Рішення № 25410387, 24.07.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2012 р. Справа № 6/058-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення головного територіального управління МНС України у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ЦВЗВ" про стягнення боргу,

представники:

позивача : Ремінська А.О. (дов.№ 12 від 26.06.2011р.),

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2012 року Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення головного територіального управління МНС України у Київській області (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ЦВЗВ" (далі -відповідач) про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 8/9 на постійне та обов'язкове аварійно-рятувального обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єктів з високою потенційною небезпекою від 27.03.2009р., щодо оплати прийнятих робіт. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 5 893,56 грн основного боргу, додатково за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пені у розмірі 280,57 грн, втрат від інфляції у розмірі 8,32 грн та 3% річних у розмірі 18,17 грн, всього -6200,62 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2012р. порушено провадження у справі № 6/058-12 та призначено її до розгляду на 24.07.2012р.

Представником позивача у судовому засіданні 24.07.2012р. подано заяву про зменшення позовних вимог з якої вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 5 893,56 грн основного боргу.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 893,56 грн позивач підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 24.07.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином за адресою, що вказана позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ті фізичних осіб -підприємців.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, в матеріалах справи міститься оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення як доказ того, що відповідач був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відтак, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його нез'явлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

27.03.2009р. між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення головного територіального управління МНС України у Київській області (далі - Аварійно-рятувальна служба) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ЦВЗВ" (далі -Об'єкт) було укладено договір № 8/9 на постійне та обов'язкове аварійно-рятувального обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єктів з високою потенційною небезпекою (далі -договір).

Предметом договору є організація Аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування Об'єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на Об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямовані на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (території) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій (п. 1.1. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 2-х оперативних одиниць складає 4 160,12 грн на рік з урахуванням ПДВ. Щомісячна оплата становить 346,68 грн з урахуванням ПДВ.

Виконання аварійно-рятувальних робіт чи аварійно-рятувального обслуговування підтверджується актами виконаних робіт, які затверджуються до 10-го числа місяця.

Відповідно до пунктів 7.1., 7.2. договору, договір вступає в силу з 1 квітня 2009р та діє однин рік. Автоматичну пролонгацію договору сторони визначили в п. 7.3. договору.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи заяви про розірвання договору суд дійшов висновку, що сторони мали намір про пролонгацію цього договору, а останній мав місце про продовження його дії кожного року.

Предметом спору є вимога позивача, зокрема, про стягнення з відповідача вартості наданих останньому послуг за період з листопада 2011р. по травень 2012р. на загальну суму 5 893,56 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу послуги зазначені в предметі договору (п. 1.1.), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт за період з листопада 2011р. по травень 2012р. на загальну суму 5 893,56 грн, які підписані як з боку позивача так і з боку відповідача.

Зі змісту вищезазначених актів виконаних робіт вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в ньому реквізитів.

Відтак, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами на підтвердження надання позивачем послуг по договору є акти виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи.

З актів виконаних робіт вбачається, що сторонами спору підписано акти без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо якості та вартості отриманих послуг.

З метою оплати відповідачем вартості наданих послуг, позивачем було виставлено відповідачу рахунки (відповідні копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач в порушення свого грошового зобов'язання за договором не оплатив надані позивачем послуги з аварійно-рятувального обслуговування за період з листопада 2011р. по травень 2012р. у сумі 5 893,56 грн.

Таким чином, на час подання позову вартість неоплачених відповідачем послуг з аварійно-рятувального обслуговування за договором становить 5 893,56 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми.

Пунктом 4.2 договору визначено, що плата за обслуговування Об'єкта Аварійно-рятувальною службою здійснюється щомісячним перерахуванням коштів впродовж 5 банківських днів з моменту отримання оригіналів рахунків чи його фіксованої копії до 15-го числа.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 251, 252 ЦК України встановлено, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Господарським судом перевірено та встановлено, що поданий позивачем розрахунок боргу згідно договору є арифметично вірним та обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи дату прийняття робіт та визначений строк розрахунку за надані послуги за договором, у відповідача настав обов'язок по їх оплаті за період з листопада 2011р. по травень 2012р. на загальну суму 5 893,56 грн.

Однак, доказів сплати вартості наданих позивачем послуг за договорами у сумі 5 893,56 грн відповідач суду не надав.

Відтак, факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати наданих послуг за договором доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем повної вартості наданих послуг у розмірі 5 893,56 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором становить -5 893,56 грн.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати за надані послуги за договору.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу (5 893,56 грн) за надані послуги відповідачем надано не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення коштів за договором № 8/9 на постійне та обов'язкове аварійно-рятувального обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єктів з високою потенційною небезпекою від 27.03.2009р. підлягає задоволенню повністю, в сумі 5 893,56 грн.

Щодо заявленої вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 280,57 грн, втрат від інфляції у розмірі 8,32 грн та 3% річних у розмірі 18,17 грн, то суд зазначає наступне.

Як зазначалось судом в описовій частині судового рішення представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог з якої вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 5 893,56 грн основного боргу.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначеної заяви суд розцінює її як відмова від позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 280,57 грн, втрат від інфляції у розмірі 8,32 грн та 3% річних у розмірі 18,17 грн.

Згідно ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладаються в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучаються до справи. Ця заява підписується відповідно позивачем. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Так, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом (п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України).

З урахуванням матеріалів справи та поданої позивачем заяви, суд дійшов наступного висновку.

Позивач відмовився від позову в частині стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних, що підтверджується його заявою. Відмова позивача від позову не суперечить законові та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Заява підписана представником позивача -Ремінською А.О., право на відмову якої закріплено довіреністю № 12 від 26.06.2011р.. Окрім того, позивачу було роз'яснено права передбачені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, право на відмову від позову а також наслідки такої відмови.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови від позову в частині стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних.

Відповідно до ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Виходячи з наведеного та керуючись ч. 4 ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі № 6/058-12 за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення головного територіального управління МНС України у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ЦВЗВ" про стягнення боргу в частині стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 6/058-12 в частині стягнення пені у розмірі 280,57 грн, втрат від інфляції у розмірі 8,32 грн та 3% річних у розмірі 18,17 грн припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ЦВЗВ" (код 32175330) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення головного територіального управління МНС України у Київській області (код 36055819) 5 893,56 грн основного боргу та 1 609,50 грн судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз