Рішення № 25405585, 19.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р.Справа № 5023/2353/12 вх. № 2353/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

за участю:

представника позивача - Яценко Л.М. (наказ № 23 від 23.02.2012р.)

представника відповідача - Коротенко О.А. (директор)

прокурора - Гелета О.О., посв.№ 618 від 27.07.2006р.

розглянувши справу за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківський механічний завод", м Харків

до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком", м. Дергачі

про стягнення коштів у розмірі 13 943,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківський механічний завод", м Харків (позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 13 943,28 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором зберігання №125/05-01 від 01.05.2010р.

Ухвалою господарського суду від 28 травня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.06.2012р. об 11:15 год.

Ухвалами господарського суду від 07.06.2012р., 14.06.2012р., 03.07.2012р. розгляд справи відкладався з метою надання сторонами додаткових доказів по справі.

17.07.2012р. через канцелярію суду представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути на свою користь суму боргу у розмірі 12 677,75 грн., з яких: 11 952,00 грн. - основний борг, 607,21 грн. - пеня, 118,54 грн. - 3% річних.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає заяву позивача про зменшення суми позовних вимог до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

У призначеному судовому засіданні 19.07.2012р. прокурор позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 12848), які суд досліджує та долучає до матеріалів справи.

Представник відповідача, присутній у судовому засіданні 19.07.2012р. проти позову заперечував частково, погодився з сумою основного боргу та заперечував в частині стягнення пені та 3% річних (вх. № 12846). Відповідач підтримав надане у попередньому судовому засіданні клопотання про розстрочку виконання рішення рівними частинами до грудня 2012р. (вх. № 11935).

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 19.04.2012р., позов підтримав, з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог, проти сплати суми боргу рівними частинами до кінця поточного року не заперечував (вх. № 12847).

У призначеному судовому засіданні 19.07.2012р. сторони наголосили, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

01.05.2010р. між Державним підприємством МО України "Харківський механічний завод" (зберігач) та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Політехком" (поклажодавець) було укладено договір зберігання № 125/05-01, відповідно до п. 1.1. якого зберігач зобов'язується прийняти на відповідне зберігання майно відповідно акту приймання-передачі або накладної, що належить поклажодавцю та повернути його на вимогу останнього.

Відповідно до п. 1.1. договору, поклажодавець зобов'язується передати своє майно на зберігання за плату, визначену договором.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що вартість за зберігання в місяць з урахуванням ПДВ становить 996,00 грн.

Відповідно до п.4.2. договору, плата за зберігання перераховується щомісячно до 10 числа місяця, слідуючого за звітним.

Пунктом 5.2. договору, сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне перерахування грошових коштів поклажодавцем у вигляді сплати зберігачу неустойки у розмірі 0,5 % суми боргу за кожен день прострочення.

Факт надання зберігачем поклажодавцю послуг за вказаним вище договором підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами: № МЗ-0000261 від 30.04.2011р. на суму 996,00 грн.; № МЗ-0000357 від 31.05.2011р. на суму 996,00 грн.; № МЗ-0000436 від 30.06.2011р. на суму 996,00 грн.; № МЗ-0000512 від 31.07.2011р. на суму 996,00 грн.; № МЗ-0000599 від 31.08.2011р. на суму 996,00 грн.; № МЗ-0000683 від 30.09.2011р. на суму 996,00 грн.; № МЗ-0000762 від 31.10.2011р. на суму 996,00 грн.; № МЗ-0000853 від 30.11.2011р. на суму 996,00 грн.; № МЗ-0000954 від 31.12.2011р. на суму 996,00 грн.; № МЗ-000039 від 31.01.2012р. на суму 996,00 грн.; № МЗ-0000127 від 29.02.2012р. на суму 996,00 грн.; № МЗ-0000246 від 31.03.2012р. на суму 996,00 грн.

Відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті вартості наданих послуг не виконав.

Таким чином, відповідно до розрахунку суми заборгованості, з урахуванням пені, 3% річних у зв'язку з невиконанням зобов'язання по договору № 125/05-01 від 01.05.2010р., відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 12 677,75 грн., з яких: 11 952,00 грн. - основний борг, 607,21 грн. - пеня, 118,54 грн. - 3% річних.

Станом на момент розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. ст. 174, 179 Господарського кодексу України, ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України).

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 525-526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 даного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В ст. 193 Господарського кодексу України зазначається, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання відповідачем суду доказів про погашення боргу, суд знаходить позовні вимоги в межах суми основного боргу у розмірі 11 952,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз ст. 625 Цивільного кодексу України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Оскільки на час звернення з відповідним позовом до суду, заборгованість відповідача дорівнювала 11 952,00 грн., вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 118,54 грн. (станом на 15.05.2012р.) відповідає нормам чинного законодавства та підлягає задоволенню як правомірна та обґрунтована (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Відповідно до п. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення платежів за договором про надання послуг №125/05-01 від 01.05.2010р. позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 15.05.2012р. склала 607,21 грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати, у виняткових випадках, розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, тому суд вважає за можливе позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити частково, зменшити розмір стягнення пені на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 303,60 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку сплати стягуваної суми, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню, зважаючи на наступне:

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до ст. 121 ГПК України та до п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996р.: "Господарський суд, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, у виняткових випадках, залежно від обставин справи може відстрочити або розстрочити виконання рішення". При цьому, судом повинно бути враховано матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи".

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані докази та беручи до уваги надане представником відповідача клопотання про надання розстрочки погашення заборгованості рівними частинами до 31.12.2012 року, суд задовольняє її, як таку, що не суперечать чинному законодавству.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 627, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком" (62300, Харківська область, м. Дергачі, провулок Луговий, 14, код ЄДРПОУ 31154304) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківський механічний завод" (61177, м. Харків, вул. Залютинська, 6, код ЄДРПОУ 08248877) 11952,00 грн. - суму основного боргу; 303,60 грн. - суму пені, 118,54 грн. - 3% річних.

Надати Приватному виробничо-комерційному підприємству "Політехком" (62300, Харківська область, м. Дергачі, провулок Луговий, 14, код ЄДРПОУ 31154304) розстрочку виконання рішення до 31 грудня 2012 року. Загальна сума заборгованості 12 374,14 грн. підлягає оплаті рівними частинами, а саме: починаючи з липня 2012 р. по 2 474,83 грн. щомісячно.

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком" (62300, Харківська область, м. Дергачі, провулок Луговий, 14, код ЄДРПОУ 31154304) на користь Держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1 609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 303,60 грн. пені - відмовити.

Повне рішення складено 24.07.2012

Суддя Пономаренко Т.О.

справа № 5023/2257/12