Рішення № 25382847, 27.06.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2012 р.Справа № 11/20/5022-379/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом: Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", вул. Ямська, 32, м. Київ, 03038;

до відповідача: Приватного агропромислового підприємства "Січ", с. Базар, Чортківського району, Тернопільської області, 48533;

про стягнення заборгованості в сумі 183 388 грн. 56 коп.

За участю представників сторін

Позивача: Козак Н.В. - представник

Відповідача: Остафійчук І.Б. - представник

Суть справи: Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України ", вул. Ямська, 32, м. Київ звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Приватного агропромислового підприємства "Січ", с. Базар, Чортківського району, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 183 388 грн. 56 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо заявлених у позові вимог, тому просить застосувати строк позовної давності.

Від позивача по справі ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" на адресу господарського суду Тернопільської області надійшли заперечення на відзив ПАП "Січ", в яких позивач зазначає, що після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов'язання не припинилося, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав, а відтак, встановлені ст.625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати можуть нараховуватися кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання; вважає позовні вимоги правомірними та обґрунтованими.

В розпочатому судовому засіданні представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки сторін, передбаченні ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.

В судовому засіданні 19.06.2012р. оголошено перерву до 27.06.2012р. до 09 год. 30 хв. в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

29 квітня 2004 року між Дочірнім підприємством ДАК „Хліб України" „Державний резервний насіннєвий фонд України" (далі-Постачальник), в особі генерального директора Овчара Володимира Васильовича, який діяв на підставі Статуту та приватним агропромисловим підприємством "Січ" (надалі-Покупець), в особі директора Андрусика Миколи Федоровича, який діяв на підставі Статуту було укладено договір № Б-186 поставки насіння.

Згідно з п.п.1.3. пункту 1 Статуту державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" , зареєстрованого Печерською районною державною адміністрацією м.Києва за реєстраційним номером 34184 від 09.06.2004 року та розпорядженням Міністерства аграрної політики України № 34 від 25 травня 2004 року державне підприємство „Державний резервний насіннєвий фонд України" є правонаступником прав і обов'язків, майна, грошових коштів дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України" „Державний резервний насіннєвий фонд України".

Згідно розділу 1 зазначеного Договору „Постачальник" зобов'язувався поставити та передати у власність „Покупця" насіння ярої пшениці, а „Покупець" зобов'язувався прийняти це Насіння та оплатити його вартість відповідно до умов вказаних у договорі.

Згідно підпункту 2.1.1 пункту 2.1 укладеного Договору „Постачальник" зобов'язувався поставити та передати насіння ярої пшениці сорту „Галан" першої репродукції у кількості 48 тонн по ціні 2286 грн за тонну з урахуванням ПДВ. „Покупець" зобов'язувався оплатити вартість Насіння та прийняти Насіння. ( підпункт 2.2.1 пункту 2.2 розділу 2 Договору).

Відповідно до п. 3.2. вказаного Договору розрахунок проводився шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок „Постачальника" поетапно, з остаточний розрахунком до 01 вересня 2004 року.

Покупець свої зобов'язання щодо оплати за отримане насіння відповідно до умов вищевказаного Договору не виконав і його заборгованість перед Позивачем склала 109 728, 00 грн. (сто дев'ять тисяч сімсот двадцять вісім гривень 00 коп.).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14 березня 2005 року по справі № 16/40-531, з Відповідача на користь Позивача стягнуто боргу в сумі 109 728,00 грн. по оплаті вартості товару, поставленого йому за договором поставки від 29 квітня 2004 року № Б-186, штраф в розмірі 32 918,40грн. та судові витрати; на виконання рішення господарського суду видано наказ.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 14 березня 2005 по справі № 16/40-531 на даний час є невиконаним, а заборгованість в сумі 109 728,00 грн. по оплаті вартості товару, штраф в розмірі 32 918,40грн. та судові витрати відповідачем не погашено.

За статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Після прийняття господарським судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки кредитор грошові кошти не отримав.

В обґрунтування зазначеного представником позивача в судовому засіданні надано суду Лист № 7106/7 від 22.06.2012р., виданий відділом державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції, з якого вбачається, що станом на 22.06.2012р. на депозитні рахунки Відділу коштів для погашення вищевказаного боргу не поступало, і не перераховувались стягувачу.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач не виконує зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару, що відповідно призводить до подальшого невиконання рішення суду.

Оскільки фактично відповідачем рішення господарського суду Тернопільської області від 14 березня 2005 року по справі № 16/40-531 не виконано, позивачем нараховано відповідачу 158 118,05 грн. інфляційних витрат за період з вересня 2004 по березень 2012 року та 25 270,51 грн. , що становить 3% річних за період з 02 09.2004 року по 04.05.2012 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позовних вимог, звернув увагу на пропуск позивачем строку позовної давності, так як останнім (позивачем) нараховано суму інфляційних витрат та 3% річних за період з вересня 2004 року по травень 2012 року з порушенням встановленого строку (три роки).

У відповідності до статтей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути суму інфляційних витрат за період з вересня 2004 року по березень 2012 року та 3% річних за період з 02.09.2004 року по 04.05.2012року.

Даний позов пред'явлено до суду 15 травня 2012 року (вхідний № 0468 від 15.05.2012 р.), тобто позивачем по справі порушено вимоги ст.ст. 256,257 ЦК України, які встановлюють певний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

За статтею 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є обгрунтованими і підлягають задоволенню, але частково, в межах трирічного строку позовної давності.

Судом здійснено перарахунок інфляційних витрат в межах трирічного строку з березня 2009 року по березень 2012 року в сумі 25 786 грн. 08 коп. та 3% річних за період з 04 травня 2009 року по 04 травня 2012 року в сумі 9 893грн. 56 коп.

Відповідно до ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши усі обставини справи у їх сукупності, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, господарський суд вважає позовні вимоги державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в частині стягнення 25 786 грн. 08 коп. інфляційних витрат та 9 893 грн. 56 коп. 3% річних, в решті частині господарський суд відмовляє в позові за необґрунтованістю та в зв'язку із спливом позовної давності.

25 травня 2010 року позивачем заявлено клопотання про № 138-3/2-13-77 про повернення ДП "Держрезервнасіннєфонд" вул. Ямська, 32, м. Київ, ідентифікаційний код 30518866 зі спеціального фонду державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір" судовий збір у сумі 2 484 грн. 42 коп. зайво сплачений за платіжним дорученням від 22 березня 2012 року № 515. Так як, платіжним дорученням від 22 березня 2012 року № 515 Позивач перерахував суму судового збору у розмірі 6 152, 19 грн. Згідно позовної заяви ДП "Держрезервнасіннєфонд" № 138-3/2-13/69 розмір судового збору становить 3 667,77 грн.

Отже позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачено п.2.1. ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п.1 част.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена суму судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 49, 77,82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 256,257, 267, 625 Цивільного кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Січ", с. Базар, Чортківського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 30834394 на користь державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", вул. Ямська, 32, м. Київ, р/р 26000301035992 в ПАТ "Банк Форум", МФО 322948, ідентифікаційний код 30518866 - 25 786 грн. 08 коп. (двадцять п'ять тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 08 коп.) інфляційних втрат, 9 893 грн. 56 коп. (дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто три гривні 56 коп.) 3% річних та 1 609 грн. 50 коп. в повернення сплаченого судового збору..

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути зі спеціального фонду державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір" України на користь державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", вул. Ямська, 32, м. Київ, ідентифікаційний номер 30518866 -2 484 грн. 42 коп. -зайво сплаченого судового збору, за платіжним дорученням № 515 від 22 березня 2012р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи. Видати довідку.

5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання -02 липня 2012 року) через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук