Рішення № 25410508, 26.07.2012, Господарський суд Чернігівської області

26.07.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

26 липня 2012 року Справа № 5028/12/38/2012

Позивач: Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", вул. Іванівська, б. 1, м. Харків, 61022

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна",

вул. П. Куліша, 44, м. Борзна, Чернігівська область, 16400

Предмет спору: про стягнення заборгованості 137692,52 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Мазняк О.Я., довіреність вих. № 25/01-12 від 25.01.2012 р., представник

від відповідача: Шульга В.П., довіреність № 371 від 10.07.2012 р., представник

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви, з 17.07.2012 року по 26.07.2012 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 102619,31 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 30785,79 грн. штрафу за не поставку товару, 2366,69 грн. штрафу за несвоєчасну поставку товару, 394,73 грн. 3 % річних, згідно Договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 року та 1526,00 грн. збитків за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Представники сторін в судовому засіданні надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

В судовому засіданні 17.07.2012 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 17.07.2012 р. представник позивача виклала свої позовні вимоги та заявила усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Представник відповідача в поданому в судовому засіданні 17.07.2012 р. відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, керуючись вимогами чинного податкового законодавства України, ціна продажу однієї тони кукурудзи в грудні 2011 р. за спірним договором повинна становити 1600,00 грн. з ПДВ. (відповідно до даних терміналу ТОВ СП «Нібулон»закупівельна (звичайна) ціна однієї тони кукурудзи врожаю 2011 р. станом на 01.12.2011 р. становила 1600,00 грн. з ПДВ.), але згідно ст. 39.15. Податкового кодексу України допустиме відхилення від звичайної ціни може бути не більше 20 % , відповідно ціна поставки однієї тони кукурудзи з урахуванням дисконту у розмірі 20% повинна становити 1280,00 грн. з ПДВ. Так як, відповідач поставив позивачу товар в кількості 275,538 тон, то вартість поставки, відповідно, становить 352688,64 грн., а попередня оплата була здійснена в сумі 336000,00 грн., а тому поставлено продукції на 16688,63 грн. більше ніж було попередньо оплачено позивачем. Відповідач також повідомив, що у березні 2012 р. листом № від 15.02.2012 р. факсом позивача було проінформовано про нагальну необхідність приведення ціни по договору у відповідність до вимог чинного законодавства, але позивач на це не відреагував і подальше прийняття продукції по всім договорам між сторонами припинив. У зв»язку з відмовою позивача приймати продукцію, подальша поставка була призупинена та відстрочена, тому відповідач не зміг виконати свої зобов»язання належним чином. Щодо стягнення штрафу на підставі п.6.4 договору відповідач вказує на те, що оскільки умовою застосування штрафної санкції є непоставлення оплаченого товару, але товар на суму зарахованої попередньої оплати і трошки більше було поставлено. Також відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення 3 % річних на суму боргу є порушенням норм матеріального права, так як у відповідача за спірним договором відсутній грошовий борг. Крім того, позивачем безпідставно нараховано 3 % річних на суму неустойки, та у повідомленні про відмову від договору поставки від 15.05.2012 р. вимога про сплату 3 % річних відсутня.. Відповідач вважає безпідставною і вимогу позивача про стягнення на підставі п.6.3. спірного договору штрафу в розмірі 1 % від суми непоставленого товару за кожен день прострочення, оскільки не може нараховуватися за кожен день прострочення платежу і це суперечить правовій природі такого виду неустойки. Крім того, додатковою угодою № 2 від 15.08.2011 р. сторони виклали п. 6.3. договору в новій редакції, яка фактично дублює п.6.4. договору, якою за теж саме непостачання протягом 5 робочих днів з моменту закінчення строку поставки установлений штраф у розмірі 30 % від вартості непоставленого товару. Тобто, позивач встановив подвійну відповідальність за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить ст.61 Конституції України. Відповідач також вказує на те, що збитки в сумі 1526,00 грн. понесені позивачем за вчинення дій по зверненню стягнення на предмет застави, які просить стягнути позивач за невиконання зобов»язань відповідачем, є передчасними і необґрунтованими, оскільки виконання зобов»язання відповідача було відстроченим внаслідок прострочення позивача, а тому звертати стягнення на предмет застави і нести у зв»язку з цим витрати та визнавати їх збитками є безпідставним.

В судовому засіданні 17.07.2012 р. судом було оголошено перерву до 26.07.2012 р.

Від позивача до початку розгляду справи, відповідно до ч.4. ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, надійшла письмова заява вих. № 23/03 від 23.07.2012 р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач повідомив, що позивачем було необгрунтовано розраховано розмір 3 % річних від суми заборгованості з урахуванням суми штрафу, а також необґрунтовано заявлено вимогу про стягнення штрафу за несвоєчасну поставку товару в розмірі 2366,69 грн., оскільки додатковою угодою № 2 від 15.08.2012 р. до договору постави № 19/04-1БА від 19.04.2011 р. пункт 6.3., на підставі якого позивачем зроблений первісний розрахунок, був викладений у новій редакції, якою передбачений штраф у розмірі 30 % від вартості непоставленого товару, проте, такий штраф вже передбачений п.6.4. договору. У зв»язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача 102619,31 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 30785,79 грн. штрафу за не поставку товару, 303,64 грн. 3 % річних та 1526,00 грн. збитків.

В судовому засіданні 26.07.2012 р. представник відповідача проти заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог не заперечував.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних та штрафу, передбаченого п. 6.3. спірного договору, прийнята судом, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Від представника відповідача до початку судового засідання 26.07.2012 р. через канцелярію суду подано письмове клопотання про зменшення розміру штрафу, передбаченого п.6.4. договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 р. до 5793,06 грн., оскільки відповідач вважає, що розмір штрафу, заявлений до стягнення позивачем, надмірно великим, порівняно із збитками позивача. Подане клопотання представник відповідача обґрунтовує тим, що позивачем в позовній заяві зазначено, що внаслідок невиконання зобов»язань відповідачем він поніс збитки в сумі 1526,00 грн., які є реальними та необхідними і які, відповідно до ст. 224 ГК України та ст. 623 ЦК України, боржник має відшкодувати кредиторові. В цій частині відповідач позовну вимогу визнає. Відповідач зазначив, що він виконав поставку кукурудзи 3 класу кількості 275,538 тон на суму 233380,69 грн., що складає 69,45 % ступеня виконання. У той час як розмір штрафів, згідно п.6.3. та п.6.4. договору, складає 33152,48 грн., що в 21 раз перевищує розмір заподіяних збитків, що є не спів розмірними санкціями. У зв»язку з цим відповідач просить суд зважати на всі зазначені обставини, а саме: ступінь виконання зобов»язання; причини неналежного виконання зобов»язання; спів розмірність розміру неустойки наслідкам порушення; майновий стан відповідача та, керуючись ч1. ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, зменшити розмір неустойки. Крім того, представник відповідача вважає, що при розрахунку розміру штрафу має застосовуватися підхід про обрахування штрафу, розмір якого не перевищує межі нарахування неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу на період прострочення, відповідно до ч.2. ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань». Керуючись вищевикладеним порядком обрахування штрафу, відповідач вважає, що розмір штрафу підлягає зменшенню до 5793,06 грн.

Представник позивача щодо клопотання позивача про зменшення суми штрафу заперечувала посилаючись на відсутність підстав для зменшення суми штрафу.

Також представником позивача було заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду на час розгляду справи не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Приймаючи до уваги, що позивачем було зменшено позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та штрафу, передбаченого п. 6.3. спірного договору, і ця заява була прийнята судом, а тому суд розглядає справу з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

19.04.2011 року між дочірнім підприємством «Агроінвест»товариства з обмеженою відповідальністю "Борзна-Агроінвест" (постачальник) та Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) було укладено Договір поставки № 19/04-1БА.

Згідно п.1.1 статуту, затвердженого загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-Борзна», протокол № 2 від 10.02.2012 р., державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 13.02.2012 р. номер запису 10421050001000623, дочірнє підприємство «Агроінвест»товариства з обмеженою відповідальністю "Борзна-Агроінвест" перетворено в товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна", яке і є правонаступником ДП «Агроінвест»ТОВ «Борзна-Агроінвест». Факт реорганізації ДП «Агроінвест»ТОВ «Борзна-Агроінвест»шляхом перетворення на ТОВ "Агроінвест-Борзна" також підтверджується Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача та довідкою № АБ 431200 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 2.2 договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 року (в редакції додаткової угоди № 1 до договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 р.) відповідач (постачальник) взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця (позивача), а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити ріпак врожаю 2011 року у загальній кількості 100,0 т +/- 5% на умовах даного договору.

