Постанова № 25388533, 17.07.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2012 року Справа № 2а/1270/3854/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Данилкиній Н.В.

за участю:

представника позивача: Тихонова О.А.,

представників відповідача: Гайворонської О.В., Гусак О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський комбінат «Втормет» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання дій протиправними щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Ком-Поа» за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський комбінат «Втормет» (далі - Позивач) до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську (далі Відповідач) про визнання дій протиправними.

В обґрунтування позову позивач послався на порушення норм законодавства при проведенні Відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП "Ком-Поа" за період з 01.10.10 р. по 31.12.10 р., якою встановлені порушення вимог п.п. 5.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 860 601 грн.

З посиланням на порушення Відповідачем вимог статей 75, 83 Податкового кодексу України, Позивач наполягав на неврахуванні первинних бухгалтерських документів під час проведення перевірки.

Позивач наполягав на порушенні Відповідачем вимог п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 р. № 984, в частині відсутності в акті перевірки даних про порушення законодавства саме Позивачем та зазначаються обставини діяльності ПП "Ком-Поа" та його контрагента -ПП "Мета ССВ", за яку кожний платник податків повинен нести персональну відповідальність.

Наполягав на протиправності висновків, зазначених в акті перевірки в частині неможливості здійснення Позивачем операцій по реалізації металобрухту, оскільки ці висновки не відповідають дійсності, послався на наявність організаційних, технічних, трудових ресурсів, обладнання, складських приміщень необхідних для здійснення відповідної діяльності.

Стверджував, що відповідачем фактично перевірялась діяльність не Позивача, а ПП "Ком-Поа" та контрагента цього підприємства - ПП "Мета ССВ".

Відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому наполягав на правомірності проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі постанови слідчого податкової міліції від 30.03.2012р. та наказу ДПІ в Артемівському районі № 188 від 20.04.2012р з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Ком-Поа» за період з 01.10.10 по 31.12.10 року та складання акту за наслідками перевірки.

Наполягав на дотриманні вимог п. п. 75.1.2 ст. 75, ст. 83 Податкового Кодексу та використанні під час перевірки первинних документів, у тому числі, статутних та реєстраційних документів, наказів по особовому складу, декларації з податку на прибуток, оборотно -сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку, угод, актів приймання - здачі брухту чорних металів, актів походження брухту чорних металів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, висновків експертів, протоколів допитів свідків, матеріалів кримінальної справи № 41/12/8005.

Стверджував про дослідження під час перевірки саме діяльності позивача а не його контрагентів.

При цьому зазначив, що основний вид діяльності ПП «Ком-Поа» відповідно довідки ЄДРПОУ - 37.10.0 Оброблення металевих відходів та брухту. Ліцензія на право здійснення господарської діяльності видана 15.05.07 за №244 Міністерством промислової політики України, діє з 15.05.07 по 15.05.12 за адресою АДРЕСА_1.

Згідно акту від 19.02.2007р. № 1/07/7 обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих підприємств, їх приймальних пунктів та приймальних пунктів спеціалізованих металургійних переробних підприємств (брухт чорних металів), адреса приймального пункту ПП «КОМ-ПОА» - АДРЕСА_1.

За результатами обстеження зазначеної адреси співробітниками ГВПМ СДПІ ВПП у м. Луганську складено протокол огляду від 19.04.2011р., яким встановлено відсутність пункту приймання металобрухту за вказаною адресою.

Згідно з пояснень власника земельної ділянки, ОСОБА_4, встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 приймальний пункт чорних металів не знаходиться.

На пропозицію суду та виконання вимог ст. 71 КАС України відповідач не надав Акт № 1/07/7 від 19.02.2007р.

Також зазначив, що ПП «Ком-Поа» за зазначеною адресою не знаходиться більше трьох років, що свідчить про порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки та неможливість фактичного здійснення ПП «КОМ-ПОА» основного виду діяльності.

В обґрунтування заперечень також посилався на матеріали кримінальної справи у тому числі протокол обстеження території на якій ПП «Ком-Поа» повинен приймати металобрухт з відміткою про відсутність зазначеного суб'єкта за місцем обстеження.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні даним викладеним у позовній заяві.

Додатково до даних, викладених в позовній заяві, наполягав на необхідності врахування висновків судово-економічної експертизи № 1065/24 від 02.07.2012 року, проведеної в межах адміністративної справи № 2а-1270/1898/2012 (т.2.а.с.26).

У судовому засіданні представник відповідача особливо наполягав на необхідності врахування даних, викладених у висновках експерта сектору технічної експертизи документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДЕКЦ при Головному управлінні МВС України від 17.04.2012 р. № 169, згідно із яким підписи зроблені від імені директора ПП «Ком-Поа» Корнілова С.А. в первинних бухгалтерських документах не відповідають зразкам підпису Корнілова Сергія Анатолійовича.

