Рішення № 25382526, 16.07.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2012 року справа № 5020-239/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Кампус Коттон клаб"

(вул. Димитрова, 6, місто Київ, 03150)

до Публічного акціонерного товариства „Фармація"

(вул. М.Музики, буд. 52-А, місто Севастополь, 99007)

про стягнення 8 072,08 грн,

за участю представників сторін:

позивача -Самсонова Л.А.. довіреність №28/12-Свс від 25.12.2011;

відповідача -Афендульєва Т.М., довіреність № 10 від 05.01.2012;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Кампус Коттон клаб" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Публічного акціонерного товариства „Фармація" про стягнення заборгованості у розмірі 12729,89 грн.

Позивач, з посиланням на статті 526, 549, 625, 655 Цивільного кодексу України, обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу №6/19п від 04.01.2010 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 14.03.2012 справа прийнята до провадження суддею Шевчук Н.Г. та призначена до розгляду у судовому засіданні.

Розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату господарського суду міста Севастополя №33 від 19.03.2012 призначений повторний автоматичний перерозподіл справи, за результатами якого справа №5020-239/2012 передана до провадження судді Ребристій С.В.

Ухвалою від 21.03.2012 справа прийнята до провадження суддею Ребристою С.В. та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Відповідач позовні вимоги визнав частково у сумі 6191,87 грн, з яких: 5773,28 грн -основна заборгованість, 246,65 грн -пеня, 171,94 грн - 3% річних та зазначає, що отримання товару за договором купівлі-продажу №6/19п від 04.01.2010, на якій позивач посилається у позовній заяві, підтверджується лише накладними РСвс-19 від 20.01.2011, РСвс-63 від 14.02.2011, РСвс-70 від 15.02.2011, товар за іншими накладними, включеними до суми основної заборгованості, поставлений за договором № 30/04-КП/Свс-99 від 05.04.2004, якій вже сплинув та не є підставою позову у цієї справі. При цьому, відповідач не заперечує отримання товару за накладними, підставою для яких був договір купівлі-продажу № 30/04-КП/Свс-99 від 05.04.2004.

Крім того, відповідач наполягає на застосуванні наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені за накладною РСвс-19 від 20.01.2011 (арк.с. 61-62).

Ухвалою від 15.05.2012 в порядку статей 69, 77 Господарського кодексу України був продовжений строк вирішення спору на 15 днів та відкладений розгляд справи.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 85 від 28.05.2012 призначений повторний автоматичний перерозподіл справи, за результатами якого справа № 5020-239/2012 передана до провадження судді Єфременко О.О.

Ухвалою від 28.05.2012 справа прийнята до провадження суддею Єфременко О.О. та призначена до розгляду у судовому засіданні.

Положеннями пункту 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.2011 визначено, що у разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново (стаття 24 ГПК), заново розгляд справи починається і в разі прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 05.04.2012 по 15.05.2012, з 14.06.2012 по 16.07.2012.

11.06.2012 позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із частковою сплатою відповідачем основної заборгованості у розмірі 4657,81 грн, просить суд стягнути з відповідача 8 072,08 грн, з яких: 5 773,28 грн -основна заборгованість, 1480,13 грн -пеня, 818,67 грн -3% річних (арк.с. 88-89).

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, суд вважає за можливим задовольнити заявлене клопотання представника позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав зменшені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.

Ухвалою від 16.07.2012 в порядку статті 89 Господарського процесуального кодексу України внесені відповідні зміни до процесуальних документів, прийнятих судом у цієї справі в частині найменування відповідача - Публічного акціонерного товариства „Фармація".

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Кампус Коттон клаб»(далі -Продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Фармація», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фармація»(далі -Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №6/19п (далі -Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується на протязі дії цього Договору передати Покупцю товари окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджуються сторонами у накладних, які є невід'ємною частиною Договору (далі -Товар), а Покупець зобов'язаний прийняти Товар та оплатити його на умовах, встановлених цим Договором. Загальний обсяг товару, що продається за цим Договором, визначається на протязі строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими відповідно до умов цього Договору окремими партіями Товару.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що ціни на Товар визначаються сторонами в накладній на момент передачі партії товару. У випадку здійснення Покупцем 100% передоплати за партію товару ціни на товари, встановлені Продавцем на момент надходження суми передплати на п/р Продавця, при передачі оплаченої партії товару цьому Покупцю не змінюються.

