Постанова № 25411166, 24.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2012 р. справа № 2а-8076/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Бембінек Я.І.

за участю сторін :

представника відповідача Лабур М.Г. довіреність від 15.05.2012 року

представників позивача Білюшова В.М. довіреність від 10.01.2012 року

прокурора Овчар Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпропетровська на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року по адміністративній справі № 2а-8076/10/0870 за позовною заявою Приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області, за участі Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості,-

встановив: В жовтні 2010 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 29.09.2010 року № 000272305/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 21 707 грн., від 29.09.2010 року № 0000282305/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28 613,30 грн. в тому числі основний платіж 21 165,00 грн., штрафні санкції 7 448,30 грн. та просили стягнути з Державного бюджету України на їх користь суму 21 707,0 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року (суддя Стрельнікова Н.В.) адміністративний позов приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості -задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 29.09.2010 року № 0000272305/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 року на 21 707,00 грн. та від 29.09.2010 року № 0000282305/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 28 613,30 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Інвест-Ресурсбуд»21707, 00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за червень 2010 року.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції вказав на те, що у позивача були всі передбачені чинним законодавством підстави для відображення податкового кредиту по операціям з придбання товару у ВАТ «Запорізький абразивний комбінат», правовий аналіз діяльності контрагентів ВАТ «Запорізького абразивного комбінату», наведений податковим органом в акті перевірки, зокрема ВАТ «Запоріжжяобленерго»та відповідно його контрагентів з точки зору прав не має жодного значення. Вказав також на те, що доводи податкового органу про те, що фіктивність фірм, які перебували у відносинах з наведеними у акті перевірки контрагентами «ВАТ Запорізький абразивний комбінат», як і будь-які його відносини з іншими контрагентами знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із правом позивача на відображення податкового кредиту за придбаний у ВАТ «Запорізький абразивний комбінат»товар, вказані обставини взагалі не з'ясовувались належним чином під час проведення перевірки.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції податковий орган звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року по справі № 2а-8076/10/0870 та винести постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «Інвест-ресурсбуд». В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали, що з висновками викладеними у постанові суду першої інстанції від 10.11.2010 року по даній справі погоджуються не можуть та вважають їх такими, що суперечать діючому законодавству України, а в наслідок цього нормам матеріального права. Зазначили, що суд першої інстанції при прийняті рішення не прийняв до уваги, що відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість»при обчисленні ПДВ ПП «Інвест-Ресурсбуд»підлягала обов'язковій перевірці сума податку, яка фактично була сплачена постачальниками товарів та послуг по ланцюгу придбання до виробника, та сплату таких сум від постачальників до Державного бюджету. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що постачальниками контрагента позивача ВАТ «Запорізький Абразивний комбінат»є підприємства, які за місцезнаходженням не знаходяться, що перебувають в стадії ліквідації та які подають до органів державної податкової служби за місцем їх реєстрації декларації з перекрученими даними, що свідчить про їх недостовірність. При проведенні перевірки вбачається навмисне здійснення діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодовування ПДВ.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вказав на те, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року є законною та обґрунтованою

В судовому засіданні представник податкового органу вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав та просив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року залишити без змін.

Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала та просила скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року.

Представник Головного управління Державного казначейства Україні в Запорізькій області в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надіслали на адресу суду заяву, в якій просили слухати справу за їх відсутності. Колегія суддів вважає, що в силу ст. 196 КАС України, неявка представника, належним чином повідомленого про час та місце слухання справи не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши сторони, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи уповноваженими особами податкового органу була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Інвест-Ресурсбуд»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався у період з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року.

За результатами перевірки був складений акт від 17.09.2010 року на № 123/23-5/35536459 (а.с.9).

За висновками зазначено акту перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97, ПП «Інвест-Ресурсбуд»неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за травень-червень 2010 року ПДВ у сумі 81 609 грн. та пункту 1.8 ст.1, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 п.7.7 ст.7 закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями підприємством завищено залишок від'ємного значення за червень 2010 року на 41 913 грн; завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 21 707 грн.; занижено суму податку на додану вартість за травень-червень 2010 року на 21 165 грн.