Додатково послався на висновки економічної експертизи № 68 від 15.05.2012, проведеної на підставі постанови слідчого в межах кримінальної справи № 41/12/8005, які на його думку підтверджують висновки викладені в акті перевірки.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні, шляхом витребування та надання доказів, уточнення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню та кола фактів, які необхідно доказати.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський комбінат «Втормет» зареєстроване в якості юридичної особи 14.05.2003 року, до видів діяльності якого відноситься оброблення металевих відходів та брухту, оптова торгівля відходами та брухтом (а.с.8-15).

Позивач перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстрований в якості платника податку (а.с. 16-17).

Згідно із ст.1 Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Повноваження відповідача визначені ст. 20 ПК України.

З урахуванням викладеного та вимог статей 17, 18 КАС України, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

Відповідно до п.75.1.ст.75 ПКУ органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - наказ № 984).

Згідно із п.3 наказу № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

20.04.2011 року на підставі постанови слідчого ОВС СВ ДПС від 30.03.2012 року відповідачем було винесено наказ № 188 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП "Ком-Поа" за період з 01.10.10 р. по 31.12.10 р. (т.1.а.с.75,76 ).

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Наказ керівника податкового органу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України. Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки.

З урахуванням викладеного, зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, і позовні вимоги про визнання протиправним наказу керівника податкового органу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки платника податків, виданого на підставі пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із п.75.1.2 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.78.1.11 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка проводиться у разі отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до норм наведеної статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

27.04.2012 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП "Ком-Поа" за період з 01.10.10 р. по 31.12.10 р. (т.1.а.с.79-99).

Сторонами визнано, що наказ на перевірку було вручено позивачу 23.04.2012 року та перевірку проведено з відома керівника позивача.

Таким чином відповідачем дотриманий порядок призначення перевірки.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 27.04.2012 р. № 192/22-200/32474002. (далі - акт № 192, т. а.с.18-25, а.с.79-99).

Далі за текстом судом використовується Акт № 192, розміщений на аркушах 79-99 т. 1, виготовлений відповідно до вимог діловодства 12-м шрифтом.

У висновках акту № 192 зазначено про порушення Позивачем вимог п.п. 5.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 860 601 грн.

Розділ 3.1.2. Акту № 192 містіть посилання на матеріли кримінальної справи у тому числі протоколи обстежень, довідки, пояснення свідків, висновок експерта сектору технічної експертизи документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДЕКЦ при Головному управлінні МВС України від 17.04.2012 р. № 169, згідно із яким підписи зроблені від імені директора ПП «Ком-Поа» Корнілова С.А. в первинних бухгалтерських документах не відповідають зразкам підпису Корнілова Сергія Анатолійовича (т.1.а.с.75-90).

З пояснень представників відповідача та даних, викладених в акті № 192 убачається, що висновки податкового органу та оцінка документів бухгалтерського обліку ґрунтуються в першу чергу на матеріалах кримінальної справи.

В акті перевірки № 192 зазначено, що під час проведення перевірки використовувалися первинні документи - накладні, податкові накладні, акти приймання продукції та інші, але без матеріалів кримінальної справи вони не оцінювались.

Зокрема в абзаці 8-му сторінки 13, пункту 3.1.2 Акту № 192 зазначено про використання документів бухгалтерського та податкового обліку, наданих позивачем листом № 4790/10 від 23.04.2012 року та матеріалів кримінальної справи № 41/12/8005, порушеної відносно посадових осіб позивача (т.1. а.с.85).

Згідно із ст.83 ПК України до матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок відносяться документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Зі змісту ст. 83 ПК України експертиза повинна бути призначена за заявою платника податків або за рішенням керівника (або його заступника) органу державної податкової служби.

З змісту акту убачається встановлення відповідачем порушень з боку контрагента позивача - ПП «Ком-Поа».

Відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України, оцінка доказів зібраних в межах кримінальної справи відноситься до компетенції слідчого та суду.

При цьому до компетенції відповідача не відноситься оцінка доказів, зібраних в межах кримінальної справи у разі відсутності їх оцінки уповноваженим органом.

Таким чином в розумінні вимог Податкового кодексу України матеріали кримінальної справи у тому числі експертизи проведені в межах кримінальної справи не можуть використовуватись в якості підстав для висновків під час проведення перевірок без їх оцінки уповноваженими органами.

Згідно із пунктом 2.10. акту № 192 та додатками 1, 2, 3 до акту під час проведення перевірки відповідачем досліджувались декларації позивача, оборотно-сальдові відомості, накладні реєстри прийомо-здаточних актів, реєстри платіжних доручень та матеріали кримінальної справи серед яких угоди укладені позивачем, акти приймання-передавання платіжні доручення… ( т.1.а.с.82, 93-99).

