Ухвала суду № 25394368, 10.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012 р.Справа № 1618/2а-1250/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.05.2012р. по справі № 1618/2а-1250/12

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати незаконною постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіі від 02.03.2012 року № 30393405 про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №2-а-2076/09, виданого 05.10.2011 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 травня 2012 року позов задоволено частково, визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області від 02.03.2012 року про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2-а-2076/2009 року, виданого 05.10.2011 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач, в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 травня 2012 року скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 травня 2012 року належить залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.10.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008-2009 роки задоволено та зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни 3 групи за 2008 рік в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни 2 групи за 2009 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до вимог ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням виплачених сум (а.с.6).

Позивачкою ОСОБА_1 було отримано виконавчий лист щодо виконання вищевказаної постанови 05.10.2011 року та направлено на виконання до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного .управління юстиції в Полтавській області.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем вживались заходи щодо виконання постанови суду (а.с. 11-15), після чого виконавче провадження було закінчено (а.с. 17).

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону. Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, регламентується главою 8 Закону України «Про виконавче провадження». Статтею 76 Закону визначено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

В силу ст. 87 даного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону. Приписи даної норми конкретизовані в п. 8.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5.

Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого виконавчий документ постановою, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

Як встановлено при розгляді справи, відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлено боржнику строк для добровільного виконання, у встановленому порядку направлялися вимоги про виконання рішення суду, у зв'язку з невиконанням у встановлені державним виконавцем строки до боржника двічі застосовано штраф.

Між тим, згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно з ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно п. 38 до рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі «Жовнер проти України»державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи не вбачається, що неможливість виконання судового рішення підтверджується будь-якими доказами, таким чином висновки державного виконавця про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження є необґрунтованими.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що закриття виконавчого провадження є фактично відмовою у виконанні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України апеляційний суд розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог постанова Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 травня 2012 року сторонами по справі не оскаржується.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, прийняте судове рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 травня 2012 року -без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.05.2012р. по справі № 1618/2а-1250/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.