Ухвала суду № 25406207, 18.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 р. Справа № 42693/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Долинського районного регіонального контрольно-ревізійного відділу на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011року по справі за позовом Долинського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області №118 до Долинського районного регіонального контрольно-ревізійного відділу про визнання недійсною вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

22.02.2011 року представник Долинського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області №118 звернувся до суду із адміністративним позовом до Долинського районного регіонального контрольно-ревізійного відділу про визнання недійсною вимоги №350-14-01/401 від 23.07.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний пункт вимоги є незаконним та таким, що винесено з порушенням норм матеріального права України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним п.4 вимоги Долинського районного регіонального контрольно-ревізійного відділу № 350-14-01/401 від 23.07.2010 року про усунення порушень виявлених ревізією в частині повернення та перерахунку до Державного бюджету зайво виплачених коштів в сумі 4431,24 грн., та в частині перерахунку та з сплачених коштів до державних цільових фондів в сумі 1604,11 грн.

Представник Долинського районного регіонального контрольно-ревізійного відділу постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивач зобов'язаний був керуватися Інструкцією про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи, оскільки наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 року №98 не пройшов державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України відповідно до п. 2, 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731. Вважають, що Долинський виправний центр управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області №118 повинен був керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 11.11.2005 №184 «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу».

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечив проти них.

Суд перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається те, що 09.07.2010 року Долинським районним регіональним контрольно-ревізійним відділом було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Долинського виправного центру №118 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано- Франківській області за період з 01.01.2008 року по 01.04.2010 року.

Ревізією перевірено дотримання законодавства при встановленні, нарахуванні та виплаті працівникам виправного центру, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, посадових окладів, тарифних ставок, надбавок, доплат, допомог, премій, інших заохочувальних та компенсаційних виплат та встановлено, що у 2008-2009 роках та І кварталі 2010 року обслуговуючому персоналу (водіям) згідно Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 року за №98, здійснювалось нарахування та виплата надбавки за безперервну роботу, яка не пройшла державну реєстрацію, внаслідок чого переплата заробітної плати зазначеним працівникам склала 4431,24 грн. (ОСОБА_1 - 3624,67 грн., ОСОБА_2 - 806,57 грн.) на яку відповідно зайво нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів в сумі 1604,11 грн.

На підставі акту ревізії від 09.07.2010 року за №350-21/09 відповідачем винесено вимогу №350-14-01/401 від 23.07.2010 року.

Відповідно до змісту даної вимоги відповідачем пред'явлено позивачу вимоги, щодо усунення виявлених порушень і недоліків, а саме в пункті 4 зазначено: «провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум коштів. В іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах кошти в сумі 4431,24 грн., у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП та перерахувати в державний бюджет на розрахунковий рахунок 31117090700155, МФО 836014, код ЗКПО 20568642, код платежу «Інші надходження»; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум з то Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 1604,11 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів)».

Судом першої інстанції при винесенні постанови про задоволення позовних вимог не було враховано те, що в 2008-2009 роках та І кварталі 2010 року, водіям Долинського виправного центру здійснювалось нарахування та виплата надбавки за безперервну роботу згідно Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально - виконавчої системи, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 р. №98.

При цьому слід звернути увагу на те, що наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 р. №98 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої система» не пройшов державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України відповідно до п.2,4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731.

Пунктом 15 вищезазначеного Положення передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», затверджено схему тарифних розрядів посад (професій) робітників, у додатку №4 та у п.3 цієї постанови визначено перелік надбавок і доплат до них. Аналогічні умови затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 11.11.2005 №184 «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу». Вказаними нормативними актами не передбачено установлювати надбавки за безперервну роботу особам які не мають спеціальних звань, зокрема обслуговуючому персоналу(водієві). Тобто позивач діяв не в межах повноважень передбачених законом, застосував нормативно-правовий акт, який не можна було застосовувати( він не пройшов державної реєстрації).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що позивач зобов'язаний був керуватись Інструкцією про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 р. №98, отже підстави для задоволення позову - відсутні. Відтак постанова суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Долинського районного регіонального контрольно-ревізійного відділу задоволити, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011року у справі № 2а-661/11/0970 - скасувати та постановити нову, якою в позові Долинського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області №118 до Долинського районного регіонального контрольно-ревізійного відділу про визнання недійсною вимоги №350-14-01/401 від 23.07.2010 року - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 23.07.2012 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ: В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ С.П. НОС

А.І. РИБАЧУК