Рішення № 25382610, 18.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/6762-2012 18.07.12

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»

про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), в розмірі 24 990,00 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Галіч Ж.В., довіреність б/н від 05.12.2011 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(далі - відповідач) про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), в розмірі 24 990,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 42 214,83 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/6762-2012, розгляд справи призначено на 20.06.2012 р.

13.06.2012 р. до господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали від 25.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6762-2012.

У судове засідання 20.06.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 25.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6762-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 20.06.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 25.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6762-2012 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 20.06.2012 р. не з'явився, а також зв'язку з невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 25.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6762-2012, розгляд справи відкладено на 18.07.2012 р.

У судове засідання 18.07.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.07.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2009 р. між ОСОБА_2 (далі - страхувальник) та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Оранта»було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 596426 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1.

31.10.2010 р. близько 12 год. 30 хв. гр. ОСОБА_3, рухаючись по автодорозі Боярка -Тарасівка, керуючи транспортним засобом марки «ЗІЛ», державний номерний знак НОМЕР_2, під час зміни напрямку руху, а саме -поворотом ліворуч, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не надав дорогу автомобілю марки «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1, який здійснював обгін в попутному напрямку, в результаті чого сталося зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.08.2010 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строку для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до Дослідження № АА4325СХ-09.11/2 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті пошкодження при вищезазначеному ДТП складає 36 923,40 грн.

Вказаний у Дослідженні № АА4325СХ-09.11/2 розмір матеріального збитку підтверджений електронним розрахунком системи «Аудатекс», рекомендованої методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № СТО-09-13567/7 від 18.12.2009 р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що сталася 31.10.2010 р. близько 12 год. 30 хв. на автодорозі Боярка - Тарасівка, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 42 214,83 грн.

На підставі сформованого страхового акту № СТО-09-13567/7 від 18.12.2009 р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 42 214,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2274 від 15.02.2010 р.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ЗІЛ», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_3, на момент ДТП була застрахована у Закритому акціонерному товаристві «Українська екологічна страхова компанія»(назву товариства змінено на Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія») згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8624752.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВС/8624752 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ЗІЛ», державний номерний знак НОМЕР_2.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3, який на законних підставах керував автомобілем марки «ЗІЛ», державний номерний знак НОМЕР_2, в момент скоєння вищезазначеного ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № ВС/8624752, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування»зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Позивач звернувся до відповідача з заявою вих. № 09-06-02/28641 на виплату страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 42 214,83 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав вищезазначену заяву та надав відповідь, якою повідомив, що позивачу буде сплачено страхове відшкодування в розмірі 24 990,00 грн. Проте, в порушення норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач страхове відшкодування позивачу не виплатив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У матеріалах справи відсутній будь-який документ на спростування доводів позивача про наявність у відповідача заборгованості по сплаті страхового відшкодування позивачу в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, ідентифікаційний код: 30729278) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код: 00034186) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Повне рішення складено 23.07.2012 р.

Суддя О.В. Нечай