Рішення № 25382837, 18.07.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2012 р.Справа № 5017/1340/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Чумаченко І.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Шаманська К.І. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";

до відповідача: Южненського міського комунального підприємства електромереж;

про стягнення 91337,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач -Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (надалі -ВАТ "ЕК "Одесаобленерго") звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача -Южненського міського комунального підприємства електромереж, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 91337,52 грн., з яких 42 381,43 грн. -інфляційні, 48 956,09 грн. -3% річних та покласти на відповідачів судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2008р. по справі №5/99-06-2719, на підставі договору про постачання електричної енергії №Кю-1235 від 01.10.2003р., з відповідача було стягнуто заборгованість за спожиту, у період з 01.10.2003р. по 15.11.2005р., електроенергію у розмірі 1 842 671,35 грн. Разом з тим, як зазначає позивач, на момент звернення з даним позовом, відповідач у добровільному порядку постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2008р. по справі №5/99-06-2719 не виконав, в зв'язку з чим позивач, в порядку ст. 229 Господарського кодексу України, ст.ст. 554, 625 Цивільного кодексу України, здійснив нарахування на вказану заборгованість 3% річних та інфляційних, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2012р. за даним позовом суддею Невінгловською Ю.М. було порушено провадження у справі № 5017/1340/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду від 13.06.2012р., приймаючи до уваги невиконання частково відповідачем вимог ухвали суду, а також у зв'язку з необхідністю надання часу для подання документів, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 18.07.2012р. Крім того, даною ухвалою суду, за клопотанням представника відповідача, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи №5017/1340/2012 продовжено до 18.07.2012р.

У судовому засіданні 18.07.2012 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 18.07.2012р. не з'явився, між тим, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про отримання судового відправляння. При цьому, у судовому засіданні 13.06.2012р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву вх. ГСОО №18293/2012 від 13.06.2012р. (а.с. 66-68), згідно якого проти позову заперечував та просив суд у задоволені заявлених ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" позовних вимог відмовити в повному обсязі, з огляду на те, що договір про постачання електричної енергії №Кю-1235 від 01.10.2003 року у судовому порядку визнано недійсним, в зв'язку з чим, за твердженням відповідача у розумінні ст. 236 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Разом з тим, відповідач в порядку ст.ст. 257, 266, 267 Цивільного кодексу України, просить суд застосувати строк позовної давності щодо заявлених вимог, оскільки за думкою Южненського міського комунального підприємства електромереж, 01.12.2008 року сплив строк позовної давності як до основної вимоги так і додаткової, яка заявлена до стягнення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01 жовтня 2003 року між ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" в особі Комінтернівського РЕМ (постачавльник) та Южненським міським комунальним підприємством електромереж (споживач) укладено договір № Кю-1235 про постачання електричної енергії, згідно умов якого постачальник зобов'язався постачати електричну енергію споживачу, а відповідач сплачувати постачальнику електричної енергії її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

У відповідності до п. 8.4 договору, договір було укладено на строк до 31 грудня 2004 року і він набрав чинності з дня його підписання, та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї зі сторін про припинення його дії або перегляд його умов.

Між тим, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2005 року по справі № 15/36-05-1025, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2006 року, договір про постачання електричної енергії № Кю-1235 від 01.10.2003 року визнано недійсним на майбутнє.

Отже, вищевказаний договір діяв до 15.11.2005 року -моменту винесення вказаної постанови.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.09.2007 року (судді Могил С.К., Демешин О.А., Аленін О.Ю.) по справі №5/99-06-2719 позовні вимоги ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" задоволені частково. Стягнуто з Южненського МКПЕ на користь позивача 1 642 077,68 грн. заборгованості за спожиту та втрачену електроенергію у період з 01.10.2003 року по 01.11.2005року, 33 397,81 грн. - 3 % річних, 108 887,26 грн. -збитків від інфляції, 79 704,07 грн. пені, 18 640,66 грн. державного мита, 86,09 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 12 378,41 грн. за проведення експертизи. В решті позовних вимог відмовлено в зв'язку з відсутністю документальних доказів, які б підтвердили наявність заборгованості, а саме розшифровок до розрахунків втрат електроенергії.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 року (судді Колоколов С.І., Разюк Г.П., Петров М.С.) рішення господарського суду Одеської області від 24.09.2007 року змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: позов Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" задоволено частково; стягнуто з Южненського міського комунального підприємства електромереж на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" 1 842 671,35 грн. заборгованості за спожиту та втрачену електроенергію у період з період з 01.10.2003 року по 15.11.2005 року; стягнуто з Южненського міського комунального підприємства електромереж на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" 108 887,26 грн. -збитків від інфляції; 33 397,81 грн. -3% річних; 79 704,07 грн. -пені; 20 606,55 грн. -державного мита за розгляд позовної заяви; 93,35 грн. -витрат на ІТЗ судового процесу; 8 040,65 грн. -за проведення експертизи; в решті позову -відмовлено.

На виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 року господарським судом Одеської області 13.02.2008 року видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2008 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 року у справі № 5/99-06-2719 залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду України від 02.10.2008р. по справі №5/99-06-2719 відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку скарги на постанову Вищого господарського суду України від 10.06.2008 р. у справі 5/99-06-2719.