Згідно із п. 5.2. наказу № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно у тому числі зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

-у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

-у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

Відповідно до п.73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин у тому числі у разі виявлення фактів які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків…

В акті № 192 зазначено про ненадання позивачем сертифікатів якості та товарно-транспортних накладних (а.с.85-86).

З акту № 192 та пояснень сторін убачається відсутність запиту, передбаченого ст. 73 ПК України.

Зі змісту акту № 192 убачається, що до дослідження відповідачем матеріалів кримінальної справи та юридичного статусу контрагента ПП «Ком-Поа» не зазначено порушень податкового законодавства з боку позивача.

Таким чином висновки, викладені в акті № 192 стосовно порушення позивачем вимог податкового законодавства фактично ґрунтуються лише на змісті акту перевірки контрагента ПП «Ком-Поа» в частині неможливості здійснення господарських операцій цією юридичною особою (що у сукупності вказує на "нікчемність" правочинів), та матеріалах кримінальної справи.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 72 КАС України визначено підстави для звільнення від доказування, серед обставин, що не потребують доказування не зазначено обставин, викладених в акті перевірки податкового органу. Тому самі по собі посилання відповідача на перевірку іншого платника податків, здійснену іншим податковим органом не можуть бути визнані судом встановленою обставиною, яка не потребує доказування.

За приписами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Без повного дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податку, орган державної податкової служби не має можливості зазначати в акті перевірки висновки щодо нікчемності угод платника та неправомірного формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що висновки акту перевірки не створюють певних правових наслідків, а носять суто інформаційний характер.

Із запровадженням Податкового Кодексу України, встановлено чіткі підстави та порядок проведення перевірок, акти перевірки складені на виконання постанов органу дізнання та слідчого встановлюють не тільки певні факти, але й створюють певні правові наслідки як в межах конкретної кримінальної справи так і в межах податкових правовідносин, оскільки є підставою для внесення змін в АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", як для особи що перевіряється так і для задіяних у процесі перевірки осіб. Саме з цією обставиною пов'язаний обраний позивачем та погоджений судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права.

Суд критично оцінює посилання відповідача на порушення позивачем вимог закону України "Про металобрухт" з наступних підстав.

В акті № 192 з посиланням на матеріали кримінальної справи, опис обставин діяльності контрагента позивача - ПП "Ком-Поа", зазначено про відсутність у останнього відповідного устаткування , спеціалістів за певною адресою, тощо.

З огляду на зазначене, податковий орган привласнив собі неналежні повноваження з приводу оцінки та висновків протиправності угоди між позивачем та контрагентом, визнав позивача винним у порушеннях, можливо допущених контрагентом, замість того, щоб зробити перевірку всіх первинних бухгалтерських документів за взаємовідносинами позивача з певним контрагентом на виконання постанови слідчого.

При цьому відповідач не зазначає в акті № 192 жодного порушення податкового законодавства, допущеного позивачем та не посилається на жоден з документів, які характеризують фінансово-господарську діяльність позивача.

Згідно із пунктом 5.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порушення якого інкримінується позивачу, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порушення якого інкримінується позивачу, не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Фактично відповідачем в акті № 192 процитовані зазначені статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», без конкретного визначення порушень норм пунктів 5.2.1., 5.3.9 Закону. Тобто відповідачем не зазначено чи не підтверджені витрати відповідними документами, та якими саме, чи то обов'язковість ведення та зберігання наявних документів не передбачена правилами ведення податкового обліку тощо (т.1.а.с.90).

Враховуючи те, що відповідачем первинна документація про здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Ком-Поа» досліджувалась лише на підставі матеріалів кримінальної справи, які відповідач в даному випадку не має права оцінювати, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо викладення в акті № 192 висновків про заниження податку на прибуток на загальну суму 4031183 грн.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на судово-економічну експертизу № 1065/24 від 02.07.2012 року проведену в межах адміністративної справи № 2а-1270/1898/2012, оскільки зазначена експертиза була відсутня на час складання висновків в акті № 192 та не оцінена судом при розгляді справи в межах якої призначалась.

Приймаючи до уваги наявність у відповідача підстав для проведення перевірки та зазначених порушень вимог законодавства при складанні висновків, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними дій відповідача щодо викладення в акті перевірки № 192/22-200/32474002 від 27.04.2012 р. висновків про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганський комбінат «Втормет» від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2010р. в сумі 4860601грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 4031183грн., оскільки фактично позивачем був побраний саме цей спосіб захисту.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 17.07.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 23.07.2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський комбінат «Втормет» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання дій протиправними щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Ком-Поа» за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську щодо викладення в акті перевірки № 192/22-200/32474002 від 27.04.2012 р. висновків про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганський комбінат «Втормет» від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2010р. в сумі 4860601 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 4031183грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський комбінат «Втормет» судові витрати у розмірі 16,09 грн.( шістнадцять гривень 09 коп).

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 23 липня 2012р.

СуддяС.М. Чиркін