Рішення № 25405174, 10.07.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" липня 2012 р. Справа № 6/052-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Приватного підприємства "ФАНГ" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

представники:

позивача : Макєєв В. М. (дов. №08-03-29/389-12від 04.07.2012р.);

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У травні 2012 року Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "ФАНГ" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на а/д Київ-Фастів сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю водія ОСОБА_2, транспортний засіб "Мітсубіші Ланцер", н.з. НОМЕР_1 та водія ОСОБА_3, транспортний засіб (далі - ТЗ) -"ЛАЗ-3699Р", н.з. НОМЕР_2, який є винним у вчинені дорожньо-транспортної пригоди, згідно постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.09.2009р.

Позивач, виплативши суму страхового відшкодування страхувальнику (ОСОБА_2.) у розмірі 39 486,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням №16818 від 14.10.2009р. вважає, що відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки. Такою особою позивач вважає Приватне підприємство "ФАНГ" у різниці, яка не була покрита Страховою компанією "ТАС" (25 500 грн), де був застрахований ТЗ -"ЛАЗ-3699Р", н.з. НОМЕР_2, а саме 13 986,43 грн (39486,43 грн -25500 грн).

Ухвалою господарського суду Київської області від 29 травня 2012 року порушено провадження у справі № 6/052-12 та призначено її до розгляду на 26 червня 2012 року.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних документів, ухвалою суду від 26 червня 2012 року розгляд справи відкладено на 10 липня 2012 року.

10 липня 2012 року в судове засідання представник відповідача вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Оскільки, про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

10 липня 2012 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

19.08.2008р. між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір № 619 добровільного страхування транспортного засобу, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки MITSUBISHI LANCER, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_1.

09.09.2009р. на а/д Київ-Фастів сталася ДТП за участю транспортного засобу - автомобіля "Мітсубіші Ланцер", державний номер НОМЕР_1 ", що належить страхувальнику (ОСОБА_2), яким він і керував та за участю транспортного засобу - автомобіля "ЛАЗ-3699Р", державний номер НОМЕР_2, що належить ПП "ФАНГ", яким керував ОСОБА_3.

В результаті ДТП відбулось пошкодження ТЗ - MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки № 8469786 про дорожньо-транспортну пригоду, яка видана Відділом ДАІ Києво-Святошинського р-ну.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.09.2009р. у справі № 3-4579/2009 водія ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який керував автомобілем "ЛАЗ-3699Р", державний номер НОМЕР_2, який належить відповідачу, було визнано винним у скоєні ДТП і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Судом встановлено, що на виконання вимог закону, договору № 619 добровільного страхування транспортного засобу від 19.08.2008р. Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" виплатило власнику пошкодженого внаслідок зіткнення автомобіля MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_1 -ОСОБА_2 на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 39 486,43 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 16818 від 14.10.2009р.

Як зазначає позивач, у травні 2010р. Страхова компанія "ТАС", де був застрахований транспортний засіб відповідача "ЛАЗ-3699Р", державний номер НОМЕР_2, перерахувала йому суму у розмірі 25 500 грн, відповідно до встановлених лімітів.

Таким чином, на думку позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування № 619 від 19.08.2008р. та, отримавши винагороду від Страхової компанії "ТАС", він має право на стягнення з відповідача в порядку регресу суму сплаченого ним страхового відшкодування, яке потерпіла особа мала, зокрема до ПП "ФАНГ" в тій частині, що не підлягає відшкодуванню Страховою компанією "ТАС" в межах полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (39 486,43 грн.- 25500 грн.=13986,43 грн).

Позивач звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, однак, відповідач на зазначену заяву не відповів, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача по стягненню боргу підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, стаття 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається з дослідження №АА7798СТ-18.09/1 з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, здійсненого згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, складеного 18.09.2009р., матеріальний збиток складає 33663,79 грн.

Судом встановлено, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження підставності виплати страхового відшкодування в розмірі, більшому за розмір, визначений в експертному дослідженні, тобто в розмірі, що перевищує оцінену шкоду.

Суд враховує положення п. 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого відшкодуванню підлягає оцінена шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства "ФАНГ" підлягають частковому задоволенню в сумі 8163,79 грн. (33663,79 грн., оцінена шкода, завдана власнику автомобіля MITSUBISHI LANCER - 25500 грн., відшкодування Страховою компанією "ТАС" в межах полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (33663,79 грн. - 25500 грн. = 8163,79 грн.))

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (8163,79 * 1609,50 / 13986,43 = 939,45).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ФАНГ" (09100, м. Біла Церква, бул. 1 травня, 13, ідентифікаційний код 23583814) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) 8163 (вісім тисяч сто шістдесят три) грн. 79 коп. боргу та 939 (дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 45 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.07.2012р.