Постанова № 25389016, 20.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2012 р. № 2а-1594/10/1370

м. Львів

09 год. 45 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий -суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання - Ячмінська Я.О.,

від

прокуратури Окілко В.М.

позивача не прибув

відповідача Приндота В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі ВП «Держенергонагляд у Західному регіоні»ДП НЕК «Укренерго»до Львівського комунального підприємства «Старий Львів»про стягнення штрафу .

Обставини справи.

Прокурор Галицького району м. Львова звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі ВП «Держенергонагляд у Західному регіоні «ДП НЕК «Укренерго» з позовом про стягнення штрафу з ЛКП «Старий Львів» в сумі 2006 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до відповідача застосовано штрафну санкцію за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфери теплопостачання, яка у передбачений законом строк відповідачем добровільно не сплачена.

Представник прокуратури позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представника прокуратури та представника позивача, повно, всебічно та об'єктивно оцінив докази, які містяться у матеріалах справи та

в с т а н о в и в:

Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Львівській області 07.09.2009 року за результатами позапланової перевірки виконання вимог припису №03-831 від 22.05.2009р. винесено Постанову №86 (а.с.9) про накладення на відповідача штрафу за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфери теплопостачання у розмірі сто вісімнадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2006 грн.).

Підставою винесення вказаної постанови є акт перевірки №03-1046 від 28.08.2009р. (а.с.8), у якому зафіксовано невиконання відповідачем припису Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Львівській області від 22.05.2009р. №03-831.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Суб'єкти владних повноважень, згідно з ч.3 ст.6 КАС України, мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч.2 ст.6 КАС України).

Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Таким основним законом є Закон України «Про прокуратуру»№ 1789-XII від 05.11.1991, із змінами і доповненнями (далі -Закон № 1789-XII), відповідно до ст. 1 якого, до кола об'єктів прокурорського нагляду за додержанням законів в Україні належать, зокрема, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи державного і господарського управління та контролю, місцеві ради, їх виконавчі органи, військові частини, політичні партії, громадські організації, підприємства, установи і організації, незалежно від форми власності, підпорядкованості та приналежності.

Статтею 20 Закону № 1789-XII передбачено, що при виявленні порушень закону в діяльності зазначених органів та організацій, їх посадових осіб прокурор або його заступник, у межах наданої компетенції, мають право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до ст. 36-1 Закону № 1789-XII, полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод певної особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності).

Діяльність прокурора в адміністративному судочинстві відбувається в конкретних процесуальних формах, передбачених в ч. 3 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру». Такими формами є :

- звернення до суду із позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

- участь у розгляді судами справ;

- внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч.2 ст. 60. КАС України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

У рішенні Конституційного Суду України від 08. 04.1999 року у справі за № 3 -рп/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи могло відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, при зверненні прокурора до відповідного суду, прокурор повинен у позовній заяві обґрунтувати обставини, які вказують на існування необхідності захисту інтересів держави.

Подаючи адміністративний позов в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі ВП «Держенергонагляд у Західному регіоні»ДП НЕК «Укренерго» до Львівського комунального підприємства «Старий Львів»про стягнення штрафу прокурор вбачає необхідність захисту інтересів держави щодо забезпечення надходження коштів до бюджету, тому суд вважає підставним подання такого позову прокурором.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст викладених норм процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення несплаченого штрафу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення штрафу у судовому порядку, обґрунтованість їх розміру, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності застосування штрафних санкцій не може бути предметом доказування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані не є предметом судового розгляду, а отже суд не має права у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

У відповідності до ст. 5 Закону України „Про електроенергетику" від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР одним із принципів державної політики в енергетиці являється створення умов безпеки експлуатації об'єктів електроенергетики, а також забезпечення відповідальності енергопостачальників і споживачів електричної і теплової енергії. Згідно із ст. 9 зазначеного Закону державний нагляд в електроенергетиці здійснює Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії. Державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії мають право застосовувати у встановленому Законом порядку санкції до суб'єктів господарської діяльності за порушення нормативно-правових актів. За ухилення або несвоєчасне виконання приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність у вигляді штрафів в розмірі до п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Державний нагляд в електроенергетиці згідно ст. 9 Закону України «Про електроенергетику»здійснюють Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж та Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та інші органи, визначені законодавством України.

Згідно п.2 Положення про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1312 від 21.07.1999 р. штрафи за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання накладаються на суб'єктів господарювання, зокрема, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень, приписів, розпоряджень, інших розпорядчих документів Національної комісії регулювання електроенергетики, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії та порушення умов ліцензій.

Відповідальність за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання припису передбачена ст. 27 Закону України „Про електроенергетику" і Постановою Кабінету Міністрів України №1312 від 21.06.1999 р. „Про затвердження Положення про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання".

Відповідно п.10 вищевказаного Положення суб'єкт господарювання зобов'язаний сплатити штраф протягом 30 днів з дня винесення постанови про його накладення. У випадку несплати штрафу у зазначений термін він стягується у судовому порядку.

Правомірність прийняття постанови №86 від 07.09.2009р. про застосування до відповідача штрафних санкцій встановлено Львівським окружним адміністративним судом при винесенні постанови у справі №2а-6483/10/1370 від 15.11.2010 року (а.с.60-63), залишеної без змін відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012р. (а.с.58-59).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Такі обставини, (тобто ті, що встановлені в судовому рішенні іншого суду, яке набрало законної сили (ч.1, ч.4 ст.72 КАС України) є преюдиційними.

З огляду на наведене, оскільки іншого не було встановлено у визначеному законом порядку, позов заявлено прокурором з підстав передбачених законом, розмір накладеного штрафу та порядок його накладення позивачем не порушений, постанова про накладення штрафу у судовому порядку не скасована, а отже є законною, штраф відповідачем добровільно не сплачений, доказів які б спростовували вищенаведені фактичні обставини справи, встановлені судом, відповідачем суду не надано. Відтак суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Старий Львів» (м. Львів вул.. Сербська 15, ЄДРПОУ 20782401) до Державного бюджету України штраф в сумі 2006 (дві тисячі шість) грн.

3. Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 24.07.2012 р. о 10:00 год.

Суддя Коморний О.І.