Рішення № 25404997, 26.07.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.12р. Справа № 20/5005/4255/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ в особі "Дніпропетровських міських електричних мереж", м. Дніпропетровськ

до Військової частини А 4608, м. Дніпропетровськ

про стягнення 27 549 грн. 49грн.

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

від позивача: юрисконсульт 1 категорії Швидкий Є.П., довіреність № 135 від 12.04.11р.

від відповідача: юрисконсульт Пухтицький І.М., довіреність № 2204 від 17.12.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача: заборгованість за спожиту активну електроенергію за період з 01.04.11р. по 31.12.11р. у розмірі 23 713,98 грн., заборгованість за перевищення договірної величини в розмірі 1475,39 грн. на п/р 260393021240 в ОПЕРВ філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 305482, ЄДРПОУ 00130777; пеню у розмірі 1739,48 грн., 3% річних - 475,21 грн., інфляційні - 145,43 грн., судові витрати на п/р 26008050202488, КБ "ПриватБанк", МФО 305299, ЄДРПОУ 00130777.

Відповідач надав відзив (вх. № 34700/12 від 15.03.2012р.), в якому заборгованість не визнає, оскільки вважає, що договір №629/16-7 від 05.02.1998р. розірваний в односторонньому порядку згідно листа командира військової частини А4608 від 21.12.2010р. про розірвання договору, тому відсутні підстави для оплати заборгованості.

12.07.2012р. відповідач надав клопотання про зменшення пені, враховуючи ті обставини , що військова частина утримується за рахунок Державного бюджету України.

12.07.2012р. позивач надав клопотання в якому просить змінити назву позивача у зв'язку зі зміною організаційно-розпорядчої форми власності на Публічне акціонерне товариство " „ДТЕК Дніпрообленерго".

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.06.2012р. до 05.07.2012р.

12.07.2012р. в судовому за сіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (постачальник) та Військовою частиною 96402-Б (споживач) був укладений договір №629 від 05.03.1998р. про постачання електричної енергії.

07.11.2007р. між позивачем та відповідачем Військовою частиною А4608 (правонаступник Військової частини 96402-Б) була укладена додаткова угода №4/405 до договору №629 від 05.03.1998р. в якій договір про постачання електричної енергії від 05.02.1998р. №629 викладений в новій редакції .

Відповідно п. 1. додаткової угоди позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 60 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обсягу електроенергії", а відповідач оплачує вартість використаної електроенергії.

Згідно п. 2.3.3. додаткової угоди споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку "Порядок розрахунків".

Згідно з додатком № 3 "Порядок розрахунків" до договору споживач здійснює повну оплату вартості обсягу використаної в розрахунковому періоді електричної енергії на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка протягом доби після подання акту про використану електричну енергію відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, згідно з п. 2.2. додатку , або за остаточним рахунком нарахованим згідно п. 2.3. додатку, протягом 10 операційних банківських днів з дні отримання рахунку.

Відповідно до п. 6.1., п. 6.11. Правил користування електричною енергією, які затвердженні постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.1996 №28 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р за № 417/1442, (далі - Правила) розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Внаслідок невиконання умов договору за споживачем утворилась заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 23 713,98 грн. за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. та заборгованість за перевищення договірних величин споживання за період з 01.05.11р. по 31.07.11р. у сумі 1475,39 грн.( у травні на суму 227,00грн. , у червні 2011р. на суму 1120,66грн., у липні 2011р. на суму 127,73грн.)

Стягнення двократної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною є видом відповідальності за перевищення договірних величин споживання електроенергії. У випадку такого перевищення споживач сплачує повну вартість всієї спожитої електроенергії за розрахунковий період, а також двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною електричної енергії.

За перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитих та договірних величин (п. 4.2.2. додаткової угоди).

Частиною 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності), у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Отже, у випадку перевищення за розрахунковий період договірних величин споживання електричної енергії споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії.

Згідно п. 4.2.1. додаткової угоди до договору за внесення платежів передбачених п.п. 2.3.3. - 2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, враховуючи день фактичної оплати.

У відповідності до п. 4.2.1 договору позивач нарахував відповідачу пеню з прострочення оплати активної електроенергії у розмірі 1623,67 грн. за період прострочення 19.05.2011р. по 20.04.2012р. та пеню за прострочення оплати заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії у розмірі 115,81 грн. за період з 15.06.2011р. по 16.12.2011р., у сумі розмір пені складає 1739,48 грн.

Пеня підлягає стягненню частково за прострочення оплати активної електроенергії у розмірі 1623,67 грн. за період прострочення 19.05.2011р. по 20.04.2012р. , пеня за прострочення оплати заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії у розмірі 115,81 грн. за період з 15.06.2011р. по 16.12.2011р., стягненню не підлягає, оскільки стягнення двократної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною є видом відповідальності за перевищення договірних величин споживання електроенергії , а не грошовим зобов'язанням на яке нараховується пеня, та крім того пунктом п. 4.2.1. додаткової угоди до договору за внесення платежів передбачених п.п. 2.3.3. - 2.3.4. договору нараховується пеня , а сплата двократної різниці фактично спожитих та договірних величин передбачена пунктом 4.2.2. договору ( розділ 4 відповідальність сторін) .

Згідно п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (зі змінами) розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу інфляційні та 3 % річних за активну електричну енергію за період з 19.05.2011р. по 26.04.2012р., відповідно у сумі 136,18 грн. та 440,31 грн., а також інфляційні та 3 % річних по заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії за період з 16.06.2011р. по 26.04.2012р., відповідно у сумі 9,25 грн. та 34,90 грн.

Суд вважає, що інфляційні та 3 % річних по заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії за період з 16.06.2011р. по 26.04.2012р., відповідно у сумі 9,25 грн. та 34,90 грн. стягненню не підлягають, оскільки стягнення двократної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною є видом відповідальності за перевищення договірних величин споживання електроенергії , а не грошовим зобов'язанням на яке нараховується 3% річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 ЦК України.

Розглянувши заперечення відповідача , в тій частині, що договір №629/16-7 від 05.02.1998р. розірваний в односторонньому порядку згідно листа командира військової частини А4608 від 21.12.2010р. про розірвання договору, тому відсутні підстави для оплати заборгованості суд вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до Додаткової угоди № 4/526/16-7 від 30.12.2011р. до договору про постачання електричної енергії №016007 від 05.02.1998р. сторони погодились припинити дію договору в частині постачання електричної енергії, але не пізніше дати розірвання договору, вищезазначена додаткова угода свідчить про те , що спірний договір не був розірваний як стверджує відповідач і діяв в період з 01.04.2011р. до 31.12.2011р. , відповідач отримав електричну енергію і зобов'язаний сплатити її вартість.

Відповідач доказів оплати боргу не надав.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи , що Військова частина А 4608 відноситься до державної форми влас- ності ,суд вважає за можливе зменшити розмір пені належної до стягнення до 10% та стягнути її в сумі - 162,36грн.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позовні вимоги підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню у сумі основного боргу за спожиту електричну енергію - 23713,98грн., 136,18грн. інфляційних втрат, 440,31грн. -3% річних, пеня яка підлягає стягненню -1623,67грн. , 1475,39грн. - борг за перевищення договірної величини.

В решті позову відмовити.

Розглянувши клопотання позивача від 12.07.2012р. про зміну назви позивача у зв'язку зі зміною організаційно-розпорядчої форми власності на Публічне акціонерне товариство " „ДТЕК Дніпрообленерго", суд вважає , що клопотання підлягає задоволенню , під час розгляду справи відбулась зміна назви підприємства відповідача на Публічне акціонерне товариство " „ДТЕК Дніпрообленерго", що підтверджується Довідкою з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (дата видачі довідки 27.06.2012р), та Статутом ПАТ „ДТЕК Дніпрообленерго", таким чином позивачем у справі є Публічне акціонерне товариство " „ДТЕК Дніпрообленерго" в особі "Дніпропетровських міських електричних мереж", м. Дніпропетровськ .

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А 4608 (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 147, код ЄДРПОУ 08414149) на користь Публічного акціонерного товариства "„ДТЕК Дніпрообленерго", в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 40, код ЄДРПОУ 00130777) заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 23713 (двадцять три тисячі сімсот тринадцять) грн. 98 коп. ; заборгованість за перевищення договірної величини в розмірі 1475 ( одну тисячу чотириста сімдесят п'ять)грн. 39коп. на п/р 260393021240 в ОПЕРВ філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 305482, код ЄДРПОУ 00130777) пеню у розмірі 162 (сто шістдесят дві )грн. 36коп. : 3% річних -440 (чотириста сорок) грн. 31 коп., інфляційні втрати - 136 (сто тридцять шість) грн. 18 коп.; судовий збір у розмірі 1600(одну тисячу шістсот) грн. 15 коп. на п/р 26008050202488, КБ "ПриватБанк", МФО 305299, ЄДРПОУ 00130777.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.В. Пархоменко Повне рішення складено

16.07.2012р.