Постанова № 25383363, 23.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2012 № 5011-36/1988-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Іоннікової І.А.

при секретарі: Гончарук І.В.

Представники сторін:

позивача:Зеленецька І.М., довіреність б/н від 11.07.2012;

відповідача : не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

на рішення

господарського суду

міста Києва

від 18.04.2012

у справі № 5011-36/1988-2012 (суддя: Трофименко Т.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 77532,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 77532,43 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2012 у справі № 5011-36/1988-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02095, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк"(03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 107 -А, код 21677333) борг по капіталу в розмірі 44 357 (строк чотири тисячі триста п'ятдесят сім) грн.30 грн., борг по процентах в розмірі 4 866 (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 70 коп., пеню в розмірі 1249 (одна тисяча двісті сорок дев'ять) грн.. 19 коп. та судовий збір в розмірі 1047 грн. 78 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить змінити п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2012 у справі № 5011-36/1988-2012 виклавши її у такій редакції: «Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02095, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк"(03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 107 -А, код 21677333) борг по капіталу в розмірі 44 357 (строк чотири тисячі триста п'ятдесят сім) грн.30 грн., борг по процентах в розмірі 4 866 (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 70 коп., пеню в розмірі 1249 (одна тисяча двісті сорок дев'ять) грн.. 19 коп. та судовий збір в розмірі 1047 грн. 78 коп.».

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва порушено принцип диспозитивності, суд самостійно вийшов за межі позовних вимог і обмежив права позивача, так-як відповідно до резолютивної частини оскаржуваного рішення неможливо здійснити стягнення заборгованості з відповідача за рахунок його заставного та іншого виявленого майна в межах процедури виконавчого провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 прийнято до розгляду справу № 5011-36/1988-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 23.07.2012 о 10:15.

23.07.2012 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника відповідача.

23.07.2012 в судовому засіданні скаржник підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів встановила наступне.

06.10.2010 між Публічним акціонерними товариством "ПроКредит Банк" (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 106.41466 (надалі - договір).

За умовами договору кредитор на підставі цього договору зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався належно виконати всі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 1.2. договору передбачено умови, на яких видається кредит, а саме: - розмір кредиту 65 000 грн.; строк користування -18 місяців від дати видачі кредиту; проценти -27 % річних, виходячи з 360 календарних у році; цільове призначення кредиту -поповнення обігових коштів; комісія за видачу кредиту -4 % річних від розміру кредиту; комісія за дострокове погашення кредиту -1,5% від суми, що достроково погашається; спосіб видачі кредиту -зарахування коштів на рахунок позичальника у кредитора.

В п. 1.3. договору передбачено, що проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредит, яка не є повернутою кредитору (залишок по кредиту) за кожен календарний день користування кредитом до моменту його повного погашення та нараховується щодо чергових платежів у строки, що зазначені у графіку платежу.

Відповідно до п. 2.2. договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичним платежами, сума та строк сплати яких визначені графіком. Дата останнього платежу за графіком може відрізнятись від дати спливу строку користування кредитом, вказаного у п. 1.2. договору, але не більше ніж на 7 календарних днів.

Також, в п. 3.2.1. договору сторони передбачили, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у наступних випадках, зокрема, прострочення погашення грошових зобов'язань за цим договором тривалістю більш ніж 3 банківських дні.

Згідно з п. 3.3. вимога кредитора про дострокове погашення кредиту здійснюється у письмові формі. У випадку неможливості надати вимогу позичальникові така вимога може бути пред'явлена його поручителям.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п'яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо кредитор вручив вимогу) позичальнику чи поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується меморіальним ордером № 89485951-93483209 від 06.10.2010 р. на суму 62 400, 00 грн., що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором і перерахував кредитні кошти на рахунок позичальника.

В зв'язку з істотним і тривалим порушенням відповідачем умов договору у вигляді оплати платежів передбачених вказаним договором строком 217 днів, 30.12.2011 позивач направив на адресу відповідача вимогу про повне дострокове погашення кредиту № 3321 від 09.12.2011 р., в якому просив погасити існуючу заборгованість та здійснити повне дострокове погашення кредиту, що на дату цієї вимоги становило 65 247, 26 грн., з яких : борг по капіталу в розмірі 27 626, 43 грн., борг по процентах в розмірі 1680, 06 грн., проценти за неправомірне користування кредитом в розмірі 1074, 40 грн., капітал дострокового погашення в розмірі 16 730, 87 грн. та пеня в розмірі 18 135, 50 грн.

Проте, зазначена вище вимога залишена відповідачем без реагування та задоволення.

Таким чином, позивач належним чином виконав взяті на себе за договором зобов'язання та надав відповідачу кредит, але всупереч умовам договору та взятих на себе зобов'язань за ним, відповідач несвоєчасно сплачував та не в повному обсязі суму кредиту та відсотки, в наслідок чого у нього з'явився борг по капіталу в розмірі 44 357, 30 грн., борг по процентах в розмірі 4 866, 70 грн. та пеня в розмірі 28 308, 43 грн.

Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу по капіталу в розмірі 44 357, 30 грн. та боргу по процентах в розмірі 4 866, 70 грн. за період з 06.01.2011 р. до 25.01.2012 р. визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 28 308, 43 грн. з 04.03.2011 р. до 06.02.2012 р.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.4. договору сторони домовились, що при порушенні встановлених цим договором строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 грн. у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення , вказаний розмір пені збільшується до 1% за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Розмір пені не може бути збільшено, якщо погашено не менш ніж 80% усього боргу чи щомісячно погашається не менш ніж 30% від суми заборгованості.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що розмір пені який підлягає стягненню з відповідача становить 1249, 19 грн. за період з 09.08.2011 р. до 06.02.2012 р.

Проаналізувавши власні перерахунки пені суду першої інстанції колегія суддів вважає їх обґрунтованими та правильними, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення пені з відповідача лише частково, а саме в розмірі 1249, 19 грн. за період з 09.08.2011 р. до 06.02.2012 р.

Що ж стосується тверджень скаржника стосовно неправомірного обмеження місцевим господарським судом відповідальності боржника (відповідача) лише наявними у нього коштами на рахунках, у т.ч. виявлених державним виконавцем під час виконання судового акту, то суд відзначає наступне.

З оскаржуваного рішення вбачається, що господарський суд міста Києва не виходив за межі позовних вимог та не обмежив права позивача на отримання присуджених коштів.

До того ж, якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно на підставі звернення сторони до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, що передбачено ст. 33 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333).

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови, господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2012 у справі № 5011-36/1988-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2012 у справі № 5011-36/1988-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-36/1988-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Іоннікова І.А.

26.07.12 (відправлено)