Зазначене порушення на думку податкового органу виникло внаслідок того, що податковий кредит позивача у перевіряємому періоді було сформовано переважно за рахунок придбання абразивної продукції у ВАТ «Запорізький абразивний комбінат». Податковий орган вважає, що суми, які віднесено до податкового кредиту за червень 2010 року , віднесені неправомірно, оскільки у постачальників ВАТ «Запорізький абразивний комбінат»(безпосереднього агента позивача) таких як ЗАТ «ЕНЕРГОПРОГРЕС», АТ «ІЦ Практика», ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» у наступних ланцюгах є низка підприємств по яким прийнято рішення про ліквідацію, не встановлено місце знаходження, є розбіжності в податковому обліку по розрахункам з контрагентами.

Відповідно до висновків перевірки уповноваженою особою податкового органу винесено податкове повідомлення -рішення від 29 вересня 2010 року за № 0000282305/0, котрим визнано позивачу податкове зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 28 613,30 грн., у тому числі основного платежу 21 165,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 7 448,30 грн. (а.с.25)

Та податкове повідомлення -рішення від 29 вересня 2010 року за № 0000272305/0, яким ПП «Інвест-Ресурсбуд»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 21 707,00 грн.(а.с. 26)

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомлення рішеннями позивач звернувся до суду з позовними вимогами та просив визначити зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати, стягнути з Державного бюджету України на його користь суму 21707,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за червень 2010 року

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції вказав на те, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно до п.1.7, ст..1, абз.1 п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робі, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів ( робіт, послуг.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума піддягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону). А при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 вищевказаного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг у попередньому податковому періоді постачальниками таких товарів (послуг); залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналізуючи зазначені правові норми, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право платника податку на податковий кредит ставить у залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована платником податку.

Доказів визнання недійсними або анулювання свідоцтв про реєстрації постачальників безпосереднього контрагента позивача ВАТ «Запорізький Абразивний комбінат»- ЗАТ «ЕНЕРГОПРОГРЕС», АТ «ІЦ Практика», ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ»до суду не надано.

ВАТ «Запорізький абразивний комбінат», який є безпосереднім постачальником позивача, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, Здійснення ним діяльності поза межами правової відповідальності податковим органом не доведено.

Аналіз вищевказаних приписів норм Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для твердження про те, що будь-які дії третіх осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів позивачеві, не впливають на правомірність формування позивачем податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи податкового органу про обов'язковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування, як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету, обґрунтовано не було взято до уваги судам першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення , а саме від 29.09.2010 року № 000272305/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 21 707 грн., від 29.09.2010 року № 0000282305/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28 613,30 грн. в тому числі основний платіж 21 165,00 грн., штрафні санкції 7 448,30 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 21707 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити на наступне.

Відповідно до п.п. 7.7.8, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, за наявності процедури адміністративного або судового оскарження суми бюджетного відшкодування платником, податковий орган подає відповідний висновок до органу Державного казначейства після закінчення такої процедури, а саме протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення суду.

Аналізуючи зазначену норму колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за червень 2010 року є передчасними, платником податку не дотримано процедури звернення за бюджетним відшкодуванням, оскільки податкові повідомлення-рішення оскаржувались в судовому порядку.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що після набрання чинності рішенням у даній справі позивач має право звернутись до державного казначейства з вимогами щодо отримання бюджетного відшкодування у сумі 21 707,00 грн.

За таких обставин , колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі підлягає задоволенню частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-8076/10/0870 в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Інвест-Ресурсбуд»21707 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за червень 2010 року необхідно скасувати та в задоволені позовних вимог в цій частині відмовити. В решті задоволених позовних вимог постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202, 205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-8076/10/0870 в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Інвест - Ресурсбуд»21707 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за червень 2010 року - скасувати та в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті задоволених позовних вимог постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

Постанову складено у повному обсязі 09.07.2012 року.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко