Рішення № 25382314, 05.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/5788-2012 05.07.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго";

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»

про стягнення 91252,81 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача Марковська В.В. -представник за довіреністю № 93/2012/02/13-19 від 13.02.12.

від відповідача Семененко Є.М. -представник за довіреністю № 832/ю від 16.01.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 91 252 грн. 81 коп., в тому числі 84777 грн. 80 коп. -сума основного боргу; 2558 грн. 72 коп. -3% річних, 3916 грн. 29 коп. -збитки завдані інфляцією, відповідно до умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240910 від 22.10.07.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.12. порушено провадження у справі № 5011-30/5788-2012, розгляд справи було призначено на 22.05.12.

Представник сторін в судове засідання 22.05.12. з'явились, надали документи на виконання вимог ухвали суду. Керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 26.06.12.

В судовому засіданні 26.06.12. представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги визнав частково в сумі 51677,80 грн. основного боргу, надав контррозрахунок розміру 3 % річних та збитків від інфляції.

Керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 05.07.12.

В судове засідання 05.07.12 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору, позивач позов підтримав, відповідач проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та збитків від інфляції заперечує.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/5788-2012.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.07. між позивачем як правонаступником Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" та відповідачем було укладено договір № 240910 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виробляти та постачати теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п.2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись тарифами, затвердженими КМДА, чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії .

Згідно з п.2.2.1 та 2.3.1 договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із відповідачем для потреб: опалення -в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднання теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.

Відповідно до п. 3 звертання-доручення про укладення договору визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку.

У п. 9 додатку № 2 до Договору «Тарифи та порядок розрахунків»передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 числа самостійно отримувати оформлену постачальником платіжну вимогу доручення, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки.

Відповідно до п.10 додатку № 2 до договору відповідач щомісяця:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до пунктів 6.11, 6.13 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За ініціативою однієї із сторін договору у ньому може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Порядок зняття показів розрахункових засобів обліку зазначається у договорі про постачання електричної енергії. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Строк дії договору відповідно до умов п. 4.1 договору встановлений з дня його підписання до 28.05.08. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Суду не надано доказів наявності між сторонами розбіжностей щодо обсягів спожитої за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240910.

Судом встановлено, що нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюються відповідно до звернення-доручення про укладення договору по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням КМДА, а з 01.01.11. -затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.

Відповідно до п. 2.3.1. договору, споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2.

Споживач має право перевіряти достовірність нарахувань та проведення розрахунків за теплову енергію, згідно з умовами договору (п. 2.5.2. договору).

Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових карток (табуляграм), відомостей обліку споживання теплової енергії за червень 2010 - квітень 2012 років підтверджується факт поставки відповідачу в цей період теплової енергії вартістю 305 771,42 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представників сторін, відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії за вказаний період виконав частково, сплатив на рахунок позивача 254093, 62 грн.

Таким чином, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 51677,80 грн.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором енергопостачання.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 ГК України).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідача перед позивачем в сумі 51677,80 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 51677,80 грн. визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення 13884,42 грн. суми основного боргу слід відмовити, оскільки вказана сума була сплачені відповідачем 02.04.12., тобто до звернення позивача з даним позовом до суду.

Отже, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240910 від 22.10.07. за період з 01.06.2010 року по 01.04.2012 року у відповідача перед позивачем в сумі 51677,80 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційну складову боргу в сумі 3916,29 грн. та 3% річних в розмірі 2558,72 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, що передбачають право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а не лише за ті періоди, коли індекс інфляції становив більше 100%. У поданому розрахунку позивач безпідставно не врахував індекси інфляції за період липня-серпня 2011 року. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд здійснив власний розрахунок суми інфляційних витрат з урахуванням індексу інфляції за липень-серпень 2011 року.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 2036,97 грн., що відповідає обґрунтованому контррозрахунку відповідача, в частині стягнення 1879,32 грн. інфляційної складової боргу слід відмовити.

За перерахунком суду розмір 3 % річних від простроченої суми складає 1803,62 грн., що відповідає обґрунтованому контррозрахунку відповідача, в частині стягнення 755,10 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»(04205 м. Київ, вул. Тимошенка, 29-Б, ідентифікаційний код 32380022) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 51 677 (п'ятдесят одну тисячу шістсот сімдесят сім) грн. 80 коп. боргу за спожиту теплову енергію, 2 036 (дві тисячі тридцять шість) грн. 97 коп. інфляційної складової боргу за весь час прострочення, 1803 (одну тисячу вісімсот три) грн. 62 коп. - три проценти річних з простроченої суми, 1110 (одну тисячу сто десять) грн. 37 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.07.12.

Суддя Т.М. Ващенко