Ухвала суду № 25376927, 24.07.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/3120/2012 Провадження № 22-ц/0290/2251/2012Головуючий в суді першої інстанції:Іщук Т.П.Категорія: 27 Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2012 м. Вінниця Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Войтко Ю.Б., Голоти Л.О.,

при секретарі Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 22 червня 2012 року в справі за позовом Кредитної спілки «Партнер»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

встановила:

У грудні 2011 року КС «Партнер»звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором цільового кредиту.

В обґрунтування вимог КС «Партнер»посилалась на те, що відповідно до договору кредиту № КСНП-0000733 укладеного 30.06.2008 року з відповідачем ОСОБА_2, останній надано кредит в розмірі 46512,81 грн. строком на 5 місяців, плата за користування кредитом становить 50% річних на фактичний залишок суми кредиту.

В зв'язку з порушенням позичальником умов договору в частині платності та своєчасного виконання боргового зобов'язання, станом на 25.11.2011 року утворилась заборгованість у розмірі 125679,82 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 22.06.2012 року позов КС «Партнер»задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Партнер»заборгованість за договором кредиту №КСПН-0000733 від 30.06.2008 року в розмірі 125679 (сто двадцять п'ять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 82 коп., із яких 46512, 81 грн. - залишок суми кредиту, 79167,01 грн. відсотки за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Партнер»судовий бір в сумі 1256,80 грн.

Не погодившись із рішенням представник відповідача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову КС «Партнер»відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній. Вважає, що відповідач не отримувала гроші, не користувалася ними, а тому кредитний договір фактично не був укладений.

Представник позивача Самойленко О.А. проти вимог апеляційної скарги заперечує і просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.06.2008 року між Кредитною спілкою «Партнер»та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №КСПН-0000733, відповідно до умов якого останній надано кредит в сумі 46512 грн. 81 коп., строком погашення до 01.12.2008 року та з платою за користування ним в розмірі 50% річних на фактичний залишок суми кредиту.

Умовами кредитного договору (п. 1.1, 3.2) передбачено, що спілка надає позичальнику кредит у сумі 46512, 81 грн. в день підписання договору на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язується повернути кредит спілці відповідно до умов договору; при порушенні строків сплати кредиту та плати за користування ним, позичальник сплачує додаткові відсотки у розмірі 1% за кожен день від залишку суми кредиту за весь період прострочення.

Банк свої зобов'язання за договором кредиту виконав, фактичне отримання відповідачем коштів у визначеному умовами договору розмірі підтверджується видатковим касовим ордером №1353 від 30.06.2008 року (а.с.12), що стверджено підписом відповідача.

Суд першої інстанції вірно з'ясував обставини справи і встановив правовідносини, що випливають з них і прийшов до висновку, що вони врегульовані ст. 526, 530, 536, 610, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України.

Згідно з ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 ЦК України. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11 ЦК України).Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

А тому, врахувавши обставини справи, прийшов до правильного висновку про порушення позичальником ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором та необхідність стягнення з неї утвореної заборгованості.

Посилання представника відповідача на те, що видатковий касовий ордер складено за формою, що втратила чинність, не можуть бути прийняті до уваги і не спростовують факту отримання відповідачкою грошових коштів, так як зазначений ордер містить всі необхідні реквізити для документів даного виду: назву позикодавця і позичальника, анкетні дані останньої і її особистий підпис, суму позикових коштів та підставу їх видачі (отримання) тощо.

Посилання апелянта на те, що кредитний договір суперечить законові, а позичальник фактично не користувалася кредитними коштами, колегія суддів відкидає як помилкові, оскільки в договорі кредиту №КСНП-000073 цільове призначення кредиту зазначене як погашення боргу, на що його і було використано позичальником.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1053 ЦК України встановлено, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляції в частині наявності підстав для визнання нікчемним договору кредиту укладеного між КС «Партнер»та ОСОБА_2

Стаття 228 ЦК України містить перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, зокрема: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.18 Постанови від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України), правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

А тому, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних доказів протиправності дій КС «Партнер»та наявності протиправної спрямованості цих дій, а його посилання на матеріали справи - кредитні договори не можуть бути визнані судом належними доказами, оскільки не містять інформацію, що стосувалася б предмету доказування його вимог.

Згідно з ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 22 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:Підпис Стадник І.М. Судді: Підпис Войтко Ю.Б. Підпис Голота Л.О.«З оригіналом вірно»

Суддя апеляційного суду Стадник І.М.