Постанова № 25404017, 11.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

11 липня 2012 р. № 2а- 2792/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.

за участю представника позивача - Кригіної Н.О.

представник відповідача - Лавренчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІ Корнеліус Україна" до Основ'янської державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМІ Корнеліус Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.02.2012 року №0000302330, від 24.02.2012 року №0000322330, від 24.02.2012 року №0000391702.

Ухвалою суду від 17.05.2012 року, яка занесена до журналу судового засідання, на підставі ст. 55 КАС України проведено заміну відповідача на правонаступника - Основ'янську державну податкову інспекцію міста Харкова Харківської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки від 10.01.2012 року №48/233/33607742. Позивач вказав, що висновки відповідача не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначена позиція спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентами.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача Лавренчук О.В. надійшли письмові заперечення, в яких представник просила відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що перевіркою встановлено порушення визначення валових витрат та податкового кредиту, а саме: позивач відніс до складу валових витрат юридичні послуги, які отримано від ТОВ "Міка Міка" відповідно актів виконаних робіт та договору від 01.02.2006 року, де у змістовній частині актів виконаних робіт відсутній перелік, які саме послуги були отримані підприємством та як вони пов'язані із господарською діяльністю підприємства. Позивачем до складу валових витрат безпідставно віднесено суми отриманих інформаційно-консультативних послуг згідно актів виконаних робіт та договорів з ТОВ "Ампер" та СПДФО ОСОБА_25, по яким не надано свідоцтво платника єдиного податку та договір, не надані документи на підтвердження факту виконання робіт, ціль таких робіт та їх вплив на господарську діяльність підприємства або інша документація, яка б підтверджувала участь працівників підприємства в обумовлених договором заходах та факт надання самих послуг. ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" до складу валових витрат безпідставно віднесено суми отриманих кур'єрських послуг згідно акту виконаних робіт та договору з ФОП ОСОБА_26, оскільки не було надано свідоцтво платника єдиного податку, таким чином встановити вид діяльності підприємства та підтвердити отримані послуги - неможливо. Щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_27, ФОП ОСОБА_28, ФОП ОСОБА_29, ФОП ОСОБА_30, ФОП ОСОБА_31, ФОП ОСОБА_32, ФОП ОСОБА_33, ФОП ОСОБА_34 - позивач придбавав транспортні послуги відповідно до актів виконаних робіт, але товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення ТМЦ по вказаним контрагентам до перевірки надано не було. Також, представник відповідача зазначив, що позивачем було безпідставно віднесено до складу валових витрат отримані послуги по наступним контрагентам: ФОП ОСОБА_35 - обробка деталей та інші, ФОП ОСОБА_36 - нанесення захисного декоративного покриття порошково полімерними фарбами, ФОП ОСОБА_37 - вантажно-розвантажувальні роботи, ФОП ОСОБА_38 - фарбування виробів, ФОП ОСОБА_39 - вироблення термоізоляції, ФОП - ОСОБА_40 - виробництво запчастин по охолоджувачам, оскільки позивачем не надано товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення вироблених виробів для інших послуг на території вищевказаних підприємств. При опрацюванні первинних бухгалтерських документів відповідачем встановлено, що позивач мав взаємовідносини у 2-му кварталі 2011 року з ТОВ "Інтехліс" згідно договорів на отримання послуг по поліровці деталей із нержавіючої сталі, дані відображені у деклараціях з податку на прибуток в частині витрат по зазначеному контрагенту - не є дійсними, оскільки висновками акту зустрічної звірки ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова щодо ТОВ "Інтехліс" з його контрагентами, встановлена нікчемність витрат по придбанню ТМЦ та надання робіт, тому вони не відносяться до господарської діяльності підприємства. Щодо придбання послуг по добровільному страхуванню фінансових ризиків позивачем у ПАТ Страхова компанія "ПЗУ Україна", відповідач зазначив, що при перевірці не були надані страхові посвідчення, що підтверджують використання у своїй господарській діяльності вказаних послуг та які були віднесені до складу валових витрат.

Крім того, представник відповідача зазначив, що у періоді з 01.04.2010 року по 25.12.2010 рік на підприємстві працював громадянин Німеччини пан ОСОБА_20 на посаді комерційного директора, в ході перевірки визначити резидентський статус зазначеної особи не було можливості. Позивачем також не було підтверджено документально, що суми, які були отримані підзвітними особами ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 відносяться до представницьких витрат.

Представник позивача - Кригіна Н.О. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача - Лавренчук О.В. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, визначені у акті перевірки позивача та у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМІ Корнеліус Україна" (далі -ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна") зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 12.07.2005 року, з 01.08.2005 року перебувало на обліку у ДПІ Червонозаводського району м.Харкова, на теперішній час перебуває на обліку у Основ'янській державній податковій інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби як платник податків, є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.29-31).

Згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області №8743 (т.1 а.с.31) видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво машин та устаткування для перероблення сільгосппродуктів, виробництво інших машин та устаткування загального призначення, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, консультування з питань комерційної діяльності та управління, інше фінансове посередництво.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" (код 33607742) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки складений акт від 10.01.2012 року №48/233/33607742 (т.1 а.с.47), за висновками якого встановлені порушення:

- п.7.3 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, у зв'язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 16446,24 грн.;

- п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.138.10.2 "г" п.138.10 ст.138, п.п.138.10.3 "е" п.138.10. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.138.8.1, п.138 ст.138, п.140.2 ст.140 ПК України, встановлено заниження податку на прибуток в сумі 204129,00 грн., в т.ч. за 2-й кв.2010 р. - 70439,00 грн., 3-й кв. 2010 р. - 62995,00 грн., 4-й кв. 2010 р. - 69337,00 грн., 3-й кв. 2011 р. - 1358,00 грн.;

- п.198.3 ст.198 ПК України, встановлено заниження на загальну суму ПДВ 26156,00 грн., у т.ч. за квітень 2011 року - 10923,00 грн., за травень 2011 року - 15233,00 грн.;

- зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2011 року на суму 24168,00 грн., за 2-й квартал 2011 року у розмірі 145911,00 грн.

За виявленими порушеннями начальником ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова винесені податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000302330 від 24.02.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 204129,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 51032,25 грн. (т.1 а.с.192);

- № 0000322330 від 24.02.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26156,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2,00 грн. (т.1 а.с.193);

- № 0000391702 від 24.02.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 16446,24 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4111,56 грн. (т.1 а.с.194).

Щодо донарахування податку на прибуток (податкове повідомлення-рішення № 0000302330 від 24.02.2012 р.) та податку на додану вартість (податкове повідомлення-рішення № 0000322330 від 24.02.2012 р.), судом встановлено наступне.

Згідно акту перевірки від 10.01.2012 року №48/233/33607742 (т.1 а.с.47) встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 204129,00 грн., у т.ч. за 2 кв. 2010 р. на суму 70439,00 грн., за 3 кв. 2010 р. на суму 62995,00 грн., за 4 кв. 2010 р. на суму 69337,00 грн., за 3 кв. 2011 р. на суму 1358,00 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 кв. 2011 р. на суму 24168,00 грн., за 2 кв. 2011 р. на суму 1445911,00 грн., а також заниження податку на додану вартість на загальну суму 26156,00 грн., у т.ч. за квітень 2011 р. на суму 10923 грн., за травень 2011 р. на суму 15233 грн.

