Рішення № 25410081, 13.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.12 р. Справа № 5006/13/53/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Возрождение", Донецька обл., с. Ганнівка

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Донецька обл., м. Добропілля

про: стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 204160грн.00коп.

за участю представників сторін:

від Позивача - Вишенський О.В. (за довіреністю б/н від 05.03.2012р.) - представник

від Відповідача - не з'явився

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні

06.06.2012р.оголошувалась перерва до 26.06.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Возрождение", Донецька обл., с. Ганнівка (далі - позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Донецька обл., м. Добропілля (далі - відповідач) про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 204160грн.00коп.

Нормативно позивач посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що перераховані позивачем відповідачу грошові кошти у розмірі 204160грн.00коп. набуті фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 без достатньої правової підстави.

На підтвердження своєї позиції позивачем надана банківська виписка за період з 01.01.2007р. по 12.02.2007р.

26.06.2012р. позивач надав через канцелярію суду довідку Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» № 0764 від 08.06.2012р.

Відповідач клопотанням, наданим через канцелярію суду 26.06.2012р., просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог через те, що строк позовної давності за вимогою про стягнення безпідставно отриманих коштів на момент подання позову вже сплинув.

13.07.2012р. позивач звернувся до суду із клопотанням визнати поважними причини пропущення строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів, поновити строки для звернення до суду за захистом цих прав та інтересів. Клопотання обґрунтовується тим, що позивач дізнався про порушення свого права лише за результатами проведеної аудиторської перевірки на СТОВ "Возрождение", яка була призначена на 22.03.2011р.

В судовому засіданні 13.07.2012р. позивач підтримав свої позовні вимоги, повідомив суд про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору; відповідач у судове засідання 13.07.2012р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення про отримання ухвали суду від 26.06.2012р. особисто підприємцем.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка в судове засідання відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

19.01.2007р. позивачем були перераховані кошти на рахунок відповідача в сумі 204160грн.00коп., що підтверджується випискою по особовим рахункам з 01.01.2007р. по 12.02.2007р. В якості підстави призначення платежу вказано „передоплата за сільськогосподарську техніку, згідно рахунку № 2 від 18.01.2007р."

Як стверджує позивач у позові, станом на 18.01.2007р. СТОВ "Возрождение" не укладало жодних договорів, за якими б передбачалась попередня оплата за сільськогосподарську техніку, тобто зазначені кошти були перераховані помилково, за відсутності будь-яких правових підстав.

Оскільки відповідач не здійснив повернення вказаних грошових коштів, вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду Донецької області за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми безпідставно отриманих ним грошових коштів у розмірі 204160грн.00коп. оскільки вважає, що відповідні кошти, перераховані ним безпідставно.

Загальні підстави для виникнення зобовязання у звязку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує виникнення даного виду зобов`язань, є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте чи збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи право чином.

До предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Факт перерахування 19.01.2007р. грошових коштів у сумі 204160грн.00коп. з рахунку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Возрождение", Донецька обл., с. Ганнівка на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Добропілля та отримання останнім вказаної суми підтверджується наявними в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку з 01.01.2007р. по 12.02.2007р. та довідкою Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» № 0764 від 08.06.2012р., якою банківська установа також підтвердила той факт, що за період з 19.01.2007р. по дату закриття поточного рахунку позивача (08.05.2008р.) грошові кошти у вказаному розмірі на рахунки, які належать позивачу від відповідача не надходили.

В той же час позивач наполягає на тому, що СТОВ «Возрождение» не укладало жодного договору, за яким у позивача виник би обов'язок здійснити передплату за сільськогосподарську техніку.

Між тим, під час вирішення спору у даній справі відповідач твердження позивача відносно відсутності між сторонами будь-яких договірних відносин належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, не спростував.

Будь-яких доказів в підтвердження факту наявності правових підстав збереження відповідачем отриманих від позивача грошових коштів у розмірі 204160грн.00коп матеріали справи не містять.

Відповідно до Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно приписів Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22, неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 передбачено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази існування жодних договірних правовідносин між сторонами, відповідач, згідно з нормами закону, вважається неналежним отримувачем грошових коштів у сумі 204160грн.00коп., перерахованих йому позивачем 19.01.2007р. У зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо доведеності позовних вимог стосовно виникнення у відповідача зобов'язань повернути цю суму, як безпідставну набуту.

Доказів перерахування (повернення) на рахунок позивача безпідставно отриманих коштів в сумі 204160грн.00коп. відповідачем до матеріалів справи не надано.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом, суд зазначає наступне.

В силу ст.256 Цивільного кодексу України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 вказаного Кодексу встановлено строк позовної давності тривалістю в три роки. За вимогами про повернення безпідставно набутого майна спеціальна позовна давність не встановлена законодавством.

