Ухвала суду № 25409654, 26.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"26" липня 2012 р. Справа № 54/169-4/641

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянувши матеріали касаційної скарги ПАТ "Енергія"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2012у справі №54/169-4/641за позовомПАТ "Енергія"доТОВ "Спеціальне конструкторське бюро Сухіна"простягнення 91800,89 грн.встановив:

Подана позивачем касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ст.111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу із зазначенням суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Як роз'яснено в п.62 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", за приписом пункту 4 частини першої статті 1113 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 111 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Проте, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування судами норм матеріального права, зміст скарги не містить посилань на певні норми чинного цивільного законодавства (ст.ст.638,640,641,642 ЦК України), які застосовано судами при вирішенні даного спору, в скарзі не зазначено, в чому саме полягає порушення чи неправильне застосування судом згаданих правових норм, а також яким чином воно вплинуло на прийняття оскаржуваних судових рішень.

Зміст касаційної скарги заявника зводиться виключно до аналізу наявних у справі доказів (договір оренди №103 від 05.05.2005, договір оренди від 01.01.2010 №3-О/2010), наголошується на невідповідність матеріалам справи висновків суду щодо направлення відповідачем протоколу розбіжностей у встановлений 20-денний строк, пропонується надати перевагу певним доказам (лист від 18.02.2010 №135), тобто, скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, а також заперечень щодо оцінки судами доказів по справі.

Проте, згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні чи відхилені судом, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.

Отже, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, що згідно з п.6 ч.1 ст.1113 ГПК є достатньою підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Зважаючи на викладене, скарга підлягає поверненню для належного дооформлення, оскільки згідно з ч.3 ст.1113 ГПК України заявник не позбавлений права повторно подати касаційну скаргу після усунення допущених процесуальних недоліків.

Водночас, згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Випадки повернення касаційної скарги врегульовано в ч.1 ст.1113 ГПК України. Зокрема, відповідно до п.6 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, сплачена сума судового збору підлягає поверненню заявнику.

Враховуючи наведене та керуючись ст.44, п.6 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Енергія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 у справі №54/169-4/641 повернути скаржнику, а зазначену справу - до господарського суду м.Києва.

Повернути на користь ПАТ "Енергія" з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код отримувача 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку отримувача 820019) 918,01 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 22.06.2012 №1233.

Судді: В.Овечкін Є.Чернов В.Цвігун