Ухвала суду № 25373582, 10.07.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/2238/12

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКТОРІС" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКТОРІС" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000162200/698 від 28.02.2012 , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2012 року до Хмельницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "ІКТОРІС" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000162200/698 від 28.02.2012.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2012 р. в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ІКТОРІС" відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, посадовими особами ДПІ у м. Хмельницькому проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ІКТОРІС" з питань своєчасності надходження валютних цінностей на Україну та підтвердження відомостей уповноваженого банку про порушення строків розрахунків в іноземній валюті, в результаті чого було складено акт № 1105/22-0/36271986 від 14.02.2012 року. В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст. 2 закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині дотримання 180-денного терміну надходження імпорту товарів по контракту № 1/2011 від 11.05.2011 року з ООО "Икторис и Ко", Республіка Білорусь, на суму 43041795,00 білоруських рублів на 90 днів.

На підставі акту перевірки №1105/22-0/36271986 від 14.02.2012 року ДПІ у м.Хмельницькому прийнято податкове повідомлення - рішення форми "У" № 0000162200/698, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів ЗЕД в сумі 10575,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "ІКТОРІС" виходив з того, що податковим органом доведено правомірність податкового повідомлення - рішення форми "У" № 0000162200/698 від 14.02.2012 р., оскільки відповідачем було доведено, що позивач допустив порушення вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині дотримання 180-денного терміну надходження імпорту товарів за контрактом з іноземним контрагентом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Позивач, відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"№959-ХІІ від 16.04.1991 року , із змінами та доповненнями (далі - Закон №959-ХІІ) є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

11.05.2011 року ТОВ "Ікторіс і Ко"(Продавець) та ТОВ "Ікторіс" (Покупець) уклали контракт поставки № 1/2011, відповідно до якого Продавець зобов'язався поставити, у виді згущеного молока, виробника Республіки Білорусь (далі - товар), а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар на умовах даного контракту.

Відповідно до п.3.1. вказаного контракту поставка товару здійснюється Продавцем на умовах СРТ м. Мінськ в тлумаченні термінів Інкотермс-2000 партії у відповідності до специфікаціями, які складаються і підписується Продавцем та Покупцем. Відповідно до п. 3.3 даного контракту поставка супроводжується оформленням відповідних документів товаротранспортних документів, із зазначенням дати та об'єму поставки партії товару.

Згідно до п.4.5. контракту плату за передачу партії товару по контракту Покупець здійснює в 100% передоплати на протязі 3-х банківських днів з моменту укладання контракту. Обов'язки Покупця по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок Продавця. (п. 4 Контракту).

Відповідно до п.п. 8.1, 8.5 контракту, контракт діє з дня підписання і до повного виконання. У разі не поставки товару на протязі 180 календарних днів з моменту відправки грошових коштів Покупцем для Продавця Покупець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку та вимагати повернення грошових коштів в розмірі 100% попередньої оплати.

Як встановлено в акті перевірки № 1105/22-0/36271986 від 14.02.2012 року на виконання імпортного контракту № 1/2011 від 11.05.2011 року ТОВ "Ікторіс" здійснило попередню оплату нерезиденту ООО "Икторис и Ко" згідно платіжного доручення № 1 від 13.05.2011 року в сумі 43041795,00 білоруських рублів/111478,25 грн. Граничний строк надходження імпортованого товару 09.11.2011 року.

За змістом абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону № 959-ХІІ та абзацу другого підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за N 338/3631, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року №185/94 -ВР передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту. При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону № 959-ХІІ є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

З огляду на зазначене, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України або переходу права власності на імпортований товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару)

В акті перевірки № 1105/22-0/36271986 від 14.02.2012 року встановлено, що імпортований товар, станом на час проведення перевірки, не надійшов, отже, з моменту закінчення граничного строку поставки імпортованої продукції, який закінчився 10.11.2011 року і до закінчення проведення перевірки позивача (07.02.2012 року) порушено строк в дев'яносто днів поставки продукції.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неврахування посилань позивача про ненадання ДПІ у м. Хмельницькому платіжного доручення № 1, оскільки згідно опису копій документів, що отримані у платника податків № 28 від 07.02.2012 року засвідченого директором ТОВ "Ікторіс" було отримано імпортний контракт № 1/2011 від 11.05.2011 року та платіжне доручення № 1 від 13.05.2011 року.

В обґрунтування власної позиції апелянт вказує на безпідставне продовження податковим органом терміну проведення перевірки, однак колегія суддів не погоджується із вказаним твердженням з огляду на наступне.

Пункт 82.4. статті 82 Податкового кодексу України встановлює тривалість перевірок, зокрема тривалість перевірки суб'єктів малого підприємництва не повинна перевищувати 5 робочих днів.

З акту перевірки № 1105/22-0/36271986 від 14.02.2012 року вбачається, що перевірка проведена з 01.02.2012 р. по 07.02.2012 р. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що 04.02.2012 р. та 05.02.2012 р. не були робочими днями (субота та неділя відповідно), тобто перевірку проведено в межах, встановленого п.82.4 ст.82 ПК України, терміну, а тому доводи апелянти в цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В матеріалах справи міститься наказ ДПІ у м.Хмельницькому №440 від 31.01.2012 року про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "ІКТОРІС" (а.с. 45,46) в якому проставлена відмітка про отримання копії наказу посадовою особою ТОВ "ІКТОРІС", датована 01.02.2012 р., а тому доводи апелянта щодо проведення перевірки без відома позивача є необґрунтованими.

Окрім того, посилання апелянта на порушення строків реєстрації акту перевірки не спростовують зафіксовані в ньому порушення.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКТОРІС", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Матохнюк Д.Б.

Мельник-Томенко Ж. М.