Ухвала суду № 25368143, 12.07.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2596/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" липня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів -Бистрик Г.М. та Бабенка К.А.,

при секретарі Конюшенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Командитного товариства "Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Командитне товариство "Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика" (далі -позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі - відповідач або податковий орган) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2012 року № 0000202320, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 168521,00 грн. в тому числі 134 817,00 грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33704, 00 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0000212320, яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 104301,00 грн., в тому числі 83 441,00 грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20860,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 14.02.2012 року № 0000202320 та № 0000212320.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позивних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку Командитного товариства "Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

Зазначена перевірка позивача була проведена на підставі наказів від 11.01.2012 року № 43 та від 18.01.2012 року № 70 на виконання постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області майора податкової міліції Пономарчука О.В. від 29.06.2011 року про призначення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по кримінальній справі № 079002/11.

За результатами даної перевірки складено акт № 28/23-205/02475492 від 26.01.2012 року, за змістом якого в ході даної перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього на загальну суму 134817,00 грн., та порушень п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 83441,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 14.02.2012 року № 0000202320, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 168521,00 грн. в тому числі 134817,00 грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33704,00 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0000212320, яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 104301,00 грн., в тому числі 83441,00 грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20860,00 грн.

Обґрунтовуючи порушення позивачем податкового законодавства, відповідач посилався на висновки згаданого акта, згідно з яким, на підставі аналізу перевірки податкової звітності контрагентів було встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного і іншого транспорту, а також устаткування, що було необхідним для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТК «Альянс» і ТОВ «Фронтекс»які поставляли позивачу запчастини та сировину для виробництва поліграфії. Тобто, відповідач встановив відсутність можливості у названих контрагентів поставки товарно-матеріальних цінностей через відсутність основних засобів на підприємстві.

Разом з тим, у акті перевірки не зазначено, які матеріальні, трудові та інші ресурси необхідні для здійснення поставки матеріалів для поліграфії, паперу, пластин офсетних та запчастин.

Що ж стосується висновків щодо порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів звертає увагу на наступне.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; наявність результатів зазначеної діяльності (продукції, робіт чи послуг), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно з п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення перевірки позивач на підтвердження виконання умов договору на поставку йому придбаної продукції надав відповідачу податкові накладні, видаткові накладні, приходні ордера, рахунки фактура.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що ці документи підтверджують факт поставки позивачу продукції, а відповідач не мав жодних зауважень з приводу відображення в них реальної господарської операції.

Оскільки, як зазначено вище, господарські операції позивача з ТОВ «Фронтект»та ТОВ «ТК Альянс»носили реальний характер, а позивач отримував товари для подальшого використання товару у власній господарській діяльності, що підтверджується первинною документацією, віднесення сум до валових витрат по даних операціях не може вважатися незаконним.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що позивач на порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставно відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену за товар, який повинен бути поставлений ТОВ «ТК «Альянс» і ТОВ «Фронтекс».

Між тим, у відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як платники податків, видали належним чином оформлені податкові накладні, а тому позивач мав право на формування податкового кредиту за цими операціями. Сума валових витрат також сформована позивачем правомірно.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суму податкового кредиту позивач формував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Таким чином на думку колегії суддів позивач правомірно визначив суму податкового кредиту, виходячи із вартості робіт за вказаними договорами, а тому позивач мав право на зменшення розміру податкового зобов'язання з урахуванням суми податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на висновки акту перевірки ДПІ на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення що ґрунтується на матеріалах кримінальної справи за фактами фіктивного підприємництва ТОВ «Фронтект»та ТОВ «ТК Альянс», що розглядається Богунським районним судом м. Житомира, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Апелянтом не надано суду вироку у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 та 2 ст. 205 КК України, який набрав законної сили.

Зважаючи на викладене вище, приймаючи до уваги вищевказані норми законодавства та надані представниками докази, наявні у матеріалах справи, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що позивачем було законно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентами ТОВ «Фронтект»та ТОВ «ТК Альянс»на загальну суму 104 301,00 грн.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бабенко К.А

Бистрик Г.М.