Постанова № 25410738, 24.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.12 Справа № 5015/1511/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Гриців В.М.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства проектно -будівельного об'єднання «Львівміськбуд»без номера від 11.06.2012 р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 1194 від 26.06.2012 р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2012 р.

у справі № 5015/1511/12, суддя Деркач Ю.Б.

за позовом Міжрегіональної науково - виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект", м. Львів

до Закритого акціонерного товариства проектно - будівельного об'єднання "Львівміськбуд", м. Львів

про стягнення 77 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Рибій О.Я. -представник (довіреність б/н від 28.05.2012 р.);

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.05.2012 р. у справі № 5015/1511/12 (суддя -Деркач Ю.Б.) позовні вимоги Міжрегіональної науково -виробничої асоціації підприємств «Авіокон -проект»задоволено повністю. Зобов'язано Закрите акціонерне товариство «Проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд" (надалі-відповідач) виконати умови мирової угоди, укладеної між Міжрегіональною науково -виробничою асоціацією підприємств "Авіокон проект" (надалі -позивач) та Закритим акціонерним товариством «Проектно -будівельним об'єднанням "Львівміськбуд" від 25.05.2010 р. шляхом стягнення коштів у розмірі 77 000,00 грн.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" на користь Міжрегіональної науково -виробничої асоціації "Авіокон проект"1 609,50 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач свої зобов'язання в частині виконання мирової угоди не виконав, а в силу вимог ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України мирова угода, яка затверджена ухвалою господарського суду Львівської області від 25.05.5010 року у справі № 8/5 є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства має бути виконаний за правилами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Окрім цього, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином, позовні вимоги обґрунтовані та не спростовані відповідачем в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а відтак підлягають до задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Відповідач - Закрите акціонерне товариство проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись 11.06.2012р. до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2012р. скасувати, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно -правовому розумінні, вона не створює для сторін жодних прав та обов'язків, а виконанню підлягає ухвала суду про затвердження такої мирової угоди. В позивача відсутні підстави стверджувати про невиконання ухвали про затвердження мирової угоди, оскільки така до виконання не пред'являлась, строк на самостійне виконання рішення з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не призначався.

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 65-68) заперечує доводи останньої, а рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2012р. вважає законним і обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а відтак вважає, що таке слід залишити без змін, апеляційну скаргу- без задоволення.

Розпорядженням голови суду від 24.07.2012 р. в зв»язку з відпусткою судді Краєвської М.В. в склад колегії введено суддю Гриців В.М.

В судовому засіданні 24.07.2012 р. представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві. Відповідач (скаржник) явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

24 липня 2012 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення по справі не поступало, при цьому, судова колегія врахувала положення п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно якого, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомленні про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явились у засідання. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. У випадку не з'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них срава може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи ухвалою Львіського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 р. призначено в судове засідання на 10.07.2012 р., в якому були присутні як представник позивача так і представник відповідача, і в якому розгляд справи було відкладено на 24.07.2012 р., а відтак судова колегія вважає, що сторони у справі мали час та можливість подати докази у справі та належним чином повідомленні про час і місце судового засідання.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з на ступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Львівської області від 25.05.5010 року у справі № 8/5 затверджено мирову угоду, укладену між Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіокон-проект" та Закритим акціонерним товариством «Проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд", в якій сторони погодили, що Міжрегіональна науково -виробнича асоціація підприємств "Авіокон проект", за умов належного, своєчасного та добровільного виконання умов даної мирової угоди Закритим акціонерним товариством «Проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд": відмовляється від позовних вимог про: визнання недійсними умов п.п. 3.1.1., 4.1.1., 1.4. попереднього договору, укладеного 18.08.2008р. між МНВАП "Авіокон проект" та ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" та посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Репетою О.М. за реєстр. № 3243, які визначають строк для укладення основного договору, що не відповідає річному строку, встановленому ст. 182 ГК України; розірвання попереднього договору, укладеного 18.08.2008р. між МНВАП "Авіокон проект" та ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" та посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Репетою О.М. за реєстр. №3243; стягнення з ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" на користь МНВАП "Авіокон проект" безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 70000,00 грн.

В свою чергу згідно умов даної мирової угоди ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" зобов'язується: у термін до 30.06.2010 р. укласти зі МНВАП "Авіокон проект" попередній договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна: місця № 3 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові. Умови даного попереднього договору визначаються МНВАП "Авіокон проект" і повинні відповідати положенням даної мирової угоди. Витрати, пов'язані з укладенням, нотаріальним посвідченням та реєстрацією попереднього договору купівлі -продажу несе Закрите акціонерне товариство «Проектно-будівельне об»єднання «Львівміськбуд»; у термін до 30 червня 2011 року укласти з МНВА «Авіокон -проект»договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна: місця № 3 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові. Продаж даного об'єкту повинен бути здійснений відповідачем за ціною 70 000,00 (сімдесят тисяч) грн. Сторони погодили, що дана сума повністю сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 3136 від 14.10.2008 р. Зміна ціни об'єкту, що продається, в сторону збільшення не допускається. Витрати, пов'язані з укладенням, нотаріальним посвідченням та реєстрацією договору купівлі-продажу несе позивач; у термін до 31 липня 2011 року передати проданий об'єкт нерухомого майна (місце № 1 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові) МНВА «Авіокон -проект»по акту прийому-передачі. Об'єкт повинен бути придатним для його вільного використання позивачем; у термін до 31 липня 2011 року не вчиняти будь-яких дій щодо відчуження майнових прав на вищевказаний об'єкт нерухомого майна іншим особам, крім позивача, або виникнення прав третіх осіб щодо об'єкта (оренда, найм, позичка, застава, обтяження тощо); у термін до 30 червня 2010 року відшкодувати на користь МНВА «Авіокон -проект»сплачене нею державне мито у розмірі 870,00 грн. та вартість інформаційно-технічних послуг у розмірі 236,00 грн. (а.с. 88).

У п. 4.1. Угоди, сторони дійшли згоди в тому, що обов'язки покладені на них цією угодою повинні виконуватись вчасно, добросовісно та належним чином; за прострочення укладення попереднього чи основного договору купівлі-продажу, передбачених п.2.2. даної мирової угоди, що сталось з вини ЗАТ ПБО «Львівміськбуд», чи відмову відповідача з будь-яких підстав від укладення попереднього чи основного договору купівлі-продажу, передбачених п.2.2. даної мирової угоди, ЗАТ ПБО «Львівміськбуд»повертає МНВА «Авіокон -проект»на її вимогу 70 000,00 грн., а також сплачує штраф у розмірі 10 % від даної суми, що становить 7 000,00 грн. (п. 4.2. Угоди, а.с. 11).

Дана угода вступає в силу з моменту затвердження її господарським судом Львівської області в порядку, передбаченому ГПК України (п. 5.1. Угоди).

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

Положеннями статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача відмови від позову, визнання відповідачем позову, порядок і умови укладення між сторонами мирової угоди та її затвердження судом.

Так відповідно до частин 1-3 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладається в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникло неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Отже, мирова угода -це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, за для яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

У зв'язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке згідно процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов: якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх -небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Господарського процесуального кодексу України про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з приписами пункту 7 частини першої статті 80 цього Кодексу, згідно з якими господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом, а частиною четвертою цієї статті передбачено, що ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.

Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»(п.п. 3.19 п.3) в ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі, а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатись як два самостійні акти -окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

В силу вимог статті 11 Цивільного кодексу України, згідно якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на вищевикладене, мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України є правочином, що згідно ст.629 цього Кодексу підлягає обов'язковому виконанню. Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлена права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання виконання мирової угоди, оскільки згідно з вимогами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із вказаною нормою кореспондується норма статті 193 ГК України, у якій також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Слід зазначити, що позивач неодноразово надсилав відповідачу вимоги про виконання умов мирової угоди та сплату заборгованості (а.с. 12,13,16).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не прийнято жодних заходів щодо виконання своїх зобов'язань по мировій угоді.

Враховуючи те, що Закрите акціонерне товариство «Проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" від виконання умов мирової угоди, затвердженої судом, відмовився, чим порушив права позивача, то останній звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості, у зв'язку з невиконання мирової угоди, тобто з вимогою про спонукання до виконання шляхом примусового стягнення суми заборгованості.

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на відсутність підстав стверджувати про невиконання відповідачем мирової угоди, оскільки така до виконання не пред'являлась, строк на самостійне виконання рішення з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не призначався, а у разі невиконання стороною умов такої угоди в добровільному порядку, заінтересована сторона має право звернутися до суду, який видав ухвалу про затвердження мирової угоди, із заявою про зміну порядку її виконання, з добровільного на примусовий, що стане підставою для вчинення Державною виконавчою службою дій, спрямованих на примусове виконання.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку передбаченим Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія апеляційного господарського суду вивчивши матеріали справи у сукупності з ухвалою місцевого господарського суду про затвердження мирової угоди з'ясувала, що така не відповідає вимогам, зазначених у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. вказано, що наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Як вбачається зі змісту ухвали господарського суду Львівської області від 25.05.2010 р. (а.с. 88) така не має статусу виконавчого документа, а тому позивач у справі правомірно звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконати умови мирової угоди. Враховуючи те, що Закрите акціонерне товариство «Проектно -будівельне об'єднання «Львівміськбуд»не відреагував на звернення позивача щодо добровільного виконання умов мирової угоди, затвердженої судом, чим порушив охоронювані законом права Міжрегіональної науково -виробничої асоціації підприємств «Авіакон проект», місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що такі підлягають захисту в судовому порядку шляхом задоволення позову.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на встановлені обставини справи та досліджені у справі докази, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, та не вбачає правових підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 22.05.2012 року.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2012 р. у справі № 5015/1511/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства проектно -будівельного об'єднання «Львівміськбуд» без номера від 11.06.2012 р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 1194 від 26.06.2012 р.) - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 5015/1511/12 повернути господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 25.07.2012 р.

Головуючий-суддя Давид Л.Л.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Юрченко Я.О.