Постанова № 25368141, 13.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18859/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Грибан І.О. Губської О.А.,

при секретарі Кропивному Є.В.

представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Укртехнопром" та Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Укртехнопром" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протипранвими та скасуваненя податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ Холдингова компанія "Укртехнопром" звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.09.2010 року №0000702303/0 та №0000692303/0, яким до позиву визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2012 р. позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення - рішення від 27.09.2010 року №0000692303/0 в частині донарахування податкових зобов"язань в розмірі 37151,50 грн. та штрафу в розмірі 18576 грн. визнано протиправним та скасовано. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги. Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині, якою було відмовлено в задоволенні позовних вимог, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно відображає обставини справи і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно відображає обставини справи і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю доповідача, осіб, що з"явились, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Холдингова Компанія "Укртехнопром" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010 року. За наслідком перевірки було складно акт від 21.09.2010 № 586/23-3-33056631 та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 27 серпня 2010 року № 0000702303/0 щодо донарахування податку на додану вартість та № 0000692303/0 - податку на прибуток.

Вказані податкові повідомлення-рішення винесені з приводу взаємовідносин позивача з контрагентами: ТОВ "Протерм", ТОВ "Сайвік", ТОВ "Інтекс - Метал", ТОВ "Аффініті", фізичною особою-підприємцем -ОСОБА_7 та фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_8; відряджень робітників позивача.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Позивачем було укладено договір з ТОВ "Сайвік" № 59 від 15 березня 2007 року. Предметом договору є купівля - продажу товару згідно номенклатури, строків, ціни, які вказані в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Разом з тим, судом першої інстанції зазначено, що таких специфікацій - додатків до договору позивач суду не надав.

Суд першої інстанції вивчивши товарно-транспортні накладні, не може прийняти їх як належний доказ на перевезення, оскільки: останні не містять жодних відомостей про подорожні листи, які повинні виписуватись при перевезенні і видаватися водію; пункти навантаження і розвантаження містять посилання на місто без зазначення конкретних адрес; відсутній штамп, підпис, прізвище, ім'я і по-батькові як особи, яка відвантажила товар, так і водія з відповідним штампом (саме перевізника,а не замовника), який прийняв вантаж до перевезення, хоча відповідні графи ТТН чітко вміщують в собі реквізити необхідні для заповнення таких відомостей.

Поряд з цим відсутній в ТТН(ах) підпис особи, яка приймала вантаж з боку позивача, хоча і зазначено прізвище ОСОБА_5

Разом з тим, як випливає з постанови про закриття кримінальної справи від 10 грудня 2010 року, будучи допитаним в якості свідка гр. ОСОБА_5 (який є керівником регіонального складу позивача в м. Красилів), останній повідомив, що комплектуючі він приймав по кількості та якості на підставі видаткових та товарно - транспортних накладних. Після перевірки продукції по кількості і якості він вносив перелік прийнятої продукції в карточку складського обліку по кожному виду товару.

Крім того наявні підписи в накладних не відповідають підпису ОСОБА_5

Колегією суддів встановлено, що в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Оболонському районі м. Києва знаходилася кримінальна справа № 75-00183, порушена 29.09.2010 року, відносно голови правління позивача у зв"язку з включенням до складу валових витрат, пов"язаних з виконанням договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ "Сайвік" від 01.02.2007 р. № 18.

Постановою від 10.12.2010 року вказану кримінальну справу було закрито, у звязку з не доведенням ухилення від сплати податків головою правління позивача, оскільки в ході досудового слідства було встановлено реальність операцій придбання комплектуючих до газових котлів за вказаним договором, їх товарність і господарський характер, використання отриманого товару у виробництві та транспортування вказаного товару. Окрім цього, у вказаній постанові зазначено, що станом на час фінансово - господарських взаємовідносин позивача та ТОВ "Сайвік", останній перебував на державному та податковому обліку.