Загальна вартість Договору визначається, виходячи із цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого відповідно до умов цього Договору (пункт 1.3 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 включно. Строк дії Договору щорічно продовжується відповідно до пункту 2.3 (пункти 2.1-2.2 Договору).

Згідно пункту 2.3 Договору у разі відсутності до дати закінчення чергового строку дії Договору офіційного письмового повідомлення, надісланого рекомендованим листом від будь-якої зі сторін іншій стороні, про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії цього договору вважається кожного разу автоматично продовжений до 31 грудня наступного року включно, але не довше, ніж до 31.12.2014.

В ході судового розгляду судом встановлено, що договір купівлі-продажу № 6/19п від 04.01.2010 є діючим.

Згідно з пунктом 3.1 Договору Продавець зобов'язаний передавати Покупцю товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), погоджені сторонами в накладних.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману продукцію по накладній партію товару після отримання зазначеної партії на складі Продавця, протягом встановленого сторонами в накладній строку розрахунків. Якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, а строк розрахунків у накладній не зазначений, Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок потягом двох банківських днів з моменту приймання зазначеної партії на складі Продавця.

04.01.2010 між сторонами було погоджено викласти пункт 3.2 Договору у наступній редакції:

Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриманий товар протягом 30 (тридцяти) днів після отримання товару. Розрахунок проводиться в гривнях шляхом перекладу суми вартості партії товару на поточний рахунок Продавця. За погодженням сторін Покупець має право проводити розрахунки в порядку повної або часткової оплати готівкою через касу Продавця в порядку встановленому чинним законодавством. Погашення заборгованості також може бути здійсненне Покупцем (тільки за попереднім письмовим погодженням з Продавцем) шляхом зустрічної передачі товару, взаємозаліку зустрічних однорідних зобов'язань або іншими способами, не забороненими чинним законодавством України.

На виконання умов Договору купівлі-продажу № 6/19п від 04.01.2010, позивач поставив відповідачу товар на суму 5774,28 грн, що підтверджується видатковими накладними: РСвс-19 від 20.01.2011, РСвс-63 від 14.02.2011, РСвс-70 від 15.02.2011 (арк. с. 44-46).

Однак, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач також надав суду видаткові накладні за договором купівлі -продажу №30/04-КП/Свс-99 від 05.04.2004, а саме: РСвс-499 від 22.11.2010, РСвс-500 від 22.11.2010, РСвс-498 від 22.11.2010, РСвс-513 від 29.11.2010, РСвс-512 від 29.11.2010, РСвс-511 від 29.11.2010, РСвс-539 від 14.12.2010, РСвс-557 від 14.12.2010, РСвс-558 від 14.12.2010, РСвс-538 від 14.12.2010, РСвс-537 від 14.12.2010, РСвс-559 від 21.12.2010 (арк. с. 32-44).

Як вбачається з розрахунку позову, сума основного боргу та нараховані на неї штрафні санкції складаються із суми заборгованості не лише за договором купівлі-продажу №6/19п від 04.01.2010, та і за договором купівлі -продажу №30/04-КП/Свс-99 від 05.04.2004, якій не є підставою позову у цієї справі (арк. с. 8).

У відповідності до вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони; зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах; стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, з положень Господарського процесуального кодексу України вбачається, що при винесенні рішення суд обмежений вимогами позовної заяви та підставами, які зазначив позивач, зміна судом підстав заявлених позовних вимог та позовних вимог не передбачена статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, тому суд позбавлений можливості у випадку встановлення неправильного визначення позивачем підстав заявлених позовних вимог або саме позовних вимог змінити їх на власний розсуд.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

У відповідності до умов статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки підставою звернення до суду з цією позовною заявою позивач визначив неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 6/19п від 04.01.2010 в частині своєчасної оплати за поставлений за цим договором товар, до початку розгляду справи по суті підстава позову позивачем не змінена, суд позбавлений можливості здійснити розгляд вимоги про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 30/04-КП/Свс-99 від 05.04.2004, строк дії якого, поряд з іншим, закінчився, що сторонами не спростовано.

