Рішення № 25382434, 20.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/8018-2012 20.07.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Центр страхових технологій»ДоПриватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»ПроСтягнення 11 265,03 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивача:не з'явився Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Центр страхових технологій»(далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»про стягнення 11 265,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 11 200,39 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 478,87 грн. та 3% річних у сумі 95,77 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання по виплаті страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.06.2012 порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 06.07.2012.

04.07.2012 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу, мотивоване його сплатою відповідачем у розмірі 10 690,39 грн. При цьому позивач зазначив, що позовні вимоги до відповідача у частині стягнення пені та трьох процентів річних від підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2012 р. розгляд справи відкладено до 20.07.2012 р. та зобов'язано позивача надати докази погашення відповідачем суми основної заборгованості.

20.07.2012 р. від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Також до вказаного клопотання, останнім додано копію банківської виписки по рахунку КФ «Центр страхових технологій»ПАТ «УСК «Гарант-Авто», з якої вбачається сплату відповідачем на користь позивача грошових коштів у розмірі 10 690,39 грн. (призначення платежу -страхове відшкодування згідно розпорядження №172722891-12-24 від 03.01.2012 р. зг. Претензії №54477 за ОСОБА_2).

Представник позивача згідно заявленого клопотання у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103020917850, що отримано відповідачем останнім 13.07.2012 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2008 між Позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, оформлений полісом №19G-0228675, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останньої, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля Шевроле Лачетті, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

05.11.2008 о 03 год. 30 хв. в м. Києві на перехресті вул.. Межигірська -В. Вал громадянин ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, не врахував дорожньої обстановки, не витримав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Шевроле, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті чого заподіяв його власнику матеріальних збитків та механічні ушкодження автомобіля, що підтверджується довідкою УДАІ з обслуговування АТ Подільського району м. Києва від 15.11.2008.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 05.12.2008 у справі №3-35552/08 водія ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно Звіту №1/3098 експертного атотоварознавчого дослідження від 25.11.2008 розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки Шевроле Лачетті, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 11 217,24 грн.

Страховим актом №54477 від 05.02.2009 пошкодження транспортного засобу марки Шевроле Лачетті, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася 05.11.2008 о 03 год. 30 хв. в м. Києві на перехресті вул.. Межигірська -В. Вал, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 11 200,39 грн.

На підставі заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 11 200,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5381 від 16.06.2009.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права вимоги до відповідальної за збитки особи в межах здійсненої виплати.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність власника транспортного засобу транспортного засобу марки «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована Відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/4056576, копія якого наявна в матеріалах справи.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються транспортним засобом «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №ВВ/4056576, то саме Відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну Позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Відповідно до п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 29.11.2011 на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу в сумі 10 690,39 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не здійснив.

Полісом №ВВ/4056576 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), в розмірі 25 500 грн.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № ВВ/4056576 становить 510 грн.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в межах фактичних затрат з урахуванням франшизи в розмірі 10 690,39 грн. = 11 200,39 грн. (вартість матеріального збитку згідно звіту від 25.11.2008) -510 грн. (франшизи).

Таким чином, враховуючи визначені полісом ВВ/4056576 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (розрахований у порядку визначеному чинним законодавством), що обмежений розміром шкоди, до позивача перейшло право на зворотну вимогу по сплаті на його корить страхового відшкодування у розмірі 10 690,39 грн. (11 200,39 грн. вартість матеріального збитку згідно звіту від 25.11.2008 р. -510,00 грн. франшизи), не сплата якого відповідачем у строки визначені п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зумовило звернення позивача із позовом до суду.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається із копії банківської виписки по рахунку КФ «Центр страхових технологій»ПАТ «УСК «Гарант-Авто», надісланою позивачем через канцелярію суду, відповідач 27.06.2012 р. сплатив на користь позивача спірну суму заборгованості у розмірі 10 690,39 грн. з якої вбачається сплату відповідачем на користь позивача грошових коштів у розмірі 10 690,39 грн. (призначення платежу -страхове відшкодування згідно розпорядження №172722891-12-24 від 03.01.2012 р. зг. Претензії №54477 за ОСОБА_2)., а отже, за відсутності спору у даній частині позовних вимог, провадження у справі в ній підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Також, позивачем за прострочення виплати страхового відшкодування заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 478,87 грн., нарахованої у період з 28.02.2012 по 15.06.2012 та 3% річних у розмірі 95,77 грн., нарахованих за вказаний період.

Суд визнає вказані позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, зокрема, сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, відповідач у встановлений строк не виконав, а тому нарахування позивачем інфляційних збитків та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

Оскільки наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення 95,77 грн. -3% річних підлягають задоволенню.

Однак, нарахування позивачем пені не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки Законами України «Про страхування»та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Відповідно до вимог ст. 547 та п.1 ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення з відповідача 478,87 грн. пені.

Таким чином, оцінивши подані докази, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 95,77 грн.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

В частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 10 690,39 грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки страхове відшкодування сплачено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 10 690,39 грн. припинити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Центр страхових технологій»(04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 43-А, оф. 2; код ЄДРПОУ 24175269) 3% річних у розмірі 95 (дев'яносто п'ять) грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 541 (одна тисяча п'ятсот сорок одна) грн. 08 коп.

4. В іншій частині позову необхідно відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 20.07.2012 р.