Колегія суддів зважає, що відповідно до п.1.32 ст.1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Витрати платника податків, за винятком окремих законодавчих обмежень, можуть бути віднесені до складу валових витрат, якщо такі витрати були направлені на отримання доходу.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 вказаного Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються ст. 11 вказаного Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Відповідно до ЗУ "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно ст. 1 Закону України від 16.07.99 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 ЗУ "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб"єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно з пп. 25.2 Положення № 79 датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбуваються у випадку прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду, є відповідна дата прийняття рішення.

Відповідачем не було надано жодних доказів того, що на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ "Сайвік" не було зареєстроване органами державної податкової служби в якості платника податку, та не мало відповідного свідоцтва. Також, відповідачем не надано доказів виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "Сайвік" або ж зміни інформації щодо засновників вказаного підприємства.

Добросовісність позивача як платника податків підтверджується наявністю запису в ЄДР про директора і засновника ТОВ "Сайвік" ОСОБА_6, відсутність будь-якої поінформованості про факт його смерті, а також відсутність повноважень на перевірку вказаних фактів.

Господарський і оподатковуваний характер операцій із ТОВ "Сайвік" підтверджується товарно-транспортними накладними щодо перевезення отриманого товару з м. Артемівськ Донецької області до м. Красилів Хмельницької області, документами на відпуск товару контрагенту позивача ТОВ "Завод Атонмаш", сплатою податків з подальшої реалізації цього товару, використанням товару у виробничій діяльності.

Крім того, товари, а саме запасні частини до котлів, поставлені ТОВ "Сайвік" призначені для використання у власній господарській діяльності підприємства і були використані в оподатковуваних операціях та в межах власної господарської діяльності. За фактами поставки і оплати зазначених товарів підприємство отримувало заповнені належним чином податкові накладні ТОВ "Сайвік" та його свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, що було видано відповідним податковим органом і підтверджувало право контрагента на виписку податкових накладних.

Колегія суддів зауважує, що реальність фактів отримання товару (запасних частин до котлів) від ТОВ "Сайвік" підтверджується товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи, щодо перевезення даного товару з м. Артемівськ до м. Красилів (регіональний склад позивача), документами на відпуск товару (податкові та видаткові накладні, які додаються) їх контрагенту в м. Красилів, сплатою податків позивачем з подальшої реалізації товару, використанням товару у виробничій діяльності та показами свідків.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу суду першої інстанції, що навіть з акту перевірки прямо вбачаються підтвердження зазначеного факту - в розділі щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб щодо додаткових благ зазначені факти відряджень працівників підприємства позивача до м. Красилів.

Отже, колегія суддів зазначає, що господарські операції із ТОВ "Сайвік" для підприємства позивача мали реальний і товарний характер, а одержаний товар був використаний в подальшому в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Разом з тим, товари, а саме запасні частини до котлів, поставлені ТОВ "Сайвік" призначені для використання у власній господарській діяльності підприємства позивача і були використані в оподатковуваних операціях та в межах власної господарської діяльності. Отже, господарські операції із ТОВ "Сайвік" для підприємства позивача мали реальний і товарний характер, а одержаний товар був використаний в подальшому в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Враховуючи викладене, а також враховуючи не доведення ухилення від сплати податків головою правління позивача в ході розслідування кримінальної справи та її закриття, колегія суддів приходить до висновку про те, що віднесення до складу валових витрат за договором від 01.02.2007р. № 18 не є наслідком нікчемного правочину, що підтверджується матеріалами справи, а відтак позивач не повинен нести відповідальності за зловживання свого контрагента.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо правомірності визначення позивачу зобов"язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2253963, 75 та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1126981, 875 а також податку на додану вартість в розмірі 2 028 171грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1014085,50грн. є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано жодних доказів того, що на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ "Сайвік" не було зареєстроване органами державної податкової служби в якості платника податку, та не мало відповідного свідоцтва. Також, відповідачем не надано доказів виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Сайвік" або ж зміни інформації щодо засновників вказаного підприємства.

Добросовісність позивача як платника податків підтверджується наявністю запису в ЄДР про директора і засновника ТОВ "Сайвік" ОСОБА_6, відсутність будь-якої поінформованості про факт його смерті, а також відсутність повноважень на перевірку вказаних фактів.