Отже, оскільки відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, суд вважає, що сума заборгованості Южненського міського комунального підприємства електромереж за спожиту та втрачену електроенергію у період з 01.10.2003 року по 15.11.2005 року за договором №Кю-1235 від 01.10.2003р. перед ВАТ "ЕК "Одесаобленерго", у розмірі 1 842 671,35 грн. є встановленою.

Як вбачається із матеріалів справи та ніяким чином не заперечується відповідачем, постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області від 13.04.2012р., на підставі ст. 59 Закону України „Про банки та банківську діяльність" та ст.ст. 11, 52 Закону України „Про виконавче провадження" накладено арешт на кошти боржника. При цьому, наказ суду про стягнення з Южненського міського комунального підприємства електромереж 1 842 671,35 грн. заборгованості за спожиту та втрачену електроенергію у період з 01.10.2003 року по 15.11.2005 року, виданий 13.02.2008р. на примусове виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2008р. по справі №5/99-06-2719 у добровільному порядку боржником не виконано, в зв'язку з чим, на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 1 842 671,35 грн.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Предметом позову у даній справі, є, вимога ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" про стягнення 3% річних у розмірі 48956,09 грн. та інфляційних втрат у розмірі 42381,43 грн. за період з травня 2011 року по березень 2012 року.

Аналізуючи вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних, дотримуючись положень ст.ст. 82, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 04.07.2011р. по справі №13/210/10 та постанові від 08.11.2010р. у справі №4/719, суд зазначає наступне:

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд вважає, що вимоги позивача про сплату 3% річних та індексу інфляції є правомірними.

Суд, перевіривши розрахунок ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" про стягнення 3% річних у розмірі 48956,09 грн. за період прострочення з 13 травня 2011 року (19 днів травня 2011р.) по березень 2012 року встановив, що позивач при здійснені даного розрахунку допустив арифметичні помилки, в зв'язку з чим, суд зробив власний розрахунок 3% річних та встановив, що розмір 3% річних перевищує суму річних заявлену до стягнення.

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму 3% річних у розмірі 48956,09 грн.

Отже, загальна сума 3%, що підлягає стягненню з відповідача становить - 48956,09 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем індексу інфляції у розмірі 42 381,43 грн. за травень, червень, вересень, листопад, грудень 2011 року та січень, лютий, березень 2012 року за користування утримуваними відповідачем грошовими коштами у розмірі 1 842 671,35 грн., належними до сплати ВАТ "ЕК "Одесаобленерго", вважає його вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому, доводи відповідача щодо відсутності юридичних наслідків за договором №Кю-1235 від 01.10.2003р., в зв'язку з визнанням його в судовому порядку недійсним, не приймаються до уваги, оскільки постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 року було стягнуто з відповідача заборгованість за спожиту та втрачену електроенергію у період з 01.10.2003 року по 15.11.2005 року у сумі 1 842 671,35 грн. Отже, спірні правовідносини виникли саме під час дії договору №Кю-1235 від 01.10.2003р., а з огляду на те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2005 року по справі №15/36-05-1025, договір про постачання електричної енергії №Кю-1235 від 01.10.2003 року визнано недійсним на майбутнє - даний договір діяв до 15.11.2005р.

Отже, посилання відповідача на відсутність будь-яких прав та обов'язків за договором про постачання електричної енергії №Кю-1235 від 01.10.2003 року є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності на подання такого позову, оскільки, за думкою відповідача, вимоги по даній справі є додатковими відносно вимог про стягнення основного боргу у справі №5/99-06-2719 та строк позовної давності як основної так і додаткової вимоги сплив 01.12.2008р., судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне:

Положеннями глави 19 Цивільного кодексу України надається поняття та порядок застосування інституту позовної давності. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк позовної давності встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України та складає три роки.

Відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

В силу вимог ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

З урахуванням наведеного, право кредитора на відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, виникає безпосередньо зі змісту ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, зобов'язання щодо сплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань і не є штрафною санкцією. Індекс інфляції та три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином відсутність заборгованості перед ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" у сумі 1 842 671,35 грн., на момент розгляду справи, та не надано належних доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" позов про стягнення 3% річних у розмірі 48956,09 грн. та інфляційних втрат у розмірі 42381,43 грн. за період з травня 2011 року по березень 2012 року подано 03.05.2012 року, при цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчили про погашення Южненським міським комунальним підприємством електромереж суми боргу у розмірі 1 842 671,35 грн., як і не висловлено жодних заперечень щодо існування даної суми боргу на момент розгляду справи, суд доходить висновку про правомірне звернення позивача до суду за захистом свого майнового права з дотриманням строків позовної давності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" та стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 48956,09 грн. та індексу інфляції у розмірі 42381,43 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1826,75 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Южненського міського комунального підприємства електромереж (65481, Одеська обл., м. Южне, пр. Григорівського десанту, 24, кв. 37, код ЄДРПОУ 23992042) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" (65023, м. Одеса, вул. Садова, буд. 3, код ЄДРПОУ 00131713) 42381/сорок дві тисячі триста вісімдесят одна/грн. 43 коп. індексу інфляції, 48956/сорок вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість/грн. 09 коп. 3% річних та 1826/одна тисяча вісімсот двадцять шість/грн. 75 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 23.07.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.