Ухвала суду № 25375380, 17.07.2012, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№2515/8641/2012

Провадження №4-с/2515/37/2012

Ухвала

17 липня 2012 року

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Маслюк Н. В.

при секретарі Чвірова О. О.

за участю заявника ОСОБА_2, державного виконавця ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Чернігові справу за скаргою ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_3, -

Встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаною скаргою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2010 року з примусового виконання виконавчого листа №2-1157 виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова 25.02.2010 року про стягнення коштів; зобов'язання державного виконавця Новозаводського відділу ДВС ЧМУЮ вчинити необхідні дії по розшуку рухомого майна боржника, а у разі його відсутності по реалізації майна - частини квартири, що знаходиться по АДРЕСА_1 у м. Чернігові, а також поновлення строку на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що головним державним виконавцем Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_3 20.12.2010 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1157 виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова 25.02.2010 року про стягнення з ОСОБА_4 10 635 грн 33 коп з тих підстав, що боржник мешкає в АДРЕСА_2. Зазначає, що ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено проведення виконавчих дій за місцезнаходженням майна боржника, а право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби належить стягувачу. Вважає, що зміна місця проживання боржника не є підставою для закінчення виконавчого провадження, на території де знаходиться майно боржника, а тому припинення виконавчих дій суб'єктом оскарження є неправомірними. Крім того, фактичне проживання боржника у м.Києві не позбавляло державного виконавця вчинити необхідні дії по розшуку вкладів та іншого рухомого майна та у разі його відсутності звернути стягнення на частину квартири, що знаходиться на території Новозаводського району м.Чернігова. Вказує, що про оскаржувану постанову дізнався лише 05.04.2012 року у судовому засіданні по справі за його позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів. 10.04.2012 року ним було подану скаргу начальнику відділу ДВС про скасування постанови від 20.12.2010 року, відповідь на яку отримав лише 26.06.2012 року. За таких обставин, ним було пропущено строк оскарження постанови від 20.12.2010 року, який просить поновити.

В судовому засіданні заявник доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, при цьому посилався на обставини, викладені в скарзі. Зазначив, що державний виконавець на його адресу не надсилав копії оскаржуваної постанови.

Державний виконавець ОСОБА_3. в судовому засіданні скаргу не визнала, просила в задоволенні скарги відмовити повністю. Зазначила, що виконавчий лист було направлено за належністю до ДВС за місцем проживання ОСОБА_4, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» в першу чергу проводяться виконавчі дії з приводу рухомого майна. Вказала, що не проводилися виконавчі дії з приводу виявлення рухомого майна за місцем належності на праві власності частини квартири боржнику.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оглянувши виконавчі провадження № 17854966 та №3015356, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За нормами ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів закон покладає на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Правові засади діяльності державної виконавчої служби визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Умови та порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, передбачає Закон України «Про виконавче провадження». Цим же Законом встановлено правові засади захисту прав стягувача, боржника у виконавчому провадженні, що полягають у можливості оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду. Судовий контроль за виконанням судових рішень, ухвалених в порядку цивільного судочинства, здійснюється в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як встановлено в судовому засіданні, 25.02.2010 року Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист №2-1157/10 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 10 635 грн 33 коп боргу.

05.03.2010 року головним державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по вищевказаному виконавчому листу №2-1157/10 (а.с.20),

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, до відділу ДВС у Новозаводському районі надійшов лист КП «ЧМБТІ» за №3034 від 23.06.2010 року, який підтверджує, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на житло від 27.04.2000 року №30-10175 належить 1/6 частина квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.29).

Згідно довідки начальника СГІРФО ЧМВ УМВС України № 6-2795 від 25.05.2010 року, ОСОБА_4, оголошений в розшук, як боржник, і був встановлений проживаючим за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.24).

Головним державним виконавцем ДВС у Новозаводському районі міста Чернігова ОСОБА_3 20.12.2010 року було винесено постанову, яка затверджена начальником ДВС у Новозаводському районі міста Чернігова, про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого 25.02.2010 року Новозаводським районним судом міста Чернігова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 10 635 грн 33 коп.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у випадку направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Суду не надано доказів щодо неможливості вчинення виконавчих дій за місцем реєстрації та знаходженням майна боржника, а тому закриття виконавчого провадження з підстав, що боржник проживає в м. Києві є безпідставним.

Встановлені судом обставини є підставами для часткового задоволення скарги, оскільки у відповідності до положень ст.387 ЦПК України до компетенції суду не віднесено безпосереднє скасування постанов, які виносить державний виконавець, а надано лише право визнавати прийняте рішення неправомірним, із зобов'язанням усунути допущене порушення.

Відповідно до ч 2 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» тільки начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а тому слід визнати неправомірною постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2010 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-1157, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова 25.02.2010 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 10 635 грн. 33 коп., а в задоволенні решті вимог - відмовити.

Беручи до уваги, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази направлення копії постанови від 20.12.2010 року стягувачу, копію постанови ОСОБА_2 отримав 26.06.2012 року (а.с.4), суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 строк на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження пропущений з поважних причин і підлягає поновленню судом.

Заявником понесені та документально підтверджені судові витрати (а.с.9), які підлягають стягненню з Новозаводського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції на користь заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 14, 71-73, 209,218, 384-389, 293 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд , -

Ухвалив:

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду зі скаргою.

Скаргу ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати неправомірною постанову про закінчення виконавчого провадження №17854966 від 20.12.2010 року з примусового виконання виконавчого листа №2-1157, виданого 25.02.2010 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 10 635 грн 33 коп.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції на користь ОСОБА_2 107 грн 30 коп судового збору.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення, а для осіб, які не були присутні в судовому засіданні - протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Новозаводського

районного суду міста Чернігова Н.В. Маслюк