Рішення № 25382103, 18.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/5994-2012 18.07.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо»

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Групп»

про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), в розмірі 2 078,32 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Балдук А.О., довіреність № ГН-96-Ю від 03.01.2012 р.

Від відповідача - 1: Костенко А.О., довіреність № 1-1-4/37-Ю від 16.03.2012 р.

Від відповідача -2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо»(далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто»(далі -відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Групп»(далі - відповідач - 2) про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), в розмірі 2 078,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 6 505,05 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача - 1, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом та перебувала у трудових відносинах з відповідачем - 2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача - 1, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП). Також позивач просить стягнути з відповідача -2 різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/5994-2012, розгляд справи призначено на 30.05.2012 р.

У судове засідання 30.05.2012 р. представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5994-2012. Вимоги ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5994-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача - 1 у судове засідання 30.05.2012 р. з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5994-2012. Вимоги ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5994-2012 відповідач 1виконав.

Представник відповідача - 2 у судове засідання 30.05.2012 р. з'явився. Вимоги ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5994-2012 відповідач 2 не виконав.

У судовому засіданні 30.05.2012 р. представник відповідача - 2 заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

30.05.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 04.07.2012 р.

04.07.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача 2 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 04.07.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5994-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача - 1 у судове засідання 04.07.2012 р. не з'явився.

Представник відповідача - 2 у судове засідання 04.07.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5994-2012 відповідач - 2 не виконав.

Клопотання, подане представником відповідача - 2, про відкладення розгляду справи, судом задоволено.

У судовому засіданні 04.07.2012 р. представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 04.07.2012 р. клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

Враховуючи те, що представники відповідачів в судове засідання 04.07.2012 р. не з'явилися, у зв'язку з невиконанням відповідачем - 2 та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5994-2012, а також задоволенням судом клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, клопотання представника відповідача - 2 про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 18.07.2012 р.

У судове засідання 18.07.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача -1 у судове засідання 18.07.2012 р. з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Представник відповідача -2 у судове засідання 18.07.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2009 р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»(перейменоване у Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», далі - позивач) та ОСОБА_3 (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 029236-02-10-01 (далі -Договір), відповідно до якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1.

ОСОБА_4, 12.01.2010 р. о 08 год. 55 хв., керуючи транспортним засобом марки «ПАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, на пр. Палладіна, 13 в м. Києві, під час зміни руху не врахував дорожню обстановку та габаритів транспортного засобу, не дотримався безпечного бокового інтервалу до автомобіля марки «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1, припаркованого ОСОБА_3, внаслідок чого здійснив на нього наїзд, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 10.1, 13.3 Правил дорожнього руху.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21.01.2010 р. ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно зі Звітом про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу № 11 від 22.02.2010 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті вищезазначеної ДТП, складає 5 460,72 грн.

Вказаний у Звіті № 11 розмір матеріального збитку підтверджений електронним розрахунком системи «Аудатекс», рекомендованої Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 1085-02 від 15.03.2010 р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки "Хюндай", державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталась 12.01.2010 р. о 08 год. 55 хв. на пр. Палладіна, 13 в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 6 505,05 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 1085-02 від 15.03.2010 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 6 505,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3280 від 25.03.2010 р.

Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ПАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Групп»(винна у скоєнні вищезазначеного ДТП особа ОСОБА_4 на дату ДТП працювала у відповідача -2, що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21.01.2010 р.), застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Вусо»(відповідач - 1), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1141375.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВС/1141375 відповідач - 1 прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну відповідачем - 2 майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ПАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність відповідача -2 в момент скоєння вищезазначеного ДТП застраховано відповідачем - 1, що підтверджується Полісом № ВС/1141375, відповідач - 1 згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що відповідачем -1 було частково сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 4 426,73 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача -1 на свою користь 523,99 грн.

В свою чергу позивач просить стягнути з відповідача -2 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка не підлягає стягненню з відповідача -1, в розмірі 1 554,33 грн.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено та зазначено вище, що гр. ОСОБА_4 (винна у скоєнні ДТП особа) на момент ДТП працював водієм в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Транс Групп»(відповідач - 2). З огляду на зазначене, відповідач -2 зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розумінні ст. 1194 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу - 1 Претензію про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, в сумі 6 505,05 грн.

Відповідач -1 отримав вказану претензію, у відповідь на яку направив на адресу позивача лист вих. № 8125-21 від 08.07.2010 р., з якого вбачається, що відповідачем -1 буде виплачено суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 4 426,73 грн. (4 936,73 грн. -калькуляція № 1772; за вирахуванням 510,00 грн. -розмір франшизи, встановлений Полісом № ВС/1141375).

Судом встановлено, що відповідачем -1 було частково сплачено суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 4 426,73 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 2802 від 25.05.2011 р.

У матеріалах справи також наявна претензія, яка була направлена на адресу відповідача -2, про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) в сумі 2 078,32 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач -2 відповіді на вказану претензію не надав, відшкодування не здійснив.

У своєму письмовому відзиві відповідач -1 заперечує проти задоволення позовних вимог в частині сплати останнім 523,99 грн., з огляду на те, що позивачем не було дотримано вимог ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»на час направлення відповідачу -1 претензії на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, а саме не додано до претензії Звіту № 11 від 22.02.2010 р. З огляду на вищенаведене, для визначення розміру страхового відшкодування аварійним комісаром відповідача -1 було складено власний розрахунок вартості відновлювального ремонту за допомогою комп'ютерної програми «Аудатекс»та встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу складає 4 936,73 грн.

Судом не приймається до уваги дане твердження відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, яка діяла на момент надсилання позивачем претензії відповідачу - 1) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися:

а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ;

б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих;

ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства;

д) розмір шкоди;

е) підпис заявника і дата подання заяви.

Згідно з п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»до заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

З огляду на вищенаведене, у вказаній нормі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не міститься положення про обов'язок позивача додати до заяви на виплату страхового відшкодування звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля.

В свою чергу суд зазначає, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Як вбачається з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. 4.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика) за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, системно дослідивши вказані норми, суд дійшов висновку про те, що для визначення реальної вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, звіт - є обов'язковим документом згідно з нормами чинного законодавства України.

В свою чергу калькуляція, складена аварійним комісаром відповідача -1 за допомогою електронної системи «Аудатекс», є лише рекомендованим Методикою методом визначення вартості матеріального збитку.

З огляду на вищенаведене, судом не приймаються до уваги доводи, викладені у письмовому відзиві відповідача -1.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача -1 страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 523,99 грн. (5 460,72 грн. -вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1, визначений у Звіті № 11; за вирахуванням 510,00 грн. -франшиза, визначена у Полісі № ВС/1141375; та за вирахуванням 4 426,73 грн. -сплачений відповідачем -1 позивачу розмір страхового відшкодування в порядку регресу) та стягнення з відповідача -2 різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 1 554,33 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код: 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»(83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, ідентифікаційний код: 31650052) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 523 (п'ятсот двадцять три) грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 402 (чотириста дві) грн. 37 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Групп»(03142, м. Київ, вул. Службова, 5, ідентифікаційний код: 30348314) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 1 554 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 33 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 207 (одна тисяча двісті сім) грн. 13 коп.

Повне рішення складено 23.07.2012 р.

Суддя О.В. Нечай