Ухвала суду № 25368281, 12.06.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13694/10/0170/9

12.06.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Ілюхіної Г.П.

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс"- Жукова Євгенія Юріївна, довіреність № 1 від 10.01.12

представника відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- Бабченко Людмила Павлівна, довіреність № б/н від 23.03.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 20.12.11 по справі № 2а-13694/10/0170/9

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс" (пров. Вигоний, 13,Віліне,Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим,98434)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,- задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим №0000842301/0 від 08.04.2010р. та №0000842301/1 від 20.04.2010р., в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс»(ідентифікаційний код 32362095) суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 324912,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс»судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Інвест Плюс»(АРК, Бахчисарайський район, с. Виліне, пров. Вигоний,13, рахунки невідомі, ЄДРПОУ 32362095) вартість проведеної у справі судової економічної експертизі у розмірі 4 981,00грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2011 та прийняти нове рішення по справі.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням вимог чинного законодавства.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційним розглядом встановлено, що позивач є юридичною особою, державну реєстрацію якого проведено Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 25.03.2003 року, знаходиться на податковому обліку в ДПІ в м. Ялті, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість.

Позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009р. (№9584 від 18.02.2010р., в якій в рядку 25.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку»і в рядку 3 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню»додатку 3 до податкової декларації «розрахунок суми бюджетного відшкодування»зазначено 318232,00 грн. Також, платник податку направив податковому органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на вказану суму (а.с. 84, т. 1).

Посадовими особами ДПІ в м. Ялта проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за січень 2010р., за наслідками перевірки складено акт від 24.03.2010р. №940/23-4/32362095 (12-27, т. 1), згідно висновків якого: на порушення п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 «Про податок на додану вартість»завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010р. на 248015,00 грн.; на порушення п.п. 7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено суму бюджетного відшкодування у розмірі 5168,60 грн., в тому числі по періодах: у липні 2009р. на 54,17 грн.; у вересні 2009р. на 2418,07 грн.; у листопаді 2009р. на 2696,36 грн. на порушення п.п. 7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума, яка заявлена до бюджетного відшкодування за січень 2010р. завищена на 326044,00 грн. на порушення п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»залишок від'ємного значення строки 26, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в декларації ПДВ за січень 2010р. завищений на 9977,00 грн.

На підставі цього акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000842301/0 від 08.04.2010р. (а.с. 10, т. 1) про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 326044,00 грн. за податковою декларацією січень 2010р.

Позивач не погодився із цим рішенням, оскаржив його в порядку адміністративного оскарження, відповідно до ст. 5 Закону №2181. За наслідками розгляду скарги платника податків відповідачем прийнято рішення від 20.04.2010р. вих. №8044/10/25 (а.с. 76-79, т. 1), яким скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 08.04.2010р. вих. №0000842301/0 -без змін.

Відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 р. №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за №567/5758 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення 20.04.2010р. №0000842301/1 (а.с. 11, т. 1).

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Інвест Плюс»до складу податкового кредиту за грудень 2009р. віднесені суми податку, по податкових накладних, які заповнені з порушенням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- адреса в податкових накладних не відповідає юридичній адресі ТОВ «Інвест Плюс»згідно реєстрації у свідоцтві платника ПДВ, по контрагентам ЗАТ «Будпроект Севастополь», ЗАТ «Солді і Ко», ТОВ «ДАКО Інженірінг», ДП «Бахчисарайський лесхоз», ТОВ «Інтек», ТОВ «Кримводбуд Плюс», ПП «Інстал Сервіс»на загальну суму ПДВ 226059,61 грн.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця, місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтву про реєстрацію платника ПДВ №00510582, виданому ДПІ в м. Ялта 05.04.2003р. (а.с. 73, т.1), адресою платника ТОВ «Інвест Плюс»є м. Ялта, смт. Форос, вул. Терлецького, 9/а. Саме ця адреса вказана як місцезнаходження юридичної особи ТОВ «Інвест Плюс»в Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №445779, виданому Виконкомом Ялтинської міської ради 25.03.2003р. (а.с. 72, т.1).

ТОВ «Інвест Плюс»отримано нове Свідоцтву про державну реєстрацію юридичної особи серії серії А №066497, виданому Виконкомом Ялтинської міської ради 26.08.2008р. (а.с. 38, т.1), в якому зазначено нове місцезнаходження юридичної особи ТОВ «Інвест Плюс», а саме: АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліне, провулок Вигінний, 13. Підставою зміни Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи була саме зміна місцезнаходження юридичної особи.

Фактичною адресою ТОВ «Інвест Плюс»є саме Бахчисарайський район, с. Віліне, провулок Вигінний, 13, що зафіксовано на першої сторінці акта первірки від 24.03.2010р. №940/23-4/32362095 (а.с. 12, т.1).

Позивачем отримано нове Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100271797, в якому місцезнаходженням платника вказана його нова юридична адреса, а саме: Бахчисарайський район, с. Віліне, провулок Вигінний, 13, але початок дії нового Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ -04.03.2010р.

Судом першої інстанції під час розгляду справи були досліджені копії податкових накладних, щодо яких перевіркою виявлені порушення в їх заповнені (а.с. 99-218, т.1), та встановлено, що місцезнаходження покупця (ТОВ «Інвест Плюс») в них вказано саме Бахчисарайський район, с. Віліне, провулок Вигінний, 13, тобто юридична та фактична адреса ТОВ «Інвест Плюс»станом на грудень 2009р.

Закон України «Про податок на додану вартість»не містить вимоги про обов'язкове зазначення в податкової накладної саме тієї адреси покупця, яка зазначена в його Свідоцтві про реєстрацію платника ПДВ. Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»обов'язковим реквізитом податкової накладної є місце розташування юридичної особи, яким в даному випадку є саме Бахчисарайський район, с. Віліне, провулок Вигінний, 13.

Отже, суд дійшов висновку, про необґрунтованість висновків відповідача щодо зменшення податкового кредиту за грудень 2009р. на 226059,61 грн. та правомірність включення вказаної суми до податкового кредиту за грудень 2009р.

Згідно із п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовлеванням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Інвест Плюс»необґрунтовано включено до складу податкового кредиту за грудень 2009р. ПДВ у сумі 103,46 грн. по податкової накладної від 19.11.2009р. №64 на суму 620,76 грн. у т.ч. ПДВ 103,46 грн. у зв'язку з ненаданням документів, які підтверджують необхідність придбання товару (пляшок »0,75 л) для господарської діяльності підприємства.

Судом встановлено, що ПДВ у сумі 103,46 грн. віднесено до податкового кредиту грудня 2009р. на підставі податкової накладної ПП «Євросклосервіс»від 19.11.2009р. №64 (а.с. 225, т. 1).

Використання придбаного товару у межах господарської діяльності ТОВ «Інвест Плюс»підтверджується матеріалами справи. Наказом по підприємству від 08.09.2009р. №81/09-09-од зазначена мета придбання пробної партії пляшок для розливу вина -необхідність проведення випробувань на міцність та світлопроникність, апробації склотари для розливу вина при здійсненні мікровиноробства, з метою використання отриманих результатів в майбутньому при виробництві вина. Відповідно до Статуту ТОВ «Інвест Плюс»(а.с. 42-53, т.1) основним видом діяльності ТОВ «Інвест Плюс»є вирощування фруктів і ягід для виробництва напоїв, тому пляшки для розливу алкогольних напоїв були придбані ТОВ «Інвест Плюс»з метою їх подальшого використання в господарської діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про додержання позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств»від 28.12.1994р. №335/94-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У ході перевірки надані первинні документи виписані ЗАТ «Бурлюк»на придбання ТОВ «Інвест Плюс»послуг автостоянки -акт наданих послуг від 29.12.2009р. №776 та податкова накладна від 29.12.2009р. №776 на суму 100,00 грн., у т.ч. ПДВ 16,67 грн., у яких відсутні марка, державний номер, номер кузову автомобілю. На думку відповідача вказані документи не підтверджують належність автотранспорту до ТОВ «Інвест Плюс»та використання у господарської діяльності підприємства.

Судом встановлено, що ПДВ у сумі 16,67 грн. віднесено до податкового кредиту за грудень 2009р. на підставі податкової накладної ЗАТ «Бурлюк»від 29.12.2009р. №776 (а.с. 231, т. 1), яка була виписана згідно акту виконаних робіт від 29.12.2009р. №776 (а.с. 232, т. 1) до договору про надання послуг від 26.06.2009р. №5/у-09 (а.с. 229, т. 1). Відповідно до п. 1.4 предметом вказаного договору, зокрема, є забезпечення стоянки та охорони транспортних засобів замовника (ТОВ «Інвест Плюс») у міжзмінний час на території гаражу ЗАТ «Бурлюк».

Згідно довідки ЗАТ «Бурлюк»підтверджено надання послуг по стоянкі автомобіля Mitsubishi Pajero державний номер АК 3080 ВІ (а.с. 234, т. 1). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вказаний атомобиль зареєстрований на ТОВ «Інвест Плюс»(а.с. 235, т. 1).

Таким чином, суд дійшов висновку про підтвердження зв'язку витрат згідно договору про надання послуг від 26.06.2009р. №5/у-09 з господарською діяльністю ТОВ «Інвест Плюс»та правомірність віднесення до податкового кредиту за грудень 2009р. ПДВ у сумі 16,67 грн.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Інвест Плюс»до складу податкового кредиту за грудень 2009р. віднесені суми ПДВ без фактичного підтвердження отримання обладнання та послуг (робіт) -відсутній акт виконаних робіт по зовнішньому електропостачанню комплексу будівель ТОВ «Компанія Укренергосервис»на загальну суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.

Судом встановлено, що ПДВ у сумі 16666,67 грн. віднесено до податкового кредиту грудня 2009р. на підставі податкової накладної ТОВ «Компанія Укренергосервис»від 19.12.2009р. №82 (а.с. 39, т. 2), виписаної за фактом одержання від позивача авансового платежу на суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2009р. №103 (а.с. 40, т. 2) по договору підряду від 18.08.2009р. №1/24-Н (а.с. 15-22, т. 2). Відповідно до п. 2.1 предметом вказаного договору є виконання підрядних робіт з влаштування зовнішнього електропостачання на території споруджуваного «Комплексу переробки винограду з виробництва вина»у районі с. Віліно Бахчисарайського району. Згідно із п. 3.1. по договору підряду від 18.08.2009р. №1/24-Н загальна вартість договору складає 3749617,20 грн.

Будивництво трансформаторної підстанції є одним із етапів підрядних робіт за цим договором та підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт від 26.02.2010р. №2199.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначеної норми підставою для нарахування податкового кредиту є саме податкова накладна постачальника тому суд приходить до висновку про правомірність включення до податкового кредиту за грудень 2009р. ПДВ у сумі 16666,67 грн. на підставі податкової накладної за відсутності витратної накладної або акту виконаних робіт.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Інвест Плюс»неправомірно включено до складу податкового кредиту за січень 2010р. ПДВ по податковим накладним за липень, вересень, листопад 2009р. на загальну суму 5168,60 грн. у зв'язку з тим, що податкові накладні виписані постачальниками в періоди, які вже були охоплені документальними позаплановими перевірками з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В акті перевірки відповідачем вказано, що такої скарги від позивача не надходило, проте суд вважає за необхідне вказати, що абзацом 2 вказаної норми встановлено право особи на подачу такої скарги, що неможна розуміти як обов'язок.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про те, що право на податковий кредит у платника податків виникає у випадку повної оплати за товар та одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ, у зв'язку з чим віднесення до податкового кредиту січня 2010р. ПДВ в сумі 170384,70 грн. на підставі податкових накладних, які виписані в попередніх періодах, не є порушення норм п.п.7.2.3 та 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналогічний висновок надано і в п.5 експертного висновку №17/11 від 08.09.2011р., згідно якого документами первинного податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Інвест Плюс»не підтверджується заниження суми бюджетного відшкодування в розмірі 5168,60 грн., в тому числі по періодах за липень 2009р. на 54,17 грн., за вересень 2009р. на 2418,07 грн. та за листопад 2009р. на 2696,36 грн.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, про необґрунтованість висновків відповідача щодо безпідставного включення до податкового кредиту грудня 2009р. суми ПДВ в розмірі 5168,60 грн. (54,17+ 2418,07+ 2696,36).

Як вбачається з п.п. 3.4.4 акту перевірки «Перевірка достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодування за січень 2010 року», у ході перевірки встановлено завищення суми заявленої до бюджетного відшкодування за січень 2010 року на 326044,00 грн. у зв'язку з порушенням ТОВ «Інвест Плюс»п.п.7.7.1, п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню за січень 2010р. підлягають суми ПДВ, включені до податкового кредиту попереднього місяця (грудня 2009р.), що були сплачені постачальникам до січня 2010р. -по грудень 2008р. включно.

Згідно з п. 3 епізоду 2 експертного висновку №17/11 від 08.09.2011р. при дослідженні наявних у матеріалах справи платіжних документів про сплату постачальникам сумм ПДВ, що увійшли до заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2010р. (а.с. 148-161, т. 2) встановлено, що вартість послуг по ТОВ «Амбелія»(ПДВ -723,54 грн.), ТОВ «Укренергосервіс»(ПДВ -400,00 грн.) та ДП УДЦ радіочастот (ПДВ -8,80 грн.) ТОВ «Інвест Плюс»оплачені вже у січні 2010р.

Включення до заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2010р. сум ПДВ, сплачених постачальникам у січні 2010р. є порушенням п.п.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 3 епізоду 2 експертного висновку №17/11 від 08.09.2011р. документами первинного бухгалтерського обліку ТОВ «Інвест Плюс»висновки про завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2010р. на 326044,00 грн. підтверджуються частково -в сумі 1132,00 грн., та не підтверджуються в сумі 324912,00 грн.

Експертизою встановлено, що завищення залишку від'ємного значення рядку 26 декларації за січень 2010р. складає лише 1132,00 грн. -за рахунок зменшення показника рядка 25 декларації за січень 2010р.

Відповідно до епізоду 3 експертного висновку №17/11 від 08.09.2011р. документами первинного податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Інвест Плюс»завищення на 9977,00 грн. залишку від'ємного значення рядку 26 підтверджено частково -у сумі 1132,00 грн. та не підтверджено у сумі 8845,00 грн. (9977,00 - 1132,00).

Отже, прийняті позивачем спірні податкові повідомлення-рішення не можна вважати такими, що прийняті згідно чинного законодавства в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс»(ідентифікаційний код 32362095) суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 324912,00 грн. за січень 2010р.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.11 по справі № 2а-13694/10/0170/9 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.11 по справі № 2а-13694/10/0170/9 залишити без змін

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України

Повний текст судового рішення виготовлений 18 червня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта