Ухвала суду № 25405853, 20.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2012 р.справа № 2а-10991/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - Скиба В.В. дов від 06.09.2010

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Софія-Д»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року

у справі № 2а-10991/10/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Софія-Д»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

за участю прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська

про протиправною бездіяльність,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Софія-Д»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, в якому, з урахуванням письмової заяви про зміну предмета позову (а.с. 71) просило визнати протиправною бездіяльність відповідача, пов'язану ненадсиланням (неврученням) позивачу податкового повідомлення-рішення №0001262302/0 від 29.07.2010 про донарахування податку на прибуток в розмірі 1413651,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1413991,00 грн. та податкового повідомлення №0001272302/0 від 29.07.2010 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 1057353,00 грн. та штрафних санкцій 1057353,00 грн., а також визнати неврученими позивачу податкові повідомлення-рішення №0001262302/0 від 29.07.2010 та №0001272302/0 від 29.07.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.4.5-4.9 наказу ДПА України № 253 від 21.06.01. Поштове повідомлення про вручення відправлень на адресу позивача, обов'язковість якого передбачена п.п.4.6, 4.7 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.07, у відповідача відсутнє. Поштова квитанція від 29.09.2010 не є належним доказом надсилання позивачу означених вище податкових повідомлень-рішень, оскільки з її змісту відповідні відомості не вбачаються. Відсутній акт, передбачений п.4.9 Порядку, про неможливість вручення податкового повідомлення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.11 в задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що відповідач надав докази виконання ним вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01 №253.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а.с.121), в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Позивач посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, та які суд першої інстанції вважає встановленими. Так з поштової квитанції від 29.07.2010 та дублікату рекомендованого поштового повідомлення про вручення № 1541624 не вбачається, що згідно цих документів відправлені по пошті та вручені саме податкові повідомлення-рішення. Поштове відправлення здійснено без опису вкладення. Відповідач не надав суду оригінал поштового повідомлення про вручення, пояснивши його відсутністю. Крім того, суд першої інстанції ґрунтується на припущенні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Софія-Д» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.07 по 31.12.09, за результатами якої складений акт від 18.06.2010 № 1991/234/34512568.

На підставі означеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.07.2010: № 0001262302/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2827642,00 грн., № 0001272302/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2114706,00 грн.

Як вбачається із змісту податкових повідомлень-рішень, копії корінців яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.7), вказані податкові повідомлення-рішення направлені на адресу підприємства поштою.

Проте, як зазначено позивачем, ним отриманий лише акт перевірки від 18.06.10 № 1991/234/34512568, а податкові повідомлення рішення від 29.07.2010 № 0001262302/0, № 0001272302/0 на його адресу не надходили.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Порядок встановлення дошок податкових повідомлень визначається центральним податковим органом.

Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

Відповідно до вказаного Закону наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.01 № 253 затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно п. 4.8 цього Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків - дата відправлення (вручення) проставляється на корінці податкового повідомлення.

Відповідно до п.4.9 Порядку якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, твердження позивача, що поштове відправлення здійснено відповідачем без опису вкладення, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки вказані норми такого обов'язку податкового органу не встановлюють.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності з вимогами вказаного вище Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій посадовими особами відповідача означені вище податкові повідомлення-рішення направлені на адресу позивача 29.07.2010 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджено копією поштової квитанції №1341624 від 29.07.2010 (а.с.70).

Твердження позивача, що поштова квитанція №1341624 від 29.07.2010 не є належним доказом у справі, оскільки з її змісту неможливо встановити факт направлення на адресу позивача саме податкових повідомлень-рішень від 29.07.2010, колегія суддів вважає безпідставним.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладаючи в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на відповідача, разом з тим не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Докази неналежності вказаного вище доказу, зокрема, отримання за вказаною квитанцією поштового відправлення іншого, ніж зазначено відповідачем, позивачем не наведені, із наявних в матеріалах справи доказів не вбачаються.

Станом на момент звернення позивача до суду повідомлення про вручення поштового відправлення податковим органом отримано не було, але приймаючи до уваги, що разом з цим будь-яка інформація про неможливість вручення підприємству податкових повідомлень-рішень не надходила, у відповідача відповідно до наведених вище правових норм були відсутні підстави для розміщення податкових повідомлень-рішень на дошці податкових оголошень (повідомлень).

Закінчення передбаченого п.116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.07, строку зберігання об'єктом поштового зв'язку місця призначення поштового відправлення та визнання у зв'язку з цим поштового відправлення таким, що не вручено (п.119 Правил), не є підставою для здійснення податковим органом дій по розміщенню відправлених таким поштовим відправленням податкових повідомлень-рішень на дошці оголошень, зокрема, складення акту про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення платнику податків.

Встановлені вказаними пунктами Правил надання послуг поштового зв'язку обставини є лише підставою для повернення поштового відправлення органом зв'язку відправнику (п.117 Правил).

Таким чином, відповідачем не порушено встановленого Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»порядку розміщення податкових повідомлень-рішень від 29.07.2010, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

Крім того, на вимогу суду першої інстанції Поштамтом -Центром поштового зв'язку № 1 до суду наданий дублікат повідомлення про вручення рекомендованого листа № 490101 013441624 від 29.07.2010 на адресу: ТОВ «ВКФ «Софія-Д», вул.Плеханова, 43/1, м. Дніпропетровськ, згідно з яким вказаний рекомендований лист вручений 01.11.2010 представнику підприємства (а.с.92). Достовірність вказаного доказу в установленому порядку не спростована.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності, яка полягає в ненаправленні на адресу позивача податкових повідомлень-рішень від 29.07.2010. Підстави для визнання вказаних податкових повідомлень-рішень не врученими позивачу відсутні.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Софія-Д» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року у справі № 2а-10991/10/0470 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко