Ухвала суду № 253907, 18.10.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2006 року                                                                                     м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого                                                 Загороднього А. Ф.

суддів                                                            Білуги С. В.

                                                           Гаманка О.І.

                                                           Гуріна М. І.

                                                                       Заїки М.М.

            при секретарі Дашківській О. Є.,

            розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Южному на рішення господарського суду Одеської області від 27 січня 2005 року та постанову Одеського господарського апеляційного суду від 10 травня 2005 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська топливна компанія» до Державної податкової інспекції у м. Южному про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

                                                                  в с т а н о в и л а:

 У листопаді 2004 року ТОВ «Морська топливна компанія» звернулось до суду із позовом до ДПІ у м. Южному про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27 січня 2005 року, залишеним без змін постановою Одеського господарського апеляційного суду від 10 травня 2005 року, позов ТОВ «Морська топливна компанія» задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Южному від 16.09.2004 р. №000001151/0/248

У касаційній скарзі ДПІ у м. Южному просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 27 січня 2005 року та постанову Одеського господарського апеляційного суду від 10 травня 2005 року, як постановлені з порушенням норм матеріального права, та постановити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Морська топливна компанія» в задоволенні позову.

          Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у м. Южному проведена документальна перевірка ТОВ «Морська топливна компанія» з питання правомірності відшкодування податку на додану вартість з бюджету за лютий, березень 2002 р., про що складено акт №1177/158/23-1008/31347620 від 16.09.2004 р. За результатами перевірки позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 144923 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2004 р. №000001151/0/248. При цьому ДПІ виходило з того, що оскільки контрагент позивача ТО «Квін Агро» не відповідає на телефонні дзвінки не знаходиться за юридичною адресою, а ТОВ «Антос» не є виробником поставленої продукції, то ТОВ «Морська топливна компанія» допущено порушення вимог п. 1.8 ст. 1 і п.п. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій правильно послались на підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості робіт (послуг).

Коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Дослідженими у судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанції доказами встановлено, що позивач має відповідні податкові накладні за перевірений період, які отримані належним чином і здійснені ним витрати по сплаті податку є обґрунтованими.

Суди обґрунтовано послались на те, що ТОВ «Квінт Агро» та ТОВ «Антос» є діючими підприємствами, державна реєстрація останніх не скасована, угоди укладені між ними та ТОВ «Морська топливна компанія» у встановленому законом порядку не визнані недійсними, а тому донарахування ДПІ податку на додану вартість у сумі 144923 грн. у даному випадку є таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеним обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення- без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

у х в а л и л а:

Касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Южному залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 27 січня 2005 року та постанову Одеського господарського апеляційного суду від 10 травня 2005 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська топливна компанія» до Державної податкової інспекції у м. Южному про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                       Загородній А. Ф.

Судді                                                                                     Білуга С. В.

                   Гаманко О. І.

                   Гурін М. І.

                   Заїка М. М.

З оригіналом згідно                          суддя                                ГаманкоО. І.