Рішення № 25382537, 18.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/7459-2012 18.07.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт», м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 99 639,00 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - не з'явились;

від Відповідача - Рогач В.К. (за довіреністю № 5 від 05.05.2010р.)

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження», м.Київ (далі -Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 99 639,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2012р. порушено провадження за вказаними вимогами, розгляд справи призначений на 20.06.2012р.

20.06.2012р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи надійшли додаткові документи по справі, а саме: копія акту звіряння розрахунків 495 від 31.12.2011р., копія акту звіряння розрахунків станом на 15.06.2012р., копія опису вкладення та чеку від 15.06.2012р., копія видаткової накладної № 2805-3 від 28.05.2010р., копія довіреності представника.

20.06.2012о. через канцелярію суду від Відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній визнав заборгованість в повному обсязі у сумі 99 639,00 грн., проте, посилаючись на складний фінансовий стан, просив розстрочити заборгованість рівними частинами, на шість місяців. Крім, того Відповідач надав для залучення до матеріалів справи акт звіряння взаєморозрахунків № 620 від15.06.2012р. підписаний з боку Відповідача, довіреність представника, заяву про розстрочку, копію Свідоцтва про державну реєстрацію Відповідача, копію Витягу з ЄДРПОУ станом на 03.04.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

В судовому засіданні 20.06.2012р. було оголошено перерву до 18.07.2012р. на підставі ст..77 Господарського процесуального кодексу України.

26.06.2012р. від Відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з відпусткою повноважного представника Відповідача, та надав копію наказу про відпустку № 14-В від 25.06.2012р.

10.07.2012р. через канцелярію суду від Позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких Позивач просив задовольнити позов у повному обсязі, відмовити у задоволенні заяви Відповідача про розстрочення рішення на шість місяців та відмовити у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи. Крім того, Позивач надав для залучення до матеріалів справи додаткові документи: копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, копію листа № 23/02-2 від 23.02.2012., копії повідомлень про вручення поштових відправлень, копію чеку та опису вкладення.

17.07.2012р. через канцелярію суду від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 94 639,00 грн. у зв'язку із сплатою Відповідачем частини основного боргу у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, доданої до заяви.

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх зменшення на підставі ст..22 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання призначене на 18.07.2012р. представник Позивача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про оголошення перерви в судовому засіданні 20.06.2012р.

В судовому засіданні 18.07.2012р. представник Відповідача визнав борг з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у розмірі 94 639,00 грн.

Сторонами, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було досягнуто згоди щодо виконання поставки товару.

На підставі видаткових накладних які містяться в матеріалах справи № 2105-4 від 21.05.10., № 2805-3 від 28.05.10., № 2805-4 від 28.05.10, № 2406-1 від 24.06.10, № 2906-1 від 29.06.10., № 3007-2 від 30.07.10., № 0308-2 від 03.08.10, № 3008-1 від 30.08.10., № 3009-18 від 30.09.10., № 2411-1 від 24.11.10., № 0712-1 від 07.12.10. Позивач продав Відповідачу товар на загальну суму 128 954,70 грн.

Відповідач з товар розрахувався частково, на суму 29 315,70 грн. та 5 000,00 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 94 639,00 грн.

Факт отримання Відповідачем товару підтверджується належним чином завіреними довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач 22.05.2012р. направив Відповідачу вимогу № 22-05-01 від 22.05.2012р. про сплату товару до 28.05.2012р., яка була залишена без відповіді та без задоволення.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач визнав позовні вимоги з урахуванням їх зменшення, просив суд розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода" розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов'язань і, тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою Позивач взяв на себе зобов'язання продавця, а саме: поставляти відповідачу товар, а останній прийняти та оплатити товар.

На підставі видаткових накладних які містяться в матеріалах справи № 2105-4 від 21.05.10., № 2805-3 від 28.05.10., № 2805-4 від 28.05.10, № 2406-1 від 24.06.10, № 2906-1 від 29.06.10., № 3007-2 від 30.07.10., № 0308-2 від 03.08.10, № 3008-1 від 30.08.10., № 3009-18 від 30.09.10., № 2411-1 від 24.11.10., № 0712-1 від 07.12.10. Позивач продав Відповідачу товар на загальну суму 128 954,70 грн.

Відповідач з товар розрахувався частково, на суму 29 315,70 грн. та 5 000,00 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 94 639,00 грн.

Факт отримання Відповідачем товару підтверджується належним чином завіреними довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач 22.05.2012р. направив Відповідачу вимогу № 22-05-01 від 22.05.2012р. про сплату товару до 28.05.2012р., яка була залишена без відповіді та без задоволення.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час боржник повинен виконати сплату боргу в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що Вимога № 22-05-01 від 22.05.2012р. є вимогою про оплату отриманого товару.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за отриманий товар підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу а й визнається Відповідачем, таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 94 639,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.

При цьому, відносно врахування позиції Відповідача щодо визнання позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 94 639,00 грн., про що було зазначено уповноваженим представником Відповідача у судовому засіданні 18.07.2012р.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання Відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання Відповідачем позову у якості самостійної підстави, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову в частині стягнення суми боргу у розмірі 94 639,00 грн.

Проте, суд відмовляє у задоволенні заяви Відповідача про розстрочення виконання рішення на 6 місяців, з огляду на таке:

Посилання Відповідача про власне скрутне фінансове становище, не приймається судом до уваги, оскільки згідно 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу ст.96 Цивільного кодексу України, юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Отже?, відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України „Про виконавче провадження" способів виконання рішення суду.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

Крім того, судом встановлено, що у зв'язку із зменшенням позовних вимог, розмір судового збору сплачений Позивачем при поданні позову до суду, перевищує розмір, який підлягає сплаті, а отже суд приходить до висновку про повернення надмірно сплаченого судового збору Позивачу, про що приймає відповідну ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження», м.Київ (код ЄДРПОУ 21697910), м.Київ задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт», м.Київ (код ЄДРПОУ 35624424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження», м.Київ (код ЄДРПОУ 21697910), м.Київ суму основного боргу у розмірі 94 639,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт», м.Київ (код ЄДРПОУ 35624424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження», м.Київ (код ЄДРПОУ 21697910), м.Київ судовий збір у розмірі 1892,78 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст виготовлено 23.03.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева