Постанова № 25405707, 19.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.12 Справа № 5015/6879/11(19/153)

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Кузь В.Л.

Желік М. Б.

При секретарі М. Кришталь

розглянувши апеляційну скаргу Релігійної громади Української Православної церкви -Київський Патріархат в м. Мостиська від 26.04.2012 року,

на рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2012 р.

у справі № 5015/6879/11 (19/153)

за позовом Релігійної громади Української Православної церкви -Київський Патріархат в м. Мостиська, вул. Шевченка, 3, м. Мостиська, Львівська область

до відповідача1 Товариство по будівництву церкви "Вознесіння Господнього" вул. Шевченка, 15, м. Мостиська, Львівська область

до відповідача2 Релігійну громада Української Автокефальної Православної церкви м. Мостиська, вул. Шашкевича, 1, м. Мостиська, Львівська область

третя особа1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Львівська обласна державна адміністрація, м. Львів

третя особа2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відділ у справах національностей та релігії Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

про витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та повернення майна.

за участю представників:

від позивача -Лучків А.В., Качмар Я.І.,

від відповідача1 -не з'явився,

від відповідача2 -Малашівський Б.Ф., Ничкало С.М., Шапов С.В.,

третя особа1 - Крук І.В.,

третя особа2 - не з'явився,

Повний текст рішення виготовлено 24.07.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Релігійна громада Української Православної Церкви-Київський патріархат в м.Мостиська Львівської області звернулась із позовом до Товариства по будівництву церкви "Вознесення Господнього"та Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області з позовом про зобов'язання відповідачів не чинити перешкоди в користуванні церквою в м.Мостиська по вул.Міцкевича, 2 Львівської області та виселити відповідачів з території будівництва церкви. Згідно заяви про уточнення позовних вимог позивач просив витребувати церкву в м.Мостиська вул.Міцкевича, 2 Львівської області від відповідачів, виселити їх та повернути церкву Релігійній громаді Української Православної Церкви -Київський патріархат в м.Мостиська Львівської області.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.12.2010р. задоволено позовні вимоги повністю - витребувано з незаконного володіння Товариства по будівництву церкви "Вознесення Господнього", Релігійної громади Української Православної Автокефальної Церкви м.Мостиська Львівської області будівлю церкви, що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Мостиська, вул.Міцкевича, 2 та виселено відповідачів з будівлі церкви.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2011р. рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2010р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2011р. задоволено касаційну скаргу Релігійної Громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області, скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2011р. та рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2010р. у справі №19/153.

Справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Вищий господарський суд України у постанові зазначив, що господарським судом не розглянуто позовну вимогу про повернення церкви Релігійній Громаді Української Православної Церкви-Київський патріархат в м.Мостиська. Крім того, зазначено, що задовольняючи позовні вимоги Релігійної Громади Української православної Церкви Київський-Патріархат в м.Мостиська, суди дійшли передчасного висновку. Згідно з державним актом на право користування землею, затвердженим рішенням виконавчого комітету Мостиської районної ради народних депутатів № 38 від 20.02.1992р., земельна ділянка площею 0,30 га на території м.Мостиська надавалась релігійній громаді м.Мостиська. Відповідно господарським судом не було з"ясовано, якій саме релігійній громаді м.Мостиська було надано право користування землею, чи була Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська єдиною релігійною громадою м.Мостиська на момент видачі державного акту.

Вищий господарський суд України у постанові зазначив, що при новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.04.2012 р. у справі № 5015/6879/11 (19/153) у задоволенні позовних вимог Релігійної громади Української православної церкви -Київський патріархат в м. Мостиська відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням Релігійна громада Української православної церкви -Київський патріархат в м. Мостиська подала апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення скасувати і постановити нове рішення, яким повністю задоволити вимоги позовної заяви. Свою позицію апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для її вирішення. Як одну з підстав оскарження рішення апелянт пояснює тим, що судом невірно взято до уваги волевиявлення частини громали УАПУ у м. Мостиська залишитись у підпорядкуванні Української Автокефальної Православної Церкви, так як релігійна громада не може існувати без релігійного центру, а такого релігійно центру як УАПЦ на той період вже не існувало, а правонаступником всіх прав та обов'язків УАПЦ стало УПЦ - КП.

В свою чергу відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу. В даному відзиві він наводить доводи, що заперечують твердження апелянта, просить залишити рішення першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.12 року було залучено до судового розгляду, в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача Львівську обласну державну адміністрацію та Відділ у справах національностей та релігії Львівської обласної державної адміністрації.

В судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу, навели доводи аналогічні викладеним в ній, просили її задоволити. В свою чергу представники відповідача заперечили доводи викладені в апеляційній скарзі та оголошені в процесі судового засідання, просив залишити її без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача в судовому засіданні, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області створена у 1991 році і діяла на підставі Статуту парафії м.Мостиська церкви Покрова Пресвятої Богородиці благочиння Мостиська, який зареєстрований рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №493 від 17.09.1991р. та Свідоцтва про реєстрацію статуту Релігійної громади, виданого виконавчим комітетом Львівської обласної ради народних депутатів 17.09.1991р. за №495/177.

Виходячи із приписів ст.ст. 17 і 18 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації", релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до п. 2.1. Статуту релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви зареєстрованого 17.09.1991.р., парафія (громада), набуває права юридичної особи і володіє правоздатністю згідно з діючим законодавством після затвердження даного статуту правлячим Архієреєм та реєстрації його у виконкомі обласної Ради народних депутатів.

Відповідно до п.3.1 Статуту парафія (громада) для забезпечення мети своєї діяльності має право будувати і купувати для своїх власних потреб будинки, а також може придбавати у власність інше майно, необхідне для її діяльності.

На підставі рішення Мостиської міської ради від 24.01.1992р. "Про виділення земельної ділянки для будівництва української автокефальної православної церкви в м.Мостиська", рішення виконавчого комітету Мостиської районної ради від 20.02.1992р. № 38 "Про затвердження актів на право користування землею", яким затверджено акт на право користування землею у безсторокове користування релігійній громаді м.Мостиська для будівництва церкви площею 0,30 га. землі та проектної документації, громаді видано державний акт про право користування землею серії Б № 040328 від 1992 року.

На належній релігійній громаді земельній ділянці, остання розпочала та здійснила будівництво Церкви Вознесіння Господнього на 800 чоловік.

24.05.2007р. виконавчим комітетом Мостиської міської ради прийнято рішення № 155 "Про оформлення права власності на завершену будівництвом Церкву Вознесіння Господнього релігійній громаді Української Православної Церкви-Київський Патріархат в м.Мостиська по вул.Міцкевича, 2", яким вирішено оформити право власності на завершену будівництвом Церкву Вознесіння Господнього по вул.Міцкевича, 2 в м.Мостиська, загальною площею 863,1 кв.м., за релігійною громадою Української Православної Церкви -Київський Патріархат в місті Мостиська Львівської області.

На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Мостиської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ № 137829 від 29.05.2007р., а Комунальне підприємство "Мостиське районне бюро технічної інвентаризації"29.05.2007р. проведено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, м.Мостиська, вул.Міцкевича, 2 за релігійною громадою Української Православної Церкви-Київський Патріархат в місті Мостиська Львівської області та видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.05.2007р. за № 14700698.

Предметом спору у даній справі є витребування майна - Церкви Вознесіння Господнього по вул. Міцкевича, 2 в м.Мостиська з незаконного володіння релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області та Товариства по будівництву церкви "Воснесення Господнього"на користь Релігійної громади Української Православної Церкви -Київський Патріархат, оскільки, як вказується позивачем у позовній заяві, відповідачами в травні 2006 року було змінено замки на території будівництва церкви та фактично не допущено голову церковного комітету Релігійної громади Української Православної Церкви-Київський Патріархат до здійснення керівництва будівництвом та до самої будівлі. Окрім того, відповідачами з 07.07.2006р. на території нової церкви розпочато богослужіння, а 08.01.2007р. церкву було освячено.

При прийнятті рішення судом враховано наступне:

Відповідно до ст.7 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації", релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Одним із видів релігійних організацій в Україні є релігійні громади.

Згідно ст.8 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації", релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Згідно ст.ст.13 і 14 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації", релігійні громади одержують правоздатність юридичної особи з моменту реєстрації їх статуту у обласній державній адміністрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства та свого статуту.

Православ"я в Україні представлене трьома суб"єктами православної юрисдикції: Українська Автокефальна Православна Церква, Українська Православна Церква Київського Патріархату, Українська Православна Церква Московського Патріархату.

Українська Православна Церква Київського патріархату проголошена 25-26 червня 1992 року на Всеукраїнському Православному Соборі у м.Києві, про що прийнято постанову, якою було передбачено об"єднати Українську Православну Церкву та Українську Автокефальну Православну Церкву в єдину Українську Православну Церкву-Київський Патріархат.

Відповідно до постанови "Всеукраїнського Православного Собору"було прийнято рішення: "п.1. Об'єднати Українську православну церкву та Українську автокефальну православну церкву в єдину Українську православну церкву -Київський патріархат; п.2 Українська православна церква - Київський патріархат є правонаступницею УПЦ та УАПЦ, всіх договорів та угод, укладених ними до нинішнього дня, та всіх їх коштів, майна, рухомого та нерухомого, включаючи храми, монастирі, навчальні заклади та інше. Всі банківські рахунки УПЦ та УАПЦ стають рахунками Української православної церкви-Київський патріархат; п.3 до прийняття нового Статуту Українській православній церкві -Київський патріархат керуватися Статутом УАПЦ. Використовувати печатку та штамп Української православної та Української автокефальної православної церкви.

Пунктом 9 Постанови Всеукраїнського Православного Собору Української Православної Церкви Київський Патріархат від 22.10.1993р. передбачалось, що враховуючи той факт, що деякі парафії Церкви бажають залишити за собою назву "Українська Автокефальна Православна Церква"дозволити цим парафіям зберігати в своїх парафіяльних статутах назву "Українська Автокефальна Православна Церква". В зв'язку з цим внести в діючий Статут доповнення в розділ УП "Парафії".

Відповідно до вказаної постанови, наслідками останньої (п.1-2) повинна пройти реорганізація двох церков-УПЦ та УАПЦ, але як такої реорганізації останніх не відбулось. Ця обставина встановлена господарським судом Львівської області у постанові від 20.11.2007р. у справі № 3/186-10/121, яка залишена в силі постановою Верхоного суду України від 10.11.2009р., що є остаточною та не підлягає оскарженню.

Після створення Української Православної Церкви-Київський Патріархат частина Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області на чолі з настоятелем отцем Я.Качмаром виявила намір змінити підпорядкування релігійної громади та перейти в підпорядкування Української Православної Церкви Київського Патріархату. Це питання розглядалось на зборах Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви в м. Мостиська Львівської області 06.03.1994р. Рішенням зборів Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області, за яке проголосувало 100 членів Релігійної громади ("проти"проголосувало 20 членів релігійної громади) було вирішено, що Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області повинна залишитися в підпорядкуванні Української Автокефальної Православної Церкви, а групі віруючих на чолі з отцем Я.Качмаром було рекомендовано зареєструвати Статут своєї новоутвореної релігійної громади Української Православної Церкви-Київський Патріархат м.Мостиська та проводити почергове богослужіння в храмі з Релігійною громадою Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області.

Проте, незважаючи на відмову Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області від переходу в підпорядкування Української Православної Церкви-Київський Патріархат, 28.01.1996р. настоятелем Свято-Покровської церкви Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області отцем Я.Качмаром та Г.Тарапацькою було підписано протокол зборів Релігійної громади Свято-Покровської УАПЦ в Мостиськах Мостиського району від 28.01.1996р., згідно якого вирішено: "Внести зміни в Статут церкви і додати слова Київського патріархату".

Підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 03.04.1996р. № 363 "Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель"зареєстровано зміни до статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області шляхом заміни у тексті Статуту слів "Українська Автокефальна Православна Церква"на "Українська Православна Церква-Київський Патріархат".

На основі зазначеного розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації, на свідоцтві про реєстрацію Статуту Релігійної громади, виданого виконавчим комітетом Львівської обласної ради народних депутатів 17.09.1991р. № 495/177, вчинено запис про те, що у тексті статуту слова: "Українська Автокефальна Православна Церква"замінено на "Українська Православна Церква - Київський Патріархат".

У подальшому, Парафіяльними Зборами вже Релігійної громади Української Православної Церкви - Київський Патріархат в місті Мостиська Львівської області 01.04.2007р. було прийнято нову редакцію Статуту, яка була зареєстрована п.2.2. п.2 розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №534 від 07.06.2007р., і на основі якої головою Львівської обласної державної адміністрації було видано свідоцтво про реєстрацію Статуту Релігійної громади № 534 від 07.06.2007р.

Постановою господарського суду Львівської області від 20.11.2007р. у справі № 3/186-10/121 за позовом Релігійної громади УАПЦ м.Мостиська Львівської області до Львівської обласної державної адміністрації, Мостиського районного бюро технічної інвентаризації, третіх осіб - Товариства по будівництву церкви "Вознесення Господнього"УАПЦ м.Мостиська, Релігійної громади Української православної церкви - Київський патріархат в м. Мостиська, Мостиської районної державної адміністрації Львівської області вирішено: скасувати підпункт 5.2.1. пункту 5.2. розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 03.04.1996р. № 363 "Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель"; скасувати підпункт 2.2. пункту 2 розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 07.06.2007р. № 534 "Про реєстрацію статутів релігійних громад".

Вказаною постановою встановлено, що зареєструвавши в червні 1992 року УПЦ-КП шляхом реєстрації змін та доповнень до Статуту Української Автокефальної Православної Церкви, Рада у справах релігій при Кабінеті Міністрів України як орган держави по суті втрутилась у діяльність релігійних організацій, чим порушила ст.50 Конституції України та ст.5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Об'єднавчим міг бути Собор тільки у тому разі, якби були скликані відповідно до вимог Статуту про управління УПЦ-Помісний Собор УПЦ та відповідно до вимог про УАПЦ-Помісний Собор УАПЦ, які на спільному засіданні прийняли б рішення про самоліквідацію та злиття в одну церкву.

Окрім наведеного, вищевказаною постановою суду господарського суду Львівської області встановлено, що на день проведення "Собору"не існувало жодного нормативного документа, який регулював би існування та діяльність такого. Згідно діючого на той час ( 25-26 червня 1992 року) законодавства, рішення будь-якого громадського зібрання є законним, тобто легальним, коли існують правові підстави для проведення такого. Юридичну силу для Української Автокефальної Православної Церкви мають лише ті рішення та заяви, що погоджені та проголошені "Помісним Собором" та "Архієрейським Собором", а відтак поняття "Всеукраїнський Православний Собор"не вписується в положення Статуту Української Автокефальної Православної Церкви.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008р. апеляційні скарги Львівської обласної державної адміністрації та Релігійної громади Української Православної Церкви - Київський Патріархат м. Мостиська на постанову господарського суду Львівської області від 20.11.2007р. по справі №3/186-10/121 залишено без задоволення, постанову суду без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 10.06.2009р. скасовано постанову господарського суду Львівської області від 20.11.2007р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008р. в частині визнання нечинними підпункту 5.2.1. пункту 5.2. розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 03.04.1996р. № 363 "Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель"та підпункту 2.2. пункту 2 розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 07.06.2007р. № 534 "Про реєстрацію статутів релігійних громад"та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в решті судові рішення залишено без змін.

Результатом розгляду Верховним Судом України за винятковими обставинами справи за скаргою Релігійної громади УАПЦ м.Мостиська Львівської області на постанову Вищого адміністративного суду України від 10.06.2009р. у справі К-20583/08, К-21717/08, було задоволення скарги, скасування постанови Вищого адміністративного суду України від 10.06.2009р. та залишення без змін, постанови господарського суду Львівської області від 20.11.2007р. та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008р.

Таким чином, з моменту набрання законної сили постанови господарського суду Львівської області від 20.11.2007р. у справі №3/186-10/121, тобто з 09.09.2008р., підпункт 5.2.1. пункту 5.2. розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 03.04.1996р. № 363 "Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель" та підпункт 2.2. пункту 2 розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 07.06.2007р. № 534 "Про реєстрацію статутів релігійних громад" є скасованими.

Відтак, посилання позивача на те, що Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області, статут якої був зареєстрований рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради від 17.09.1991р. № 495, є Релігійною громадою Української Православної Церкви-Київський Патріархат не заслуговують на увагу, оскільки рішенням суду такі зміни до статуту були скасовані і залишилась первинна редакція статуту як Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська.

25.01.2009р. відбулися Парафіяльні збори Релігійної громади УАПЦ м.Мостиська Львівської області, якими вирішено погодитись з відновленням та подальшим використанням Релігійною громадою назви Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області; погодитись з відновленням та подальшою участю Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області (парафії Мостиська церкви Покрова Пресвятої Богородиці благочиння Мостиська) в складі Львівської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви; звільнити отця Ярослава Качмара від виконання обов'язків настоятеля Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області (парафії Мостиська церкви Покрова Пресвятої Богородиці благочиння Мостиська); обрати отця Богдана Тицейка настоятелем Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області (парафії Мостиська церкви Покрова Пресвятої Богородиці благочиння Мостиська); звернутися до правлячого архієрея Львівської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви архієпископа Макарія з проханням про звільнення отця Ярослава Качмара від виконання обов'язків настоятеля Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області (парафії Мостиська церкви Покрова Пресвятої Богородиці благочиння Мостиська) та з проханням про призначення отця Богдана Тицейка настоятелем Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області; повноваження діючих членів Парафіяльної ради Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області (парафії Мостиська церкви Покрова Пресвятої Богородиці благочиння Мостиська) вважати припиненими; обрати головою Парафіяльної ради Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області (парафії Мостиська церкви Покрова Пресвятої Богородиці благочиння Мостиська) Малашівського Б.Ф., заступником голови Парафіяльної ради Бурду Й.М., а її членами отця Богдана Тицейка, Гридового Ю.С., Синицю В.Є., Ничкала С.М., Збитковську Г.М., Костецьку Г.М., Гула М.Й., Тараса Ф.М.

Указом Архієпископа Львівського УАПЦ Макарія №21 від 30.01.2009р. колишнього настоятеля і керівника Релігійної громади УАПЦ м.Мостиська Львівської області митрополита Ярослава Качмара звільнено від виконання обов'язків настоятеля і керівника Релігійної громади УАПЦ м.Мостиська Львівської області, а настоятелем призначено декана Мостиського деканату митрополита Богдана Тицейка.

01.03.2009р. знову відбулися Парафіяльні збори Релігійної громади УАПЦ в м.Мостиська Львівської області, якими вирішено внести зміни до Статуту Релігійної громади УАПЦ м.Мостиська Львівської області (парафії Мостиська церкви Покрова Пресвятої Богородиці благочиння Мостиська), код ЄДРПОУ 23957456, який зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Львівської обласної ради № 495 від 17.09.1991р., з урахуванням змін, що зареєстровані скасованим постановою господарського суду Львівської області від 20.11.2007р. у справі № 3/186-10/121 підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 363 від 03.04.1996р., та з урахуванням нової редакції, що зареєстрована скасованим постановою господарського суду Львівської області від 20.11.2007р. у справі № 3/186-10/121 підпунктом 2.2. пункту 2 розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 534 від 07.06.2007р., виклавши його у новій редакції, відновивши при цьому назву Релігійної громади "Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області"та конфесійну належність до Української Автокефальної православної Церкви; затвердити нову редакцію Статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області, код ЄДРПОУ 23957456, що первинно зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Львівської обласної ради № 495 від 17.09.1991р.; уповноважити голову Парафіяльних зборів Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області (парафії Мостиська церкви Покрова Пресвятої Богородиці благочиння Мостиська) отця Богдана Тицейка та секретаря Парафіяльних зборів Малашівського Б.Ф. на підписання нової редакції Статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області, код ЄДРПОУ 23957456, що первинно зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Львівської обласної ради № 495 від 17.09.1991р.; уповноважити отця Богдана Тицейка, Малашівського Б.Ф., Бурду Й.М., Гридового Ю.С., Синицю В.Є., Ничкала С.М., Збитковську Г.М., Костецьку Г.М., Гула М.Й., Тараса Ф.М. на представництво інтересів Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області, код ЄДРПОУ 23957456, у органах державної влади та місцевого самоврядування при реєстрації змін до статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області, код ЄДРПОУ 23957456; підтвердити повноваження отця Богдана Тицейка як настоятеля Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області, код ЄДРПОУ 23957456.

30.01.2010р. Релігійною громадою УАПЦ м.Мостиська Львівської області подано голові Львівської обласної державної адміністрації заяву про реєстрацію нової редакції Статуту, яка затверджена Парафіяльними зборами Релігійної громади УАПЦ м.Мостиська Львівської області 01.03.2009р. та Архієпископом Львівським УАПЦ 05.03.2009р., та про видачу Релігійній громаді УАПЦ м.Мостиська Львівської області свідоцтва про реєстрацію нової редакції Статуту.

Листом начальника відділу у справах національностей та релігій ЛОДА №125 від 02.03.2010р. Релігійній громаді УАПЦ м.Мостиська Львівської області повернуто усі подані на реєстрацію документи та роз'яснено про необхідність подання додаткових документів.

В той же час, 24.01.2010р. настоятель Релігійної громади Української Православної Церкви - Київський Патріархат м.Мостиська Львівської області отець Я.Качмар також провів Парафіяльні збори Релігійної громади УАПЦ м. Мостиська Львівської області, на яких вирішено внести зміни до Статуту Релігійної громади УАПЦ м.Мостиська Львівської області, виклавши його у новій редакції, як статут Української Православної Церкви-Київський Патріархат м.Мостиська Львівської області. 24.01.2010р. отцем Я.Качмаром подана до Львівської обласної державної адміністрації заява про реєстрацію вищевказаних змін до Статуту.

Пунктом 4 розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації Кмітя М.І. №318/0/5-10 від 08.04.2010р. "Про реєстрацію статутів релігійних громад" зареєстровано зміни до Статуту релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська.

Однак, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2010 року у справі № 2а-8423/10/1370 за позовом Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська до Львівської обласної державної адміністрації та голови Львівської обласної державної адміністрації, третьої особи на стороні відповідача - Релігійної громади Української Православної Церкви -Київський Патріархат в м.Мостиська про визнання протиправними дій, бездіяльності та рішень визнано протиправним та скасовано пункт 4 розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №318/0/5-10 від 08.04.2010р. "Про реєстрацію статутів релігійних громад"щодо реєстрації змін до Статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області, згідно яких Статут у новій редакції викладено як Статут Релігійної громади Української Православної Церкви Київський-Патріархат м.Мостиська Львівської області; визнано протиправними повернення Релігійній громаді Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області під керівництвом отця Б.Тицейка листом начальника відділу у справах національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації №125 від 02.03.2010р. поданих для реєстрації змін до Статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради під 17.09.1991р. № 495, та бездіяльність Львівської обласної державної адміністрації стосовно не проведення реєстрації вищезазначених змін; зобов'язано Львівську обласну державну адміністрацію відповідно до вимог законодавства розглянути подані Релігійною громадою Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області під керівництвом отця Б.Тицейка 30.01.2010р. для реєстрації зміни до Статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви в м.Мостиська Львівської області, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради від 17.09.1991р. № 495, і вирішити питання реєстрації змін до Статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області, який зареєстрований рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради від 17.09.1991р № 495, що затверджені Парафіяльними зборами 01.03.2010р. та подані на реєстрацію Релігійною громадою Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області під керівництвом отця Б.Тицейка 30.01.2010р.

Вказана постанова залишена без змін увалою Львівського апеляційного адміністративного суду № 3331/11/9104 від 08.12.2011р., відтак набрала законної сили 08.12.2011р.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Частинами 1, 2 ст.124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається та юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з частинами 1, 2, 5 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші, цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З аналізу зазначених норм Цивільного кодексу України право на звернення до суду має особа, яка має матеріально-правову заінтересованість у справі. У цьому як раз полягає суть принципу диспозитивності господарського процесу. Основним проявом дії принципу диспозитивності у процесуальному законодавстві, одним із аспектів якого є положення про те, що кожна особа повинна дбати про своє право, і ніхто не зобов'язаний дбати про права інших, якщо останнє не є обов'язком в силу закону чи договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право володіння, користування та розпорядження майном, відповідно до вимог статті 317 ЦК України, належить власникові майна, а право володіння згідно ст. 398 ЦК України, виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також з інших підстав, установлених законом.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Цією нормою визначено перелік способів судового захисту.

Виходячи із змісту ст. 16 та ст. 387 ЦК України одним із способів захисту права власності є витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто віндикаційний позов, з яким має право звернутись як власник майна, так і особа, яка має речові права на це майно.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватись належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

При цьому, позивачем за віндикаційним позовом має бути неволодіючий власник, а відповідачем - незаконний володілець майна власника.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно останній повинен надати суду відповідні докази.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у захисті права власності позивача шляхом примусового спонукання відповідача до повернення майна у зв'язку із безпідставним його утриманням.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними в контексті викладеного позивачем обґрунтування, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

За змістом ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також -належності обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

З огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого права, в контексті згадуваних у позові приписів ст.ст.321, 387 Цивільного кодексу України, предметом доказування для позивача та спростування для відповідача, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі насамперед є факт приналежності спірного майна позивачеві та безпідставне перебування цього майна у володінні відповідача.

Беручи до уваги невизначеність правосуб'єктності сторін в розрізі прийнятих судових рішень, а саме: постанови господарського суду Львівської області від 20.11.2007р. у справі № 3/186-10/121 (набрала законної сили 09.09.2008р. згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду) постановою Верховного суду України від 10.11.2009р., постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2010р. (набрала законної сили 08.12.2011р. відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду), суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення позову.

Також колегія суддів Львівського апеляційного суду, вважає за необхідне зазначити, що відповідачем-2 було подано клопотання до суду першої інстанції про припинення провадження у справі стосовно Товариства по будівництву церкви "Вознесення Господанього" на підставі п.6 ст.80 ГПК України.

Згідно ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до державного реєстру запису про її припинення.

Аналогічне положення міститься в ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".

Проте скільки станом на 05.04.2012р. Товариство по будівництву церкви "Вознесення Господанього" не було виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців, а лише перебувало у процесі ліквідації, відтак у суд правомірно в задоволенні даного клопотання.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що 11.05.2012 року була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи Товариства по будівництву церкви "Вознесення Господанього" в результаті її ліквідації за рішенням засновників. Однак, суд апеляційної інстанції не вбачає причин для припинення провадження у справі стосовно Товариства по будівництву церкви "Вознесення Господанього", так як на момент винесення рішення судом першої інстанції відповідач 2 перебував в процесі ліквідації.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2012 р. у справі № 5015/6879/11 (19/153) залишити без змін, апеляційну скаргу Релігійної громади Української православної церкви -Київський патріархат в м. Мостиська -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Кузь В. Л.