Ухвала суду № 25372937, 18.07.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/4266/2012Головуючий суду першої інстанції:Іщенко І.В. Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

"18" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПономаренко А.В. Суддів Дралла І.Г., Павловської І.Г. При секретаріГаліч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання прострочення кредитора як підстави відповідальності за договором застави транспортного засобу,

за апеляційною скаргою Сметаніної Василіни Олександрівни в інтересах ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2010 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Родовід Банк» звернулося до суду з зазначеним позовом , який згодом було змінено шляхом збільшення позовних вимог , посилаючись на те, що 10 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» якого згодом було перетворено у Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 36/АК-00018.08.2, за яким відповідач отримав 16585 доларів США терміном до 10 липня 2015 року на придбання автомобілю та сплату страхових платежів

У забезпечення виконання договірних зобов'язань придбаний ОСОБА_6 автомобіль CHEVROLET LACETTI NF-196 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 10 липня 2008 року був переданий у заставу ПАТ «Родовід Банк» (далі- Банк) .

Однак унаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору станом на 01 лютого 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 82 437,86 доларів США, яка за офіційним курсом валют Нацбанку України еквівалентна 658 653,80 грн. та складається з поточної і простроченої заборгованості за кредитом в сумі 15 796,94 доларів США, процентів, в тому числі прострочених - 4 983,05 доларів США, нарахованої пені в розмірі 61 065,37 доларів США , 3% річних від простроченої грошової суми у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України - 592,50 грн.

Вказуючи на ці обставини Банк просив стягнути з ОСОБА_6 вказану вище заборгованість за кредитним договором , звернути стягнення на заставлений автомобіль CHEVROLET LACETTI NF-196 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 36/АК-00018.08.2 від 10 липня 2008 року у сумі 658653,80 грн. У разі коли стягнутої з ОСОБА_6 суми внаслідок примусової реалізації предмету застави буде недостатньо для повного погашення майнових вимог Банку , звернути стягнення на інше майно, яке належить йому на праві власності.

ОСОБА_6 у березні 2011 року звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «Родовід Банк», який згодом уточнив, зазначивши , що у зв'язку із загальносвітовою фінансовою кризою він вимушено не міг продовжувати платежі за кредитним договором та під психологічним тиском і загрозами працівників Банку 02 березня 2009 року передав Банку заставлений автомобіль з документами для наступної реалізації в погашення заборгованості за рахунок вартості цього транспортного засобу , а 12 січня 2010 року видав довіреність на працівника Банку на право розпорядження транспортним засобом.

Проте Банк весь час продовжував нараховувати відсотки за користування кредитом і пеню , не вживаючи ніяких заходів щодо продажу автомобіля і погашення заборгованості , у зв'язку з чим позивач 02 березня 2010 року відкликав довіреність та звернувся до правоохоронних органів .

Оскільки Банк тривалий час незаконно утримує належний ОСОБА_6 автомобіль і відмовився від позасудового стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна, порушивши умови договору застави , що робить неможливим покрити борг по кредиту за зменшенням вартості автомобілю, на думку позивача, Банк як кредитор, що прострочив грошове зобов'язання, повинен нести відповідальність за вимогами статей 613,616 Цивільного кодексу України шляхом звільнення боржника від сплати процентів і пені зі штрафними санкціями .

У зв'язку з зазначеними обставинами в остаточній редакції позову ОСОБА_6 просив визнати зобов'язання за кредитним договором № 36/АК-00018.08.2 від 10 липня 2008 року станом на 02 березня 2009 року виконаними з розрахунку вартості автомобілю, вказаної у договорі застави транспортного засобу, а також розірвати цій кредитний договір з 02 березня 2009 року.

Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 29 березня 2012 року позов Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 (АР АДРЕСА_2 / АДРЕСА_1) на користь ПАТ «Родовід Банк» (ЄДРПОУ 14349442, м.Київ, вул.Північно-Сірецька, 1-3) (к/р 32008171201, МФО 321712, в Головному Управлінні НБУ в м.Києві та Київської області) суму боргу за договором кредиту у розмірі 296972,60 грн., яка складається з заборгованості за кредитом, процентів, пені, а також судові витрати в сумі 1820 грн. В іншій частині позову , а також у зустрічному позові ОСОБА_6 відмовлено .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - Сметаніна В.О. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_6 на користь Банку суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 126 212,81 грн., який складає поточну і прострочену заборгованість за кредитом , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд під час вирішення справи не дав належної правової оцінки наявним у справі доказам і не звернув достатньої уваги на фактичні обставини справи , проігнорувавши недоведеність Банком факту збитків та неправильний розрахунок пені .

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову і відмову у зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог ОСОБА_6 та наявності правових підстав для стягнення з нього на користь Банку суми заборгованості в сумі 296972,60 грн. у зв'язку із порушенням ОСОБА_6 договірних зобов'язань за умовами кредитного договору .

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, які відповідають матеріалам справи і вимогам матеріального закону.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, які врегульовані статтями 1050 і 1054 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України, що встановлюють обов'язок позичальника повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитними грошима , а також право позикодавця вимагати дострокового повернення позики і сплати процентів на умовах, встановлених договором .

Крім того до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні правила зобов'язального права , передбачені статтями 525,546,549,611 вказаного Кодексу,

Відповідно до зазначених норм закону правовими наслідками порушення боржником зобов'язання, забезпеченого заставою , є право кредитора вимагати від нього виконання зобов'язання в повному обсязі або частково із застосуванням видів забезпечення виконання як спеціальних мір майнового характеру , що стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитору .

Як вбачається з матеріалів справи 10 липня 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 36/АК-00018.08.2 за яким відповідач на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності отримав кредит на придбання автомобілю і сплату страхових платежів у розмірі 16585 доларів США , який зобов'язався повернути до 10 липня 2015 року шляхом здійснення щомісячних платежів в сумі 197,44 доларів США до 10 числа кожного місяця .

Положеннями кредитного договору передбачена матеріальна відповідальність позичальника за невиконання його умов шляхом сплати неустойки у вигляді пені за прострочення повернення кредитних ресурсів , крім того, при його укладенні ОСОБА_6 були відомі усі умови цього договору, що підтверджується його підписом (а.с.10-11).

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором Банком 10 липня 2008 року за участю ОСОБА_6 був укладений договір застави транспортного засобу відповідно до умов якого ОСОБА_6 у заставу Банку був переданий автомобіль CHEVROLET LACETTI NF-196 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а Банк залишив себе право звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання чи неналежного виконання заставодавцем основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні заставодавцем умов цього договору у випадках, встановлених законом. При цьому заставодержатель має право на власний розсуд обрати як судовий, так і позасудовий засіб звернення стягнення на предмет застави ( а.с. 21-23).

Унаслідок не виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту станом на 01 лютого 2012 року утворилася заборгованість за наданим Банком розрахунком у розмірі 82 437,86 доларів США, яка за офіційним курсом валют Нацбанку України складає 658 653,80 грн. , а саме : поточну і прострочену заборгованість за кредитом в сумі 15 796,94 доларів США, процентів, в тому числі прострочених - 4 983,05 доларів США, нарахованої пені в розмірі 61 065,37 доларів США , 3% річних від простроченої грошової суми - 592,50 грн.

Наявність заборгованості за тілом кредиту відповідачем ОСОБА_6 не оспорювалася.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення ОСОБА_6 умов кредитного договору та наявність правових підстав для покладення на нього обов'язку перед Банком по сплаті заборгованості за договором кредиту у вигляді боргу за тілом кредиту , процентів за користування кредитом , пені та трьох процентів річних від простроченої суми у загальному розмірі 296972,60 грн., яка утворилася унаслідок неналежного виконання позичальником договірних зобов'язань .

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо визначення розміру пені у 15796,94 доларів США , оскільки при вирішенні цього питання місцевий суд виходив з положень частини 3 статті 551 ЦК України , належним чином дослідив матеріали справи і навів у рішенні відповідні мотиви для зменшення суми пені .

При цьому довід апеляційної скарги щодо неправильного розрахунку Банком заборгованості за пенею був предметом належної перевірки судом першої інстанції під час вирішення справи , суперечить матеріалам справи і не заслуговує на увагу .

На думку судової колегії місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Банку про звернення стягнення на заставлене майно у зв'язку з порушенням позивачем встановленого законом і договором процедури та порядку звернення до суду з такою вимогою.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_10, місцевий суд обґрунтовано виходив з його безпідставності , оскільки за правилами статей 651 і 652 ЦК України можливість розірвання договору закон пов'язує з наявністю певних умов - істотного порушення договору другою стороною , інших встановлених договором або законом випадків , а також істотною зміною обставин .

Як роз'яснив Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєї постанові № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин (пункт 15).

Разом з тим визначених зазначеними правовими нормами підстав для розірвання укладеного сторонами кредитного договору не встановлено , оскільки всупереч вимог статей 10 і 60 ЦПК України позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_6 у встановленому законом порядку не доведено обставин , з якими закон пов'язує розірвання договірних відносин .

При цьому суд першої інстанції правильно врахував , що зобов'язання припиняється його виконанням , а розірвання договору не звільняє боржника від відповідальності за порушення умов договору до його розірвання .

Посилання ОСОБА_6 на виконання кредитних зобов'язань перед Банком станом на 02 березня 2009 року у зв'язку з простроченням кредитору та відмовою Банку у прийнятті належного виконання шляхом реалізації заставленого автомобілю, переданого ОСОБА_6 заставодержателю 02 березня 2009 року за актом прийому -передачі , а потім витребуваного ОСОБА_6 з незаконного володіння Банку згідно рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 21 травня 2012 року , суперечать наявним у справі доказам , при цьому позивачем за зустрічним позовом не наведено переконливих доказів домовленості з Банком стосовно введення процедури позасудового врегулювання спору відповідно до положень пункту 3.2. договору застави транспортного засобу та приписів Закону України « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» .

Крім того, наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет застави не позбавляє заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави в судовому порядку (стаття 24 Закону України « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень») .

Статтею 616 ЦК України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання з вини кредитору у вигляді зменшення розміру збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Однак положення даної норми закону стосуються цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і характер спірних правовідносин, висновки суду відповідають обставинам справи, а оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування апеляційна скарга не містить.

Відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 Сметаніної Василіни Олександрівни відхилити.

Рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: Пономаренко А.В. Дралло І.Г. Павловська І.Г.