Ухвала суду № 25396617, 18.07.2012, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 1616/2438/2012

Провадження № 2/1616/1079/2012

У Х В А Л А

18.07.2012м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Кононенка С.Д.,

при секретарі - Мацицькій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, Держави України (державний орган - Державне казначейство України) про витребування майна із чужого незаконного володіння та відшкодування завданої шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до до Державної податкової адміністрації України, Держави України (державний орган - Державне казначейство України) про витребування майна із чужого незаконного володіння та відшкодування завданої шкоди, в якому просить зобов»язати відповідача -в особі Державної податкової адміністрації України списати з депозитного рахунку УПМ ДПА м. Києва грошові кошти у сумі 106 140 грн. на її особистий картрахунок в ПриватБанку НОМЕР_2, МФО 305299, ЗКПО 14360570, ІПН НОМЕР_1, стягнути за рахунок державного бюджету (Державний орган- Державне казначейство України) на її користь індекс інфляції у розмірі 40 360 грн. 00 коп., та судові витрати.

В судовому засіданні представник відповідача Державної податкової адміністрації України звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у даній справі, оскільки поза межами розгляду кримінальної справи в рамках якої було здійснено вилучення грошових коштів неможливо всебічно та повно з»ясувати всі обставини справи та прийняти об»єктивне рішення стосовно можливості повернення грошових коштів, а також те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд, вислухавши думку позивачки та її представника, які заперечували проти заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2008 року, в рамках розслідування кримінальної справи №12/08/8002 (яка в подальшому приєднана до справи №49-2535), посадовими особами ГУ ПМ ДПА України проведено обшук приміщення, яке розташоване в м.Полтаві по вул. Жовтнева, буд. 54, каб. 407, в ході якого вилучено грошові кошти в poзмірі 106 140 грн.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України, якою визначена компетенція судів щодо розгляду цивільних справ, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:

1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

2) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частина 1 ст. 16 ЦПК України передбачає, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

В позовній заяві позивачем зазначено що: «співробітниками ГУ ПМ ДПА України був проведений обшук, без законних на те підстав, оскільки в постанові про проведення обшуку не були вказані дані офісні приміщення, що орендувало ПБП „Texнікс", як i саме підприємство".

„...Підстав для проведения обшуку в офісних приміщеннях, в правоохоронних органах не було, що я намагалась з'ясувати в продовж трьох років, а саме законність підстав проведення обшуку в офісних приміщеннях та вилучення особистих коштів".

Аналіз доводів та позовних вимог викладених в позовній заяві свідчить, що позивачем фактично ставиться вимога про повернення майна вилученого слідчим під час проведення слідчих дій, а саме, при проведенні обшуку в ході розслідування кримінальної справи у рамках Кримінально-процесуального кодексу.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001р. N 6-рп/2001, захист прав i свобод людини при розслідуванні кримінальних справ може здійснюватися шляхом оскарження до суду окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства i прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових ociб, як i діяльність суду, має свої особливості, і не належить як до управлінської сфери так і до справ цивільного провадження.

Тобто всі процесуальні дії, які були вчинені в рамках кримінальної справи підлягають оскарженню та розгляду, а спірні питання вирішенню згідно з нормами КПК України, виключно в рамках кримінальної справи.

Зазначені дії є процесуальною діяльністю, яка регулюється Кримінально -процесуальним кодексом України, тому такі дії не можуть бути предметом розгляду цивільного судочинства.

Вилучення коштів під час проведення обшуку в рамках кримінальної справи є діями, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ці правовідносини врегульовані кримінально-процесуальним законодавством України.

Зазначене підтверджується i судовою практикою. Зокрема, ухвалою Верховного Суду України від 22.05.03 року, зазначено, відповідно до ст.1 КПК України діяльність органів дізнання, попереднього слідства i прокуратури регулюється цим Кодексом. Захист прав i свобод людини не може бути надійним без надання їм можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства чи прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб має свої особливості i не належить до сфери управлінської діяльності.

А також ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.12.05 року в якій судова колегія приходить до висновку - дії слідчого не пов»язані з виконанням управлінських функцій i скарга не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, встановлення i доведення обставин по справі можливе лише в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Згідно Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури i суду» від 01.12.1994 року № 266/94-ВР (далі Закон №266), обов'язковою із умов відшкодування шкоди є те, що вказана шкода завдана неправомірними діями відповідних органів.

Витребування майна iз чужого незаконного володіння та відшкодування завданої шкоди можливе лише в разі доведення незаконності дій слідчого щодо проведення обшуку та вилучення коштів. Але, вказані правовідносини не належать до цивільно-правових та врегульовуються нормами кримінально -процесуального права.

Крім того, позивачка 13.05.2011 року зверталася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди та ухвалою від 16.05.2011 р. №2а-1670/4066/11 суд закрив провадження роз'яснивши позивачу, що вказаний спір потрібно розглядати в порядку встановленому Кримінально - процесуальним кодексом.

Позивачем також зазначено про неможливість вирішення питання щодо повернення коштів в рамках кримінального процесу „...до участі у розгляді вказаних кримінальних справ мене не допускають, тому що я не являюсь учасником процесу по даним кримінальним справам".

Разом з тим, рішенням Конституційного суду від 23 травня 2001 року № 6-рп/200, Кримінальне судочинство визначається, як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури i суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду i вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів i відповідачів, їх представників та інших oci6 з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Отже, доводи позивача про те, що вона позбавлена права захисту своїх інтересів в порядку кримінального судочинства, оскільки вона не є учасником кримінального процесу, безпідставні.

Крім цього, не допуск суддею позивача до участі у кримінальній справі не може бути предметом судового розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відтак питання, щодо повернення грошових коштів, вилучених в ході проведення огляду приміщення в м.Полтаві по вул. Жовтнева, буд. 54. каб. 407 підлягає розгляду виключно при розгляді кримінальної справи, в рамках якої вони вилучалися.

Зокрема, ст. 330 КПК чітко регламентовано, що при постановленні вироку суд вирішує питання про речові докази, керуючись правилами, викладеними в статті 81 цього Кодексу. Речі, що не е речовими доказами в справі, повертаються їх законному володільцеві, хоч би останній i не пред'явив цивільного позову.

Згідно ст. 234 КПК України, дії слідчого можуть бути оскаржені до суду. Але такс оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових oci6, як i діяльність суду, має свої особливості, i не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Цивільно-процесуальним кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.205,209,210 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Провадження у цивільній справі ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, Держави України (державний орган - Державне казначейство України) про витребування майна із чужого незаконного володіння та відшкодування завданої шкоди - закрити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі протягом п»яти днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави С. Д. Кононенко