Ухвала суду № 25410865, 18.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2012 р.справа № 2а-0870/2628/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Федоровій Т.С.

за участю представників сторін:

представника позивача Тріфонова А.В. довіреність від 10.05.2011 року

Белікової К.Г. довіреність від 20.04.2011 року

представника відповідача Рачинського Р.М. довіреність від 10.01.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2011 р. у справі № 2а-0870/2628/11 за позовом Командитного товариства "Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов" і компанія", м. Запоріжжя до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000420806/0 від 21 вересня 2010 року про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 144402 гривні та №0000480806/0 від 21 вересня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 134935 гривень та визначення суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 67467 гривень 50 копійок.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2011 р. визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000420806/0 від 21 вересня 2010 року про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 144402 гривні та №0000480806/0 від 21 вересня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 134935 гривень та визначення суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 67467 гривень 50 копійок. Рішення суду першої інстанції мотивовано необґрунтованістю винесених податковою інспекцією повідомлень-рішень, за відсутності для цього встановлених законом підстав.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу про його скасування та прийняття нового про відмову у позові у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В її обґрунтування відповідач посилається на те, що в ході проведених перевірок не було підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за перевіряємий період, що свідчить про укладення з контрагентами нікчемних правочинів без мети настання реальних наслідків. Крім того укладені з Головним управлінням Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Запорізькій області договори про організацію на підприємстві Державної пожежної охорони МНС України не призводять до отримання доходу, а відтак витрати за цими договорами не вважаються здійсненими з метою їх подальшого використання у господарській діяльності. З огляду на це позивачем було завищено податковий кредит, що правомірно було встановлено проведеною перевіркою.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржувану постанову вважає обґрунтованою та законною, просить залишити її без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представники позивача вказали на те, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду з законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи згідно акту №75/08-06/05755559 від 09.09.2010 р., складеного за результатами планової виїзної перевірки ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.03.2010 р., Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі встановлено порушення товариством вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 96268 грн., та порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся на загальну суму 134935 грн.

21.09.2010 р. податковою інспекцією на підставі вказаного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0000420806/0 про визначення ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури», правонаступником якого згідно п. 2 Меморандуму є позивач, податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 144402 гр., у тому числі 96 268,0 грн. за основним платежем і 48 134,0 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення рішення №0000480806/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 134935 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 67467 гривень 50 копійок.

Застосування згідно зазначеного податкового повідомлення-рішення №0000420806/0 штрафних (фінансових) санкції ґрунтується на висновку акту перевірки про нікчемність договорів поставки по придбанню товарів (послуг) з ТОВ «ЗНТК»(договори поставки №2/43-5-20 від 24.02.2009р., №2/43-8-40 від 05.10.2009р., №2/43-8-3 від 14.01.2010р.); з ТОВ «Цоколь»(договір№2/43-5-39 від 28.09.2009р.); з ТОВ «НМП-2009»(договір №2/43-5-46 від 24.11.2009р.) та з ТОВ «ТСЦ ЮГ», як таких, що не направлені на реальне настання правових наслідків, та у зв'язку з цим безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з вказаними контрагентами у розмірі 77436,44 грн. Такий висновок податковою інспекцією зроблено з огляду на ненадання контрагентами в ході проведення перевірок документального підтвердження проведених господарських операцій, у тому числі з мотивів втрати первинних документів та необхідності їх відновлення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно не погодився з висновками акту перевірки, які не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відтак за змістом норм вказаного Закону не можуть бути включені до складу податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ при придбанні товарів та послуг без їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та які не підтверджені податковими накладними, складеними зареєстрованими як платник податку особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно акту перевірки у позивача були в наявності видаткові та податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, тобто первинні бухгалтерські документи, які викликають зміну у зобов'язаннях підприємства та зміну у структурі його активів і капіталу.

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача, тобто укладення ним фіктивних правочинів, є припущеннями, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому з постанови ст. слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Запорізькій області від 15.04.2011 р. про закриття кримінальної справи за відсутністю складу злочину в діях службових осіб ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури»вбачається, що вилученими в ході досудового слідства документами повністю підтверджуються господарські операції щодо придбання ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури»у ТОВ «ЗНТК», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «Цоколь»та ТОВ «ТСЦ ЮГ»комплектуючих виробів та запчастин для виробництва трансформаторного обладнання. Наявність зазначених комплектуючих виробів і запчастин у ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури»та їх використання у господарській діяльності підприємства підтверджено в ході слідства.

Натомість позивач, як покупець товару, не має відповідних повноважень та обов'язку здійснювати контроль за дотриманням контрагентом, який зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства, контролювати показники податкової звітності тощо та в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність такого суб'єкта господарювання.

Також судова колегія вважає правомірним відхилення судом першої інстанції висновку податкової інспекції про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операції щодо організації та утримання Державної пожежної частини, як таких, що не пов'язані з господарською діяльністю, та неправомірним зменшенням суми бюджетного відшкодування з ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення №0000480806/0 від 21.09.2010 р.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно п.п.5.2.1. п. 5.2. ст.5 цього Закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а також охороною праці.

Витрати на забезпечення пожежної охорони охоплюються витратами у зв'язку з охороною праці, оскільки Закону України «Про охорону праці»визначає охорону праці як систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Статтею 2 Закону України «Про пожежну безпеку»передбачено, що забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Відповідно до ст.5 цього Закону власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи зобов'язані, зокрема розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід; відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації, здійснювати постійний контроль за їх додержанням забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням; створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу, тощо.

Укладення та виконання договорів №GI 000016 від 01.01.2004 р. та № GI 001225 від 10.01.2008 р., предметом яких було здійснення систематичного пожежно-технічного дослідження об'єктів товариства, цілодобовий централізований нагляд за протипожежним станом, проведення інструктажу працівників з питань пожежної безпеки та евакуації тощо, є наданням послуг, що пов'язані з охороною праці на підприємстві та використовуються у господарській діяльності. Надання послуг за вказаними договорами підтверджується актами виконаних робіт, на надані послуги, оформлені податкові накладні, які відповідають вимогам щодо форми та порядку їх оформлення.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем, який згідно ч.2 ст. 71 КАС України повинен надати докази правомірності прийнятого рішення, не доведено укладення правочинів не з метою реального настання правових наслідків, а з метою ухилення від сплати податків, а також завищення податкового кредиту по операціям, пов'язаним з організацією та утриманням Державної пожежної частини.

За викладеного судова колегія не вбачає в межах апеляційної скарги встановлених законом підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, прийнятої з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2011 р. у справі № 2а-0870/2628/11 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст. 212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 09.04.2012 року)

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко