Ухвала суду № 25373552, 26.06.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/4892/11

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання неправомірними та скасування акту перевірки та податкові повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання неправомірним та скасування акту перевірки №843-17-181759315 від 30.11.2010 року, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005881700/0 від 16 грудня 2010 року та №0005881700/1 від 30 грудня 2010 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0005881700/0 від 16 грудня 2010 року та №0005881700/1 від 30 грудня 2010 року. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

В судове засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог частини 4 статті 196 КАС України.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, обставини справи полягають у наступному.

У період часу з 12 листопада 2010 року по 25 листопада 2010 року працівниками Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції було проведено документальну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 843-17-181759315 від 30.11.2010 р., відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.3, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» 168/97 від 03.04.1997р. в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 89153,60 грн., в тому числі: січень 2009 р. 0, 00 грн., лютий 2009р. 0, 00 грн., березень 2009р. 0,00 грн., квітень 2009р. 5984,60 грн., травень 2009р. 3855,00 грн., червень 2009р. 2985,20 грн., липень 2009р. 11020,60 грн., серпень 2009р. 3000,0 грн., вересень 2009р. 541,80 грн., жовтень 2009р. 5377,16 грн., листопад 2009р. 523,40 грн., грудень 2009р. 5880,00 грн., січень 2010р. 0,00 грн., лютий 2010р. 0,00 грн., березень 2010р. 0,00 грн.;квітень 2010 р. 0,00 грн., травень 2010 р. 0,00 грн., червень 2010 року 7000 грн., липень 2010 р. 17251,00 грн., серпень 2010 р. 9201,60 грн., вересень 2010 р. 16641,60 грн.;

- пп.4.1.4а п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ із змінами та доповненнями, ФОП не подано декларації по ПДВ за періоди лютий 2009р., березень 2009р., квітень 2009р., травень 2009р., червень 2009р., липень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р.,листопад 2009р., грудень 2009р., січень 2010р., лютий 2010р., березень 2010р., квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року;

- п."б" пп.4.2.1 п. 4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року, внаслідок чого з суми виплаченого фізичним особам доходу не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб на суму 724,07 грн.

На підставі акту перевірки Хмельницькою міжрайонною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0005881700/0 від 16 грудня 2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 127681 грн. 69 коп. - основний платіж - 89153 грн. 60 коп., штрафні санкції - 28528 грн. 09 коп.

В свою чергу, позивач скористався наданим йому правом адміністративного оскарження прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення та оскаржив його в адміністративному порядку, однак за результатами розгляду, скаргу залишено без задоволення, а позивачу надіслано податкове повідомлення-рішення №0005881700/1 від 30 грудня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 127681 грн. 69 коп. (89153 грн. 60 коп. - основний платіж, 38528 грн. 09 коп. - штрафна санкція.)

Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції дійшов висновку, що не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень №0005881700/0 від 16 грудня 2010 року та №0005881700/1 від 30 грудня 2010 року, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Суд І інстанції виходив з того, що відповідно до положень нормативно-правових актів що регулюють спірні правовідносини, з урахуванням встановлених обставин справи, виручка отримана позивачем як платником єдиного податку, за час перебування на спрощеній системі оподаткування, з 4 квартал 2009 року і 1-3 квартали 2010 року, не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією суду першої інстанції у даній справі з огляду на наступне.

У відповідності до п.2.1 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями (далі Закон про ПДВ) платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3. ст. 2 Закону про ПДВ (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно п. 9.3 ст.9 Закону № 168 особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

В силу п. 9.4 ст.9 Закону № 168 якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування

За змістом ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727» для платників єдиного податку звітним періодом є календарний рік.

Як вірно встановлено судом І інстанції, наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що впродовж періоду, у якому позивач знаходився платником єдиного податку, в межах календарного року його виручка максимально становила 337823 грн. у період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року., а тому вимоги п.9.3 і п.9.4 ст.9 Закону № 168 щодо обов'язкової реєстрації платником ПДВ на нього не поширюються.

Згідно з п.9.4 ст.9 Закону №168, особа, на яку не поширюється дія п.2.3 ст.2 цього Закону, може добровільно за її заявою зареєструватися платником податку, якщо вважає за доцільне.

Тому, позивач, як платник податку не підпадає під визначення пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону про ПДВ, мав право, однак не був зобов'язаний зареєструватись платником ПДВ.

За змістом п.6 Указу Президента України від 03.07.98р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів-за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Судом встановлено, що позивач не перевищив допустимий розмір загальної суми від здійснення операцій встановлений для платників єдиного податку, а також обсягу виручки, максимально встановленої для платників єдиного податку. В період перебування на загальній системі оподаткування господарської діяльності не здійснював.

Таким чином висновки відповідача викладені в акті перевірки та доводи наведені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Матохнюк Д.Б.

Мельник-Томенко Ж. М.