Ухвала суду № 25411968, 25.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" липня 2012 р. м. Київ К-377/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.10.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007 року у справі №2-а-1948/07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку про визнання нечинним податкового повідомлення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку задоволено у повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №10461/10/15-16-23/5 від 02.04.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16959,00грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 03.01.2008 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 22.12.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.10.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №162/15-16-23/5/32036829 від 20.03.2007, складеного за результатом позапланової документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за грудень 2006 року, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №10461/10/15-16-23/5 від 02.04.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за грудень 2006 року у розмірі 16959,00грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168 з посиланням на наявність недоліків у податкових накладних, а саме: у графі податкових накладних, виписаних постачальниками товарів, робіт, послуг на ім'я позивача, «місцезнаходження покупця»не повністю зазначено назву міста або області, а саме: назва міста Дніпропетровська та Дніпропетровської області застосовувалася у скороченому вигляді -г.Дн-вск, г.Дн-ск, Дніп-вська обл. тощо.

Вимоги до податкової накладної встановлено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168, а саме, податкова накладна, має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Разом з тим, згідно пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За результатом розгляду справи, було встановлено факт оплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару, відображення господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку, тобто позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

Отже, колегія суддів вважає, що недоліки в заповненні податкових накладних, які виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказів та не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту.

Отже, за встановлених судом обставин щодо виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом, висновок судів попередніх інстанцій про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.10.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна