Рішення № 25405201, 16.07.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2012 р. Справа № 19/036-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СОМ», с. Сахнівка;

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Росава», м. Кагарлик;

про стягнення 811709,27 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: Грубник Д.Л. (довіреність б/н від 17.01.2012 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СОМ»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Росава»(надалі -відповідач) про стягнення 811709,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 96 про надання послуг по збиранню цукрового буряка від 01.09.2010 р., повністю не розрахувався за надані послуги по збиранню цукрового буряка, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 731737,50 грн., за прострочення сплати якої на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані 3% річних у сумі 33856,69 грн. та інфляційні втрати -46115,08 грн.

Ухвалою від 18.06.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/036-12 та призначив її розгляд на 02.07.2012 р.

Присутній у судовому засіданні 02.07.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 18.06.2012 р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Ухвалою від 02.07.2012 р. суд відклав розгляд справи на 16.07.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судовому засіданні 16.07.2012 р. представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 18.06.2012 р. та ухвали від 02.07.2012 р. не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 18.06.2012 р. та від 02.07.2012 р. надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та яка підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.07.2012 р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 р. між позивачем (за договором -виконавець) та відповідачем (за договором -замовник) було укладено Договір № 96 про надання послуг по збиранню цукрового буряка, згідно з умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання виконання робіт по збиранню цукрового буряка у відповідності з агротехнічними умовами на площах господарства. Документом, що підтверджує виконані роботи є Акт приймання виконання збиральних робіт (п.п. 1.1., 2.1. договору).

Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору, після збирання цукрового буряка на кожних 100 га замовник зобов'язаний підписати акт приймання-виконання збиральних робіт. Розрахунок здійснюється після закінчення збирання 100 гектарів цукрового буряка на підставі акту приймання-виконання збиральних робіт проводиться повна оплата за виконані послуги. Повний розрахунок проводиться не пізніше 1 грудня поточного року. Вартість збирання 1 га цукрових буряків складає: 850,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до умов договору, позивач надав відповідачу послуги по збиранню цукрового буряка на загальну суму 757775,00 грн. На підтвердження надання відповідачу вказаних послуг позивачем до матеріалів справи надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 23.09.2010 р. на суму 52275,00 грн., № 2 від 23.09.2010 р. на суму 48450,00 грн., № 3 від 23.09.2010 р. на суму 14025,00 грн., № 4 від 23.09.2010 р. на суму 138975,00 грн., № 5 від 09.10.2010 р. на суму 134300,00 грн., № 7 від 09.10.2010 р. на суму 71400,00 грн., № 8 від 03.11.2010 р. на суму 95200,00 грн.,№ 9 від 08.11.2010 р. на суму 81600,00 грн., № 7/1 від 12.11.2010 р. на суму 121550,00 грн.

Однак, під час дослідження матеріалів справи та огляду в судовому засіданні оригіналів зазначених вище актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), судом встановлено, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 7/1 від 12.11.2010 р. на суму 121550,00 грн. від замовника -ПСП «Росава»уповноваженою особою не підписаний та печаткою останнього не скріплений.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбаченою, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами факт надання відповідачу послуг на загальну суму 636225 грн.

Відповідач у визначений договором строк за надані послуги розрахувався частково в сумі 26037,50 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 1 від 04.04.2011 р. на суму 9000,00 грн., № 2 від 05.04.2011 р. на суму 8500,00 грн., № 3 від 06.05.2011 р. на суму 7100,00 грн., № 4 від 23.08.2011 р. на суму 1437,50 грн., копії яких додані до матеріалів справи.

Отже, на день вирішення спору відповідачем не надано суду доказів оплати наданих позивачем за Договором № 96 від 01.09.2011 р. послуг на загальну суму 610187,50 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 610187,50 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

При цьому, судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»№ 265 від 27.07.2007р., розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Крім того, при застосуванні індексу інфляції судом враховано, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10, від 05.04.2011 р. у справі № 23/466, від 01.02.2012р. у справі № 52/30.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснив перерахунок інфляційних втрат за період з грудня 2010 року по квітень 2012 року та 3% річних за період з 02.12.2010 р. по 15.06.2012 р., виходячи з фактичного надання відповідачу послуг на загальну суму 636225 грн., про що зазначено вище.

Згідно офіційної інформації, розміщеної на веб-сайті Державної служби статистики Україин: http://www.ukrstat.gov.ua, у період з грудня 2010 року по квітень 2012 року були наступні індекси інфляції: грудень 2010 року -100,8%; січень 2011 року -101,0%; лютий 2011 року -100,9%; березень 2011 року - 101,4%; квітень 2011 року -101,3%; травень 2011 року - 100,8%; червень 2011 року - 100,4%; липень 2011 року - 98,7%; серпень 2011 року -99,6%; вересень 2011 року - 100,1%; жовтень 2011 року -100%; листопад 2011 року -100,1%; грудень 2011 року -100,2%; січень 2012 року - 100,2%; лютий 2012 року -100,2%; березень 2012 року -100,3%, квітень 2012 року -100%.

Отже, при помноженні за період з грудня 2010 року по березень 2011 року зазначених індексів інфляції сумарний індекс інфляції становить 104,2%. Таким чином, сума боргу 636225,00 грн. х 104,2% : 100 = 662946,45 -636225,00 = 26721,45 грн.

04.04.2011 р. та 05.04.2011 р. відповідачем сплачена заборгованість у сумі 17500,00 грн.

Таким чином, індекс інфляції за квітень 2011 року нараховується на заборгованість у сумі 618725 грн., а саме: 618725 х 101,3% : 100 = 626768,43 -618725 = 8043,43 грн.

06.05.2011 р. відповідачем сплачено заборгованість у сумі 7100,00 грн.

Таким чином, індекс інфляції нараховується на заборгованість у сумі 611625 грн. за період з травня по серпень 2011 року. При помноженні за період з травня по серпень 2011 року індексів інфляції сумарний індекс інфляції становить 99,5%. Отже, 611625 х 99,5% : 100 = 608566,88 -611625 = - 3058,12 грн.

23.08.2011 р. відповідачем сплачено заборгованість у сумі 1437,50 грн.

Таким чином, індекс інфляції нараховується на заборгованість у сумі 610187,50 грн. за період з вересня 2011 року по квітень 2012 року. При помноженні за період з вересня 2011 року по квітень 2012 року індексів інфляції сумарний індекс інфляції становить 101,1%. Отже, 610187,50 х 101,1% : 100 = 616899,56 -610187,50 = 6712,06 грн.

Виходячи з наведених вище розрахунків, загальна сума втрат від інфляції становить 38418,82 грн. (26721,45 + 8043,43 -3058,12 + 6712,06 = 38418,82).

Сума 3% річних за період з 02.12.2010 р. по 15.06.2012 р. за розрахунком суду становить 28282,04 грн. При цьому, нарахування здійснювалось на первинну заборгованість у сумі 636225 грн. з поступовим її зменшенням, у зв'язку з частковими сплатами відповідачем заборгованості, та за наступною формулою: заборгованість х 3% х кількість днів прострочення : 100 : 365.

Отже, виходячи з вищевикладених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Росава»(09200, Київська область, м. Кагарлик, вул. Жовтнева, 50, код ЄДРПОУ 33201738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СОМ»(19424, Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, с. Сахнівка, вул. Леніна, 212; код ЄДРПОУ 35960845) 610187 (шістсот десять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 50 коп. -боргу, 38418 (тридцять вісім тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 82 коп. - втрат від інфляції, 28282 (двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 04 коп. -річних, 13537 (тринадцять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 77 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.07.2012 р.

Суддя Т.П. Карпечкін