Крім того, згідно ст. 11 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат є або дата списання банківських коштів, або дата оприбуткування товарів.

Зокрема, слід зазначити, що правомірність нарахування валових витрат підтверджується не тільки видатковими накладними ТОВ "Сайвік", а і платіжними дорученнями підприємства, які містяться в матеріалах справи щодо списання банківських коштів на оплату отриманого товару.

Стосовно здійснення операцій ПАТ "ХК" Укртехнопром" із ТОВ "Інтекс-метал" колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

За даними декларації з податку на прибуток підприємства, основні засоби у нього відсутні, крім того за декларацією з комунального податку за січень-березень 2010 року, кількість працюючих на підприємстві склала 2 особи. Крім того, згідно акту № 1449 від 27.07.2010 року, підприємство ТОВ " Інтекс-метал" не знаходиться за місцем реєстрації. За висновком перевіряючих у ТОВ "Інтекс - метал" відсутні достатні трудові та виробничі ресурси, необхідні умови для ведення господарської діяльності, а отже вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов"язання.

Як наслідок - взаємовідносини ТОВ "Інтекс-метал" з підприємством позивача є фіктивним, оскільки дане підприємство за адресою (вказано в реєстраційних документах) не знаходиться, то у нього відсутні відповідні первинні документи, що є підставою для зняття відповідних сум з податкового кредиту підприємства позивача.

З таким висновком не можна погодитись в повній мірі, оскільки реальність фактів отримання товару (запасних частин до котлів від ТОВ "Інтекс-метал" підтверджується товарно-транспортними накладними щодо перевезення даного товару з м. Артемівськ до м. Красилів, документами на відпуск товару (податкові та видаткові накладні) контрагента позивача, сплатою податків підприємством позивача з подальшої реалізації даного товару, використанням товару у виробничій діяльності. Крім того, навіть з акту перевірки вбачається підтвердження зазначеного факту - в розділі щодо нарахування податку з доходів фізичних осіб щодо податкових благ зазначені факти відряджень працівників підприємства до м. Красилів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що господарські операції з ТОВ "Інтекс-метал" мали реальний і товарний характер, що підтверджується матеріалами справи, а одержаний товар був використаний в подальшому в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. Позивач перераховував грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ "Інтекс-метал", заборгованість за результатами взаєморозрахунку за договором поставки запасних частин до котлів від 01.08.2009р. відсутня.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, щодо віднесення до валових витрат сум по операціях щодо отримання від ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_7 інформаційно - консультаційних послуг, у зв"язку з чим, судом першої інстанції зроблено висновок про правомірність визначення позивачу суми податкового зобов"язання з податку на прибуток підприємств та суми штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що акти надання послуг не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача.

Як вже зазначалося вище, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.99 року.

Статтею 1 Закону визначено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов"язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-14 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1 та пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку відповідачем було безпідставно розширено коло документів, якими має бути підтверджено факт надання комерційних послуг, оскільки правилами ведення податкового обліку не вимагається підтвердження таких послуг саме звітами. Первинні документи, що визначаються судом, повинні фіксувати здійснення господарської операції (приймання послуг, їх передачу, оплату тощо).

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, не передбачено вичерпного переліку документів, що підтверджує зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю. Дані нормативні акти лише вказують на необхідність наявності первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт містять відомості про господарську операцію надані інформаційно - консультаційні послуги та підтверджують здійснення господарських операцій, а банківські документи щодо їх оплати є належними первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції.

Таким чином, правомірність віднесення позивачем до валових витрат вартості придбаних інформаційно-консультаційних послуг підтверджується відповідними актами виконаних робіт, які містять інформацію щодо змісту здійсненої господарської операції та є належними доказами, що відповідає вимогам підпункту 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо віднесення до складу валових витрат, які не пов'язані із компенсацією товару, за операціями із цим постачальником на 59 129 грн. та отримання позивачем від ТОВ "Протерм" радіаторів на загальну суму 70 966 грн. (в т.ч. ПДВ), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами п. 5.1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зі змісту акта та інших матеріалів справи не вбачається, що отримані позивачем товари та послуги не використовувались ним у власній господарській діяльності. За фактами отримання зазначеного товару були оформлені відповідні первинні документи, зокрема видаткова накладна постачальника, підписана обома сторонами правочину, яка підтверджує відповідно до вимог закону нарахування валових витрат.

