Рішення № 25405520, 25.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.12 Справа№ 5015/2370/12

За позовом: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів,до відповідача:приватного підприємства "Доброс-Дизайн", с. Добростани,про: стягнення заборгованості,Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Негря Г.Ю. -довіреність від 01.04.2011 р.,відповідача:не з'явився.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до приватного підприємства "Доброс-Дизайн" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 14.06.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 09.07.2012 р. Розгляд справи відкладався на 25.07.2012 р. у зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору про постачання теплової енергії у гарячій воді №1082/Ш від 01.10.2011 р. не виконує зобов'язання щодо оплати вартості отриманої теплової енергії. Зокрема, за період з 01.11.2011 р. до 30.04.2012 р. виникла заборгованість на загальну суму 6 066,90 грн. Крім того, відповідачу нараховано 76,51 грн. -інфляційних втрат, 71,38 грн. -3% річних.

Відповідач у судове засідання 25.07.2012 року повторно не з'явився, хоч був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи. Проти позову відповідач у встановленому порядку не заперечив, відзиву на позов не надав.

Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір про постачання теплової енергії у гарячій воді №1082/Ш від 01.10.2011 р. (надалі -Договір). За цим договором теплопостачальна організація (позивач у справі) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідач у справі) теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води (пункт 2.1 Договору).

Факт включення відповідачу системи теплоспоживання в опалювальному сезоні 2011/2012 рр. підтверджується актом від 14.10.2011 р.

На підставі показів теплового лічильника, поданих балансоутримувачем, відповідачу виставлялись рахунки про оплату вартості спожитої теплової енергії за період з 01.11.2011 р. по 30.04.2012 р.

Внаслідок несплати відповідачем вартості теплової енергії за період з за період з 01.11.2011 р. до 30.04.2012 р. виникла заборгованість у сумі 6 066,90 грн. Доказів погашення заборгованості у сумі 6 066,90 грн. відповідачем не представлено, проти позову не заперечив.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу надання послуг теплопостачання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 5.1 Договору облік споживання гарячого водопостачання і теплової енергії для опалення проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності -розрахунковим способом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 6.3 Договору визначено, що споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав обов'язку з оплати у строки, визначені пунктом 6.3 Договору, вимоги позивача про стягнення 6 066,90 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 71,38 грн. -3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується нарахування позивачем інфляційних втрат, то такі здійснено з помилкою. Зокрема, позивачем неправильно зазначено індекси інфляції. Порядок розрахунку індексу інфляції роз'яснено Вищим господарським судом України у інформаційному листі від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права". Суд, здійснивши перерахунок, дійшов висновку про обґрунтованість таких вимог у сумі 60,56 грн. В решті вимог в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статті 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статей 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Доброс-Дизайн" (адреса: село Добростани, Яворівський район, Львівська область, 81091; ідентифікаційний код 35156525) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (адреса: вулиця Д.Апостола, будинок 1, місто Львів, Львівська область, 79040; ідентифікаційний код 05506460) 6 066,90 грн. основного боргу, 60,56 грн. інфляційних втрат, 71,38 грн. -3% річних, 1 604,67 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 27.07.2012 р.

Суддя Рим Т.Я.