Постанова № 25388936, 13.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2012 р. № 2а-2808/12/1370

м. Львів

13 год. 00 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

з участю:

представника позивача Зджанська О.М.

представник відповідача Луцик Н.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області.

Обставини справи.

Позивач, Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства, звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000191601 прийнятого 16.03.2012р. Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області.

Відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. (а.с.104) справу об'єднано із справою №2а-4871/12/1370 за позовом Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000351601 прийнятого 21.05.2012 р. Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області.

У подальшому позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (а.с.112-113), відповідно до якої просить з тих самих підстав визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000411601 прийняте 11.06.2012 р. Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем частково сплачувалися самостійно задекларовані зобов'язання, однак податковий орган сплачені суми коштів зарахував не у відповідності до визначеного позивачем у платіжних дорученнях призначення, через що застосовані штрафні санкції у визначених в податкових повідомленнях-рішеннях сумах є необґрунтованими.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Державно податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що позивач допустив несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, за що до нього застосовано штрафну санкцію, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та

встановив:

Відповідачем 13.03.2012р., 07.05.2012р., 30.05.2012р. проведено перевірки своєчасності сплати позивачем самостійно визначених податкових зобов'язань до бюджету, про що 12.03.2012р., 07.05.2012р., 30.05.2012р. складено акти №215/1601/20845840 (а.с.7-8), №121/1601/20845840 (а.с.64), №188/1601/20845840 (а.с.115).

На підставі складених за результатами перевірок актів, відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення рішення №0000191601 від 16.03.2012р. (а.с.6) про зобов'язання позивача сплатити за затримку на 696 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 162150,63 грн. штраф у розмірі 20% - 32413,13 грн.;

- податкове повідомлення рішення №0000351601 від 21.05.2012р. (а.с.63) про зобов'язання позивача сплатити за затримку на 696 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 114779,06 грн. штраф у розмірі 20% - 22955,81 грн.;

- податкове повідомлення рішення №0000411601 від 11.06.2012р. (а.с.114) про зобов'язання позивача сплатити за затримку на 664 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 64061,88 грн. штраф у розмірі 20% - 12812,38 грн.

Підставою прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є викладені у вказаних актах перевірки висновки про порушення позивачем п.57.1 ст. 57 розділу ІІ Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній сплаті сум самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом з матеріалів справи встановлено подання позивачем до податкового органу:

- податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2009р. у якій позивачем задекларовано до сплати податкове зобов'язання в сумі 43502,00 грн., граничний термін сплати - 01.06.2009 року (а.с.11-12);

- податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 р. у якій позивачем задекларовано до сплати податкове зобов'язання в сумі 47162,00 грн., граничний термін сплати - 02.03.2010 року (а.с.13-14);

- податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 р. у якій позивачем задекларовано до сплати податкове зобов'язання в сумі 55728,00 грн., граничний термін сплати - 30.03.2010 року (а.с.15-16);

- податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р. у якій позивачем задекларовано до сплати податкове зобов'язання в сумі 43805,00 грн., граничний термін сплати - 30.04.2010 року (а.с.17-18);

- податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 р. у якій позивачем задекларовано до сплати податкове зобов'язання в сумі 53014,00 грн., граничний термін сплати - 31.05.2010 року (а.с.75-76);

- податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 р. у якій позивачем задекларовано до сплати податкове зобов'язання в сумі 53710,00 грн., граничний термін сплати - 30.06.2010 року (а.с.82-83);

- податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 р. у якій позивачем задекларовано до сплати податкове зобов'язання в сумі 43812,00 грн., граничний термін сплати - 30.07.2010 року (а.с.117-120);

- податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 р. у якій позивачем задекларовано до сплати податкове зобов'язання в сумі 54626,00 грн., граничний термін сплати -30.08.2010 року (а.с.128-131);

Згідно долучених до матеріалів справи платіжних доручень, судом встановлено сплату позивачем податку на додану вартість:

- за квітень 2009 р. в сумі 15000 грн. (а.с.19-22) із задекларованої суми 43502,00 грн., (а.с.11-12);

- за січень 2010 р. в сумі 32500 грн. (а.с.23-30) із задекларованої суми 47162,00 грн., (а.с.13-14);

- за лютий 2010 р. в сумі 30000 грн. (а.с.31-38) із задекларованої суми 55728,00 грн., (а.с.15-16);

- за березень 2010 р. в сумі 37285 грн. (а.с.39-45) із задекларованої суми 43805,00 грн., (а.с.17-18);

- за квітень 2010 р. в сумі 25000 грн. (а.с.77-81) із задекларованої суми 53014,00 грн., (а.с.75-76);

- за травень 2010 р. в сумі 25000 грн. (а.с.84-88) із задекларованої суми 53710,00 грн., (а.с.82-83);

- за червень 2010 р. в сумі 25000 грн. (а.с.121-127) із задекларованої суми 43812,00 грн., (а.с.117-120);

- за липень 2010р. в сумі 12000 грн. (а.с.132-133) із задекларованої суми 54626,00 грн., (а.с.128-131).

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно із стаття 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Судом встановлено, що декларування позивачем грошових зобов'язань та їх часткова сплата здійснювалися у період до серпня 2010 року, під час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. 4.1.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 - III від 21.12.2000р. (далі Закон №2181), діючого до 01.01.2011р., платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Пунктом 5.3.1. ст. 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Згідно п.4.1.4 ст.4 цього закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітної (податкового) місяця.

Згідно з п.4.1.5. ст.4 Закону №2181 якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційні (банківський) день.

Разом з тим, пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181 передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкової боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону

Відтак, законодавством України не передбачалося застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17.03.09 р., та підтримана Верховним Судом України.

Судом з матеріалів справи встановлено визначення позивачем у податкових деклараціях за квітень 2009р. та січень -березень 2010р. податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 190197 грн. (43502 грн. +47162 грн. +55728 грн. + 43805 грн.) та їх часткову сплату позивачем за квітень 2009 р. в сумі 15000 грн. (а.с.19-22), за січень 2010 р. в сумі 32500 грн. (а.с.23-30), за лютий 2010 р. в сумі 30000 грн. (а.с.31-38), за березень 2010 р. в сумі 37285 грн. (а.с.39-45) згідно платіжних доручень у яких чітко вказано призначення платежу. Відтак позивачем по деклараціях за квітень 2009р. та січень -березень 2010р. несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 75412 грн. (190197 грн. -15000 грн. -32500 грн. - 30000 грн. -37285 грн.).

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, викладений у акті перевірки №215/1601/20845840 (а.с.7-8) висновок відповідача про затримку позивачем сплати на 696 календарних днів грошового зобов'язання в сумі 162150,63 грн. є безпідставним.

Судом з матеріалів справи встановлено визначення позивачем у податкових деклараціях за березень -травень 2010р. податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 150529 грн. (43805 грн. + 53014 грн. +53710 грн.) та їх часткову сплату позивачем за березень 2010 р. в сумі 37285 грн. (а.с.39-45), за квітень 2010 р. в сумі 25000 грн. (а.с.77-81), за травень 2010 р. в сумі 25000 грн. (а.с.84-88) згідно платіжних доручень у яких чітко вказано призначення платежу. Відтак позивачем по деклараціях за березень - травень 2010 р. несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 63244 грн. (150529 грн. -37285 грн. -25000 грн. - 25000 грн.).

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, викладений у акті перевірки №121/1601/20845840 (а.с.64) висновок відповідача про затримку позивачем сплати на 696 календарних днів грошового зобов'язання в сумі 114779,06 грн. є безпідставним.

Судом з матеріалів справи встановлено визначення позивачем у податкових деклараціях за червень -липень 2010р. податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 98438 грн. (43812 грн. +54626 грн.) та їх часткову сплату позивачем за червень 2010 р. в сумі 25000 грн. (а.с.121-127), за липень 2010р. в сумі 12000 грн. (а.с.132-133) згідно платіжних доручень у яких чітко вказано призначення платежу. Відтак позивачем по деклараціях за червень - липень 2010 р. несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 61438 грн. (98438 грн. -25000 грн. - 12000 грн.).

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, викладений у акті перевірки №188/1601/20845840 (а.с.115) висновок відповідача про затримку позивачем сплати на 664 календарних днів грошового зобов'язання в сумі 64061,88 грн. є безпідставним.

Оскільки внаслідок зміни відповідачем призначень платежів, визначених позивачем у платіжних дорученнях, сплачені позивачем кошти відповідач протиправно не зарахував на погашення зобов'язань позивача, це призвело до невірного визначення у актах перевірок сум, щодо яких позивачем допущено затримку у сплаті понад встановлені законом терміни та призвело до невірного визначення розміру штрафних санкцій згідно прийнятих позивачем податкових повідомлень-рішень №0000191601 від 16.03.2012р. (а.с.6) про зобов'язання позивача сплатити за затримку на 696 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 162150,63 грн. штраф у розмірі 20% - 32413,13 грн.; №0000351601 від 21.05.2012р. (а.с.63) про зобов'язання позивача сплатити за затримку на 696 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 114779,06 грн. штраф у розмірі 20% - 22955,81 грн.; №0000411601 від 11.06.2012р. (а.с.114) про зобов'язання позивача сплатити за затримку на 664 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 64061,88 грн. штраф у розмірі 20% - 12812,38 грн.

Відповідно до закріпленого у ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України принципу змагальності, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в силу ч.4 цієї ж статті, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані у справі.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого субєкта владних повноважень.

Приймаючи до уваги те, що у прийнятих відповідачем податкових-повідомленнях рішеннях недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення №0000191601 від 16.03.2012р., №0000351601 від 21.05.2012р. №0000411601 від 11.06.2012р. слід визнати протиправними та скасувати повністю.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та норми діючого законодавства, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 761,97 грн. (а.с.2,59,146), такий відповідно до ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області №0000191601 від 16.03.2012р., №0000351601 від 21.05.2012р. №0000411601 від 11.06.2012р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (Львівська область м. Сокаль вул. Героїв УПА 23, ЄДРПОУ 20845840) судовий збір в сумі 761 (сімсот шістдесят одна) грн. 97 коп.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 18.07.2012р. о 17:00 год.

Суддя Коморний О.І.