Крім того, на момент отримання позивачем товарів та послуг їх вартість була визначена та підлягала відшкодуванню позивачем до спливу строку позовної давності.

Приписами підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що до складу валових витрат включаються не лише фактично сплачені суми, але і нараховані.

А відтак, норми ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" не містять застережень щодо обов"язку платника податку здійснювати будь - яке коригування у бік зменшення валових витрат, які були сформовані за фактом оприбуткування товарів у попередніх звітних періодах і не оплачених в межах строку позовної давності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо відмови в задоволенні позову в зазначеній частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення позивачу суми податкового зобов"язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 4911,25 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1719,30 грн., за епізодом, пов"язаним з віднесенням до складу валових витрат сум понесених на відрядження працівників.

Судом першої інстанції встановлено, що в закордонних паспортах працівників відсутні відмітки про перетинання кордону, що свідчить про те, що вони взагалі не перебували у відрядженні.

Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.5.4.8. п.5.4. ст.5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в"їзд (віз), обов"язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов"язаних з правилами в"їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв"язку зі здійсненням таких витрат. Сума добових визначається у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює. За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.

Будь - які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв"язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено відсутність у позивача, необхідних документів, для підтвердження зв"язку відрядження працівників з основною діяльністю такого платника податку.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушення щодо віднесення до складу валових витрат сум, понесених за договором про надання послуг з підбору персоналу від 22.08.2008 року № 22-08/08, укладеним між позивачем та ТОВ "Аффініті", а також з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визначення позивачу суми податкового зобов"язання з податку на додатну вартість у зв"язку з понесеними витратами за вищевказаним договором.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ "Аффініті" було укладено договір надання послуг з підбору персоналу від 22.08.2008 року № 22-08/08, на виконання умов якого останнім були надані надавалися вказані послуги, що підтверджується актами здавання-приймання наданих послуг.

Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв"язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для підтвердження витрат на придбання послуг по підбору персоналу, як передбачено в акті перевірки, необхідні документи, що підтверджують факт отримання таких послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв"язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні акти здачі - прийому наданих послуг а також платіжні документи про оплату послуг, що підтверджують факт прийняття певних осіб на вакантні посади, які, в свою чергу, підтверджують факт надання послуг та їх зв"язку з господарською діяльністю позивача.

Відтак, формування позивачем валових витрат по взаєморозрахунках з ТОВ "Аффініті" за договором від 22.08.2008 року № 22-08/08 колегія суддів вважає правомірним.

З огляду на положення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", та на доводи, які були викладені вище у даній постанові, колегія суддів, окрім іншого, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності твердження відповідача про визначення позивачу суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках та ТОВ "Аффініті".

В ході розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанції, відповідачем не доведено умислу позивача на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам суспільства та держави.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставним визначення позивачу суми податкового зобов"язання з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Інтекс -метал" та ТОВ "Аффініті" на загальну суму 3212479,50 грн. (в тому числі штрафні (фінансові) санкції 1 070826,50 грн.).

Суд першої інстанції не врахувавши вищевказане, допустивши численні порушення норм матеріального і процесуального законодавства України, не врахувавши вимоги п.2 ст. 71 КАС України, виніс необґрунтовану та незаконну постанову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень рішень підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2012 р. залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Укртехнопром" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Укртехнопром" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протипранвими та скасуваненя податкових повідомлень-рішень -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2012 р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Укртехнопром" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 27.09.2010р. № 0000702303/0.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 27.09.2010р. № 0000692303 в частині визначення суми податкового зобов"язання з податку на прибуток у сумі 2369013, 75 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2351600,70 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.