Щодо контрагентів позивача: ФОП ОСОБА_25, ТОВ "Ампер" та ТОВ "Міка "Міка", суд зазначає:

Згідно акту перевірки від 10.01.2012 року №48/233/33607742 (стор.12) щодо інформаційно-консультаційних послуг, отриманих від ТОВ "Ампер" та ФОП ОСОБА_25, позивачем в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.138.10.2 "г" п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ "IMI Корнеліус Україна" завищено валові витрати на загальну суму 17640,00 грн., у т.ч. за 2 кв. 2010 р. на суму 2520,00 грн., за 3 кв. 2010 р. на суму 2520,00 грн., за 4 кв. 2010 р. на суму 2520 грн., за 1 кв. 2011 р. на суму 10080,00 грн., оскільки на перевірку не надано свідоцтво платника єдиного податку, договір, письмові звіти про виконані роботи, в актах виконаних робіт не вказані обсяг, зміст та одиницю виміру господарської операції, тобто надані послуги придбавалися не для використання у господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як замовником, та ФОП ОСОБА_25, як виконавцем, був укладений договір про надання інформаційно-консультаційних послуг хостингу № 090101 від 01.01.2009 р. (т.6 а.с.48) та додаткова угода від 10.01.2011 року.

Предметом договору є надання інформаційно-консультаційних послуг з оптимального розміщення інформації в інтернет-ресурсах для забезпечення можливості комунікацій із зовнішніми партнерами за допомогою електронної пошти.

Відповідно до розд.2 договору під послугами розуміється надання замовнику:

-унікальні ім'я і пароль, які реєструються в інтернет-ресурсах і дозволяють йому розміщувати свою інформацію на серверах виконавця;

-підтримка первинного і вторинного сервера імен DNS (унікальних імен), використовуваних доменів imi-cornelius.com.ua і піддоменів (mail, portal, terminal);

-можливість організації імен електронної пошти з об'ємом збереженої в кожен момент часу інформації в межах квоти;

-сприяння в реєстрації і продовженні доменного імені.

Позивачем надані акти-рахунки приймання-передачі виконаних інформаційно-консультаційних послуг (т.6 а.с.51-54) № 100512/1 від 12.05.2010 р., № 100727 від 27.07.2010 р., № 1010071 від 07.10.2010 р., № 110117/1 від 17.01.2011 р.), в яких зазначено про надання інформаційно-консультаційних послуг з оптимального розміщення інформації в інтернет-ресурсах, продовженню реєстрації та хостингу домену imi-cornelius.com.ua, а саме: продовження хостингу домену imi-cornelius.com.ua на відповідний період, одиниця виміру - послуга, кількість - 1, вартість та загальна сума.

Проте суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів реального виконання та факту надання зазначених послуг, а саме -письмових звітів про виконані послуги, не надано інших документів на підтвердження використання працівниками підприємства доменів imi-cornelius.com.ua і піддоменів (mail, portal, terminal), не надано документів на підтвердження впливу на господарську діяльність підприємства послуг щодо продовження хостингу домену, не надано розрахунків вартості наданих послуг. При цьому суд зазначає, що докази на підтвердження зв'язку інформаційно-консультаційних послуг ФОП ОСОБА_25 з господарською діяльністю підприємства позивача були витребувані у позивача, проте з пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, встановлено, що інших доказів, окрім актів-рахунків, у позивача немає.

Відповідно до акту виконаних робіт № 1 від 19.07.2010 р. (т.9 а.с.160) ТОВ "Ампер" надало ТОВ "IMI Корнеліус Україна" консультаційні послуги з розробки експлуатаційної документації, вартість наданих послуг складає 2604,00 грн.

Отримання цих послуг позивачем обґрунтовано тим, що 14.05.2010 р. ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" були імпортовані прилади електричного тесту E" у кількості 2 одиниці, що підтверджує ВМД № 472446 від 13.05.2010 р. Це випробувальний прилад для електричних іспитів та виявлення дефектів ізоляції при виробництві пивоохолоджувачів та охолоджувачів напоїв, перевірки виробів на електробезпечність. Для проведення атестації приладів підприємство звернулося до ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", але методики атестації даних приладів не існувало. У зв'язку з цим підприємство звернулося до ТОВ "Ампер" за наданням консультаційних послуг з розробки експлуатаційної документації - технічних умов з експлуатації приладу електричного тесту E". За результатами наданих послуг було складено технічні умови з експлуатації приладу електричного тесту E", за допомогою яких було розроблено методику атестації цих приладів та проведена така атестація. Вартість консультаційних послуг з розробки експлуатаційної документації, які отримані від ТОВ "Ампер" на підставі акту виконаних робіт № 1 від 19.07.2010 р. ТОВ "IMI Корнеліус Україна" було включено до складу валових витрат.

Проте суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів реального виконання та факту надання зазначених послуг, а саме -відповідної документації щодо технічних умов з експлуатації приладу електричного тесту E", письмових звітів про виконані послуги, не надано документів на підтвердження впливу на господарську діяльність підприємства консультаційних послуг з розробки експлуатаційної документації, не надано розрахунку вартості наданих послуг, а в наданому до матеріалів справи акті виконаних робіт № 1 від 19.07.2010 р. не зазначено обсяг та фактичний зміст господарської діяльності, які саме консультаційні послуги були надані, одиницю виміру господарської операції. При цьому суд зазначає, що докази на підтвердження зв'язку консультаційних послуг ТОВ "Ампер" з господарською діяльністю підприємства позивача були витребувані у позивача, проте з пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, встановлено, що інших доказів, окрім акту виконаних робіт № 1 від 19.07.2010 р. , у позивача немає.

Також, згідно акту перевірки (стор.11-12) щодо юридичних послуг, отриманих від ТОВ "Міка "Міка" на виконання договору №АЮ-108 від 01.02.2006 р., позивачем в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.138.10.2 "г" п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України ТОВ "IMI Корнеліус Україна" завищено валові витрати на загальну суму 18100 грн., у т.ч. за 2 кв. 2010 р. на суму 4300,00 грн., за 3 кв. 2010 р. на суму 1500,00 грн., за 4 кв. 2010 р. на суму 1500 грн., за 1 кв. 2011 р. на суму 6000,00 грн., за 2 кв. 2011 р. на суму 2400,00 грн., за 3 кв. 2011 р. на суму 2400,00 грн., оскільки у змістовній частині актів виконаних робіт відсутній перелік, які саме послуги були отримані підприємством та як вони пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Згідно договору № АЮ-108 від 01.02.2006 р. (т. 6 а.с. 55) та додатковим угодам від 01.02.2006 року, від 11.12.2008 року, від 09.12.2010 року (т. 6 а.с. 60-62), укладених між позивачем, як замовником, та ТОВ "Міка "Міка", як виконавцем, а саме відповідно до п.1.1 договору на юридичне абонементне обслуговування № АЮ-108 від 01.02.2006 р., замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати юридичне абонементне обслуговування замовника.

Згідно з п.1.2 договору абонементне юридичне обслуговування - це право замовника на користування юридичною послугою виконавця на регулярній основі в межах терміну дії цього договору. Під "юридичної послугою" слід розуміти:

-перевірка всіх локальних актів, що видаються структурними підрозділами замовника на відповідність вимогам поточного законодавства України;

-надання допомоги у підготовці до коректного оформлення локальних актів;

-прийняття участі у підготовці та складанні різного роду договорів між замовником та іншими особами, надання замовнику допомоги в організації контролю за виконанням цих договорів;

-надання консультацій та роз'яснень в області трудового права щодо трудових правовідносин працівників, які перебувають у трудових правовідносинах із замовником;

-надання письмових та усних юридичних консультацій та роз'яснень на регулярній основі в розумні терміни;

-попереднє ознайомлення з матеріалами судових справ на правах захисту інтересів замовника в суді;

-ознайомлення з документами перевіряючих і контролюючих органів на предмет їх правомірності;

-підготовка документів до правоохоронних та контролюючих органів з метою захисту законних інтересів замовника;

-проведення на постійній основі лекцій та семінарів в галузі захисту бізнесу від неправомірних перевірок.

