Постанова № 25409478, 13.07.2012, Одеський окружний адміністративний суд

справа № 2а/1570/4971/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретарів - Колотовічевої Г.В., Слободянюка К.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростзернопродукт»до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ростзернопродукт»(далі –позивач або ТОВ «Ростзернопродукт») із позовом (т.1 а.с. 3-12) до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси (далі –відповідач, або - ДПІ) в якому, із врахуванням заяви про уточнення та збільшення обсягу позовних вимог (т.2 а.с. 28-29), просить визнати протиправними дії ДПІ, що полягають у визнанні та визначенні в довідці від 11.05.2011 року № 983/38/23-02/35117842 «нікчемними»відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст.215, ст. 228 ЦК України правочинів, укладених ТОВ «Ростзернопродукт»з ПП «Лєсік&Т»у грудні 2010 року, визнати протиправними дії ДПІ, що полягають у визнанні та визначенні в довідці від 11.05.2011 року № 983/38/23-02/35117842 завищення податкових зобов’язань з податку на додану вартість (далі –ПДВ) у сумі 525300 грн., в тому числі за грудень 2010 року.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Відповідачем ДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків у грудні 2010 року, за результатами якої ДПІ було складено довідку від 11.05.2011 року № 983/38/23-02/35117842. Згідно висновків довідки встановлено відсутність поставок позивачем товарів у грудні 2010 року та відсутність подальшої реалізації товарів у грудні 2010 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, нікчемність зазначених правочинів відповідно до статей 203, 215 Цивільного Кодексу України (далі –ЦК України), порушення позивачем п.п. а) та б) п.185.1. ст.185 Податкового Кодексу України (далі –ПК України), що призвело до завищення задекларованих ним податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 525300 грн. у грудні 2010 року. Позивач вказує на необґрунтованість висновків ДПІ щодо нікчемності правочинів, укладених між ним та ПП «Лєсік&Т»у зв’язку з наявністю належним чином оформлених первинних документів: видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, що підтверджують виконання позивачем та ПП «Лєсік&Т»відповідних договорів, в тому числі: договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 25.11.2010 року. Крім, того, позивач зазначає, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно без рішення суду визнавати нікчемними правочини та дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях, зазначати про це в актах перевірки з метою подальшого використання такого акту, як доказової бази при зверненні до суду із позовом про стягнення з підприємства сум «за нікчемними правочинами».

На підставі викладеного, позивач вважає необґрунтованими та незаконними висновки, які містяться у довідці 983/38/23-02/35117842 від 11.05.2011 року щодо нікчемності правочинів, укладених між ним та ПП «Лєсік&Т», а також про завищення позивачем в грудні 2010 року податкових зобов’язань з ПДВ в сумі 525 300 гривень.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Також представник позивача зазначив, що ДПІ було порушено вимоги п.п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПКУ у частині правомірності проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки ТОВ «Ростзернопродукт»правомірно не надало відповідь на запит податкового органу, в зв’язку з чим у ДПІ не було підстав для проведення позапланової документальної перевірки позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надав заперечення на адміністративний позов (т.2 а.с. 24-25), наполягав на тому, що ДПІ діяло правомірно, висновки, які містяться в довідці № 983/38/23-02/35117842 є законними та обґрунтованими.

Протокольною ухвалою суду відповідача –Державну податкову інспекцію у Київському районі міста Одеси замінено на правонаступника – Державну податкову інспекцію у Київському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача, представників Відповідача, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає встановленим наступне.

ТОВ «Ростзернопродукт»зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 29.05.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, серія А01 №511001 та довідкою з ЄДРПОУ №303656 (т. 1 а.с. 362, 364).

З 22.04.2011 року по 11.05.2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ, відповідно до наказу ДПІ №387-п від 21.04.2011 року, була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Ростзернопродукт»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у грудні 2010 року, за результатами якої складено довідку №983/38/23-02/35117842 від 11.05.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Ростзернопродукт»щодо правомірності формування податкового зобов’язання та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року»(далі –Довідка) (т.1 а.с.14-22). Копія наказу ДПІ №387-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»та письмове повідомлення №11588 від 21.04.2011 року про дату початку перевірки та місце її проведення надіслані листом від 21.04.2011 року директору ТОВ «Ростзернопродукт».

Перевіркою встановлено: 1) відсутність поставок позивачем товарів у грудні 2010 року та відсутність подальшої реалізації товарів у грудні 2010 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Відповідно до п.1. п.2 ст. 215, п.1,п.5 ст.203 ЦК України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю; 2) порушення позивачем п.п. а) та б) п. 185.1. ст.185 ПК України, що призвело до завищення задекларованих позивачем показників у рядку 1 Декларації «Операції на митній території, що оподатковуються за ставкою 20 %, рядку 9 Декларації «Усього податкових зобов’язань»у грудні 2010 року на суму 525 300 грн.; 3) порушення п. 198.1 ст.198 ПК України, що призвело до завищення задекларованих ТОВ «Ростзернопродукт»показників у рядках 10.1., 17 Декларації з податку на додану вартість в сумі 525 300 грн. у грудні 2010 року; 4) порушення п.п. 5.12.5 п. 5.12 ст. 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року (т.1 а.с. 22).

В Довідці зазначено, що позивач в декларації з ПДВ за грудень 2010 року завищив податковий кредит на загальну суму 525 300 грн. в результаті укладання нікчемних правочинів з ПП «Лєсік&Т». Зокрема, в довідці вказується, що операції з поставки ПП «Лєсік&Т»товарів на адресу ТОВ «Ростзернопродукт»фактично не відбувалися, оскільки ПП «Лєсік&Т»не знаходиться за юридичною адресою, його місцезнаходження не встановлено, підприємство не має необхідних основних засобів та достатньої кількості персоналу для здійснення відповідної діяльності. При цьому Довідка містить посилання на Акт № 740/49/23-02/32153060 від 08.04.2011 року «Про результати планової виїзної документальної перевірки ПП «Лєсік&Т»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, у якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 ЦК, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані на порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Встановлено нікчемність правочинів, укладених ПП «Лєсік&Т»при продажу товарів (послуг) на адресу покупців на суму податкових зобов’язань з ПДВ у розмірі 3604117,97 грн.

Згідно Довідки відсутність у ПП «Лєсік&Т»складських приміщень, виробничих потужностей свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання. Дані, наведені позивачем у декларації з ПДВ за грудень 2010 року про обсяги придбання та продажу товарів ПП «Лєсік&Т»є недійсними. У довідці зроблено висновок, що позивач у грудні 2010 року фактично не здійснював фінансово-господарські операції з контрагентом ПП «Лєсік&Т». В зв’язку з вищевикладеним, ДПІ зроблено висновок про відсутність у позивача об’єктів оподаткування ПДВ на суму 525300 грн. в частині купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), придбаних у ПП «Лєсік& Т»та його подальшої реалізації на адресу покупців. В зв’язку з цим ДПІ зазначає, що позивачем завищено податкове зобов’язання з ПДВ на суму 525300 грн., задеклароване ним в грудні 2010 року. Зазначене порушення не впливає на розмір суми ПДВ, яку позивач включив до залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24-рядок 25) за підсумками перевіряємого періоду (грудень 2010 року).

Позивач вважаючи висновки Довідки щодо нікчемності правочинів з ПП «Лєсік& Т»та завищення ним податкового зобов’язання з ПДВ на 525 300 грн. в грудні 2010 року, незаконними та необґрунтованими, зазначає в позові, що такі висновки можуть бути і будуть використані ДПІ в подальшому, при проведенні перевірок позивача та інших підприємств. За результатами кожної наступної проведеної перевірки ДПІ буде коригувати податковий кредит та податкові зобов’язання позивача, посилаючись на відомості, що містяться в Довідці. Коригування сум податкового кредиту може вплинути на бюджетне відшкодування сум ПДВ на користь позивача.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач фактично оспорює висновки, які містяться у Довідці, складеній ДПІ за наслідками проведення перевірки позивача.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право органів державної податкової служби проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, (далі –Порядок) довідка –службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Механізм оскарження платником податків висновків, які містяться в акті або довідці, складеній під час перевірки, визначений п.6 Порядку, а саме: у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки. Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 розділу II ПК України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Заперечення можуть бути винесені на розгляд передбачених пунктом 1 цього розділу постійних комісій при відповідних органах державної податкової служби. За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) перевірки висновки, факти та дані, відносно яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень. Висновок підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, що проводили перевірку, їх безпосередніми керівниками, а також іншими посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які були залучені до розгляду заперечень, та затверджується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби, посадові (службові) особи якого проводили перевірку.

