Ухвала суду № 25377734, 24.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р. № 123876/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року у справі за позовом Виробничо-комерційного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко" Лтд. до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

У липні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області №0000102350 від 23 лютого 2011 року в частині збільшення Виробничо-комерційному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інко» Лтд. суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 2 533 213 грн., у тому числі за основним платежем на суму 2022585 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 510 628грн., та №0000152350 від 23 лютого 2011 року в частині збільшення Виробничо-комерційному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інко»Лтд. суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 2030 488 грн., у тому числі за основним платежем на суму 1 618 068 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 412 420 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області та спірні податкові повідомлення-рішення в частині не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області №0000102350 від 23 лютого 2011 року в частині збільшення Виробничо-комерційному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інко» Лтд. суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 2533213 грн., у тому числі за основним платежем на суму 2022585 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 510 628грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області №0000152350 від 23 лютого 2011 року в частині збільшення Виробничо-комерційному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інко» Лтд. суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 2030 488 грн., у тому числі за основним платежем на суму 1618 068 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 412420 грн.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Виробничо-комерційного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інко» Лтд з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010 року, результати якої відображені в Акті №17/232/25239972 від 07.02.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем:

1)п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами і доповненнями), зокрема - занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 19 925 грн., у тому числі за ІІ квартал 2010 року в сумі 19 925 грн.;

2)п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3. ст.7, п.п.7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), зокрема - занижено податок на додану вартість всього у сумі 31611 грн., у тому числі: за липень місяць 2009 року в сумі 625 грн., за вересень місяць 2009 року в сумі 1040 грн., за березень місяць 2009 року в сумі 4839 грн., за травень 2010 року в сумі 15940, за серпень 2010 року в сумі 9167 грн.;

3)п.п.4.2.9 ст.4, п.п. 19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-ІV, зокрема - неповне утримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 558,91 грн. в 2009-2010 роки;

4)ст.3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 року №1963-ХІІ (із змінами і доповненнями), зокрема - занижено податок з власників транспортних засобів на 2010 рік в сумі 14 грн.;

Крім того, перевіркою згідно постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області від 16.12.2010 року (вх.№4738/8 від 24.12.2010) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з постачальником ТзОВ «Альянс+» встановлено порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 №283/97-ВР (із змінами і доповненнями) щодо заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року в сумі 2 022 585 грн., а також порушення п.п.7.4.1., п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо заниження податку на додану вартість в сумі 1 618 068 грн., в т.ч. за липень 2010 року 83 335 грн., за серпень 2010 року 934 033 грн., за вересень 2010 року 600 699,67 грн.

На підставі Акту перевірки №17/232/25239972 від 07.02.2011 року ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області прийняті податкові повідомлення-рішення №0000102350 та №0000152350 від 23.02.2011 року.

Колегією суддів встановлено, що підставою для висновку Відповідача про неправомірне включення до складу валових витрат вартості робіт в ІІІ кварталі 2010 року в сумі 8 090 338 грн. та про неправомірне включення до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 1 618 068 грн., в тому числі за липень 2010 року - 83335 грн., за серпень 2010 року - 934033, грн., за вересень 2010 року 600 699,67 грн., було укладення нікчемних угод між Позивачем та ТзОВ «Альянс+»з приводу придбання будівельних робіт на об'єкті замовника - ПІІ «Лукойл-Україна».

Встановлено, що ВКП ТзОВ «Інко» Лтд було укладено з ПІІ «Лукойл-Україна» Договір підряду №10/572 від 15.04.2010 року на виконання будівельно-монтажних робіт, за яким ВКП ТзОВ «Інко» Лтд зобов'язалося виконати своїми силами і засобами, на власний ризик будівельно-монтажні роботи по будівництву і реконструкції комплексу об'єктів нафтобази (об'єктів нерухомого майна), що розташовані за адресою Тернопільська область, Кременецький район, с. Білокриниця, вул.Сапанівська, 2, вул. Сапанівська, 3"Б", вул. Сапанівська, 3 "В", відповідно до затвердженої проектної документації у встановлений цим договором строк.

Пунктом 3.1 вказаного Договору підряду від 15.04.2010 року передбачено, що вартість робіт по договору узгоджується сторонами в протоколі погодження договірної ціни і складає 7 707 090 доларів США, в тому числі ПДВ з оплатою цієї суми в гривнях по курсу НБУ на день оплати.

Пунктом 4.2.2. Договору підряду від 15.04.2010 року підряднику надано право залучати для виконання певного визначеного обсягу робіт субпідрядні спеціалізовані будівельні та інші організації.

На підставі зазначеного Договору підряду від 15.04.2010 року ВКП ТзОВ «Інко»Лтд уклало господарські договори з ТзОВ «Альянс+» (№21-07/10 від 21.07.2010 року, №02-08/10 від 02.08.2010 року та №25-08/10 від 25.09.2010 року), якими залучило вказане товариство д до виконання робіт з вертикального планування комплексу нафтобази, розбивши усі передбачені проектною документацією роботи на три частини.

Виконання робіт за вказаними Договорами підтверджується Актами приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платник податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з | каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних-операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Зокрема, п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Жодних вимог про необхідність чи можливість платника податків віднести сплачені суми податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів (робіт, послугу) до складу податкового кредиту лише після їх використання у власній господарській діяльності Закон України «Про податок на додану вартість» не містив.

Статтею 882 Цивільного Кодексу України передбачено можливість прийняття усіх робіт за договором будівельного підряду або окремих етапів виконаних робіт. При цьому встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Проте, вимог щодо передачі етапів виконаних робіт діючим законодавством України не встановлено.

Укладеним між ВКП ТзОВ «Інко»Лтд та ПІІ «Лукойл-Україна» Договором підряду №10/572 від 15.04.2010 року також не визначено вимог щодо передачі етапів виконаних робіт. Положення Договору підряду №10/572 від 15.04.2010 року у різних його пунктах (п.4.1.9., п.4.1.10., п.5.2., п.6.2., п.7.1.) передбачають складення акту здачі об'єкта в експлуатацію, акту прийому-передачі виконаних робіт. Проте вищезазначені положення Договору підряду, у яких передбачено складення зазначених актів, містять такі умови їх складення, які дають підстави для висновку, що зазначені акти складаються за результатами виконання усіх робіт з будівництва і реконструкції об'єкта.

П.п.3.2.1. та п.3.3. вищевказаного Договору підряду, які визначають порядок оплати вартості виконаних робіт та порядок перевірки замовником відповідності фактичних результатів виконаних робіт, передбачають складання та підписання довідок про вартість виконаних робіт типової форми КБ-3.

Таким чином, за змістом Договору підряду №10/572 від 15.04.2010 року, довідка про вартість виконаних робіт типової форми КБ-3 є тим документом, яким передбачено передачу замовнику окремих етапів виконаних робіт.

Також факт реальної передачі ВКП ТзОВ «Інко» Лтд робіт, що виконані ТзОВ «Альянс+», замовнику - ПІІ «Лукойл-Україна» підтверджується зведеним Актом приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року - лютий 2011 року, яким підтверджено те, що генпідрядник (ВКП ТзОВ «Інко»Лтд) виконав зобов'язання згідно Договору №10/572 від 15 квітня 2010 року на суму 58 115 225,40 грн., а вказані у зазначеному акті роботи були прийняті замовником (ПІІ «Лукойл-Україна») на підставі довідок про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обґрунтовуючи нікчемність укладених між ВКП ТзОВ «Інко»Лтд та ТзОВ «Альянс+» договорів апелянт посилається на те, що у ТзОВ «Альянс+»відсутнє власне майно, відсутній управлінський, технічний, робітничий персонал, відсутні власні або орендовані складські приміщення, виробничі активи інші основні засоби, відсутнє власне або орендоване нерухоме майно, спеціалізована техніка, обладнання та устаткування, тощо.

Судом встановлено, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією видано ліцензію ТзОВ «Альянс+»на здійснення діяльності із створення об'єктів архітектури серія АВ№479283 від 07.06.2010 року строком дії до 18.06.2014 року. Товариство є платником податку на додану вартість, його реєстрація не скасовувалася і не анульовувалось, про що було відомо субєкту владних повноважень на момент проведення перевірки.

При укладенні з ТзОВ «Альянс+»договорів, ВКП ТзОВ «Інко»Лтд встановило юридичний статус цього Товариства на основі його реєстраційних документів, а також встановило факт видачі ТзОВ «Альянс+»Державною архітектурно-будівельною інспекцією ліцензії на здійснення діяльності із створення об'єктів архітектури, факт реєстрації цього Товариства платником податку на додану вартість, то у ВКП ТзОВ «Інко»не було підстав сумніватися у наявності у ВКП ТзОВ «Інко» необхідних організаційних, кваліфікаційних, технологічних та спеціальних вимог для виконання тих завдань, які на нього покладалися відповідними господарськими договорами.

Судова колегія встановила, що господарські операції позивача з вищевказаним підприємством не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами. Суб'єктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагента на здійснення господарських операцій.

Оскільки, фінансово-господарські операції ВКП ТзОВ «Інко»Лтд з ТзОВ «Альянс+» документально підтверджені відповідними первинними документами, сплачено у зв'язку з цим відповідні суми податків, то суд вважає помилковими висновки органу державної податкової служби про нікчемність таких операцій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року у справі №2а-8157/11/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

З. Матковська

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 26.07.2012 року