Позивачем до матеріалів справи за цим договором надані тарифи і структура разового та абонементного обслуговування (т. 6 а.с. 56-58), акти здачі-приймання послуг № 14-Е від 21.04.2010 р., № 45 від 30.04.2010 р., № 58 від 30.05.2010 р., № 71 від 30.06.2010 р., № 98 від 31.07.2010 р., № 112 від 31.08.2010 р., № 126 від 30.09.2010 р., № 140 від 31.10.2010 р., № 152 від 30.11.2010 р., № 162 від 31.12.2010р., № 1 від 31.01.2011 р., № 1е від 21.02.2011 р., № 13 від 28.02.2011 р., № 36 від 31.03.2011 р., № 47 від 30.04.2011 р., № 58 від 31.05.2011 р., № 72 від 30.06.2011 р., № 85 від 31.07.2011 р., № 98 від 31.08.2011 р., № 111 від 30.09.2011 р. (т.6 а.с.63-78).

Проте суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів реального виконання та факту надання зазначених послуг, а саме -письмових звітів про надані юридичні послуги, з зазначенням кількості годин, витрачених виконавцем послуг, не надано інших документів на підтвердження використання позивачем наданих юридичних послуг, не надано документів на підтвердження впливу на господарську діяльність підприємства юридичних послуг, не надано розрахунків вартості наданих послуг щодо разового юридичного обслуговування. Надані до матеріалів справи акти здачі-виконання послуг не містять обсяг та фактичний зміст господарської діяльності, які саме юридичні послуги були надані. При цьому суд зазначає, що докази на підтвердження зв'язку юридичних послуг ТОВ "Міка "Міка" з господарською діяльністю підприємства позивача були витребувані у позивача, проте з пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, встановлено, що інших доказів актів здачі-приймання послуг, у позивача немає.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками відповідача щодо порушення ТОВ "IMI Корнеліус Україна" в частині безпідставного включення до складу валових витрат вартості юридичних послуг, отриманих від ТОВ "Міка "Міка", вартості інформаційно-консультативних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_25 та консультаційних послуг від ТОВ "Ампер", оскільки позивачем не надані документи, які б підтверджували реальне виконання замовниками послуг, факт надання послуг, мету та сенс таких послуг та їх вплив на господарську діяльність підприємства.

Таким чином, позивачем до матеріалів справи не надані первинні документи, які опосередковують надання виконавцями - ТОВ "Ампер", ФОП ОСОБА_25 та ТОВ "Міка "Міка" послуг за вказаними договорами, які відповідно до умов договорів визначають вартість наданих послуг, виходячи з відпрацьованих годин, та фіксують факт надання послуг якісно та в повному обсязі. Щодо ТОВ "Ампер", з зазначеним контрагентом письмовий договір не укладався.

Таким чином, відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0000302330 від 24.02.2012 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4766,10 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 928,75 грн., через що у задоволенні позовних вимог у цій частині позивачу належить відмовити. Зазначені суми судом розраховано, виходячи з наданого відповідачем розрахунку грошових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій у розрізі контрагентів (т. 7 а.с. 38-39). При цьому суд зазначає, що штрафні санкції, застосовані до позивача по правовідносинам з ТОВ "Ампер" та ТОВ "Міка "Міка", які мали місце у 3 кв. 2011 року, у сумі 127,80 грн. та 138 грн., відповідно, застосовані відповідачем у порушення п.6 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення»ПК України, через що в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами на суму 265,80 грн. (127,80 грн. + 138 грн.) податкове повідомлення-рішення № 0000302330 від 24.02.2012 р. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова від 24.02.2012 року №0000302330 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств приватної власності за основним платежем в сумі 199362,90 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50103,50 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000322330 від 24.02.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26156,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки (стор.23), позивачем ТОВ "IMI Корнеліус Україна" в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" завищено валові витрати за 4 кв. 2010р. на суму 46102,69 грн., оскільки ТОВ "IMI Корнеліус Україна" придбало у ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" згідно договору № 251.908264.0045 від 30.06.2010 р. (т.1 а.с.195) послуги по добровільному страхуванню фінансових ризиків без страхових посвідчень.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "IMI Корнеліус Україна" (страхувальник) та ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) було укладено договір страхування № 251.908264.0045 від 30.06.2010 р. щодо страхування майнових інтересів страхувальника.

Відповідно до укладеного договору його предметом є майнові інтереси страхувальника, пов'язані, зокрема, з:

1) володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном (п.п.1.1.1).

Розділ I: страхування майна.

Застраховане майно: будівлі (споруди), виробниче обладнання, комп'ютерне обладнання, складські запаси, що розташовані за адресою: м.Харків, вул. Греківська, 102.

Відповідно до п.2.1 договору страхова сума, в межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку, складає щодо будівель (споруд), виробничого та комп'ютерного обладнання 18 157 000,00 грн., щодо складських запасів 25 523 000,00 грн. (всього 43 680 000,00 грн.).

При цьому згідно балансу ТОВ "IMI Корнеліус Україна" на 30.06.2010 р. (рядки 030, 120, 130, 140) залишкова вартість основних засобів на кінець звітного періоду складає 15 123 000,00 грн., вартість оборотних активів (незавершене виробництво, готова продукція, товари) - 9 569 000,00 грн. (всього 24 692 000,00 грн.).

Страховими випадками є втрата або пошкодження застрахованого майна, що відбулись у зв'язку або внаслідок таких подій, як пожежі, удар блискавки, вибух газу, буря, ураган, шквал, смерч, паводок, затоплення, підтоплення, град, витікання води з водопровідних, каналізаційних, опалювальних та протипожежних систем, крадіжка, грабіж, розбій, наїзд автотранспортних засобів та інших подій, перелік яких міститься в п.2.2 договору.

Застраховані будівлі (споруди) за адресою: м.Харків, вул. Греківська, 102 складаються з адміністративної будівлі (офісу), виробничих та складських приміщень ТОВ "IMI Корнеліус Україна" загальною площею 4792 кв.м, що придбані позивачем за договором купівлі-продажу від 18.07.2007р., який посвідчено нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимофєєвою О.В., та використовуються у власній господарській діяльності для організації робочих місць, виробництва охолоджувачів для харчової промисловості, колон для розливу напоїв та зберігання комплектуючих, полуфабрикатів та готової продукції.

2) можливими додатковими втратами страхувальника, пов'язаними з настанням страхового випадку та за умови, що такі збитки є результатом перерви в застрахованій господарській діяльності страхувальника (п.п.1.1.2).

Розділ II: страхування фінансових ризиків, пов'язаних із перервою в діяльності.

Відповідно до п.3.1 договору страховик надає страхове покриття від збитків, що сталися внаслідок настання однієї або кількох випадкових подій, зазначених в п.2.2, що призвели до збитків страхувальника, які він отримав від застрахованої господарської діяльності, а також з можливими додатковими втратами страхувальника, пов'язаними з настанням таких подій.

Перерва в застрахованій господарській діяльності страхувальника - це зупинка або скорочення обсягів виробництва продукції, виконання робіт або надання послуг в результаті заподіяної матеріальної шкоди. Моментом закінчення перерви в господарській діяльності страхувальника вважається повернення виробничих (економічних) показників на рівень показників, що мали місце до настання страхового випадку.

Страхова сума, в межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку, складає 24 674 000,00 грн. по кожній події та сукупно за рік (п.3.3 договору).

Пунктом 1.5 договору встановлено період страхування: з 00-00 годин 30.06.2010р. до 24-00 годин 29.06.2011р.

Згідно з п.3.6 договору страхова премія, що сплачується страхувальником (розділи I, II), складає 46 102,69 грн.

ТОВ "IMI Корнеліус Україна" було сплачено загальну страхову премію за договором (розділи I, II, III, IV, V, VI) в розмірі 73851,48 грн., частину якої в сумі 46102,69 грн. було виключено відповідачем зі складу валових витрат за результатами перевірки.