При цьому, згідно ч.1 та ч. 5 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Згідно ст.260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. 253 - 255 Кодексу. Таким чином, за змістом ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти 19.01.2007р. Стверджуючи про безпідставність такого перерахування, позивач вказує про відсутність жодних договірних відносин між сторонами, отже, позивач вже 19.01.2007р. міг довідатись про відсутність підстав для перерахування відповідачу грошових коштів.

Таким чином, у даному випадку строк позовної давності розпочав свій перебіг з наступного, після перерахування грошових коштів дня, тобто 20.01.2007р. Відповідно трирічний термін для звернення СТОВ "Возрождение" до суду з вимогою про захист свого порушеного права закінчився 20.01.2010 року.

Позовна заява СТОВ "Возрождение" надійшла до суду 18.05.2012р., про що свідчить відбиток штампу служби діловодства суду, тобто після закінчення 3-х річного строку, встановленого ст. 256 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак, за приписами ч. 5 ст. 267 вказаного Кодексу порушене право може бути захищене, якщо суд визнає поважними причини пропуску вказаного строку.

Матеріали свідчать що позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, посилаючись на наявність поважних причин пропуску цього строку, зазначених у клопотанні.

Наразі викладені позивачем обставини щодо причини пропуску строку позовної давності суд вважає поважними, а відповідну заяву про поновлення строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 204160грн.00коп. такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з представлених позивачем суду доказів, 29.08.2006р. директором СТОВ "Возрождение" було призначено ОСОБА_2 на підставі протоколу № 4/06 загальних зборів засновників СТОВ "Возрождение" від 29.08.2006р., що підтверджується наказом № 28 від 29.08.2006р.

Разом з цим, 29.08.2006р. генеральним директором СТОВ "Возрождение" було призначено ОСОБА_1 на підставі протоколу № 4/06 загальних зборів засновників СТОВ "Возрождение" від 29.08.2006р., що оформлено наказом № 29 від 29.08.2006р.

Відповідно до редакції Статуту СТОВ "Возрождение", дата реєстрації 21.09.2006р. (діяла протягом часу спірних правовідносин) генеральний директор і директор мають однакові права по управлінню товариством.

У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, перерахування спірних коштів відбулося 19.01.2007р., тобто коли генеральним директором був відповідач по даній справі - ОСОБА_1, а директором ОСОБА_2

При цьому позивач вказує на те, що як стверджує ОСОБА_2 ніяких платіжних доручень на перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 він не підписував та взагалі не знав про таке перерахування.

22.12.2010р. за наказом № 76 було звільнено ОСОБА_1 за власним бажанням.

21.03.2011р. Протоколом № 19 загальних зборів учасників СТОВ "Возрождение" прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади директора за власним бажанням, про що винесений відповідний наказ № 114 від 21.03.2011р., та наказом № 115 від 22.03.2011р. призначено нового директора товариства - Мухіна Геннадія Миколайовича.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, при проведенні аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності СТОВ "Возрождение", призначеної 22.03.2011р. наказом директора № 115/1, встановлено, що станом на 22.03.2011р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має заборгованість перед СТОВ "Возрождение" у сумі 204160грн. 00коп.

Як наполягає позивач, саме за результатами проведення перевірки він дізнався про викладені обставини, як і про порушення свого права.

Згідно приписів ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 19 та 20 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про порушення свого права не раніше проведення ним аудиторської перевірки та після винесення за її результатами відповідного висновку.

Все це дає підстави вважати, що саме після проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності СТОВ "Возрождение» та після винесення 22.03.2011р. за її результатами відповідного висновку, позивач дізнався про перерахування відповідачу спірних коштів без достатніх на це правових підстав, як наслідок - про порушення свого права.

Ці обставини позбавили позивача в установленому порядку можливості своєчасно реалізувати право СТОВ "Возрождение" на судовий захист.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення позовної давності щодо захисту порушеного права на повернення відповідачем безпідставно отриманих останнім грошових коштів у розмірі 204160грн.00коп., суд, керуючись ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, задля забезпечення реалізації гарантованого ст. 55 Конституції України права на судовий захист, дійшов висновку про його задоволення та поновлення позовної давності щодо захисту порушеного права, оскільки дійшов висновку, що пропуск позовної давності стався з поважних причин і тому порушене право підлягає захисту.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 19, 20, 1212, ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Поновити Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Возрождение", Донецька обл., с. Ганнівка строк позовної давності для подання позову про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Добропілля безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 204160грн.00коп., визнавши поважними причини його пропуску.

Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Возрождение", Донецька обл., с. Ганнівка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Донецька обл., м. Добропілля про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 204160грн.00коп. - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 85000, АДРЕСА_1, м. Добропілля, Донецька обл., ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Возрождение" (юридична адреса: 85022, Донецька обл., Добропольський район, с. Ганнівка, вул. Комарова, ідентифікаційний код 30869218) грошові кошти у розмірі 204160грн.00коп., витрати на оплату судового збору в сумі 4083грн.20коп.

У судовому засіданні 13.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.