придбання товару з метою використання у господарській діяльності, за наслідками яких сформовано спірні валові витрати та податковий кредит, та відсутність підстав для висновку про нікчемність правочинів як таких, що вчинені з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат (п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР) та податкового кредиту (п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР), яке б позбавляло його права на валові витрати та податковий кредит за серпень 2010 року за наслідками здійснення господарських операцій з придбання товару у ТОВ «Макростаб».

Порушення певним постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат, податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати, податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковий орган не довів при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат, податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з позицією податкового органу про нікчемність правочину, виходячи із зазначених в акті перевірки обставин щодо видачі постачальниками товару у ланцюгу постачання: ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Елфра Дисплей»податкових накладних ТОВ «Алабама», не будучи платниками податку на додану вартість, а також щодо не підтвердження податкового кредиту та валових витрати у ТОВ «Алабама»та ТОВ «Макростаб».

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, оскільки, за умови реального здійснення платником податку (покупцем товару) господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу його активів, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати, податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Висновки про нереальність господарських операцій зроблені судом апеляційної інстанції лише з посиланням на порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання правил оподаткування та ведення господарської діяльності без спростування встановлених судом першої інстанції обставин щодо фактичного отримання, перевезення та оприбуткування позивачем товару, його оплати та використання у господарській діяльності, а також дотримання вимог п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту та заявленні від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, а також вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при формуванні валових витрат.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції -залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт»задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло