Постанова № 25409374, 27.07.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1715/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом малого приватного підприємства фірми «Фартон»до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби за участю Котовського міжрайонного прокурора про скасування податкового повідомлення-рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов малого приватного підприємства фірми «Фартон»(далі -МППФ «Фартон») до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі -Котовської ОДПІ), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2012 року № 0000022301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 169 240,00 грн., з яких за основним платежем -169 238,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -2,00 грн..

У своєму позові позивач зазначив, що співробітниками відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку МПП фірми «Фартон»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «РЕКА», ПП «Укрторгтранс», ТОВ «Агропромторг»за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.02.2012 року № 66/23-01/31164773, яким встановлено порушення п. 185.1, абзаци а, б ст. 185, п. 186.1, абзаци а, б ст. 186 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 662 Цивільного кодексу України, в результаті чого МППФ «Фартон»завищено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 9427,72 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 1462,51 грн., за березень 2011 року на суму 5529,03 грн., за квітень 2011 року на суму 2436,18 грн., та занижено суму податку на додану вартість всього на 169238 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 98546 грн., за березень 2011 року -на суму 71411 грн. Висновки перевірки, як зазначає позивач, ґрунтувались на безтоварному характері господарських відносин позивача із зазначеними контрагентами. На підставі згаданого акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2012 року № 0000022301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 169240,00 грн.. Позивач вважає це рішення незаконним та таким, що повинно бути визнано протиправним та скасованим. Позивач зазначив, що під час проведення перевірки ним було надано усі необхідні первинні документи по вказаних господарських операціях, однак всупереч наявності таких документів відповідачем було зроблено висновок про встановлені порушення на підставі висновків актів, складених за результатами перевірок його контрагентів. При цьому позивач наголошує на тому, що висновки актів перевірки, складені за результатами проведення перевірок його контрагентів, оскаржуються у судовому порядку відповідними особами, та по вказаних судових справах вже прийняті судові рішення у першій інстанції про визнання протиправними дій податкових органів щодо включення до вказаних актів висновків щодо нікчемності укладених цими особами правочинів. МППФ «Фартон»придбавало товар з метою подальшої його реалізації, тобто, з метою отримання прибутку, що цілком відповідає основній меті створення, що закріплена у Статуті підприємства. Посилаючись на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивач вказує на наявність у нього підстав для формування податкового кредиту та дотримання ним зазначених норм права. Крім того, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, позивач зазначає про безпідставність висновків відповідача щодо нікчемності укладених ним з контрагентами правочинів.

Відповідач надав до суду заперечення (т.2 а.с. 9-14), в яких зазначив, що в ході проведення перевірки було встановлено, що позивачем формувався податковий кредит втому числі за рахунок контрагентів-постачальників ПП «РЕКА», ПП «Укрторгтранс», ТОВ «Агропортторг, щодо яких -прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). При цьому згідно з даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України встановлено розбіжності між даними податкових зобов'язань ПП «РЕКА», ПП «Укрторгтранс». Посилаючись на акти перевірки контрагентів позивача, відповідач зазначає, що у них відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Товар по правочинах, що укладались зазначеними підприємствами, не передавався та не міг бути реалізований. Внаслідок зазначених обставин відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем було завищено податковий кредит по господарських операціях із вказаними контрагентами. При цьому зазначає, що будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності, а у разі її відсутності не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

За результатом розгляду заяви Котовського міжрайонного прокурора (т.1 а.с.126) протокольною ухвалою суду від 04.04.2012 року його було допущено до участі у справі (т. 1 а.с. 131).

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

З 23.01.2012 року по 27.01.2012 року Котовською ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку МППФ «Фартон», код за ЄДРПОУ 31164773, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Река», код 36919740, ПП «Укрторгтранс», код 34043405, ТОВ «Агропромторг», код 36675291, за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.02.2012 року № 66/23-01/31164773 (т. 1 а.с. 16-29).

Зазначеним актом встановлено порушення МППФ «Фартон»п. 185.1., абзаци А, Б ст.185, п. 186.1, абзаци А, Б ст.186 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст.216, ст. 228, ст. 662 Цивільного кодексу України, в результаті чого МППФ «Фартон»завищено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього на 9427,72 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 1462,51 грн., за березень 2011 року -на суму 5529,03 грн., за квітень 2011 року - на суму 2436,18 грн., та занижено суму податку на додану вартість всього на 169238 грн., в тому числі за лютий 2011 року -на суму 98546 грн., за березень 2011 року -на суму 71411 грн..

На підставі вказаного акта перевірки Котовською ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення від 16.02.2012 року № 0000022301, яким збільшено суму грошового зобов'язання МППФ «Фартон»за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 169240,00 грн., в тому числі за основним платежем -169238,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -у сумі 2,00 грн. (т. 1 а.с. 31).

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст.198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкової декларації з податку на додану вартість, поданої позивачем за січень 2011 року, до складу податкового кредиту з ПДВ у січні 2011 року позивачем, зокрема, віднесено суму ПДВ у розмірі 3520,00 грн., сплачену ПП «РЕКА», інн 369197415524, та суму ПДВ у розмірі 61143 грн., сплачену ПП «Укрторгтранс»», інн 360434015526 (т. 2 а.с. 216-217).

Згідно з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкової декларації з податку на додану вартість, поданої позивачем за березень 2011 року, до складу податкового кредиту з ПДВ у березні 2011 року позивачем, зокрема, віднесено суму ПДВ у розмірі 73407,61, сплачену ТОВ «Агропортторг», інн 366752915527, та суму ПДВ у розмірі 3532,29 грн., сплачену ПП «РЕКА», інн 369197415524 (т. 2 а.с. 220-221).

Згідно з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкової декларації з податку на додану вартість, поданої позивачем за березень 2011 року, до складу податкового кредиту з ПДВ у квітні 2011 року позивачем, зокрема, віднесено суму ПДВ у розмірі 1717,04, сплачену ПП «РЕКА», інн 369197415524 (т. 1 а.с. 222-223).

Крім того, згідно з наведеними вище розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкових декларацій з податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань позивачем:

- у січні 2011 року віднесено суму ПДВ у розмірі 1462,51 грн., отриманих від СП «Укооппромторг», інн 037485215523;

- у березні 2011 року -суму ПДВ у розмірі 2070,89 грн., отриману від СП «Укооппромторг», інн 037485215523; суму ПДВ у розмірі 1380,54 грн., отриману від КП «Одесміськелектротранс», інн 033284915016, суму ПДВ у розмірі 2194,21, отриману від ТОВ ТЦ «Середньофонтанський», інн 002315915533;

- у квітні 2011 року -суму ПДВ у розмірі 601,96 грн., отриману від КП «Одесміськелектротранс», інн 033284915016, суму ПДВ у розмірі 472,39 грн., отриману від ПП «Флагмаен-7М», інн 359295615549, суму ПДВ у розмірі 1056,50 грн., отриману від СП «Укооппромторг», інн 037485215523.

Судом встановлено, що 20.02.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Агропортторг» (постачальник) було укладено договір № 20/01, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець -прийняти та оплатити згідно із виставленими рахунками товарно-матеріальні цінності (т. 1 а.с. 81).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Агропортторг»було поставлено товар, що підтверджується накладними від 01.03.2011 рок № 10 на загальну суму 373383,84 грн., в тому числі ПДВ -62230,64 грн. (т. 1 а.с. 84-85), від 01.03.2011 року № 11 на загальну суму 67061,81 грн., в тому числі ПДВ -11176,97 грн. (т. 1 а.с. 90).

ТОВ «Агропортторг», яке є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 236853 від 07.10.2009 року № 100248788 (т. 2 а.с. 150), в момент поставки товару було виписано відповідні податкові накладні (т. 1 а.с. 87-88, 92).

На підставі виставлених контрагентом позивача рахунків (т. 1 а.с. 82-83, 89) позивачем було здійснено оплату поставленого товару, що підтверджується відповідними платіжним и дорученнями, завіреними банківською установою (т.2 а.с. 236-240).

Факт доставки товару, що поставлявся за умовами зазначеного договору підтверджується товарно-транспортною накладною від 01.03.2011 року (т. 1 а.с. 93). При цьому позивачем наданий до суду договір купівлі-продажу нежитлового об'єкту та відповідний акт прийому-передачі нерухомого майна, відповідно до яких позивачем було придбано нежитлове приміщення, розташоване у м. Миколаїв, вул. Знаменська, 16А (т. 2 а.с. 229-231). Саме за цією адресою здійснювалась поставка товару за вказаним договором.

Використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у власній господарській діяльності позивача підтверджується наданими до суду договорами на ремонт тепловозів стороннім особам, а також первинними документами щодо зазначених господарських операцій, з яких вбачається використання під час здійснення ремонтних робіт необхідних деталей, що були поставлені позивачеві ТОВ «Агропортторг»відповідно до умов вищезгаданого договору поставки, за що позивач отримав відповідну плату, на підтвердження чого надані відповідні платіжні доручення (т. 1 а.с. 99-165).

25.10.2010 року між позивачем (покупець) та ПП «Укрторгтранс»укладено договір № 25/10, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно з виставлених рахунків товарно-матеріальні цінності (т. 1 а.с. 166).

На підставі згаданого договору ПП «Укрторгтранс»було поставлено товар, що підтверджується накладними від 11.01.2011 року № 384 на загальну суму 21120,00 грн., в тому числі ПДВ -3520,00 грн. (т. 1 а.с. 168), від 04.02.2011 року № 66 на загальну суму 22776,00 грн., в тому числі ПДВ -3796,00 грн. (т. 1 а.с. 174), від 04.02.2011 року № 67 на загальну суму 221260,80 грн., в тому числі ПДВ -36876,80 грн. (т. 1 а.с. 178), від 04.02.2011 року № 68 на загальну суму 77904,00 грн., в тому числі ПДВ -12984,00 грн. (т. 1 а.с. 182), від 04.02.2011 року № 69 на загальну суму 249623,96 грн., в тому числі ПДВ -41603,99 грн. (т. 1 а.с. 186).

ПП «Укрторгтранс», яке є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 118661 від 11.08.2008 року № 1000133332, іпн 360434015526 (т. 2 а.с. 163), в момент поставки товару було виписано відповідні податкові накладні (т. 1 а.с. 170, 176, 180, 184, 188).

На підставі виставлених контрагентом позивача рахунків (т. 1 а.с. 167, 173, 177, 181, 185) позивачем було здійснено оплату поставленого товару, що підтверджується відповідними платіжним и дорученнями, завіреними банківською установою (т.2 а.с. 241-244).

Факт доставки товару, що поставлявся за умовами зазначеного договору підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с.171, 189).

Використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у власній господарській діяльності позивача підтверджується наданими до суду договорами про здійснення технічного обслуговування, ремонтних робіт та поставку запасних до тепловозів сторонніх осіб, а також складені за наслідками виконання відповідних робіт акти виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні щодо поставки запасних частин та докази оплати відповідних робіт та товарів (т. 1 а.с. 193-210).

01.12.2010 року між позивачем (покупець) та ПП «РЕКА»(продавець) було укладено договір б/н, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно з виставлених рахунків товарно-матеріальні цінності (т. 1 а.с. 211).

На виконання умов зазначеного договору поставлявся товар, що підтверджується накладними від 15.01.2011 року № 561 на загальну суму 7365,70 грн., в тому числі ПДВ -1227,62 грн. (т. 1 а.с. 213), від 01.02.2011 року № 17 на загальну сум 4141,01 грн., в тому числі ПДВ -690,17 грн. (т. 1 а.с. 218), від 01.03.2011 року № 30 на загальну суму 19924,70 грн., в тому числі ПДВ -3320,78 грн. (т. 1 а.с. 226), від 20.03.2011 року № 381 на загальну суму 1269,06 грн., в тому числі ПДВ -211,51 грн. (т. 1 а.с. 230), від 05.04.2011 року № 93 на загальну суму 10302,26 грн., в тому числі ПДВ -1717,04 грн. (т. 1 а.с. 235).

ПП «РЕКА», яке є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 179390 від 31.03.2010 року № 100277333, іпн 369197415524 (т. 2 а.с. 163), в момент поставки товару було виписано відповідні податкові накладні (т. 1 а.с. 216, 222, 229, 233, 237).

На підставі виставлених контрагентом позивача рахунків (т. 1 а.с. 212, 219, 225, 231, 234) позивачем було здійснено оплату поставленого товару, що підтверджується відповідними платіжним и дорученнями, завіреними банківською установою (т.2 а.с. 232-235).

Факт доставки товару, що поставлявся за умовами зазначеного договору підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 214, 220, 228, 238, т. 2 а.с. 208).

Використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у власній господарській діяльності позивача підтверджується наданими до суду видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями на підтвердження поставки отриманого товару третім особам.

Таким чином, здійснення господарських операцій щодо придбання позивачем у ТОВ «Агропортторг», ПП «Укрторгтранс», ПП «РЕКА»товарів підтверджується необхідними первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість з приводу цих господарських операцій позивачем було дотримано всі необхідні умови, встановлені чинним податковим законодавствам для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит.

Суд критично оцінює посилання відповідача на стан підприємств-контрагентів позивача, які знаходяться у стані припинення. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого відносно ТОВ Агропортторг»(т. 2 а.с. 152-153) вбачається, що рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи зареєстровано 20.06.2011 року. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого відносно ПП «Укрторгтранс»рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи зареєстровано 20.06.2011 року. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого відносно ПП «РЕКА»т. 2 а.с. 156-157) рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи зареєстровано 22.06.2011 року.

Таким чином, на момент вчинення господарських операцій між позивачем і зазначеними контрагентами останні не знаходились у стані припинення, у зв'язку з чим посилання на ці обставини як на доказ безтоварності господарських операцій, що відбувались раніше, є безпідставним в силу його характеру припущення.

Як вбачається із наданих до суду заперечень та складеного акта перевірки, висновки щодо виявлених порушень МППФ «Фартон»обґрунтовуються відповідачем інформацією, викладеною в актах, складених за наслідками перевірок контрагентів позивача.

Так, в акті від 14.11.2011 року № 303/23-513/3691974-2380 про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «РЕКА», код за ЄДРПОУ 36919740, щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011 року, складеному ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, встановлено, що, враховуючи те, що у ПП «РЕКА»були відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, фахівці, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходилось за місцезнаходженням згідно із ч. 1, 5 ст. 293, п.п. 1, 2 ст.ст. 215-228 Цивільного кодексу України правочини за період січень-квітень 2011 року, вчинені ПП «РЕКА», вбачаються як такі, що мають ознаки нікчемності (т. 2 а.с. 20-50). При цьому такі висновки обґрунтовуються відсутністю необхідних умов для ведення господарських операцій окремих контрагентів ПП «РЕКА».

В акті від 11.11.2011 року № 300/23-214/36043405, складеному ДПІ у Малиновському районі про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Укрторгтранс», код за ЄДРПОУ 36043405, за січень-квітень 2011 року, також встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Укрторгтранс»господарських операцій через відсутність майна та інших ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, а також порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (т. 2 а.с. 51-88).

В акті від 11.11.2011 року № 302/23-214/36675291, складеному ДПІ у Малиновському районі м. Одеси по неможливість проведення документальної перевірки з дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Агропортторг», код за ЄДРПОУ 36675291, за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року також встановлені аналогічні порушення з аналогічних підстав (т. 2 а.с. 90-116).

Таким чином, висновки Котовської ОДПІ щодо встановлених порушень з боку МППФ «Фартон»базуються лише на висновках актів про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача, в яких вказується про нікчемність укладених ними правочинів. При цьому обставини конкретних правочинів, що вчинялись позивачем із вказаними контрагентами під час перевірки не встановлювались, а факти безтоварності відповідних правочинів не перевірялись в іншій спосіб.

Зазначене вище свідчить, що викладені відповідачем в акті перевірки відомості не відповідають вимогам п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, згідно з яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, однак, позивачем не надано доказів щодо знаходження зазначених вище фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування.

Частиною 2 ст. 71 КАС встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч зазначеним нормам права відповідач не надав до суду жодних доказів на підтвердження обставин, викладених в актах перевірки, складених за результатами перевірки МППФ «Фартон»та його контрагентів -ПП «РЕКА», ТОВ «Агропортторг», ПП «Укрторгтранс»- щодо відсутності у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також відсутності у сторін реального наміру здійснювати відповідну господарську операцію.

Чинним законодавством України взагалі не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, окрім тих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, у зв'язку з чим висновки щодо відсутності таких умов у контрагентів позивача за ланцюгом постачання має оціночний характер, що базується на припущенні.

