Постанова № 25381670, 18.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р. Справа № 5024/1714/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоХрипуна О.О.,суддівБарицької Т.Л., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012у справі№5024/1714/2011 господарського суду Херсонської областіза позовомХерсонської обласної державної адміністрації доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1пророзірвання договору, зобов'язання повернути майно та стягнення 361,60 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.11.2011 у справі №5024/1714/2011 (суддя Ємленінова З.І.) відмовлено Херсонській обласній державній адміністрації (надалі позивач/орендодавець) у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач/скаржник/орендар) про розірвання договору оренди та про його повернення орендодавцеві, а також про стягнення 361,60 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 (судді: Ярош А.І., Журавльов О.О., Михайлов М.В.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені.

Відповідач, не погоджуючись із винесеною судом апеляційної інстанції постановою, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 56, проте не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є наступні вимоги позивача: - достроково розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Херсонської області від 14.10.2003, укладеного з відповідачем; - зобов'язати відповідача повернути орендоване майно шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі; - стягнути з відповідача 362,24 грн. заборгованості зі сплати за комунальні послуги.

Підставами позову є порушення виконання відповідачем умов укладеного між сторонами у справі договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Херсонської області від 14.10.2003, яке (порушення) полягає: - в невикористанні орендарем орендованого приміщення, починаючи з 01.04.2011; - у відсутності договору страхування орендованого майна; - у невідшкодуванні вартості комунальних послуг, починаючи з 01.04.2011. Даний позов обґрунтований ст. 188 ГК України, ст.ст. 610, 611 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, не погодився із доводами позивача, наведеними в обґрунтування підстав позову; при цьому, суд першої інстанції керувався ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, а також умовами укладеного між сторонами договору оренди.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи вказане рішення місцевого господарського суду, навпаки, погодився із доводами позивача та задовольнив заявлений позивачем позов у повному обсязі; при цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що орендоване відповідачем приміщення не використовується останнім, починаючи з 01.04.2011; плата за відшкодування комунальних послуг відповідачем всупереч умов договору не вносилась протягом травня 2011 року -вересня 2011 року; крім того, всупереч умов договору оренди, орендодавець не застрахував орендоване приміщення. Наведені обставини стали підставами для дострокового розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з відшкодування плати за комунальні послуги.

Вищий господарський суд України не може погодитися із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, та вважає за необхідне її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1 ст. 651 ЦК України та п. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст. 651 ЦК України).

При прийнятті судового рішення, місцевий господарський суд, на відміну від апеляційного господарського суду, керуючись вищенаведеними нормами, встановивши, що: ? 14.10.2003 між позивачем (орендодавець за договором) та відповідачем (орендар за договором) був укладений договір оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування на умовах оренди нерухоме майно -приміщення їдальні площею 32 кв.м., що розташоване на другому поверсі будівлі АДРЕСА_1, строком до 14.10.2028; ? актом обстеження орендованих позивачем приміщень від 11.01.2011 встановлено факт використання відповідачем площ, які не є предметом договору оренди від 14.10.2003; ? 01.04.2011 комісією в складі працівників позивача також складено акт про зайняття відповідачем площ, які не є предметом договору оренди, а також запропоновано відповідачу звільнити приміщення, які не є предметом договору оренди від 14.10.2003, з чим він погодився і в той же день вивіз належне йому майно з приміщень, не передбачених умовами договору; ? як стверджує позивач, з чим погоджується відповідач, з 01.04.2011 останній не використовує орендоване ним за договором оренди приміщення, хоча, як зазначає відповідач і на підтвердження чого надав платіжні документи, продовжує сплачувати кожний виставлений рахунок позивача; ? наведена позивачем причина для дострокового розірвання договору оренди -невикористання орендарем орендованого майна, не є тією причиною, з якою закон пов'язує право суду на дострокове розірвання договору (адже не йдеться про використання не за призначенням), тим більше, що неможливість його використання має місце внаслідок дій позивача, так само, як і не є підставою для розірвання договору оренди не підписання відповідачем додаткової угоди до нього, адже такі дії відповідача є підставою для внесення змін до договору в судовому порядку, а не для його розірвання; ? крім того, твердження позивача про невикористання відповідачем орендованого приміщення починаючи з 01.04.2011 суперечить іншим твердженням позивача, наведеним в обґрунтування підстав для розірвання договору, а саме: несплата комунальних платежів починаючи з травня 2011 року по вересень 2011 року, адже невикористання орендованого приміщення у вказаний період свідчить про не користування й комунальними послугами, зокрема, електроенергією, водою, тощо, про стягнення заборгованості за які у розмірі 361,60 грн. також заявлено позовну вимогу, прийшов до правомірного висновку про безпідставність заявленого позову про дострокове розірвання договору та про стягнення заборгованості зі сплати за комунальні послуги.

Апеляційний господарський суд, в свою чергу, задовольняючи позовні вимоги, по-перше, безпідставно ототожнив такі поняття як користування орендованим майном не за цільовим призначенням (що може бути підставою для дострокового розірвання договору) з невикористанням орендованого майна, на що посилався позивач в обґрунтування підстав позову і яке (невикористання) не є законодавчо встановленою підставою для розірвання договору (за умови, як у даному випадку, сплати орендарем усіх належних за договором платежів); по-друге, звертаючись до суду із даною позовною заявою (позовна заява датована 02.09.2011), позивач послався на відсутність договору страхування орендованого майна, в той же час, як встановив суд апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем представлено до суду договір добровільного страхування орендованого майна від 04.04.2011, тобто на момент звернення із даним позовом про, зокрема, розірвання договору оренди від 14.10.2003, підставою якого є відсутність договору страхування, фактично майно вже було застраховане; водночас, суд апеляційної інстанції, встановивши факт наявності договору страхування орендованого майна, тим не менш, послався як на одну з підстав для розірвання договору оренди, на відсутність договору страхування, що суперечить матеріалам справи, та встановленим самим судом апеляційної інстанції обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В даному випадку, судом апеляційної інстанції не дотримано наведених норм щодо повного та всебічного розгляду справи, деякі висновки суду апеляційної інстанції, про які вказувалося вище, суперечать встановленим самим же судом обставинам справи, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, та залишення рішення місцевого господарського суду без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 у справі №5024/1714/2011 скасувати, а рішення господарського суду Херсонської області від 01.11.2011 у справі №5024/1714/2011 залишити без змін.

Головуючий О.О. Хрипун

Судді: Т.Л. Барицька

О.О. Євсіков