Рішення № 25382448, 17.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/4911-2012 17.07.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова

компанія»

До 1) Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»

2) Фізичної особи-підприємця Волкової Ірини Віталіївни

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

Товариство з додатковою відповідальністю «Оріон-Авто»

Про стягнення 34 116,44 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача Поліщук Т.А. -представник за довіреністю № 94 від 24.11.11.

Від відповідача-1 Бойко С.М. -представник за довіреністю № 115-ЮР від 03.05.12.

Від відповідача-2 не з»явився

Від третьої особи не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»(далі -позивач) до Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»(далі -відповідач-1), Фізичної особи-підприємця Гаджиєва Фазіль Султангамід Огли (далі -відповідач-2) про стягнення 34 116,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 32 035,02 грн. внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача 1, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача-1, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми, та до відповідача-2 у вигляді різниці між фактично понесеною позивачем шкодою та страховим відшкодуванням, яке підлягає відшкодуванню відповідачем-1, як страховиком винної особи, позивачу в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.12. порушено провадження у справі № 5011-30/4911-2012, розгляд справи призначено на 15.05.12.

14.05.12. від Фізичної особи-підприємця Гаджиєва Фазіль Султангамід Огли через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмовий відзив на позовну заяву в якому зазначається, що Фізична особа-підприємець Гаджиєв Фазіль Султангамід Огли не є належним відповідачем у справі, оскільки транспортний засіб БАЗ АО 7923, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу громадянці Волковій Ірині Віталіївні, яка є самостійним суб'єктом господарювання на підставі Свідоцтва про реєстрацію фізичної особи-підприємця, та яка передала свій транспортний засіб разом з екіпажем, що його обслуговує в оренду ФОП Гаджиєву Ф.С., при цьому, екіпаж, що обслуговував зазначений транспортний засіб в момент ДТП, зокрема водій ОСОБА_5 перебував в трудових стосунках з ФОП Волковою І.В.

В судовому засіданні 15.05.12. представником позивача подано клопотання про витребування від М(Т)СБ України інформації. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.12. за усним клопотанням позивача залучено до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фізичну особу-підприємця Волкову Ірину Віталіївну, розгляд справи відкладено на 29.05.12.

29.05.12. від позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача-2 -Фізичної особи Гаджиєва Ф.С.О. на належного - Фізичну особу-підприємця Волкову Ірину Віталіївну та залучення Фізичної особи-підприємця Гаджиєва Фазіль Султангамід Огли до участі в розгляді справи в якості третьої особи.

Судом відкладено розгляд вказаного клопотання до встановлення фактичних обставин справи.

В судовому засіданні 29.05.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.06.12.

В судовому засіданні 05.06.12. представником відповідача-1 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «ХДІ страхування»просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав того, що останнім не доведено законність керування ОСОБА_5 транспортним засобом БАЗ АО 7923, реєстраційний номер НОМЕР_1 та взаємозв'язок між ВАТ «Оріон-Авто»та ФОП Волковою І.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.12. частково задоволено клопотання позивача та здійснено заміну неналежного відповідача у даній справі - Фізичну особу-підприємця Гаджиєва Фазіль Султангамід Огли на належного відповідача -Фізичну особу-підприємця Волкову Ірину Віталіївну (далі -відповідач-2); в залученні Фізичної особи-підприємця Гаджиєва Фазіль Султангамід Огли до участі в розгляді справи в якості третьої особи -відмовлено; на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -Відкрите акціонерне товариство «Оріон-Авто»(далі -третя особа) та відкладено розгляд справи на 03.07.12.

21.06.12. позивачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 ГПК України подана уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просить суд:

- стягнути з відповідача-1 на свою користь 22 038,98 грн. в порядку регресу та 1 731,42 грн. - пені;

- стягнути з відповідача-2 на свою користь 10 346,04 грн. в порядку регресу.

Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів.

02.07.12. від третьої особи через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення у справі та клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.07.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.12. здійснено процесуальне правонаступництво третьої особи у справі -Відкритого акціонерного товариства «Оріон-Авто»та замінено його правонаступником - Товариством з додатковою відповідальністю «Оріон-Авто».

В судовому засіданні 17.07.12. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує, з підстав, викладених в відзиві на позов.

Відповідач-2 в призначене судове засідання 17.07.12. вкотре не з»явився, заяв, клопотань не подав та не надіслав, вимог попередніх ухвал суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання.

Третя особа в призначене судове засідання також не з'явилась, заяв, клопотань не подала та не надіслала.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/4911-2012.

В судовому засіданні 12.07.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.10. між позивачем та ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна»укладено Договір добровільного комплексного страхування № КМ.ДМт06-01.627/10, відповідно до умов якого позивачем застраховані майнові інтереси ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля Ford Focus реєстраційний номер НОМЕР_5.

30.03.10. о 08:45 год. гр..ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом БАЗ А07923 державний номер НОМЕР_1 по пр. Леніна в районі буд. 23-А в м. Миколаєві, не витримав безпечну дистанцію та допустив зіткнення із зупинившимся попереду автомобілем Ford Focus реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_6, після чого автомобіль Ford Focus продовжив рух та допустив наїзд на автомобіль Міцубісі Голт реєстраційний номер НОМЕР_7, а автомобіль Міцубісі в свою чергу допустив наїзд на автомобіль ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_6., внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою УДАІ МВС України в Миколаївській області.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.04.10. у справі № 15-631/2010 встановлено порушення ОСОБА_5 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту № 136 від 16.04.10. про визначення вартості матеріального збитку, складеного експертом-оцінювачем ОСОБА_7, вартість відновлювального ремонту Ford Focus реєстраційний номер НОМЕР_5 складає 32 535,02 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного транспортного засобу складає 22 198,98 грн.

Право на зайняття оцінкою дорожніх транспортних засобів експертом-оцінювачем ОСОБА_7 підтверджується сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності № НОМЕР_9 від 4 червня 2007 р., кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача НОМЕР_10 від 09.07.05. та свідоцтвом про реєстрацію в Держаному реєстрі оцінювачів НОМЕР_11 від 28.02.06.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з умовами Договору добровільного комплексного страхування № КМ.ДМт06-01.627/10 від 10.02.10., сторонами встановлено безумовну франшизу, яка становить 500,00 грн.

Актом № 7045 про настання страхового випадку пошкодження транспортного засобу Ford Focus реєстраційний номер НОМЕР_5 внаслідок ДТП, яка сталася 30.03.10. о 08:45 год. по пр. Леніна в районі буд. 23-А в м. Миколаєві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 32 035,02 грн. (32 535,02 грн. вартість відновлювального ремонту -500,00 грн. франшиза).

Позивачем проведено виплату страхового відшкодування у розмірі 32 035,02 грн. страхувальнику, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 632 від 19.07.10.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність страхувальника транспортного засобу автомобіля БАЗ АО 7923, реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована третьою особою згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8289199, копія якого наявна в матеріалах справи.

При цьому, суд відзначає, що автомобіль БАЗ АО 7923, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ФОП Волковій Ірині Віталіївні, якою з третьою особою був укладений Договір оренди даного транспортного засобу, внаслідок чого, третьою особою було застраховано автомобіль БАЗ АО 7923, реєстраційний номер НОМЕР_1 Полісом № ВС/8289199.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 18 статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки БАЗ АО 7923, реєстраційний номер НОМЕР_1, застраховано відповідачем-1, що підтверджується Полісом № ВС/8289199, то саме відповідач-1 зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи.

Полісом № ВС/8289199 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), в розмірі 25 500 грн. 00 коп. та франшизу у розмірі 510,00 грн.

Позивачем направлено відповідачу-1 претензію № 187 від 31.01.11. з вимогою про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 32 385,02 грн.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідачем-1 на адресу позивача направлено лист з проханням надіслати копію контрольного листа до звіту експерта для розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено відповідачу-1 витребувану копію контрольного листа, проте відповідачем-1 сплати страхового відшкодування в порядку регресу в межах ліміту відповідальності не здійснено.

Оскільки цивільно-правова відповідальність особи, внаслідок керування якою транспортним засобом сталася дорожньо-транспортна пригода, застраховано відповідачем 1 згідно з Полісом № ВС/8289199, саме відповідач-1 зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, тому з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 22 198,98 грн. -510,00 грн. = 21 688,98 грн.

Стосовно заявленої до стягнення з відповідача-1 суми витрат на проведення експертизи в розмірі 350,00 грн., суд відзначає наступне.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи, лише у випадку якщо страховик не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив експертизу для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому матеріалами справи не підтверджено, що відповідач-1 був повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач-1 був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача-1 у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості експертизи відсутня.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

tyle="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 350,00 грн. за проведення експертизи.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. (ст. 1192 ЦК України).

e="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на зазначені вище норми права, враховуючи, що позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування, цивільна відповідальність особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої відбулось пошкодження застрахованого автомобіля, застрахована відповідачем-1, який має відшкодувати позивачу в порядку регресу шкоду в межах ліміту відповідальності за винятком франшизи у розмірі 21 688,98 грн., позивач набув право вимоги до відповідача-2, як до особи, яка є власником автомобіля марки БАЗ АО 7923, реєстраційний номер НОМЕР_1, на відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в межах заявлених позовних вимог у розмірі 10 346,04 грн. (510,00 грн. франшиза + 9 836,04 грн. різниці між дійсною шкодою та матеріальним збитком).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача-1 пеню за несвоєчасну оплату суми страхового відшкодування в розмірі 1 731,42 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). n>

n style="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Разом з тим суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено Цивільним кодексом України.p>

="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

На підставі п.п. 37.1, 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" пеня сплачується у випадку, коли страховик здійснює несвоєчасну виплату страхового відшкодування саме потерпілому, тобто, у даному випадку права на пред'явлення вимоги про стягнення пені з відповідача-1 немає.

За таких обставин, враховуючи, що між позивачем та відповідачем-1 відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений у письмовій формі та відсутня пряма вказівка закону щодо виконання такого зобов'язання відповідачем-1, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 пені в розмірі 1 731,42 грн. є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, б. 102; код ЄДРПОУ 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»(03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 145; код ЄДРПОУ 23734213) 21 688 (двадцять одну тисячу шістсот вісімдесят вісім) грн. 98 коп. -шкоди, заподіяної в порядку регресу, 1 023 (одну тисячу двадцять три) грн. 16 коп. - судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Волкової Ірини Віталіївни (54010, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_8) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 145; код ЄДРПОУ 23734213) 10 346 (десять тисяч триста сорок шість) грн. 04 коп. -шкоди, заподіяної в порядку регресу, 488 (чотириста вісімдесят вісім) грню 15 коп. - судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.07.12.

Суддя Т.М. Ващенко