Пунктами 3.2., 3.3. договору було визначено строк поставки товару до 01.08.2011 р. Товар за цим договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

Відповідно до п.7.2. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його повного виконання сторонами.

Пунктом 5.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 19.04.2011 р. договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 року) сторони визначили наступний порядок оплати: передплата у розмірі 336000,00 грн., остаточний розрахунок - протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару. Датою оплати вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця. (п.5.2. договору).

На виконання умов договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 р. позивачем було здійснено попередню оплату за товар, що підтверджується платіжним дорученням № 752 від 19.04.2011 р. на суму 250000,00 грн. та платіжним дорученням № 753 від 19.04.2011 р. на суму 250000,00 грн., які додані позивачем до матеріалів справи.

22.09.2011 р. позивачем було направлено відповідачу лист вих. № 43/1 від 19.04.2011 р., в якому позивач просить в платіжному дорученні № 752 від 19.04.2011 р. на суму 250000,00 грн. вірним вважати призначення платежу: передоплата за соняшник по договору № 19/04-2БА від 19.04.2011 р. - 16400,00 грн. та передоплата за ріпак по договору № 19/04-1БА від 19.04.2011 р. - 86000,00 грн. Факт направлення вказаного листа підтверджується фіскальним чеком № 1185 від 22.09.2011 р.

Представник відповідача проти факту уточнення призначення платежу не заперечував.

Таким чином, позивачем була здійснена попередня оплата за товар по договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 р. в сумі 336000,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 15.08.2011 р. до договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 року сторонами було внесено зміни до п.п.1.2., 2.2.,3.2. договору, а саме: товар, що підлягає поставці змінено на соняшник врожаю 2011 року в загальній кількості 148,425 т +/- 5% (в редакції додаткової угоди № 3 від 31.10.2011 р.) зі строком поставки товару до 15.10.2011 р.

19.12.2011 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 4 до договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 року, згідно з якою у зв»язку з тим, що постачальник не виконав поставку соняшника врожаю 2011 р. на користь покупця в строк до 15.10.2011 р. сторони змінили предмет поставки на кукурудзу 3 класу врожаю 2011 року в загальній кількості 396,700 т +/- 5% зі строком поставки товару до 10.02.2012 р.

Також, додатковою угодою № 4 від 19.12.2011 р. до договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 року п.4.1. договору викладено в наступній редакції: ціна однієї тони товару за цим договором визначається наступним чином: 1100,00 грн. (в т.ч. ПДВ) з дисконтом 23 % та складає 847,00 грн. в т.ч. ПДВ -141,17 грн. Загальна сума договору дорівнює вартості товару, поставленого за цим договором. (п.4.3. договору).

Додатковою угодою № 4 від 19.12.2011 р. до договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 року сторони погодили наступну редакцію п. 5.1. договору: постачальник зараховує грошові кошти у розмірі 336000,00 грн., що сплачені покупцем у якості передплати за ріпак врожаю 2011 р. за договором, в рахунок оплати за кукурудзу 3 кл., врожаю 2011 року згідно цього договору. Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов»язання по договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 року виконав лише частково, а саме здійснив поставку кукурудзи в кількості 275,538 т на загальну суму 233380,69 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-1923 від 16.12.2011 р. на суму 35162,36 грн., № РН-2240 від 18.01.2012 р. на суму 186384,89 грн. та № РН-2315 від 01.03.2012 р. на суму 11833,44 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками та копії яких додано до матеріалів справи.

Факт отримання позивачем товару підтверджується довіреностями на отримання від відповідача цінностей за договором № 19/04-1БА від 19.04.2011 р.: № 3/16/12-11 від 16.12.2011 р.; № 2/18/01-12 від 18.01.2012 р. та № 9/01/03-12 від 01.03.2012 р., копії яких знаходиться в матеріалах справи.

