Рішення № 25410095, 17.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.12 р. Справа № 5006/33/23/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Управління пенсійного фонду України в Пролетарському районі м.Донецька (ідентифікаційний код 219555468)

до відповідача Держаного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк (ідентифікаційний код 33161769) в особі відокремленого підрозділу «Шахта Моспінська»

про стягнення заборгованості в сумі 147461,08грн. по відшкодуванню регресних вимог по відокремленому підрозділу «Шахта Моспінська»

за участю представників:

від позивача: Приходченко М.С. за довіреністю №21951/07 від 07.11.2011р.,

від відповідача: Мазало Є.Л. за довіреністю №9-587 від 30.12.2012р.

Позивач, Управління пенсійного фонду України в Пролетарському районі м.Донецька звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Держаного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк в особі відокремленого підрозділу «Шахта Моспінська» про стягнення заборгованості в сумі 147461,08грн. по відшкодуванню регрес них вимог по відокремленому підрозділу «Шахта Моспінська».

Ухвалою від 30.05.2012р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/23/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов мирової угоди, затвердженої господарським судом Донецької області 22.04.2003р. по справі №5/344б, в частині оплати заборгованості у розмірі 147461,08грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії акту від 18.05.2000р., ухвали господарського суду Донецької області від 24.05.2000р. за справою про банкрутство №5-344б, протоколу засідання комітету кредиторів по справі №5/344б, ухвали господарського суду Донецької області від 22.04.2003р. по справі №5/344б, мирової угоди від 09.04.2003р., графіку погашення заборгованості, акту від 31.03.2012р., наказу №492 від 18.08.2004р., ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2011р. по справі №2а-0570/1047/2011, наказу №22-в від 28.04.2012р., наказу №210 від 03.10.2006р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 54-56 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

03.07.2012р. відповідачем надано заперечення на позовну заяву, за якими просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову, до якого додано копії наказу №332 від 24.11.2011р., листа №8-1286 від 24.11.2011р., виписки протоколу №13 від 11.11.2011р., листа №1196 від 09.11.2011р., реєстру в листопаді 2011р., листа №1195 від 09.11.2011р., листа №1195 №09.11.2011р., протоколу №5 від 07.11.2011р., за якими списано кредиторську заборгованість перед Управлінням пенсійного фонду України в Пролетарському районі у розмірі 147461,08грн. за спливом строку позовної давності для стягнення регрес них вимог. Крім того, відповідачем надано для долучення до матеріалів справи копії передатного балансу на 31.12.2004р., передатного балансу на 31.12.2004р., постанови Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2012р. по справі №2/а/0570/21840/2011.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

22.04.2003р. господарським судом Донецької області по справі №5/344б про банкрутство ДВАТ «Шахта Моспінська», м.Моспіно затверджено мирову угоду в представленій суду редакції із врахуванням виявлених арифметичних помилок та припинено провадження по справі.

Так, відповідно графіку погашення заборгованості ДВАТ «Шахта «Моспінська» перед кредиторами по справі №5/344б боржник зобов'язаний сплачувати щомісячно з травня 2003 року по грудень 2006 року Пролетарському райвідділу ПФУ заборгованість у розмірі 22063,20грн., що всього становить 970780,70грн.

За приписами ч.2 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута) кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Відповідно до ч.3 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Як зазначено сторонами, ДВАТ «Шахта Моспінська» неодноразово реорганізовувалась.

Відповідно до п.34 виписки з протоколу №13 засідання комісії ДП «ДВЕК» з розгляду питання скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості від 11.11.2011р. затверджено рішення комісії відокремлених підрозділів ДП «ДВЕК» по списанню в листопаді 2011р. в бухгалтерському обліку заборгованості ВП «Шахта Моспінська» перед УПФУ в Пролетарському районі м.Донецька (код ЄДРПОУ 21956468) по відшкодуванню регрес них вимог на суму 147461,08грн.

Як вище зазначалось, відповідачем надано заперечення на позовну заяву, за яким останній просить суд застосувати строк позовної давності до вищевказаних позовних вимог та відмовити у задоволенні позову.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, перебіг позовної давності щодо погашення заборгованості за ухвалою суду про затвердження мирової угоди від 22.04.2003р. по справі №5/344б у розмірі 147461,08грн. починається:

на суму 15081,88грн. з 01.07.2006р. та закінчується 01.07.2009р.,

на суму 22063,20грн. з 01.08.2006р. та закінчується 01.08.2009р.

на суму 22063,20грн. з 01.09.2006р. та закінчується 01.09.2009р.

на суму 22063,20грн. з 01.10.2006р. та закінчується 01.10.2009р.

на суму 22063,20грн. з 01.11.2006р. та закінчується 01.11.2009р.

на суму 22063,20грн. з 01.12.2006р. та закінчується 01.12.2009р.

на суму 22063,20грн. з 01.01.2007р. та закінчується 01.01.2010р.

У відповідності з ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

За приписами ч.3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Однак, доказів переривання перебігу позовної давності позивачем суду не представлено.

Отже, судом встановлено, що перебіг позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості за ухвалою суду про затвердження мирової угоди від 22.04.2003р. по справі №5/344б у розмірі 147461,08грн. кінчився 01.01.2010р.

Згідно ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою ним до винесення рішення.

Позивачем 17.07.2012р. надано заяву, за якою останній зазначає, що оскільки сума заборгованості у розмірі 147461,08грн. є сумою регрес них виплат, то в силу п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність до вищевказаних вимог не застосовується.

Відповідно до частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; 2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; 4) пункт 4 виключено; 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); 6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв».

Так, п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України фактично реалізує приписи ч. 1 ст. 3 Конституції України, згідно з якими життя і здоров'я людини визнаються у державі найвищими соціальними цінностями.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

За приписами ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органами Пенсійного фонду здійснюється відповідно до цього Закону пенсійне забезпечення.

Стаття 1195 Цивільного кодексу України передбачає загальні правила відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Виходячи з аналізу вищенаведеної норми, господарський суд зазначає, що шкода, про яку йдеться у ст. 1195 Цивільного кодексу України, відшкодовується безпосередньо фізичній особі, яка постраждала. При тому, відшкодування регрес них вимог не є шкодою в розумінні ст.1195Цивільного кодексу України.

А тому, господарський суд зазначає, що ототожнювання позивачем вищих соціальних цінностей у державі, таких як життя та здоров'я людини, із виконанням органами Пенсійного фонду України соціально-забезпечувальних функцій є помилковим. Таким чином, посилання позивача на приписи п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України в обґрунтування своїх тверджень про безпідставність заяви відповідача про застосування строків позовної давності є невірним та таким, що не відповідає приписам чинного законодавства України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи нормативні приписи та заяву відповідача, суд дійшов висновку про необхідність застосування позовної давності щодо стягнення заборгованості у розмірі 147461,08грн., відповідно до чого, позовні вимоги щодо стягнення регрес них вимог у розмірі 147461,08грн. не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 257, 261, 264, 267, 268, 1195 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Управління пенсійного фонду України в Пролетарському районі м.Донецька до відповідача, Держаного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк в особі відокремленого підрозділу «Шахта Моспінська» про стягнення заборгованості в сумі 147461,08грн. по відшкодуванню регрес них вимог по відокремленому підрозділу «Шахта Моспінська».

У судовому засіданні 17.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2012р.

Суддя Сич Ю.В.