Рішення № 25397050, 24.07.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 2-7910/2009 Провадження № 22-ц/0290/2113/2012Головуючий в суді першої інстанції:Федчишен С.А.Категорія: 5 Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Войтко Ю.Б., Голоти Л.О.,

при секретарі Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2, Приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до ОСОБА_14, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -виконавчий комітет Вінницької міської ради про зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні майном та визнання права власності на майно, -

встановила:

В грудні 2009 року ОСОБА_2, ПТПМПФ фірма «Едельвейс», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 ОСОБА_15, ОСОБА_8 ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 звернулися в районний суд з позовом до ОСОБА_14 про зобов'язання останнього не чинити перешкод позивачам в користуванні належними їм на праві власності приміщеннями, що розташовані в торгівельному комплексі та офісі за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування вимог позивачі посилалися на те, що протягом 2008-2009 років вони набули право власності на відповідні частки у торгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Так, позивач ОСОБА_2 є власником 17/50 часток, ПТППМПФ «Едельвейс»-2/25 часток, ОСОБА_3 -3/100 часток, ОСОБА_4 -1/40 частки, ОСОБА_5 -1/40 частки, ОСОБА_6 -3/100 часток, ОСОБА_8 ОСОБА_15 -3/200 часток, ОСОБА_8 ОСОБА_16 - 3/200 часток, ОСОБА_9 -49/500 часток, ОСОБА_10 -1/50 частки, ОСОБА_11 -9/100 часток, ОСОБА_12 -1/20 частки, ОСОБА_13 -71/500 часток у зазначеному торгівельному комплексі та офісі.

Оскільки торгівельний комплекс та офіс будувався без врахування планів та інтересів позивачів по користуванню належними їм на праві власності частками у своїй діяльності, у позивачів виникла необхідність у переобладнанні належних їм приміщень. У зв'язку з цим ними була досягнута домовленість з відповідачем ОСОБА_17, який зобов'язався провести перепланування приміщень, які належать позивачам.

Після закінченням відповідачем ремонтних робіт по переобладнанню приміщень, позивачі вирішили оформити технічні та юридичні документи на переобладнану нерухомість за вказаною адресою, проте відповідач чинить їм перешкоди у прийнятті приміщень до експлуатації та оформленні документів, а саме: утримує оригінали юридичних документів, технічний паспорт будівлі, договори купівлі-продажу, тощо.

Неможливість належного оформлення акту введення до експлуатації даних переобладнань через перешкоди з боку відповідача, перешкоджає позивачам в отриманні правовстановлюючих документів на приміщення, а відтак -у використанні їх на законних підставах.

У зв'язку з цим на підставі ст. 16, 391 ЦК України просили визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати його не чинити перешкод позивачам в користуванні належними їм на праві власності приміщеннями, що розташовані у торгівельному комплексі та офісі за адресою: АДРЕСА_1

У заяві про збільшення позовних вимог позивачі посилаючись на те, що відповідач здійснив переобладнання належних їм приміщень, просили також визнати за ними право власності на самочинно переплановані приміщення у вищевказаному торгівельному комплексі та офісі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 грудня 2009 року до участі в справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_18 комітет Вінницької міської ради.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправними дії ОСОБА_17 та зобов'язано його не чинити перешкод ОСОБА_2, ПТПМПФ «Едельвейс», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 ОСОБА_15, ОСОБА_8 ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в користуванні належними їм на праві власності приміщеннями, що розташовані в торгівельному комплексі та офісі за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за позивачами право власності на відповідні частки в зазначеному торгівельному комплексі та офісі із зазначенням конкретних приміщень, з яких складаються ці частки.

В червні 2012 року особа, яка не брала участі у справі -Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»подало апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій просить рішення скасувати в частині визнання права власності за ОСОБА_2, ПТПМПФ «Едельвейс», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10 на відповідні частки у торгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та ухвалити нове рішення про відмову позивачам в позові в цій частині. Просить відшкодувати судові витрати за рахунок позивачів.

Вимоги апеляції обґрунтовуються тим, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про права ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, порушив норми матеріального права, а саме - застосував закон, який не поширюється на спірні правовідносини (п. 1 ч. 1 ст. 16, ст. 321 ЦК України), а також порушив норму процесуального права (п. 1 ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Позивач ОСОБА_4 подала суду заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить її відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2009 року залишити без змін.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_21 вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених у ній.

Позивачі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 проти вимог апеляційної скарги заперечують, просять залишити в силі рішення суду першої інстанції. Пояснили, що оскаржуваним рішенням суду визнано належне їм на законних підставах право власності на переобладнані приміщення в торгівельно-офісному центрі.