Статтею 662 Цивільного кодексу України закріплено обов»язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов»язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 р. (в редакції додаткової угоди № 4 від 19.12.2011 р. до договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 р.) сторонами визначений строк поставки товару до 10.02.2012 р.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач свої зобов»язання по договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 р., з урахуванням змін і доповнень внесених сторонами, виконав частково і поставив лише 275,538 т кукурудзу 3 класу врожаю 2011р. на загальну суму 233380,69 грн. Виходячи із суми здійсненої позивачем попередньої оплати, сума недопоставки становить 102619 грн. 31 коп.( 33600 грн. ( сума попередньої оплати ) - 233380,69 грн.( вартість поставленого товару)).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 670 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, а саме встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

В свою чергу, в ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п.6.4. договору, у випадку непостачання товару протягом 5 робочих днів з моменту закінчення строку поставки, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від даного договору у повному обсязі або частково відносно непоставленої частини товару. При цьому постачальник зобов»язуються повернути покупцеві вартість оплаченого, але не поставленого товару протягом 3-х банківських днів з моменту односторонньої відмови покупця від договору і сплатити штраф у розмірі 30 % вартості непоставленого товару. Моментом односторонньої відмови покупця від договору є дата поштового відправлення повідомлення про таку відмову від договору на адресу постачальника, зазначену у цьому договорі.

Так, 14.05.2012р. позивачем було направлено відповідачу повідомлення про відмову від договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 р., в якому позивач просить повернути на користь УАСП ТОВ «Каіс»вартість оплаченого, але не поставленого товару, що складає 102619,31 грн., а також сплатити штраф у розмірі 30 % від вартості не поставленого товару, що складає 30785,79 грн. протягом 3 банківських днів з моменту відмови позивача від договору шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача.

Факт направлення позивачем та отримання відповідачем вказаного повідомлення підтверджується фіскальним чеком № 5103 від 14.05.2012 р. з описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення № 08721673 від 18.05.2012 р., копії яких додано до матеріалів справи.

Але, вбачається з матеріалів справи, відповідач вимогу позивача щодо повернення вартості оплаченого, але не поставленого товару в сумі 102619,31 грн. не виконав.

За таких обставин позовні вимоги позивача щодо стягнення 102619 грн. 31 коп. суми здійсненої попередньої оплати є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо ціни поставленої кукурудзи та відповідно вартості поставленого товару судом до уваги не приймається, оскільки, відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»визначено у яких випадках встановлюються державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Доказів, які підтверджують, що на кукурудзу 3 класу врожаю 2011р. були встановлені державні фіксовані та регульовані ціни відповідач суду не надав.

А п.4.1 договору № 19/04-1БА від 19.04.2011р. в редакції додаткової угоди № 4 від 19.12.2011р., сторонами було визначено, що ціна однієї тони товару за цим договором визначається наступним чином: 1100 грн. ( в т.ч. ПДВ) з дисконтом 23% та складає 847 грн. в т.ч. ПДВ -141,17 грн.

Одним з правових наслідків порушення зобов'язання є, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, сплата неустойки.

Оскільки відповідачем не було своєчасно поставлено товар, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 30 % від вартості непоставленого товару, відповідно до п.6.4 договору, що становить 30785,79 грн.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом 6.4. договору передбачено обов»язок відповідача сплатити штраф у розмірі 30 % вартості непоставленого товару.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятих на себе зобов»язань щодо поставки товару і відповідач в добровільному порядку вимогу позивача щодо сплати штрафу у розмірі 30 % від вартості не поставленого товару, що складає 30785,79 грн., не виконав, а тому суд доходить висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача штраф за не поставку товару, згідно п. 6.4. договору, у розмірі 30785,79 грн.

Заперечення відповідача щодо стягнення штрафу також судом до уваги не можуть бути прийняті, оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов»язань щодо поставки товару на всю суму здійсненої позивачем попередньої оплати.

Клопотання відповідача про зменшення суми штрафу також задоволенню не підлягає, оскільки ст. 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов»язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов»язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Аналогічна норма мститься і в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 16.12.2011р. № 18 також визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З урахуванням того, що обов'язок доказування та подання доказів відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують вимоги та заперечення, то у даному випадку відповідач повинен довести наявність тих обставин, на підставі яких суд має право зменшити суму штрафу. Однак відповідачем наявність цих обставин не доведена, а саме відповідачем не подано доказів вжиття заходів щодо внесення змін до договору в частині зміни ціни; доказів повідомлення позивача про відмову ВАТ «Бахмацьке ХПП» здійснювати приймання товару; доказів оспорювання дій хлібоприймальних підприємств щодо відмови у прийнятті товару , а також доказів вжиття заходів щодо виконання взятих на себе зобов»язань.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 303,64 грн. за період з 18.05.2012 р. по 22.06.2012 р., відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару, але приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку 3 % річних за спірний період (з 18.05.2012 р. по 22.06.2012 р.) взято 365 днів у році і не враховано, що у 2012 році 366 днів, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за період з 18.05.2012 року по 22.06.2012 року підлягають задоволенню в розмірі 302 грн. 81 коп.

Твердження відповідача про те, що у нього відсутнє грошове зобов»язання перед відповідачем, а також відсутня вимога позивача щодо стягнення трьох процентів річних і позивач безпідставно нарахував 3 % річних на суму неустойки судом до уваги не приймається, оскільки позивач зменшив свої позовні вимоги щодо трьох процентів річних і здійснив їх нарахування лише на суму попередньої оплати.

Грошове зобов»язання щодо повернення суми попередньої оплати, на яку не було поставлено товар, виникло у відповідача на підставі ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України та п.6.4 договору.

Нормами чинного законодавства не передбачено обов»язковість направлення попередньої вимоги щодо сплати трьох процентів річних до моменту звернення до суду.

Аналогічна правова позиція щодо стягнення трьох відсотків річних в разі стягнення суми попередньої оплати викладена в постановах Верховного Суду України від 28.11.2011р. та від 05.12.2011р.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 1526,00 грн., понесені позивачем у зв»язку з невиконанням відповідачем своїх зобов»язань по договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 р. задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, включаються, відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати ( штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на які сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Частиною 2 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачають, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язань, доводиться кредитором.

Як свідчать матеріали справи, 28.04.2011 р. між сторонами було укладено договір застави, який посвідчено приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Кухтою Д.О. та зареєстровано в реєстрі за № 736.

В пункті 1.1. договору застави від 28.04.2011 року сторони визначили, що цей Договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з договору поставки № 19/04-1БА від 19.04.2011 р. (а також усіх додаткових договорів до нього), укладеного між Заставодержателем та Заставодавцем, згідно з яким відповідачу надана передплата у розмірі 100% в сумі 500000,00 грн. за ріпак врожаю 2011 р. у кількості 100 тон та за умовами якого останній зобов»язаний сплатити заставодержателю до 01.08.2011 р. кошти у розмірі 500000,00 грн., а також пеню, яка може виникнути внаслідок невиконання заставодавцем умов договору поставки. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за договором поставки (шляхом укладення договорів про внесення змін до нього), дія застави, передбаченої цим договором, зберігається до повного виконання договору поставки.

У п.1.2. договору застави від 28.04.2011 р. сторони визначали, що предметом застави є майбутній врожай ріпаку 2011 року, який буде зібрано на території Борзнянського району площею 64 га, що підтверджується довідкою виданою управлінням агропромислового розвитку Борзнянської райдержадміністрації від 27.04.2011 р. за № 246.

25.05.2012 р. приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Кухтою Д.О. було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 599 про звернення стягнення на врожай ріпаку 2011 року, що знаходиться на території Борзнянського району площею 64 га, що належить на праві власності відповідачу, переданий в заставу відповідачем згідно договору застави від 28.04.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Кухтою Д.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 736, для задоволення вимог УАСП ТОВ «Каіс»у розмірі 102619,31 грн. заборгованості попередньої оплати, 30785,79 грн. штрафу. Крім того, виконавчим написом передбачено стягнення з відповідача на користь позивача 1526,00 грн. -1 % суми, що стягується та нотаріальні послуги сплачені відповідно до вимог чинного законодавства за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом, а всього 134931,10 грн.

Факт здійснення позивачем оплати за вчинення нотаріальних дій підтверджується платіжним дорученням № 1079 від 29.05.2012 р. на суму 10520,00 грн., яке міститься в матеріалах справи.

07.06.2012 р. державним виконавцем Державної виконавчої служби Борзнянського районного управління юстиції Демченко Н.І. по примусовому виконанні виконавчих написів нотаріуса № 599, № 600 та № 601 виданого 25.05.2012 р. складено Акт про неможливість опису та накладення арешту на врожай соняшнику 2011 р. та врожай ріпаку 2011 р. у зв»язку з їх відсутністю у відповідача, та 07.06.2012р. винесена постаново про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса № 599 від 25.05.2012р. в якій зазначено, що майно на яке може бути звернено стягнення знищено.

Відповідно до приписів ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 2 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачають, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язань, доводиться кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Як встановлено судом, п.5.1 договору поставки № 19\04-1БА від 19.04.2011р. в редакції додаткової угоди № 1 від 19.04.2011р. сума передплати складає 336000 грн. Умовами договору поставки № 19\04-1БА від 19.04.2011р. не було передбачено здійснення позивачем попередньої оплати в сумі 500000 грн., як зазначено в п.1.1 договору застави від 28.04.2011р.

Таким чином, не можна зробити беззаперечного висновку про те, що договір застави від 28.04.2011р. забезпечував вимоги саме по договору поставки № 19\04-1БА від 19.04.2011р., який є предметом дослідження по даній справі.

Також сторонами не були внесені зміни до договору застави у зв»язку зі зміною предмету поставки, який забезпечувався вказаним договором застави, а саме ріпаку врожаю 2011 р. у кількості 100 тон на соняшник врожаю 2011р. в кількості 125 тон та відповідно на кукурудзу 3 кл., врожаю 2011 року в кількості 396,7 тон.

Частиною 3 ст. 226 Господарського кодексу України визначено, що сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Вносячи зміни до договору поставки щодо зміни предмету поставки ріпаку врожаю 2011 р. у кількості 100 тон на соняшник врожаю 2011р. в кількості 125 тон та відповідно на кукурудзу 3 кл., врожаю 2011 року в кількості 396,7 тон позивачеві було відомо про відсутність у відповідача ріпаку врожаю 2011р..

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач будучи обізнаним про відсутність у відповідача ріпаку врожаю 2011р. все ж таки звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, тобто не вжив заходів щодо зменшення суми збитків.

Також в акті державного виконавця від 07.06.2012р. зазначено, що описати та накласти арешт на вказане майно ( ріпак врожаю 2011р.) не має можливості в зв»язку з тим, що у виконавчому документі не вказано якою воно вагою та адреса за якою знаходиться на зберіганні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність причинного зв"язку між понесеними позивачем збитками у розмірі 1526,00 грн. щодо сплати витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса і допущеним простроченням відповідачем взятого на себе зобов"язання.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, товар на суму перерахованої попередньої оплати повністю не поставив, суму попередньої оплати не повернув, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 102619 грн. 31 коп. суми попередньої оплати за непоставлений товар, 30785 грн. 79 коп. штрафу за непоставку товару та 302 грн. 81 коп. 3 % річних. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2674 грн.16 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 612, 614, 623, 625, 626, 629, 632, 662, 663, 670, 693,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175, 193, 224, 225, 226, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення», ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна", вул. П. Куліша, 44, м. Борзна, Чернігівська область, 16400 (код ЄДРПОУ 32533020, п/р 26005300387339 ТВБВ № 10024/0179 у філії ЧОУ АТ „Ощадбанк", м. Борзна, МФО 353553, ІПН 325330225047) на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", вул. Іванівська, б. 1, м. Харків, 61022 (код ЄДРПОУ 20023279, п/р 26001031851001 в ХРУ ПАТ «КБ «Південкомбанк», м. Харків, МФО 335946, ІПН 200232720302) 102619 грн. 31 коп. суми попередньої оплати за непоставлений товар, 30785 грн. 79 коп. штрафу за не поставку товару, 302 грн. 81 коп. 3 % річних та 2674 грн. 16 коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 27.07.2012 р.

Суддя Л.М. Лавриненко