На виконання цього договору позивачем надана банківська виписка щодо сплати страхової премії в розмірі 73851,48 грн. (т.1 а.с.222).

При цьому суд зазначає, що ані договором страхування № 251.908264.0045 від 30.06.2010 р., ані Законом України "Про страхування" від 07.03.1996р. № 85/96-ВР, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено складання в даному випадку страхових посвідчень.

Судом встановлено, що страхування майна та фінансових ризиків, пов'язаних із перервою в господарській діяльності, здійснено позивачем з метою захисту власних майнових інтересів від непередбачених збитків у разі настання страхових випадків, визначених укладеним договором. Без отримання страхового відшкодування втрата або пошкодження майна, що використовується позивачем для організації робочих місць, виробництва охолоджувачів для харчової промисловості, колон для розливу напоїв, зберігання комплектуючих, полуфабрикатів і готової продукції, та/або перерва у власній господарській діяльності можуть призвести до скорочення обсягів виробництва, зупинки виробництва або припинення діяльності підприємства.

Відповідно до п.п.140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються будь-які витрати із страхування майна платника податку; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Вищевикладене свідчить, що здійснене позивачем страхування пов'язане із здійсненням господарської діяльності позивачем, відповідно, віднесення сплаченої страхової премії до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є правомірним.

Отже, виключення відповідачем зі складу валових витрат частини страхової премії в сумі 46102,69 грн. є безпідставним та необґрунтованим, оскільки в ході розгляду справи порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підтвердилося.

Також, судом встановлено, що ТОВ "IMI Корнеліус Україна" мало взаємовідносини з ТОВ "Інтехліс" згідно договору № 2963 від 01.04.2011р. (т.1 а.с.223) на отримання послуг по поліровці деталей із нержавіючої сталі.

На підтвердження реальності виконання вказаних послуг позивачем надані: акти здачі-надання послуг № 1 від 29.04.2011 р., № 2 від 11.05.2011 р., № 3 від 23.05.2011 р. на загальну суму без ПДВ 130777,79 грн., податкові накладні № 679 від 29.04.2011 р., № 278 від 11.05.2011 р., № 602 від 23.05.2011 р. на загальну суму ПДВ 26155,59 грн., подорожні листи, накладні на переміщення, розрахунок по продукції за рахунком 25, специфікація, оборотна відомість, виписки з банку (т.1 а.с.225-240, т.7 а.с.11-23).

Акт перевірки містить позивача посилання на лист ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 08.11.2011р. № 5895/7/23-218, згідно якому встановлено відсутність ТОВ "Інтехліс" за податковою адресою 23.08.2011 р. Крім того, з посиланням на листи інших податкових органів, зазначено про порушення податкового законодавства в діях ПП "Український центр проблем екології", ТОВ "Ен Ве Ка Груп" та про незнаходження за своїм місцезнаходженням ТОВ "ПБП МТС", з якими ТОВ "Інтехліс" мало взаємовідносини. На підставі наведеного зроблений висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ "Інтехліс" за квітень, травень, червень 2011р.

Згідно акту перевірки (стор.23 акту) ТОВ "IMI Корнеліус Україна", в зв'язку з проведенням операцій з ТОВ "Інтехліс", в порушення п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України дані, відображені ТОВ "IMI Корнеліус Україна" в декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011р. в частині валових витрат - не є дійсними на суму 130777,79 грн. На підставі зазначеного вони виключені зі складу валових витрат позивача.

Стосовно ПДВ в акті перевірки (стор.62-63 акту) зазначено, що в зв'язку з тим, що витрати по наданим роботам ТОВ "Інтехліс" визначено нікчемними, тому вони не відносяться до господарської діяльності підприємства. Виходячи з наведеного, у деклараціях з ПДВ за квітень 2011р., травень 2011р. обсяги придбання товару та податковий кредит - не є дійсними на суму 26156 грн., тобто в порушення п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту за квітень 2011р. зайво включена сума 10923 грн., за травень 2011р. зайво включена сума 15233 грн.

Суд зазначає, що вказаний висновок не відповідає вимогам чинного законодавства та наданим документам.

Відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивачем від ТОВ "Інтехліс" були отримані податкові накладні № 679 від 29.04.2011 р., № 278 від 11.05.2011 р., № 602 від 23.05.2011 р., на підставі яких було включено до складу податкового кредиту квітня 2011р. 10923,00 грн., до складу податкового кредиту травня 2011 р. 15233,00 грн.

Як зазначено представником позивача у письмових поясненнях, ТОВ "IMI Корнеліус Україна" при включенні до податкового кредиту ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ "Інтехліс", перевіряло статус цього підприємства в якості платника ПДВ.

Суд зазначає, що з часу отримання позивачем податкових накладних і до теперішнього часу свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Інтехліс" є дійсним, про що свідчить інформація, розміщена на офіційному сайті Державної податкової служби України.

Щодо посилання відповідача на відсутність ТОВ "Інтехліс" за податковою адресою 23.08.2011 р. та порушення податкового законодавства в діях контрагентів ТОВ "Інтехліс", суд не бере до уваги вказані доводи відповідача, оскільки, відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів.

В Податковому кодексі України відсутні норми, які встановлювали б недійсність (нікчемність) валових витрат та податкового кредиту у випадку, коли господарська операція проведена в повному обсязі, що підтверджено належними первинними документами, податковими накладними, при дотриманні встановлених законодавством умов її укладення та проведення, і сторони не мають претензій одна до одної після її здійснення.

Вказані ж в акті перевірки порушення, допущені контрагентами ТОВ "Інтехліс", не є підставою для визнання недійсними валових витрат та податкового кредиту ТОВ "IMI Корнеліус Україна", оскільки чинне законодавство взагалі не передбачає визнання недійсними валових витрат та податкового кредиту, а також не встановлює підстав для такого визнання.

До того ж, в акті перевірки не встановлено зв'язку між відсутністю за податковою адресою ТОВ "Інтехліс" в серпні 2011 р. (23.08.2011 р.) та виконанням робіт цим підприємством на користь ТОВ "IMI Корнеліус Україна" в квітні-травні 2011 р. (29.04.2011 р., 11.05.2011 р., 23.05.2011 р.).

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку або права одного платника податку контролювати законність здійснення діяльності іншим платником податку. Відсутність контрагента за податковою адресою через кілька місяців після виконання договору підряду не може впливати на результати діяльності ТОВ "IMI Корнеліус Україна" , і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Податкові накладні за вказаним договорам відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Статтею 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Інтехліс»є чинною та не визнана в установленому порядку недійсними.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області, як зазначалося вище, є, зокрема, виробництво машин та устаткування для перероблення сільгосппродуктів, виробництво інших машин та устаткування загального призначення, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням. З акту перевірки вбачається, що на формування показників доходів від продажу товарів (робіт, послуг) позивача мало вплив здійснення операцій з продажу обладнання для охолоджування напоїв.

Судом встановлено, що придбання позивачем послуг по поліровці деталей із нержавіючої сталі у ТОВ «Інтехліс»безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ "IMI Корнеліус Україна" , що направлена на отримання доходу.

Таким чином, ТОВ "IMI Корнеліус Україна" правомірно включено до складу валових витрат вартість робіт з полірування деталей з нержавіючої сталі, виконаних ТОВ "Інтехліс", на підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 29.04.2011 р., № 2 від 11.05.2011 р., № 3 від 23.05.2011 р. та включено до складу податкового кредиту ПДВ на підставі податкових накладних № 679 від 29.04.2011 р., № 278 від 11.05.2011 р., № 602 від 23.05.2011 р. В ході розгляду справи порушення позивачем вимог п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.140.2 ст.140, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України не підтвердилося.

Згідно акту перевірки (стор.16-17 акту), з посиланням на порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.138.10.3 "е" п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, відповідачем виключено зі складу валових витрат вартість послуг (робіт) з полірування деталей з нержавіючої сталі, з нанесення захисно-декоративного покриття порошковими полімерними фарбами на деталі замовника, з виготовлення термоізоляції, з виготовлення запчастин до охолоджувачів, вантажно-розвантажувальних робіт, отриманих від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_38, ОСОБА_44, ОСОБА_40, на загальну суму 701861,29 грн., у т.ч. за 2 кв. 2010 р. на суму 245162,23 грн., за 3 кв. 2010 р. на суму 231065,26 грн., за 4 кв. 2010 р. на суму 218145,55 грн., за 1 кв. 2011 р. на суму 7488,25 грн., оскільки підприємство не надало до перевірки товарно-транспортні накладні.

Зазначений висновок не відповідає вимогам чинного законодавства та наданим документам, з урахуванням умов укладених договорів.

Від ФОП ОСОБА_41 відповідно до договору № 2643 від 30.06.2010 р. отримані роботи з полірування деталей з нержавіючої сталі на загальну суму 451651,06 грн. (без ПДВ), у т.ч. за 2 кв. 2010 р. на суму 122232,84 грн., за 3 кв. 2010 р. на суму 152376,24 грн., за 4 кв. 2010 р. на суму 177041,98 грн. (т.1 а.с.241).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору доставка партії деталей з нержавіючої сталі підряднику для виконання робіт та доставка партії деталей після виконання робіт на склад замовника здійснюються транспортом замовника. Передача деталей оформлюється видатковими накладними. Приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом виконаних робіт.

На виконання умов договору ТОВ "IMI Корнеліус Україна" здійснювало доставку деталей з нержавіючої сталі для виконання робіт з їх полірування підряднику - ФОП ОСОБА_41 та доставку цих деталей після виконання робіт на свій склад власним вантажним автомобілем з оформленням подорожніх листів вантажного автомобіля. Передача деталей ФОП ОСОБА_41 та ТОВ "IMI Корнеліус Україна" оформлювалась накладними на переміщення.

Факт виконання робіт підтверджують підписані сторонами акти виконаних робіт, в яких вказано про надання послуг з обробки деталей замовника (полірування) із зазначенням найменування деталей, їх коду, кількості, ціни за одиницю, загальної вартості робіт.

Зазначені документи знаходяться в матеріалах справи, а саме: т.1 а.с.246-249, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-8.

Як встановлено судом, від ФОП ОСОБА_42 відповідно до договору підряду № 10/01 від 04.01.2010 р. (т.2 а.с.9) отримані роботи з нанесення захисно-декоративного покриття порошковими полімерними фарбами на деталі замовника на загальну суму 101985,83 грн. (без ПДВ), у т.ч. за 2 кв. 2010 р. на суму 68167,26 грн., за 3 кв. 2010 р. на суму 18062,93 грн., за 4 кв. 2010 р. на суму 14757,65 грн., за 1 кв. 2011 р. на суму 997,99 грн.

Відповідно до п.п.10.1, 10.4 договору, здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами по акту. Доставка предмету підряду здійснюються транспортом замовника.

На виконання умов договору ТОВ "IMI Корнеліус Україна" здійснювало доставку деталей для виконання робіт підряднику - ФОП ОСОБА_42 та доставку цих деталей після виконання робіт на свій склад власним вантажним автомобілем з оформленням подорожніх листів вантажного автомобіля. Передача деталей ФОП ОСОБА_42 та ТОВ "IMI Корнеліус Україна" оформлювалась накладними на переміщення.

Факт виконання робіт підтверджують підписані сторонами акти щодо здачі-приймання робіт, в яких вказано про виконання робіт з нанесення захисно-декоративного покриття порошковими полімерними фарбами на деталі замовника із зазначенням площі деталей, ціни роботи за м2 , витрати фарби, загальної вартості робіт.

Зазначені документи знаходяться в матеріалах справи, а саме: т.3 а.с. 12-211.

Крім того, як вбачається з письмових пояснень представника позивача, між ФОП ОСОБА_45 (виконавець) та ТОВ "IMI Корнеліус Україна" (замовник) було укладено договір № 048 від 16.05.2010р., на виконання якого ФОП ОСОБА_45 були надані послуги з розвантаження - завантаження ТМЦ позивача.

Послуги полягали у завантаженні виробленої продукції (охолоджувачів для харчової промисловості, колон для розливу напоїв, кранів пивних та ін.) при її продажу, а також у завантаженні-розвантаженні комплектуючих, деталей, що використовуються у виробництві, при їх купівлі, передачі / прийманні після полірування, нанесення захисно-декоративного покриття.

Послуги надавалися за місцезнаходженням ТОВ "IMI Корнеліус Україна" за адресою: м.Харків, вул. Греківська, 102 (складські приміщення).

Факт надання послуг підтверджують підписані сторонами акти здачі-приймання наданих послуг, в яких вказано про надання послуг вантажників з розвантаження - завантаження ТМЦ із зазначенням, зокрема, кількості людино/годин, загальної вартості робіт. (т.8 а.с.57).

ФОП ОСОБА_45 були надані звіти до актів здачі-приймання наданих послуг, в яких вказано місце та дати надання послуг, перелік та кількість ТМЦ.

Поставку (передачу / приймання) позивачем ТМЦ, щодо яких ФОП ОСОБА_45 були надані послуги з розвантаження - завантаження, підтверджують накладні та ВМД, складені позивачем та покупцями, постачальниками, виконавцями (перелік яких наведено у зведеній таблиці по ФОП ОСОБА_45, т.8 а.с.55).

Звернення до ФОП ОСОБА_45 з приводу отримання послуг з розвантаження - завантаження ТМЦ обґрунтовано великим об'ємом виробництва та продажу виробленої продукції (що підтверджується переліком ТМЦ у звітах виконавця, накладними та ВМД), а також недостатньою кількістю власних вантажників у позивача - 2 штатні одиниці (т.8 а.с.190).

Крім того, від ФОП ОСОБА_43 відповідно до договору № 048 від 16.05.2010р. (т.3 а.с.212) отримані вантажно-розвантажувальні послуги на загальну суму 15710,00 грн. (без ПДВ), у т.ч. за 2 кв. 2010 р. на суму 2170,00 грн., за 3 кв. 2010 р. на суму 12040,00 грн., за 4 кв. 2010 р. на суму 1500,00 грн.

Пунктом 2.5 передбачено складання акту здачі-приймання наданих послуг по факту надання послуг.

Факт виконання послуг підтверджують підписані сторонами акти приймання-здачі виконаних послуг, в яких зазначено про виконання робіт вантажників із зазначенням кількості людино/годин, загальної вартості робіт.

Зазначені документи знаходяться в матеріалах справи, а саме: т.3 а.с.214-220.

Від ФОП ОСОБА_38 відповідно до договору підряду № 10/01 від 04.01.2010 р. (т.3 а.с.221) позивачем отримані роботи з нанесення захисно-декоративного покриття порошковими полімерними фарбами на деталі замовника на загальну суму 117984,40 грн. (без ПДВ), у т.ч. за 2 кв. 2010 р. на суму 49022,13 грн., за 3 кв. 2010 р. на суму 46640,59 грн., за 4 кв. 2010 р. на суму 15831,42 грн., за 1 кв. 2011 р. на суму 6490,26 грн.

Відповідно до п.п.10.1, 10.4 договору, здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами по акту. Доставка предмету підряду здійснюється транспортом замовника.

На виконання умов договору ТОВ "IMI Корнеліус Україна" здійснювало доставку деталей для виконання робіт підряднику - ФОП ОСОБА_38 та доставку цих деталей після виконання робіт на свій склад власним вантажним автомобілем з оформленням подорожніх листів вантажного автомобіля. Передача деталей ФОП ОСОБА_38 та ТОВ "IMI Корнеліус Україна" оформлювалась накладними на переміщення.

Факт виконання робіт підтверджують підписані сторонами акти щодо здачі-приймання робіт, в яких вказано про виконання робіт з нанесення захисно-декоративного покриття порошковими полімерними фарбами на деталі замовника із зазначенням площі деталей, ціни роботи за м2 , витрати фарби, загальної вартості робіт.

Зазначені документи знаходяться в матеріалах справи, а саме: т.3 а.с.224-250, т.4 а.с.1-223.

Від ФОП ОСОБА_44 отримані послуги з виготовлення термоізоляції EVO 70/100, EVO 50, EVO-140, EVO 100 на загальну суму 7404,00 грн. (без ПДВ), у т.ч. за 2 кв. 2010 р. на суму 3570,00 грн., за 3 кв. 2010 р. на суму 1945,50 грн., за 4 кв. 2010 р. на суму 1888,50 грн.

Відповідно до узгоджених умов ТОВ "IMI Корнеліус Україна" здійснювало доставку термоізоляції на свій склад власним вантажним автомобілем з оформленням подорожніх листів вантажного автомобіля. Передача термоізоляції ТОВ "IMI Корнеліус Україна" оформлювалась накладними на переміщення.

Факт виконання робіт підтверджують підписані сторонами акти прийому-передачі виконаних робіт, в яких вказано про виконання послуг з виготовлення термоізоляції EVO 70/100, EVO 50, EVO-140, EVO 100 із зазначенням кількості, ціни за одиницю, загальної вартості послуг.

Зазначені документи знаходяться в матеріалах справи, а саме: т.4 а.с.224-248.

Від ФОП ОСОБА_40 отримані послуги з виготовлення запчастин до охолоджувачів, а саме: технологічних фланцев, технологічних сухарів, технологічних шайб, на загальну суму 7126,00 грн. (без ПДВ), у т.ч. за 4 кв. 2010 р. на суму 7126,00 грн.

Відповідно до узгоджених умов ТОВ "IMI Корнеліус Україна" здійснювало доставку запчастин до охолоджувачів на свій склад власним вантажним автомобілем з оформленням подорожніх листів вантажного автомобіля. Передача запчастин до охолоджувачів ТОВ "IMI Корнеліус Україна" оформлювалась накладними на переміщення.

Факт виконання робіт підтверджують підписані сторонами акти виконаних робіт, в яких вказано про виконання послуг з виготовлення технологічних фланцев, технологічних сухарів, технологічних шайб із зазначенням кількості, ціни за одиницю, загальної вартості послуг.

Зазначені документи знаходяться в матеріалах справи, а саме: т.4 а.с.249-250, т.5 а.с.1-22.

Факт транспортування за вищевказаними господарськими операціями підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними т.5 а.с.23-212.

Також, позивачем надані звіти по продукції по рахунку 25, специфікації номенклатури, оборотні відомості по взаєморозрахункам з вищевказаними контрагентами, виписки з банку, платіжні доручення - т.7 а.с.24-165.

Таким чином, позивачем були отримані деталі із нержавіючої сталі використані у виробництві продукції, що підтверджують затверджені генеральним директором ТОВ "IMI Корнеліус Україна" ОСОБА_21 специфікації номенклатури: колона "Арка", колона металева "Крушовица" "І" 1пр, колона металева "Крушовица" "І" 2пр, охолоджувач EVO-50 3, охолоджувач EVO-70 2, охолоджувач EVO-140 4.

Розрахунок за отримані послуги (роботи) з полірування деталей з нержавіючої сталі, з нанесення захисно-декоративного покриття порошковими полімерними фарбами на деталі замовника, з виготовлення термоізоляції, з виготовлення запчастин до охолоджувачів, вантажно-розвантажувальні роботи проведено позивачем в повному обсязі у безготівковій формі згідно банківських виписок, платіжних доручень за квітень 2010р. - березень 2011р.

Видами діяльності позивача є виробництво машин та устаткування для перероблення сільгосппродуктів, виробництво інших машин та устаткування загального призначення, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням. Цей факт підтверджено довідкою з ЄДРПОУ № 8743 та встановлено відповідачем під час перевірки, про що зазначено в додатку № 2 до акту перевірки.

Враховуючи, що вищевказаними підприємцями були виконані роботи щодо деталей, які використовувалися позивачем для виробництва машин та устаткування, про безпосередній зв'язок з фінансово-господарською діяльністю підприємства свідчить зміст виконаних робіт, що зазначений в актах виконаних робіт.

Посилання відповідача в обґрунтування виключення вартості зазначених вище послуг (робіт) зі складу валових витрат на відсутність товарно-транспортних накладних в порушення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідачем не взято до уваги, що відповідно до преамбули та розділу 1 цих Правил вони регулюють правовідносини лише за участю перевізника - особи, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Оскільки за вказаними вище договорами замовник ТОВ "IMI Корнеліус Україна" - здійснював доставку власними силами без залучення перевізника, безпідставними та необґрунтованими є посилання відповідача на необхідність складання товарно-транспортних накладних відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регулюють відносини лише між перевізниками і замовниками.

Відповідно до п.2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 (у редакції, що діяла під час укладання та виконання вказаних вище договорів), для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, необхідні наступні документи:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Таким чином, не передбачено обов'язковість складання товарно-транспорних накладних при здійсненні перевезень вантажу автомобільним транспортом для власних потреб без залучення перевізника на договірних умовах.

Враховуючи зазначене, ТОВ "IMI Корнеліус Україна" правомірно включено до складу валових витрат (витрат) вартість послуг (робіт) з полірування деталей з нержавіючої сталі, з нанесення захисно-декоративного покриття порошковими полімерними фарбами на деталі замовника, з виготовлення термоізоляції, з виготовлення запчастин до охолоджувачів, вантажно-розвантажувальних робіт, отриманих від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_38, ОСОБА_44, ОСОБА_40 на підставі актів виконаних робіт. В ході розгляду справи не підтверджено порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.138.10.3 "е" п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Згідно акту перевірки (стор.13-16 акту), позивачем ТОВ "IMI Корнеліус Україна" в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.138.10.3 "е" п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищено валові витрати на загальну суму 70086,67 грн., у т.ч. за 2 кв. 2010 р. на суму 29445,00 грн., за 3 кв. 2010 р. на суму 16895,00 грн., за 4 кв. 2010 р. на суму 9080,00 грн., за 1 кв. 2011 р. на суму 600,00 грн., за 2 кв. 2011 р. на суму 12733,33 грн., за 3 кв. 2011 р. на суму 1333,34 грн., оскільки до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевозку ТМЦ фізичними особами-підприємцями ОСОБА_28, ОСОБА_27, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31., ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34

Зазначений висновок не відповідає вимогам податкового законодавства, з огляду на наступне.

ТОВ "IMI Корнеліус Україна" у 2 кв. 2010 р. - 3 кв. 2011 р. були отримані послуги з перевезення ТМЦ від перевізників ФОП ОСОБА_46, ОСОБА_27, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, що підтверджують складені акти виконаних робіт (наданих послуг).

Послуги полягали у перевезенні виробленої позивачем продукції (охолоджувачів для харчової промисловості, колон для розливу напоїв) та інших товарів при їх продажу, у перевезенні комплектуючих, деталей, що використовуються позивачем у виробництві, при їх купівлі, а також у перевезенні металу після виконання підрядниками робіт з порізки.

Перелік перевезених ТМЦ з посиланням на накладні, ВМД, акти, договори, які підтверджують купівлю, продаж, приймання позивачем ТМЦ, щодо кожного акту виконаних робіт (наданих послуг) з перевезення ТМЦ містить зведена таблиця по послугах з перевезення ТМЦ. Зазначені первинні документи знаходяться в матеріалах справи, а саме: т.5 а.с.213-250, т.6 а.с.1-45, т.8 а.с.199, т.8 а.с.193-250, т.9 а.с.1-143.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В даному випадку на підставі п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.138.10.3 "е" п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу валових витрат (витрат) віднесені витрати на транспортування ТМЦ на підставі належних актів виконаних робіт, підписаних ТОВ "IMI Корнеліус Україна" (замовником) та зазначеними вище ФОП (перевізниками).

Стосовно ФОП ОСОБА_33, суд зазначає, що інформація, зазначена відповідачем в акті перевірки, щодо актів виконаних робіт та вартості виконаних робіт не є правильною, оскільки не відповідає фактично виконаним роботам відповідно до актів виконаних робіт, а саме: вартість виконаних робіт завищено на 6650,00 грн.

Посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, є безпідставними, оскільки, як зазначено в цьому наказі, Правила затверджені на виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1995р. № 7. Отже, зазначені Правила не регулюють правила ведення податкового обліку, бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток підприємств.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна не є документом, обов'язковість ведення і зберігання якого передбачена правилами ведення податкового обліку, бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток. Отже, її відсутність не впливає на правомірність формування валових витрат (витрат) відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України.

Позивачем на підтвердження реальності операцій, оприбуткування послуг бухгалтерському обліку підприємства та використання зазначених робіт у господарській діяльності надані також звіти по продукції по рахунку 25, специфікації номенклатури, оборотні відомості по взаєморозрахункам з вищевказаними контрагентами, виписки з банку, платіжні доручення - т.7 а.с.166-244.

Послуги з транспортування ТМЦ, отримані від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_28, ОСОБА_27, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 відповідно до актів виконаних робіт на загальну суму без ПДВ 70086,67 грн.

Розрахунок за отримані послуги проведено позивачем в повному обсязі у безготівковій формі згідно платіжних доручень за квітень 2010р. - вересень 2011р.

Враховуючи, що вищевказаними підприємцями були виконані послуги по перевезенню виробленої позивачем продукції (охолоджувачів для харчової промисловості, колон для розливу напоїв) та інших товарів при їх продажу, перевезенню комплектуючих, деталей, що використовуються позивачем у виробництві, а також у перевезенні металу після виконання підрядниками робіт з порізки, зазначені послуги безпосередньо пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Враховуючи зазначене, ТОВ "IMI Корнеліус Україна" правомірно включено до складу валових витрат (витрат) вартість витрат на транспортування ТМЦ на підставі актів виконаних робіт щодо перевізників ФОП ОСОБА_28, ОСОБА_27, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 В ході розгляду справи не підтверджено порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.138.10.3 "е" п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Згідно акту перевірки (стор.13 акту) щодо кур'єрських послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_26, ТОВ "IMI Корнеліус Україна" в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" завищено валові витрати за 2 кв. 2010 р. на суму 330,00 грн., оскільки на перевірку не надано свідоцтво платника єдиного податку.

Суд зазначає, що свідоцтво платника єдиного податку виконавця послуг не є документом, що підтверджує правомірність формування валових витрат замовником цих послуг, оскільки таку вимогу не містить Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема його п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, на які посилається відповідач.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 1227 від 31.05.2010 р. (т.6 а.с.46) та реєстру відправок від 21.05.2010 р., ФОП ОСОБА_47 надано ТОВ "IMI Корнеліус Україна" кур'єрські послуги щодо доставки кореспонденції позивача в Англію. Вартість наданих послуг складає 330,00 грн.

Факт надання ФОП ОСОБА_26 кур'єрських послуг позивачу підтверджує зазначений акт приймання-передачі наданих послуг № 1227 від 31.05.2010 р. та реєстр відправлень від 21.05.2010 р.

Як вбачається з письмових пояснень представника позивача, ТОВ "IMI Корнеліус Україна" були використані кур'єрські послуги для конфіденційної та прискореної доставки запиту до Ради Директорів (Директорів) на отримання дозволу Генеральному Директору ОСОБА_21 підписати договір оренди землі на суму 552928,22 грн. на рік відповідно до розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку. Враховуючи розмір орендної плати, на укладання договору оренди землі потрібен був дозвіл Ради Директорів згідно з п.12.6 Статуту позивача.

На отриманий запит Радою Директорів, яка знаходиться в Англії, було надано дозвіл № 2-10 від 17.06.2010 р. на підписання договору оренди землі на суму, що складає 552928,22 грн. на рік.

Позивачем також надана оборотна відомість та платіжне доручення (т.7 а.с.245-246).

Кур'єрські послуги, отримані від фізичної особи-підприємця ОСОБА_26, відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг на суму без ПДВ 300,00 грн.

Розрахунок за отримані послуги проведено позивачем в повному обсязі у безготівковій формі згідно платіжного доручення за червень 2010 р.

Враховуючи зазначене, ТОВ "IMI Корнеліус Україна" було включено до складу валових витрат вартість кур'єрських послуг, які отримані від ФОП ОСОБА_47 на підставі акту приймання-передачі наданих послуг № 1227 від 31.05.2010 р.

Зазначені документи знаходяться в матеріалах справи, а саме - т.9 а.с.145-154.

Таким чином, ФОП ОСОБА_47 були надані кур'єрські послуги по для конфіденційної та прискореної доставки запиту до Ради Директорів у Англію на отримання дозволу Генеральному Директору ОСОБА_21 підписати договір оренди землі, через що зазначені послуги безпосередньо пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Отже, ТОВ "IMI Корнеліус Україна" правомірно включено до складу валових витрат вартість кур'єрських послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_26, на підставі акту приймання-передачі наданих послуг № 1227 від 31.05.2010 р. В ході розгляду справи порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, у п.5.3 - п.5.8 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат. В пунктах 5.3 - 5.8 вказаного Закону відсутні норми, які б визначали неможливість віднесення до складу валових витрат вартості товару та послуг.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Також суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та зазначеними вище контрагентами є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання послуги до складу валових витрат є наявність зв'язку послуги/товарів з господарською діяльністю підприємства. Придбання такої послуги/товарів повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Судом встановлено, що угоди укладені між позивачем та зазначеними вище контрагентами, направлені на отримання доходу.

Представником відповідача не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні, не встановлено, що не заперечувалося представником відповідача під час судового розгляду справи.

В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень, що підтверджують факт сплати грошових коштів в повному обсязі.

Зазначені копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3. ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4. ст. 200 ПК України).

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, слід зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова від 24.02.2012 року №0000302330 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств приватної власності за основним платежем в сумі 199362.90 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50103.50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000322330 від 24.02.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26156,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2,00 грн. -є неправомірними та підлягають скасуванню.

Щодо податку на доходи фізичних осіб (податкове повідомлення-рішення № 0000391702 від 24.02.2012р.), судом встановлено наступне.

В акті перевірки (стор.78-79 акту) з посиланням на Наказ ДПА України від 05.10.2004 р. № 581 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу" зазначено, що неможливо визначити резидентський статус громадянина ОСОБА_20, повідомлення податкового органу про визначення резидентського статусу підприємством на перевірку не надано, будь-які доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-IV (30%).

Згідно акту перевірки, позивачем ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" в порушення п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 13382,52 грн. за 2010 р. з доходів, виплачених ОСОБА_20

Суд не погоджується із вказаними висновками з наступних підстав.

Між ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" та громадянином ОСОБА_20 25.12.2009 р. було укладено контракт (строковий трудовий договір), на підставі якого підприємство виплачувало ОСОБА_20 заробітну плату (т.6 а.с.79).

Відповідно до п.п. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 "Про податок з доходів фізичних осіб", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, фізична особа - нерезидент - фізична особа, яка не є резидентом України. Згідно п.п.1.20.1. п. 1.20 ст. 1 зазначеного закону, фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Згідно з п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Відповідно до п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у п.п.9.11.3 п.9.11 ст.9 цього Закону.

Підпункт 9.11.1 п.9.11 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначає правила оподаткування отриманих нерезидентами доходів з джерелом їх походження з України, перелік (визначення) яких надається в п.1.3 ст.1 Закону.

Згідно з п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід з джерелом його походження з України включає в себе, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом (п.п."д").

Виходячи з вищевикладеного випливає, що доходи, нараховані (виплачені, надані) працедавцем-резидентом платнику податку - нерезиденту у вигляді заробітної плати внаслідок здійснення ним трудової діяльності в Україні, належать до категорії доходів, зазначених в п.п.9.11.3 п.9.11 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Таким чином, на підставі норм п.7.3 ст.7, п.п.9.11.1 та п.п.9.11.3 п.9.11 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" заробітна плата, незалежно від джерела її виплати, що виплачується нерезиденту працедавцем-резидентом, підлягає оподатковуванню за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", тобто 15 %.

Отже, ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" було правомірно утримано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15% з сум заробітної плати, нарахованої (виплаченої) ОСОБА_20.

Відповідно до п.п.9.11.3 п.9.11 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" при укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка застосована до таких доходів.

На виконання п.п.9.11.3 п.9.11 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" підприємством в контракті від 25.12.2009р. було зазначено ставку податку з доходів фізичних осіб -15 %, яка буде застосована до доходів ОСОБА_20

Таким чином, зазначення в акті перевірки про набуття іноземцем статусу податкового резидента України після одержання працедавцем повідомлення податкового органу не обґрунтовано, оскільки жодний нормативно-правовий акт не містить зазначеного положення.

Щодо наказу ДПА України від 05.10.2004 р. № 581 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу", суд зазначає, що наказ не пройшов державну реєстрацію відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731, через що не є належним чином зареєстрованим нормативно-правовим актом.

Крім того, позивачем надано суду наступні документи щодо працевлаштування ОСОБА_20:

1) дозвіл на працевлаштування № 2577 від 26.12.2007 р.;

2) наказ про прийняття на роботу № 135-ок від 26.12.2009 р.;

3) наказ про звільнення у зв'язку з закінченням строку дії дозволу на працевлаштування № 146-ок від 25.12.2010 р. (т.9 а.с.156-158).

Таким чином, донарахування за результатами перевірки податку з доходів фізичних осіб в сумі 13382,52 грн. за 2010 р. є незаконним та необґрунтованим.

Згідно акту перевірки (стор.79 акту) при перевірці авансових звітів встановлено, що підзвітним особам ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 видавались підзвітні кошти. До авансових звітів надані рахунки та чеки про сплату за сніданки, обіди та вечері, але при цьому підприємство не надало доказів використання вище перелічених коштів на нужди підприємства. На думку відповідача, суми коштів, які отримані підзвітними особами, є додатковим благом, отриманим від роботодавця, із сум якого повинен був утримуватися податок з доходів фізичних осіб, при перевірці утримання податку не виявлено, чим порушено п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України. В зв'язку з наведеним внаслідок перевірки донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 2563,72 грн. за 2010-2011р.р.

Суд не погоджується із вказаним висновком з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підприємстві у 2010-2011 р.р. діяло затверджене генеральним директором підприємства Положення про представницькі витрати ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" (т.6 а.с.83-90).

Відповідно до п.1.1 Положення, представницькими витратами ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" є витрати ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" на офіційний прийом та (або) обслуговування представників інших організацій, які беруть участь в переговорах з метою встановлення та (або) підтримання взаємного співробітництва, а також прийом членів Ради Директорів та Зборів Засновників ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна", які не є працівниками ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" , які прибувають для участі в засіданнях зазначених органів ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" , незалежно від місця проведення зазначених заходів.

Як вбачається з п.1.2 Положення, до представницьких витрат відносяться витрати ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" , зокрема, на проведення офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері чи іншого аналогічного заходу) для зазначених осіб, а також офіційних осіб ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" , які беруть участь в переговорах. Офіційний прийом - захід, спрямований на встановлення або підтримання партнерських відносин, а також підписання договорів, угод про співробітництво, інших документів, що проводяться за участю офіційних осіб сторонньої організації (п.1.3 Положення).

Список офіційних осіб ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" встановлений п.5.1 Положення та включає, зокрема, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24

До посадових обов'язків цих осіб, що містять їх посадові інструкції, належить, зокрема, формування і розширення господарських зв'язків, організація зв'язків з діловими партнерами, проведення переговорів, забезпечення укладання договорів.

Отже, участь в офіційних прийомах (сніданках, обідах, вечерях), які направлені на встановлення або підтримання партнерських відносин, на підписання договорів та угод про співробітництво, за участю офіційних осіб інших організацій, пов'язана з виконанням посадових обов'язків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24

В порядку, передбаченому п.п.3.1, 3.2 Положення про представницькі витрати ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна", перед проведенням кожного представницького заходу цими особами були складені Програми проведення заходу (прийому або переговорів) із зазначенням дати та місця проведення, представників сторонньої організації, кошторису витрат, зокрема, на проведення офіційного прийому (сніданку, обіду або іншого аналогічного заходу). Ці Програми затверджені генеральним або фінансовим директором ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" .

Як вчабається з письмових пояснень представника позивача, після проведення офіційного прийому уповноваженими особами (ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24) на виконання п.3.5 Положення про представницькі витрати, були складені службові записки про проведення заходів та звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, з додаванням первинних документів (рахунків та чеків про сплату за сніданки, обіди та вечері).

Зазначені документи були підставою для видачі ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 підзвітних коштів.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Відповідно до п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Отже, кошти, що видавалися ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 в рамках виконання їх посадових обов'язків, не є додатковим благом у розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", Податкового кодексу України.

Відповідно, ці кошти не є доходом, що включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Позивачем на підтвердження відсутності порушення надані до справи наступні документи: посадові інструкції, програми, звіти про використання коштів, квитанції, службові записки (т.6 а.с.91-171).

Таким чином, судом встановлена відсутність в діях позивача порушення п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, через що донарахування відповідачем за результатами перевірки податку з доходів фізичних осіб в сумі 2563,72 грн. за 2010-2011 р.р. є безпідставним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000391702 від 24.02.2012 р., яким донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб в сумі 16446,24 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 4111,56 грн.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог,а саме: податкове повідомлення-рішення від 24.02.2012 року №0000322330, податкове повідомлення-рішення від 24.02.2012 року №0000391702 та податкове повідомлення-рішення від 24.02.2012 року №0000302330 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств приватної власності за основним платежем в сумі 199362,90 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50103,50 грн. -підлягають скасуванню.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000302330 від 24.02.2012 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4766,10 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 928,75 грн. - у задоволенні позовних вимог позивачу належить відмовити.

Крім того, судом встановлено, що позивачем при звернені до суду з адміністративним позовом надано оригінали квитанції про сплату судового збору у розмірі 2146,00 грн. (т.1 а.с.28).

Враховуючи розмір позовним вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, судом встановлено, що на підставі ст. 94 КАС України, підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 2089,05 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІ Корнеліус Україна" до Основ'янської державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова від 24.02.2012 року №0000322330.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова від 24.02.2012 року №0000391702.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова від 24.02.2012 року №0000302330 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств приватної власності за основним платежем в сумі 199362,90 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50103,50 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІ Корнеліус Україна" (код ЄДРПОУ 33607742, м.Харків, вул.Греківська, 102) судовий збір у розмірі 2089,05 грн. (дві тисячі вісімдесят дев'ять гривень 05 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 18.07.2012 року.

Суддя Л.М. Мар'єнко