Згідно з положеннями п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податку свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках та надіслати (вручити) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до норм п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 вказаного Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, обов’язок платника податків по сплаті грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом, виникає на підставі податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Згідно із п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Рішенням, в розумінні статті 17 КАС України, є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити, породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин та поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб’єктів.

Діями в розумінні ст.17 КАС України є активна поведінка суб’єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. Натомість дії по викладенню у акті перевірки фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства не створюють правових наслідків для платника податків у формі прав чи обов’язків (їх зміну чи припинення). В зв’язку з цим, судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод, викладені в Довідці перевірки, є висновками контролюючого органу, зазначення яких в довідці перевірки безпосередньо не зачіпає права, свободи та законні інтереси позивача і не суперечить чинному законодавству. Враховуючи викладене, суд вважає, що дії посадових осіб ДПІ щодо відображення у Довідці за наслідками проведеної перевірки висновків, щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем та завищення ним податкових зобов’язань, не створюють для позивача юридичних наслідків. В зв’язку з цим суд не дає оцінку наданим позивачем до суду первинним документам по взаємовідносинам зі своїми контрагентами, в тому числі ПП «Лєсік& Т», ЗАТ «Концерн Надра», Івано-Франківським обласним державним об’єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, ЗАТ «Укрнафтагазгеофізика», ТОВ «Прикарпатський торговий дім», ТОВ «Агровет Атлантік», ТОВ «Котовський Хлібзавод», ТОВ «ТД Каравай», ЗАТ «Кримхліб»та іншим.

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача щодо порушення ДПІ ст.ст. 78, 79 ПК України під час призначення та проведення перевірки ТОВ «Ростзернопродукт з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Ростзернопродукт»06.04.2011 року отримало запит ДПІ № 9770/23-02 від 01.04.2011 року з вимогою протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту надати до ДПІ письмове пояснення та його документальне підтвердження щодо здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ростзернопродукт»за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року (т.4 а.с. 3-4). 18.05.2011 року позивач надав до ДПІ лист за №417, згідно якого ТОВ «Ростзернопродукт»фактично відмовилось надати ДПІ документи, вказані у запиті, посилаючись на безпідставність самого запиту та його оформлення з порушенням вимог, передбачених статтею 42 ПК України (т.4 а.с.5).

Відповідно до п.п. 78.1.1. ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Згідно п.п. 79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Судом встановлено, що перевірка ТОВ «Ростзернопродукт»була здійснена на підставі наказу ДПІ №387-п від 21.04.2011 року. Позивач отримав наказ та повідомлення про проведення перевірки 26.04.2011 року, що підтверджується повідомленням про отримання поштового відправлення (т.2 а.с. 122-124).

Суд вважає, що ДПІ, не отримавши від ТОВ «Ростзернопродукт»відповідь на запит протягом 10 робочих днів, правомірно прийняла рішення щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Ростзернопродукт», про що видала відповідний наказ.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 117, 118, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростзернопродукт»до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси, що полягають у визнанні та визначенні в довідці від 11.05.2011 року № 983/38/23-02/35117842 «нікчемними»відповідно ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України правочинів, укладених ТОВ «Ростзернопродукт»з ПП «Лесік&Т»у грудні 2010 року, визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси що полягають у визнанні та визначенні в довідці від 11.05.2011 року № 983/38/23-02/35117842 завищення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 525300,00 гривень в тому числі за грудень 2010 року –відмовити в повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

13 липня 2012 року