Рішення № 25383122, 24.07.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2012 р. Справа № 5024/888/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Діаніт", м. Херсон

про стягнення 87023,87 грн.

за участі представників:

позивача - не прибув

відповідача - Кермач А. І., представник, дов. б/н від 04.07.2012 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивач звернувся з позовом, яким просить стягнути з відповідача 75140 грн. попередньої оплати перерахованої відповідачеві за поставку товару на підставі договору Н 242Б П від 09 липня 2011 р., 2369,87 грн. 3% річних та 9514 грн. штрафу.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 75140 грн. визнає, проти решти вимог заперечує. Просить розстрочити виконання рішення суду до кінця 2012 року.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами укладений договір Н 242Б П від 09 липня 2011 р. (далі - договір) відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати у власність покупця, а позивач - прийняти та оплатити товар в загальній кількості 67 метричних тон (насипом) +/- 5% в заліковій вазі зерносховища по якісним показникам товару зазначеним в п. 2.2. договору.

У пункті 4.2. договору сторони визначили, що загальна вартість товару складає 95140 грн.

Відповідно до пункту 3.3. договору позивач зобов'язався поставити товар до 10 липня 2011 року.

Для здійснення оплати товару відповідач виписав позивачу рахунок-фактуру №СФ-0202 від 09 липня 2011 року на суму 95140 грн.

Платіжним дорученням №13459 від 28 липня 2011 року позивач перерахував відповідачу 95140 грн. вартості товару на підставі виписаного відповідачем рахунку.

Оскільки відповідачем поставка товару здійснена не була, позивач звернувся до відповідача з претензією №99/01 від 01.02.2012 року в якій вимагав повернуту сплачену за товар суму грошових коштів в розмірі 95140 грн.

Вказана претензія отримана відповідачем 07.02.2012 року, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Відповідачем було частково повернуто позивачу кошти отримані за поставку товару. Так 28.03.2012 року та 27.04.2012 року відповідач перерахував позивачу 20000 грн.

Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 75140 грн.

У зв'язку з непоставкою відповідачем оплаченого товару та неповернення сплачених за нього коштів позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач поставки товару, за який була здійснена передплата, не здійснив, у зв'язку з чим зобов'язаний повернути суму здійсненої передплати. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. 509, 526, 549, 625, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була здійснена відповідачу попередня оплата товару, що підтверджується платіжним дорученням №13459 від 28 липня 2011 року на суму 95140 грн.

Товар відповідачем позивачу поставлений не був. Отримані кошти повернуті позивачу частково в сумі 20000 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 293 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Аналіз вищевикладених обставин справи свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з повернення попередньої оплати за товар, який не був поставлений. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заявлена сума боргу в розмірі 75140 грн.

Частиною 3 статті 293 ЦК України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В свою чергу частиною 2 статті 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене позивачем обґрунтовано нараховані відповідачу 3% річних в сумі 2369,87 грн. за період з 11.07.2011 р. по 15.05.2012 р.

Позовні вимоги в частині стягнення 9514 грн. штрафу задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 8.1. договору сторонами погоджено, що за прострочення поставки товару продавець (відповідач) сплачує покупцю (позивачу) штраф в розмірі 10% від вартості товару.

Як було зазначено вище, на підставі ч. 2 ст. 293 ЦК України позивач мав право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, позивачем обраний спосіб захисту своїх порушених прав шляхом стягнення суми коштів попередньої оплати.

При цьому, кладеним сторонами договором не передбачено штрафу за невиконання відповідачем зобов'язання з повернення коштів сплачених за товар.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 75140 грн. боргу та 2369,87 грн. 3% річних. В задоволенні решти позову має бути відмолено.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення судом відхиляється з огляду на наступне.

Згідно приписів ч. 1 ст. 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення суду на новий строк, який визначається господарським судом.

Як вбачається зі змісту та суті ст. 121 ГПК України, задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до п. 2 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідачем не наведено підстав для розстрочення виконання судового рішення. Тяжке фінансове становище не є винятковими обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від останнього обставин.

Крім того, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, господарські суди повинні встановлювати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для останнього.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи спір виник і доведений до вирішення у суді з вини відповідача, який не поставив позивачу оплачений товар та майже протягом року безпідставно утримує грошові кошти останнього.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, з огляду на ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочки виконання даного судового рішення. Заявником не доведено того, що відсутність розстрочки виконання судового рішення суду унеможливить виконання рішення або ускладнить його виконання.

Аналіз вищевикладених обставин справи дає підстави для висновку про те, що розстрочка виконання судового рішення в даній ситуації не врівноважує інтересів сторін, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та принципам допустимості.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Діаніт" (ід. код 36235885, вул. Суворова, буд. 31-Г, кв. 22, м. Херсон, 73000) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (ід. код 33307354, вул. Мельникова, б. 12, м. Київ 04050, р/р 260053011203 в ГОУ АТ "Ощадбанк", МФО 300465) - 75140 грн. боргу, 2369 грн. 87 коп. 3% річних та 1550 грн. 20 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.07.2012 р.

Суддя Л.І. Александрова