Разом з цим, в ході судового розгляду відповідачем у добровільному порядку була здійсненна оплата заборгованості за поставлений товар за договором купівлі -продажу №30/04-КП/Свс-99 від 05.04.2004 у розмірі 4 657,81 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4949 від 11.05.2012, прикладеним до матеріалів справи (арк. с.76).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає зазначити наступне, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю -продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки, оскільки позивач поставив, а відповідач прийняв товар за накладними та частково оплатив його.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність доказів погашення відповідачем наявної заборгованості за Договором купівлі-продажу № 6/19п від 04.01.2010 за видатковими накладними: РСвс-19 від 20.01.2011, РСвс-63 від 14.02.2011, РСвс-70 від 15.02.2011, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Фармація»заборгованості в розмірі 5774,28 грн є обґрунтованими.

Відповідно до положень статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки зазначеного клопотання позивачем заявлено не було, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 5773,28 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1480,13 грн, нараховану, зокрема, на загальну суму заборгованості за Договором купівлі -продажу №30/04-КП/Свс-99 від 05.04.2004 та Договором купівлі-продажу №6/19п від 04.01.2010.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 5.2 Договору, у випадку затримки оплати товару Покупець за вимогою Продавця сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач у відзиві на позов заявив про сплив строку позовної давності для стягнення пені за порушення термінів оплати за Договором купівлі-продажу №6/19п від 04.01.2010 по видатковій накладній №РСвс-19 від 20.01.2011.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Слід зазначити, що форма такої заяви законом не встановлена, а тому може бути довільною та містити вимоги про застосування позовної давності.

Враховуючи, що відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені, суд дійшов висновку, що стягнення суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару за Договором купівлі-продажу №6/19п від 04.01.2010 по видатковій накладній №РСвс-19 від 20.01.2011 задоволенню не підлягають.

Судом був проведений перерахунок пені (за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобов'язання), відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 246,65 грн, виходячи з розрахунку:

Накладна, сума боргуПеріод простроченняКількість днів простро ченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ у деньСума пені за період простроченняРСвс-63 від 14.02.2011 1699,75 грн17.03.2011-16.09.20111847.7500%0.042%*132,81 грнРСвс-70 від 15.02.2011 1456,88 грн18.03.2011-17.09.20111847.7500%0.042%*113,84 грнВсього246,65 грнЗа таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені підлягають частковому задоволенню у сумі 246,65 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 818,67 грн, нарахованих за період з 22.12.2010 по 02.03.2012, на загальну заборгованість за Договором купівлі -продажу №30/04-КП/Свс-99 від 05.04.2004 та Договором купівлі-продажу №6/19п від 04.01.2010.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом був проведений перерахунок 3% річних за формулою: сума заборгованості х 3% х кількість днів прострочення : 365 днів, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 171,94 грн, виходячи з розрахунку:

НакладнаПеріод простроченняКількість днів простроченняСума боргу (грн)Процент річнихРозрахунокСума 3%РСвс-1920.02.2011-02.03.20123772617,653%3:365:100х2617,65х37781,11РСвс-6317.03.2011-02.03.20123511699,753%3:365:100х1699,75х35149,04РСвс-7018.02.2011-02.03.20123491456,883%3:365:100х1456,88х34941,79Всього 171,94Отже, враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 191,87 грн, з яких: 5773,28 грн -основна заборгованість, 246,65 грн -пеня, 171,94 грн -3% річних.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При визначені розміру судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача, судом враховано положення пункту 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.2011, відповідно до якого у разі зменшення позовних вимог, пов'язаних частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Фармація" (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 52-А, код ЄДРПОУ 16515077, р/р 2600200015733 в СФ ВАТ "Укрексімбанк", м. Севастополь, МФО 384986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Кампус Коттон клаб" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 6, код ЄДРПОУ 23721570, р/р 260033017459 в ПАТ "Промінвестбанк", м. Київ, МФО 300012) 6191,87 грн з яких: 5773,28 грн -основна заборгованість, 246,65 грн -пеня, 171,94 -3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1234,60 грн

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 23.07.2012.

Суддя О.О. Єфременко