Досліджуючи питання правомірності висновку відповідача, викладеного в акті перевірки стосовно нікчемності договору поставки, укладеного позивачем та ПП «РЕКА», ТОВ «Агропортторг», ПП «Укрторгтранс», суд враховує, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Таким чином, Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215) та оспорювані (ч.3 ст. 215).

Принципова відмінність між вказаними видами правочинів полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу Закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст. 236 Цивільного кодексу України.

При цьому ст. 20 «Права органів державної податкової служби»Податкового кодексу України не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, наявність вини та умислу позивача або його контрагенту в укладенні правочину, який направлений на порушення публічного порядку належним чином не доведено, що підтверджує відсутність правового підтвердження висновків щодо визнання укладеного зазначеними особами правочину нікчемним на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Відтак, безпідставним є висновок відповідача щодо нікчемності договорів, укладених позивачем із ПП «РЕКА», ТОВ «Агропортторг», ПП «Укрторгтранс».

Зазначені обставини, зокрема, були встановлені у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року по справі № 2а/1570/10346/2011 (т. 1 а.с. 35-43) за позовом ПП «РЕКА»до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, що залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 року (т. 2 а.с. 245), та якою визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по декларації за січень-квітень 2011 року, за наслідками яких був складений акт № 303/23-513/36919740-2380 від 14.11.2011 року «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «РЕКА»щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011 року, визнані протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо включення до акта перевірки № 303/23-513/36919740-2380 від 14.11.2011 року висновків щодо нікчемності правочинів, укладених ПП «РЕКА»при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання ПП «РЕКА»з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року у справі №2а/1570/10427/2011 за позовом ТОВ «Агропортторг»до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси (т. 1 а.с. 44-50) також було визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агропортторг», оформленої актом перевірки від 11.11.2011 року № 302/23-214/36675291 «Про неможливість проведення документальної перевірки з дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Агропортторг»за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року, висновком якого встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Агропортторг»при придбанні та продажу товарів (послуг), товари (послуги) по вказаних нікчемних правочинах не були передані в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України(т. 2 а.с. 193-198).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 року (т. 2 а.с. 193-198) було підтверджено факти, які були допущені податковим органом під час проведення перевірки ТОВ «Агропортторг», що зокрема, мало своїм наслідком встановлення висновків щодо нікчемності правочинів та безтоварності операцій без дослідження первинних документів по таких операціях, втім, постанову Одеського окружного адміністративного суду у цій справі скасовано та постановлено нову, якою визнано незаконним та скасовано наказ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 10.11.2011 року № 1865 про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агропортторг»та визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення 11.11.2011 року на підставі наказу ДПІ від 10.11.2011 року № 1865 документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агропортторг»щодо дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Агропортторг»за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року.

Відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року у справі № 2а/1570/10344/2011 року за позовом ПП «Укрторгтранс»до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси (т. 1 а.с. 51-58) було визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року, на підставі яких був складений акт від 11.11.2011 року № 300/23-214/36043405, а також визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо включення до акта перевірки від 11.11.2011 року № 300/23-214/36043405 висновків щодо нікчемності правочинів, укладених ПП «Укрторгтранс»при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання ПП «Укрторгтранс»з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року вищевказане рішення Одеського окружного адміністративного суду у визначеній частині залишено без змін (т. 2 а.с. 188-192).

Отже, підстави, з яких відповідачем було зроблено висновок щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Агропортторг», ПП «Укртрансторг», ПП «РЕКА»у судовому порядку були визнані протиправними. В свою чергу інших доказів на підтвердження своїх висновків та встановлених порушень відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Агропортторг», ПП «Укртрансторг», ПП «РЕКА», відсутність належних доказів на підтвердження відсутності поставок товарів за вищевказаними правочинами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності окреслених правочинів, суд вважає не доведеними висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69 -71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов малого приватного підприємства фірми «Фартон»до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби за участю Котовського міжрайонного прокурора про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Котовської об'єднаної державної податкової інспекції від 16.02.2012 року № 0000022301 про збільшення малому приватному підприємству фірмі «Фартон» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 169 240,00 грн., в тому числі за основним платежем - 169 238,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2,00 грн..

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 27.07.2012 року.

Суддя С.М. Корой

27 липня 2012 року.