Представник позивача ОСОБА_4 -ОСОБА_22, представник позивачів ОСОБА_7 ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_9С, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_3 - ОСОБА_23, представник позивача ОСОБА_24 проти вимог апеляційної скарги заперечують на тих підставах, що апелянт не довів факту порушення оскаржуваним рішенням суду його прав, рішення суду першої інстанції на їх думку є законним і обґрунтованим.

Інші особи, які беруть участь у справі, повідомлені в установленому порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскаржуване рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2009 року зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що з боку відповідача ОСОБА_17 мають місце перешкоди у здійсненні позивачами права користування та розпорядження своїм майном -відповідними частками у торгівельному комплексі та офісі, що розташований в АДРЕСА_1. Тому на підставі ст. 16, 321, 391 ЦК України суд прийшов до переконання, що пред'явленні позовні вимоги є обґрунтованими, а права позивачів підлягають захисту шляхом припинення дії, яка порушує право, та визнання за позивачами права власності на відповідні частки в торгівельно-офісному центрі (переобладнані приміщення).

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, так як він зроблений через неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, які полягають в наступному.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 жовтня 2008 року за ОСОБА_13 було визнано право власності на торговельний комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_1.11 листопада 2008 року її право власності на зазначене приміщення було зареєстроване БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

В подальшому ОСОБА_13 продала частину даного приміщення позивачам по справі та іншим особам, залишивши в своїй власності приміщення площею 47,1 кв.

Так, за договором від 24.03.2009 року ОСОБА_3 було продано 32,2 кв. м.; за договорами від 06.05.2009 року ОСОБА_9 було продано 9,0 і 104,9 кв. м., за договором від 24.04.2009 року ОСОБА_4 було продано 29 кв. м.; за договором від 24.04.2009 року ОСОБА_5 було продано 28,7 кв. м.; за договором від 24.04.2009 року ОСОБА_10 було продано 21,3 кв. м.; за договором від 24.04.2009 року ОСОБА_6 було продано 31,6 кв. м.; за договором від 24.04.2009 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було продано 36 кв. м.; за договором від 20.05.2009 року Приватному торговельно-посередницькому малому підприємству «Едельвейс»було продано 89,4 кв. м.; за договором від 16.07.2009 року ОСОБА_11 було продано 104,1 кв. м.; за договорами від 02.07.2009 року ОСОБА_2 було продано 277,9 кв. м., 57 кв. м. і 57 кв. м.; за договором від 21.04.2010 року ОСОБА_25, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_12 було продано 137,6 кв. м.; за договором від 27.05.2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_9 було продано 55,9 кв. м.

Таким чином, позивачі стали власниками: ОСОБА_2 - 17/50 часток, ПТППМПФ «Едельвейс»-2/25 часток, ОСОБА_3 -3/100 часток, ОСОБА_4 -1/40 частки, ОСОБА_5 -1/40 частки, ОСОБА_6 -3/100 часток, ОСОБА_8 ОСОБА_15 -3/200 часток, ОСОБА_8 ОСОБА_16 - 3/200 часток, ОСОБА_9 -49/500 часток, ОСОБА_10 -1/50 частки, ОСОБА_11 -9/100 часток, ОСОБА_12 -1/20 частки, ОСОБА_13 -71/500 часток у зазначеному торгівельному комплексі та офісі.

За твердженням позивачів, оскільки торгівельний комплекс та офіс будувалися без врахування планів та інтересів позивачів по користуванню належними їм на праві власності частками у своїй діяльності, у них виникла необхідність у переобладнанні належних їм приміщень. У зв'язку з цим, між позивачами та відповідачем ОСОБА_17 нібито була досягнута домовленість про здійснення останнім такого переобладнання (перепланування).

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які належні і допустимі докази існування між сторонами такої домовленості, її змісту і виконання.

Згідно з ст. 321, 391, 392 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Водночас відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивачі не надали суду доказів наявності порушення, оспорювання чи невизнання їх прав з боку відповідача, зокрема утримання ним оригіналів юридичних документів, технічного паспорту будівлі, договорів купівлі-продажу, які були б підставою для визнання їх права власності на переобладнані приміщення в судовому порядку.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Договори купівлі-продажу, на підставі яких позивачі прийняли у власність частки у будівлі торгівельного комплексу та офісу, зареєстровані в установленому законом порядку, а дублікати нотаріально посвідчених документів в разі втрати оригіналів видаються нотаріусом за заявою особи, за дорученням якої або щодо якої вчинялися нотаріальні дії.

Таким чином, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 214 ЦПК України не вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

У зв'язку з відсутністю порушень права власності позивачів з боку відповідача, відсутністю законодавчо встановлених підстав для повторного його визнання за позивачами, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Щодо посилань позивачів на відсутність у ТОВ «Компанії «Бізнесторгінвест»права апеляційного оскарження рішення Ленінського районного суду від 29 грудня 2009 року оскільки суд не вирішував питання про його права та обов'язки, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого 2012 року часткового задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест». Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 жовтня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_26 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна скасовано з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Як встановлено апеляційним судом, з дозволу на виконання будівельних робіт вбачається, що їх мало здійснювати ТОВ «НБК», а відповідно до договору №20/09-001 від 20 вересня 2006 року ТОВ «НБК»взяло на себе зобов'язання субпідрядника по будівництву торгівельно-офісного центру у м. Вінниці по вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, замовником якого виступила ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», це ж товариство здійснило й оплату виконаних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

В провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесторгінвест»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору не стороні відповідача: ТОВ «НБК», ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_5, Приватне торговельно-посередницьке мале підприємство фірма «Едельвейс», ОСОБА_27, ОСОБА_11, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3 ОСОБА_2, ОСОБА_25, ОСОБА_7, ОСОБА_13 про зобов'язання виконання умов договору будівельного підряду №20/09-001 від 20.09.2006 року.

Таким чином, не залучивши ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»до участі в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та інших до ОСОБА_17 про визнання права власності на нерухоме майно і задовольнивши позов позивачів, суд в рішенні від 29 грудня 2009 року безумовно вирішив питання про права та обов'язки зазначеного товариства, що наділяє його правом апеляційного оскарження.

Відповідно ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи,порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апелянтом понесені судові витрати -сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1610 грн., а тому зазначені витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України слід стягнути в рівних частках з позивачів, які заявили безпідставний позов. Отже до стягнення підлягає 123,85 грн. з кожного з позивачів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 29 грудня 2009 року в частині визнання:

за ОСОБА_2 Костянтинівноюправа власності на 6/25 та 1/20 часток у торгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та яка складається з приміщень підвалу з 1-1 по 1-21 та приміщення на третьому поверсі 9-10, загальною площею 337,3 кв.м.;

за Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс»(код з ЄДРПОУ 13808034) права власності на 2/250 часток у торгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та яка складається з приміщень на першому поверсі з 5-1 по 5-4, з 4-1 по 4-4, загальною площею 88,3 кв. м.

за ОСОБА_3 права власності на 3/100 часток у торгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та яка складається з приміщення на першому поверсі 3-2, загальною площею 28 кв. м.;

за ОСОБА_4 права власності на 1/40 часток у торгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та яка складається з приміщень на другому поверсі 7-5, 7-6, загальною площею 30,9 кв. м.;

за ОСОБА_5 права власності на 1/40 часток у торгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та яка складається з приміщення на другому поверсі 7-4, загальною площею 26,1 кв. м.;

за ОСОБА_6 права власності на 3/100 часток у торгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та яка складається за приміщення на третьому поверсі 9-6 загальною площею 31,6 кв. м.;

за ОСОБА_7 права власності на 3/200 та ОСОБА_31 права власності на 3/20 часток у торгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та які складаються з приміщень на третьому поверсі з 10-1 по 10-10, загальною площею 112,9 кв. м.;

за ОСОБА_9 права власності на 49/500 часток у торгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та яка складається з приміщення на другому поверсі 7-3 та приміщень на третьому поверсі з 10-1 по 10-10 загальною площею 112,9 кв. м.;

за ОСОБА_10 права власності на 1/50 часток уторгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та яка складається з приміщень на першому поверсі 3-3 та 3-4, загальною площею 22,1 кв. м.;

за ОСОБА_11 права власності на 9/100 часток у торгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та яка складається з приміщень на другому поверсі з 8-1 по 8-13, загальною площею 104,6 кв. м.;

за ОСОБА_12 права власності на 1/20 часток у торгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та яка складається з приміщень на другому поверсі з 7-10 по 7-14 загальною площею 53,3 кв. м.;

за ОСОБА_13 права власності на 71/500 часток у торгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та яка складається за приміщень підвалу І, приміщень на першому поверсі 6-1, І, ІІ, ІІІ, 3-1, 3-5, приміщень на другому поверсі І, 7-1, 7-2, 7-7, 7-8, 7-9 та приміщень на третьому поверсі І, 9-1, 9-2, 9-7, 9-8, 9-9, загальною площею 193,5 кв. м., -

скасувати і ухвалити нове рішення яким відмовити ОСОБА_2, ПТПМПФ «Едельвейс», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10 в задоволенні позову в частині визнання права власності на відповідні частки у торгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ППТМПФ «Едельвейс», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_15, ОСОБА_7 ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_32, ОСОБА_13, ОСОБА_10 на користь ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» судові витрати по справі в розмірі 123,85 грн. з кожного.

В решті рішення Ленінського райсуду від 29 грудня 2009 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:/підпис/ Стадник І.М. Судді: /підпис/ Войтко Ю.Б. /підпис/ Голота Л.О. «З оригіналом вірно»

Суддя апеляційного суду Стадник І.М.