Ухвала суду № 25367805, 10.07.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2013/12

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Заплішній О.Д.

за участю представників сторін:

представника позивача: Глівінської Світлани Йосипівни;

представників відповідачаів: Винограй Ірени Володимирівни, Лесика Віталія Васильовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, державного реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Максіекобуд" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, державного реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, державного реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року даний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційних скарг відповідачі посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Державний реєстратор також підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача заперечувала проти доводів апеляційних скарг, просила залишити їх без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду - без змін.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг, заперечення на апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд» пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 35297385, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Вінницькій об'єднаній державній податковій інспекції.

Разом з тим, рішенням Вінницької ОДПІ №2/15-222 від 26.04.2012 року анульовано реєстрацію ТОВ «Максіекобуд» в якості платника податку на додану вартість.

Підставою для винесення спірного рішення відповідач вказав п.п."ж" п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугував запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи за вказаною адресою.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що правовідносини з приводу анулювання реєстрації особи як платника ПДВ врегульовані ст.184 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. «ж» п.184.1 якого реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Процедура здійснення суб'єктом владних повноважень анулювання реєстрації особи як платника ПДВ визначена Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №978, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №1400/18695; далі за текстом Положення №978).

Відповідно до п.5.2.4 п.5.2 розділу V Положення №978 рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтверджуючих документів (відомостей), а саме: повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи-підприємця за місцезнаходженням (місцем проживання) або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (підстава - підпункт "ж" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).

Правила внесення державним реєстратором змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначені приписами ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

З огляду на приписи абз.2 ч.12 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що податковим органом направлено на адресу державного реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради повідомлення форми 18-ОПП №1382 від 30.03.2012 року, з приводу чого на адресу позивача державним реєстратором надіслано лист №208 від 09.04.2011 року (відправлений 11.04.2012 року) щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Однак, до державного реєстратора повернуто конверт із довідкою поштового зв'язку в якій зазначено, що «за зазначеною адресою не проживає».

Як визначено ч.14 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»:

- у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

- якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Враховуючи, те що до державного реєстратора повернуто поштове відправлення - державний реєстратор вніс запис про відсутність позивача за його місцезнаходженням.

Однак, позивачем до суду надано довідку Вінницької дирекції Поштамту від 05.06.2012 року №10-12-Г-603 (а.с.59) в якій повідомлено, що рекомендований лист за №21050 56557079 від 11.04.2012 року, який був відправлений виконкомом Вінницької міської ради на адресу ТОВ «Максіекобуд», вул.600-річчя, буд.46, кв.13 оператором МВПЗ №21 з причини «за зазначеною адресою не проживає»- повернений помилково.

Отже, в даному випадку, судом першої інстанції встановлено та належно підтверджено, що такий конверт належним чином не доставлявся до позивача.

Серед іншого, судом встановлено, що такий конверт державним реєстратором направлявся до позивача 11.04.2012 року, а вже 27.04.2012 року позивачем подано до державного реєстратора реєстраційну карту про підтвердження відомостей про юридичну особу (а.с.60), тобто в межах місячного строку, який передбачений ч.14. ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Таким чином, норми діючого законодавства не зобов'язують керівні (представницькі) органи юридичної особи знаходитись постійно за вказаною адресою. Особливості господарської діяльності того чи іншого суб'єкту господарювання можуть призводити і до їх термінової відсутності, наприклад, у зв'язку з виїздом на переговори, для отримання консультацій, підписання договорів і т.д.

Враховуючи викладені законодавчі приписи та докази, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що запис про відсутність юридичної особи за вказаною адресою вчинений державним реєстратором передчасно.

Таким чином, позивачем було виконано вимоги ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а саме подано реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу у порядку та строк, встановлені чинним законодавством.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що реєстраційна дія з внесення до ЄДР запису щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою є незаконною, а сам запис підлягає скасуванню.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов до висновку, що податковим органом порушено приписи Порядку обліку платників податків і зборів (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №979, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1439/18734; далі за текстом Порядок №979).

Колегія суддів погоджується із даним твердженням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, підпунктом 12.2 розділу XII Порядку №979 передбачено, що підрозділи органу державної податкової служби: стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкові декларації (звіти, розрахунки), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Колегія суддів зауважує на відсутності доказів прийняття податковим органом відносно позивача у спірних правовідносинах рішення про визначення суми грошових зобов'язань, наявності у позивача податкового боргу перед Державним бюджетом України, відсутності доказів подання позивачем документів обов'язкової податкової звітності у 2011-2012 рр. не у передбачені законом строки. Дані обставини підтверджуються довідками Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції від 01.06.2012 року (а.с.55-56).

Отже, підстав для перевірки місцезнаходження позивача відповідно до п.п.12.2 розділу XII Порядку №979 податковий орган не мав.

Згідно з п.п.12.3 розділу XII Порядку №979 у разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, направленого органом державної податкової служби, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання), замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта. Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками органів державної податкової служби, у випадку якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Також суд зауважує, що в ході судового розгляду відповідачем не подано до суду фактичних даних, які б засвідчували неможливість вручення позивачу будь-якого документа.

Відповідно до п.12.4 розділу XII Порядку №979 щодо кожного платника податків, щодо якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом державної податкової служби. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту.

В силу приписів п.12.5 розділу XII Порядку №979 якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. №18-ОПП (додаток 21) для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону. Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про направлення такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. №19-ОПП (додаток 22).

Доказів вжиття підрозділами податкової міліції належних та достатніх заходів на підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням або виявлення підрозділами податкової міліції невідповідності фактичного місцезнаходження платника податків відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, податковим органом до матеріалів справи не подано, а відтак, слід дійти до висновку про неправомірність складання податковим органом та направлення до державного реєстратора повідомлення за формою №18-ОПП.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах обставини стосовно наявності платника податків за місцезнаходженням були встановлені податковим органом з порушеннями закону, а в силу норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державний реєстратор не наділений законодавцем компетенцією на перевірку підставності, достовірності, правильності складання податковим органом повідомлення за формою №18-ОПП, то вчинена державним реєстратором реєстраційна дія, не може слугувати легітимною підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації особи в якості платника податків через дефекти в підставах та змісті документів, що були складені відповідачем.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вище викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року є законною і обґрунтованою, а відтак підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, державного реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 червня 2012 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович